Від Луки Святе Євангеліє (гл. 5-6)

1-2

3-4

5-6

7-8

9-10

11-12

13-14

15-16

17-18

19-20

21-22

23-24

5 Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати Слово Боже, а Він стояв біля озера Генісаретського, 2 і побачив Він два човни, що стояли при озері; а рибалки, вийшовши з них, полоскали сіті. 3 Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відплисти трохи від берега і, сівши, навчав людей з човна. 4 Коли ж перестав навчати, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову. 5 Симон сказав Йому у відпо­відь: Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, але за словом Твоїм закину сіть. 6 Зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж проривалася сіть у них. 7 І дали знак друзям з друго­го човна, щоб прийшли допомогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни так, що вони почали тонути. 8 Побачивши це, Симон-Петро при­пав до колін Ісусових і сказав: Гос­поди, відійди від мене, бо я чоло­вік грішний! 9 Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того уло­ву риби, яку зловили; 10 також і Якова та Іоана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: не бійся, від­нині будеш ловцем людей. 11 І, ви­тягнувши обид­ва човни на берег, залишили все і пішли за Ним.

12 Коли Ісус був в одному місті, прийшов чоловік, увесь в проказі, і, побачивши Ісуса, упав ниць і благав Його: Господи, якщо Ти хо­чеш, можеш мене очистити. 13 Він простяг руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І відра­зу проказа зійшла з нього. 14 І Він звелів йому нікому не говорити, а піти показатися священикові і принести жертву за очищення своє, як повелів Мойсей, на свідчення їм. 15 Розійшлася ще більше чутка про Нього, і сходилося до Нього безліч народу послухати і зцілитися від Нього від недуг своїх. 16 Він же відходив у безлюдні місця і молився.

17 Одного дня, коли Він навчав, і сиділи тут фарисеї і законовчителі, що поприходили з усяких місць Галилеї та Юдеї і з Єрусалима, і сила Господня являлася у зціленні хворих, – 18 і ось люди принесли на постелі чоловіка, який був роз­слаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Ним; 19 і, не знайшовши, як пронести його через натовп, виліз­ли на дім і через покрівлю спусти­ли його з постіллю на середину, перед Ісусом. 20 І Він, побачивши віру їхню, сказав йому: чоловіче, від­пускаються тобі гріхи твої. 21 Книж­ники і фарисеї почали розмірковувати, кажучи: хто ж є Цей, що богохульствує? Хто може відпускати гріхи, крім одного Бога? 22 Ісус, зрозумів­ши міркування їх­ні, сказав їм у відповідь: що помишляєте в серцях ваших? 23 Що легше – сказати: відпускаються тобі гріхи твої, чи сказати: встань і ходи? 24 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, – сказав Він розслабленому: тобі кажу, встань, візьми постіль твою та йди в дім твій. 25 І він відразу встав перед ними, взяв те, на чому лежав, та й пішов до дому свого, славлячи Бога. 26 І жах охопив усіх, і слави­ли Бога і, сповнені страхом, гово­рили: преславне бачили ми нині.

27 І після цього вийшов Ісус і по­бачив митаря на ім’я Левій, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною. 28 І той, покинувши все, встав і пішов услід за Ним. 29 І влаштував Йому Левій у домі своїм велику гостину; і там було багато митарів та інших, які возлежали з ними. 30 Книжники ж і фарисеї нарікали на Нього і гово­рили ученикам Його: чому ви їсте і п’єте з митарями та грішниками? 31 Ісус же сказав їм у відповідь: не здорові потребують лікаря, а недужі. 32 Я прийшов покликати не праведників до покаяння, але грішників. 33 Вони ж сказали Йому: чому учні Іоанові часто пос­тять і моляться, також і фарисейські, а Твої їдять і п’ють? 34 Він же сказав їм: чи можете примуси­ти гостей весільних постити, доки з ними жених? 35 Але прийдуть дні, коли забраний буде від них жених, і тоді поститимуть у ті дні. 36 Сказав же і притчу їм: ніхто не накладає латки до старої одежі, відірвавши від нової одежі; а інак­ше і нове розірветься, і до старого не підійде те, що з но­вого. 37 І ніхто не вливає молодого вина в старі міхи, і саме виллється, і міхи пропадуть. 38 А молоде вино в нові мі­хи треба вливати; тоді збережеться і те, і друге. 39 І ніхто, пивши старе вино, не захоче зараз же молодого, бо скаже: старе краще.

6 Сталося, що у суботу, першу після другого дня Пасхи, дове­лося Йому йти через посіви, і учени­ки Його зривали колоски і їли, роз­тираючи руками. 2 Деякі ж з фари­сеїв сказали їм: навіщо ви робите те, чого не годиться ро­бити в субо­ту? 3 Ісус сказав їм у відповідь: хіба ви не читали, що вчинив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? 4 Як він уві­йшов у дім Божий, і взяв хліби принесення, і їв, і дав тим, що були з ним, хоча їх не мож­на було їсти нікому, тільки одним священикам. 5 І сказав їм: бо Син Людський є господарем і суботи.

6 Довелося ж і в іншу суботу уві­йти Йому в синагогу і навчати. Там був чоловік, у якого права ру­ка була суха. 7 Книжники ж і фарисеї стежили за Ним, чи не зці­лить Він у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього. 8 Він же, знаючи помисли їхні, сказав чоло­вікові, що мав суху руку: встань і вийди на середину. І він встав і вийшов. 9 Тоді сказав їм Ісус: запи­таю вас, що годиться робити в суботу – добро чи зло? Спасти душу чи згубити? Вони мовчали. 10 І, по­глянувши на всіх них, сказав тому чоловікові: простягни руку твою. Він так і зробив; і стала рука його здорова, як і друга. 11 Вони ж розлютилися і говорили між собою, що б їм вчинити з Ісусом.

12 У ті дні Ісус зійшов на гору помолитися і пробув усю ніч у молитві до Бога. 13 Коли ж настав день, покликав учеників Своїх і обрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами: 14 Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоана, Филипа та Варфоломія, 15 Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зилотом, Іуду Якового та 16 Іуду Іскаріотського, який потім став зрадником.

17 І зійшовши з ними, Він став на рівному місці; також багато учеників Його і безліч народу з усієї Юдеї та Єрусалима, з приморських місць Тирських і Сидонських, 18 що прийшли послухати Його і зцілитися від недуг своїх, також і ті, що страждали від нечис­тих духів, – і зцілялися. 19 І весь народ намагався доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх. 20 І Він, звівши очі Свої на учеників Своїх, говорив:

Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже.

21 Блаженні ті, що жадають тепер, бо насититеся.

Блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитеся.

22 Блаженні будете, коли зненавидять вас люди і коли розлучать вас і ганьбитимуть, і знеславлять ім’я ваше заради Сина Людського. 23 Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так робили пророкам батьки їхні.

24 Але горе вам, багаті, бо ви вже одержали свою втіху. 25 Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете плакати і ридати! 26 Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре, бо так робили лжепророкам батьки їхні.

27 Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас; 28 благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас. 29 Хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і хто забирає в тебе верхній одяг, не борони взяти і сорочку. 30 Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто забирає твоє, не вимагай. 31 І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм. 32 І коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те дяка? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить. 33 І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те дяка? Бо і грішники те саме роблять. 34 І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка? Бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати. 35 Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть і по­зичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих. 36 От­же, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.

37 Не судіть, то і вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть; 38 давайте, і дасться вам: мірою доброю, натоптаною, утрушеною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам. 39 Сказав же їм притчу: чи може сліпий слі­пого водити? Чи не впадуть обид­ва в яму? 40 Учень не буває ви­щим від свого учителя; але, удосконалившись, кожен буде, як і вчитель його. 41 Що ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? 42 Або, як можеш сказати братові твоєму: брате, дай я вийму скалку з ока твого, коли сам не бачиш коло­ди у своєму оці? Лицеміре! Вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. 43 Нема доброго дерева, яке родило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке родило б плід добрий. 44 Бо всяке дерево пізнається за плодом своїм: не збирають смокви з терня і не знімають винограду з чагарника. 45 Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її.

46 Чому ж ви Мене кличете: Гос­поди! Господи! – а не робите того, що Я кажу? 47 Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, – скажу вам, до кого подібний. 48 Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода підступила до того дому, то не могла його зрушити, бо він був збудований на камені. 49 А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике.

1-2 3-4 5-6 7-8 9-10 11-12 13-14 15-16 17-18 19-20 21-22 23-24