Від Матфея Святе Євангеліє (гл. 16-18)

1-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-18 19-20 21-22 23-24 25-26 27-28 16 І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба. 2 Він же сказав їм у від­повідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне; 3 А вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете. 4 Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони про­рока. І, залишивши їх, відійшов. 5 Переправившись на той бік, ученики Його забули взяти хлібів. 6 Ісус сказав їм: пильнуйте і стережіться за­кваски фарисейської та саддукейської. 7 Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли. 8 Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли? 9 Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали? 10 Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали? 11 Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської? 12 Тоді вони зрозу­мі­ли, що Він говорив їм стерегти­ся не хлібної за­квас­ки, а вчення фарисейського та саддукейського. 13 Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського? 14 Во­ни відповіли: oдні – за Іоана Хрес­тителя, другі – за Іллю, інші – за Єремію або за одного з пророків. 15 Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? 16 Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Жи­вого. 17 Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах; 18 і Я кажу тобі: ти Петро, тобто “камінь”, і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її. 19 І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що роз­в’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах. 20 Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб ні­кому не говорили, що Він є Ісус Христос. 21 З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. 22 І, відізвавши Його, Петро почав запе­речувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою! 23 Він же, обер­нувшись, сказав Пет­рові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське. 24 Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною. 25 Бо хто хоче ду­шу свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. 26 Яка бо користь людині, якщо вона здо­буде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? 27 Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його. 28 Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм. 17 Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних, 2 і преобразив­ся перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло. 3 І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним. 4 При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі. 5 Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте. 6 І, почувши, ученики впали ниць і дуже полякались. 7 Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся. 8 Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса. 9 І ко­ли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих. 10 І спита­ли Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш? 11 Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує; 12 але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них. 13 Тоді ученики зрозуміли, що він говорив їм про Іоана Хрестителя. 14 Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на ко­ліна, 15 сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду. 16 Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його. 17 Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди. 18 І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить. 19 Тоді ученики, приступивши до Ісуса на са­моті, сказали: чому ми не змогли вигнати його? 20 Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможли­вого для вас. 21 Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом. 22 Під час перебування їх у Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям, 23 і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися. 24 Коли ж вони прийшли до Капернаума, то пі­дійшли до Петра збирачі дидрахм і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми? 25 Він говорить: так. І коли уві­йшов він у дім, то Ісус, випередив­ши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих? 26 Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні; 27 але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і зна­йдеш статир, візьми його і віддай їм за Мене і за себе. 18 У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному? 2 Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них 3 і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не вві­йдете у Царство Небесне. 4 Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному. 5 І хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; 6 а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині. 7 Горе світові від спо­кус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить. 8 Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі вві­йти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний. 9 Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну. 10 Стережіться, щоб ви не знева­жили жодного з цих малих: бо ка­жу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного. 11 Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле. 12 Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не поки­не він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала? 13 І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’я­носто дев’ять, що не заблукали. 14 Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих. 15 Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого. 16 Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово. 17 Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар. 18 Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі. 19 Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас ді­йдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного; 20 бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них. 21 Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів? 22 Ісус говорить йому: не кажу тобі – до семи, але до сімдесяти разів по сім. 23 Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми; 24 коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів; 25 а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати. 26 Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам. 27 Господар змилосер­дився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому. 28 Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен. 29 Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені, і все віддам тобі. 30 Але той не захотів, а повів і поса­див його у в’язницю, доки не віддасть боргу. 31 Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося. 32 Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене. 33 Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе? 34 І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу. 35 Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його. 1-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-18 19-20 21-22 23-24 25-26 27-28