Від Луки Святе Євангеліє (гл. 9-10)

1-2

3-4

5-6

7-8

9-10

11-12

13-14

15-16

17-18

19-20

21-22

23-24

9 Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недуг. 2 І послав їх проповідувати Царст­во Боже та зціляти хворих. 3 І ска­зав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі. 4 І в який дім увійдете, там залишайтесь і звідтіля виходьте в дорогу. 5 А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших на свідчення проти них. 6 Вони вийшли і проходили по селах, благовістячи і зціляючи повсюди.

7 Почув Ірод четвертовладник про все, що діялося через Нього, і стривожився, бо одні говорили, що то Іоан повстав з мертвих; 8 ін­ші ж – що Ілля з’явився, а ще ін­ші, що воскрес один з давніх про­­років. 9 І сказав Ірод: Іоанові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І намагався побачити Його.

10 Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили. І Він, взявши їх з Собою, відійшов осібно в безлюдне місце біля міста, що зветься Вифсаїда.

11 Але люди, довідавшись, пішли за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив їм про Царство Боже і зціляв тих, хто потребував зцілення. 12 День же почав схилятись. І приступивши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколиш­ні села і селища ночувати і зна­йти їжу, бо ми тут у безлюдному місці. 13 А Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей? 14 Бо їх було близько п’яти тисяч мужів. Але Він сказав ученикам Своїм: розсадіть їх рядами по п’ятдесят. 15 І зробили так, і розсадили всіх. 16 Він же, узявши п’ять хлібів і дві рибини і поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав ученикам, щоб роздали народові. 17 І всі їли, і наситились, і набрали залишків дванад­цять кошиків.

18 І сталося, коли Він молився у безлюдному місці, ученики були з Ним. Він запитав їх: за кого вважає Мене народ? 19 Вони сказали у відповідь: за Іоана Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків. 20 Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого. 21 Він же суворо наказав їм нікому не гово­рити про це, 22 сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути зневаженим старійшинами, первосвящениками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.

23 До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною. 24 Бо хто хоче зберегти свою душу, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. 25 Бо що за користь матиме людина, якщо придбає ввесь світ, себе ж саму згубить чи занапастить? 26 Бо хто посороми­ться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посо­ромиться, коли прийде у славі Своїй, і Отця, і свя­тих ангелів. 27 Воістину кажу вам: є деякі з при­сутніх тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже.

28 Після цих слів, днів через вісім, узявши Петра, Іоана і Якова, зійшов Він на гору помолитись. 29 І коли Він молився, вигляд лиця Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим. 30 І ось два мужі розмовляли з Ним, то були Мойсей і Ілля: 31 з’явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить завер­шити в Єрусалимі. 32 Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним. 33 Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі, – не знаючи сам, що говорить. 34 Коли ж він це говорив, з’явилася хмара і покрила їх, і вони злякались, як увійшли в хмару. 35 І був з хмари Голос, Який говорив: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте! 36 І коли був цей Голос, Ісус залишився один. А вони промовчали і нікому нічого не розповідали в ті дні про те, що бачили.

37 Наступного дня, як зійшли вони з гори, зу­стріло Його багато народу. 38 Раптом хтось з народу вик­ликнув: Учителю, благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний: 39 його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його. 40 Я просив учеників Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли. 41 Ісус же сказав у відповідь: о роде невірний і розбеще­ний! Доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи до Мене сина твого. 42 Коли ж той ще йшов, біс звалив його і стряс, але Ісус забо­ронив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його. 43 І всі дивувались величі Божій.

Коли всі ще дивувались усьому, що творив Ісус, Він сказав ученикам Своїм: 44 вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські. 45 Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збаг­нули його, а запитати Його про це слово боялись. 46 Спало ж їм на думку – хто б з них був більший? 47 Ісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою 48 і сказав їм: хто прийме оце дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; і хто прий­має Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто най­менший між вами, той є великий. 49 При цьому Іоан сказав: Наставнику, ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами. 50 Ісус сказав йому: не забороняйте; бо хто не проти вас, той за вас.

51 І було, коли наближалися дні відходу Його з цього світу, Він твердо вирішив іти до Єрусалима. 52 І послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли, і увійшли до села самарянського, щоб приготувати Йому. 53 Але там не прийняли Його, бо було видно, що йде Він до Єрусалима. 54 Побачив­ши це, ученики Його, Яків і Іоан, сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив? 55 Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу; 56 бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села.

57 Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов. 58 Ісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні – гнізда; а Син Людський не має, де й голови прихилити. 59 А іншо­му сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи, дозволь мені перше піти і поховати батька мого. 60 Але Ісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців; а ти йди, бла­говісти Царство Боже. 61 І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи, тільки дозволь перше мені попрощатися з домашніми моїми. 62 Але Ісус сказав йому: жоден, хто поклав руку свою на рало і озира­ється назад, не придатний для Царства Божого.

10 Після того обрав Господь і інших сімдесят учеників і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти. 2 І сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє. 3 Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків. 4 Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте. 5 В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому. 6 І якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться. 7 В тому ж домі перебувайте, їжте і пийте те, що в них є, бо робітник вартий винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім. 8 І в яке тільки місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть. 9 І зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже. 10 Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на перехрестя його, скажіть: 11 і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; але знайте, що наблизилося до вас Царство Боже. 12 Кажу ж вам, що содомлянам у день той відрадніше буде, ніж міс­ту тому. 13 Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Вифсаїдо, бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися. 14 Однак Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам. 15 І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш. 16 Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене.

17 Сімдесят учеників повернулися з радістю і говорили: Господи, і біси коряться нам в ім’я Твоє. 18 Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба. 19 Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам. 20 Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах. 21 У той час зрадів духом Ісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління. 22 І, звер­нувшись до учеників, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити. 23 І, звер­нувшись до учеників, сказав їм осібно: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите! 24 Бо кажу вам, багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не побачили, і чути, що ви чуєте, та й не почули.

25 І ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успад­кувати життя вічне? 26 Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш? 27 Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого – як самого себе. 28 Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби – і будеш жити. 29 Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній? 30 На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого. 31 Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо. 32 Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо. 33 Якийсь же самарянин, проїжд­жаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився; 34 і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжд­жого двору і потурбувався про нього; 35 а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїж­джого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі. 36 Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників? 37 Він сказав: того, який змилосер­дився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само.

38 Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім. 39 У неї була сестра, що звала­ся Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його. 40 Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Гос­поди, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла ме­ні. 41 Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і кло­­почешся про багато що. 42 А по­­­трібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї.

1-2 3-4 5-6 7-8 9-10 11-12 13-14 15-16 17-18 19-20 21-22 23-24