Павло Гірник

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Павло Миколайович Гірник,
що народився тридцятого квітня 1956-го року, писав:

***** Прийди коли і просто помовчи В моїй сумній незатишній оселі. Зігрію чай. Посидимо вночі, Підсолодивши думи невеселі. Вже спить село, ухоркане за день. Сплять язики, намуляні плітками. Прийди коли і стань біля дверей Під рушниками, зорями й вітрами. Пишу листи у вирій… Тільки ти Зігрієш серцем руки охололі. Живу тобою, плачу в самоті, Від тебе починаюсь, рідне слово…

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Іван Фідик

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Іван Григорович Фідик,
що народився двадцять сьомого квітня 1947-го року, писав:

***** Не шукаймо вад у геніїв: Ні в Шевченка, ні в Франка. Хай вони у наших генах Сяють світлом маяка. Не шукаймо вад у геніїв: Слово Лесі - дух весни, А весна — землі натхнення, Жайвір серця голосний.

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Анатолій Бортняк

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Анатолій Агафонович Бортняк,
що народився двадцять сьомого квітня 1938-го року, писав:

Читаймо вірші Стуса Василя *** Читаймо вірші Стуса Василя - з-за ґрат казенних зблиски лазурові, з довічного тернового гілля круті, терпкі, запеклі грона крові. В рядках, живих і спраглих, як рілля, його душа - незгойна та нетлінна. У них лівіше серця - Україна. Читаймо вірші Стуса Василя! Читаймо вірші Стуса Василя - той хрест важкий, ту совість незбориму, і наскрізь нас прониже звідтіля жагуча правда, з вічністю у риму. Згадаємо тоді, що ми не тля, не послухи яремної потали. Ми їх, як слід, іще не прочитали. Читаймо вірші Стуса Василя! Читаймо вірші Стуса Василя - що понад чорну безвість, понад скверну ячать останнім криком журавля: "Народе мій, до тебе я ще верну..." Поверне він, повернеться здаля у добрий час, на світлу переміну. І ми із ним вертаймось в Україну. Читаймо вірші Стуса Василя!

Янгол-охоронець (уривок) *** Невідомо, допоки віднині ще топтатиму я спориші,- ти надалі боронь від гордині, а також від лінивства душі. Щира правда - життєва основа. Не дозволь, охоронцю, ні-ні! - на брехню і на фальш ані слова, як колись дозволяв ти мені.

Про долю *** Не гріши на власну долю, друже, За свої невдачі та жалі, А вважай, що пощастило дуже Тим, що ти родився взагалі. Що тобі красу буття земного Кожен подих, пристрастей клумак Видано ні з того і ні з сього Що життя даровано за так.

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Ігор Нижник

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Ігор Йосипович Нижник,
що народився двадцять шостого квітня 1935-го року, писав:

Дорога в океан ***** 4. У вир життя - і згод, і протиріч - Я слово кинув чесне і відверте: Здоровому - гінкий, дебелий зріст, Плюгавому і немічному - вмерти. Родись - борись, усе життя - борня. Спіши відсвяткувати перемогу, Бо, може, враз тобі забракне дня. Знесилишся - дай іншому дорогу. А стати на коліна - то ганьба, З чужої ласки жити - то ганьба. Раби, презирство - на покору вашу. Ціную в друга сильний дух його. В ненависті ж до ворога свого Я кволого і сам себе зневажу.

Орбіти ***** 5. Не падати на викрутах судьби - То перший заповіт мені від роду. Я силу взяв у мужнього народу, Його сини - не слуги, не раби. Його козацьку славу, честь і вроду Продовжую, як лицар, без ганьби. Не прагну я суворої судьби, Та не вишукую й мілкого броду. Від предків до нащадків - наша путь, Коротка? Довга? - Та не в цьому суть. Я знаю: плазувать на ній не личить. Закон путі - без ремствувань іти. За підлу зраду - проклянуть брати, Не схибиш - то нащадки возвеличать. Посіяти лиш добре і розумне На добрій ниві доброї пори, Щоб не пропік мені сумління сумнів, Щоб не шмагав себе я, не корив. Посіяне - пожну. Є чиста суміш Любові й праці - землю задобриш. А крадене в чужих кривавих кривд - Ножем під серце, хмарою у думи. Парує чорнозем. Плужаню в обрій, До сонця скибу прокладаю добру, М'яку постелю вистелю зернині. А вдома радо ждуть мене з полів І хліб, і цукор на моїм столі - Вчорашній день мене годує нині. Де б я не був і що б я не робив - Та легковажити не маю права. Я честі й мужності не загубив, Бо є мій вік, народ мій і держава! Бо є життя крутої боротьби, Життя прощань, і зустрічей, і слави, Життя вагань, надії і журби... Я легковажити не маю права.

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Юрій Буряківець

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Юрій Дмитрович Буряківець,
що народився двадцять шостого квітня 1920-го року, писав:

Мова ***** 1. Не матір та, яка своє дитя Забула рідної навчити мови. Чужою йде дитина у життя, Її душі скалічено основи. Бо перелізти через низький тин, І п’яниця непробудимий зможе, А нам від золота й усіх вершин, Честь рідного народу найдорожча! Бо стид не дим, а виїсть очі нам, Росте наш нарід не з землі, а з мови! Лише дурному мулить очі храм, Якого зодчий креслив для любови. В час голоду, у занімілий жах, Співала мати колискову пісню, Із сподіванням: на широкий шлях Її дитяті сонечко заблисне. І вкупі з материним молоком, Словечка мови рідної всмоктали, Щоб доля усміхалась над Дніпром, І солов’ями лози заливались. Це ж у дворі Атилли, що тримав Меча, якого дарувало небо, Дзвеніла наша пісня; поміж трав Відлунював її ячанням лебідь. Під гуки сурм — плекав князь Ігор сни, Як обминути Кончака погоню, Дівочі чулись збуджені пісні, На лузі, на квітчастім оболонні. І в Ярослава Мудрого гучна Лунала наша мова й провіщала Усім володарям, що вже весна Дозріння на його принцес упала. 2. Крім співу солов’їного, ще чим Привабить може сад у синій вечір? І нарід є погноїщем отим, Коли немає голови на плечах. Звертавсь цією мовою Богдан До тих послів Бутурліна, щоб згода, І рівність панувала в дні тривань, Як ми з московським сходились народом. Немає риби без річок, ставків… — Муку з комори до млина не носять, Гризе сумління підлість без зубів, Мов ховрахи стебло в сльозисту осінь. Бо й словом цим Шевченка “Заповіт”, Написаний для поколінь грядущих, І так, століттями із роду в рід, Ми власним серцем ідемо, живущі! Це ж злочин і непрощена ганьба Забути те, що нас тримає в світі; Зведеться тільки в недруга й раба Рука, народу віку вкоротити, Та він безсилий буде, як і гнів Негоди, піною яка спливає Поверх тієї хвилі, що до нив Жене вали, рекоче гордо краєм.

Мій нарід ***** Мій нарід — це не тубілець дикий, Ми рабами зроду не були! — Йшли навали з войовничим криком, Смерть для себе у степах знайшли. Скрізь могили в нашій Україні Їх безславний позначають шлях. Ти вставала, земле, із руїни, Щоб зміцніти і рости в віках. Піднімалися в народі крила, Двиготіла боєм далина. — Мій народе! — Ти зродив Трясила, Наливайка, Ґонту, Богуна… І ніякій силі не зломити Духа, що в людських серцях живе. Ти здіймешся правдою над світом, Він засяє у любові ввесь. Мій нарід — це не тубілець дикий, Він зведе навали нанівець. Мій нарід — і мужній, і великий — Він і воїн гнівний і творець.

В добру путь ***** Колосками хвилюється шлях. В добру пору співають діброви; У віночку барвистім земля, Повна щастя, тривоги й любови. І берізки шумлять, і свої Хилять віти у листі сріблястім: Пролітають бджолині рої, Щось почуте квіткам оповісти. Рідний краю! Ти мрія моя, Мій ти плач і найбільша утіха В час, коли у барвінку земля, Ще не знає ні горя, ні лиха.

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Дмитро Білоус

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Дмитро Григорович Білоус,
що народився двадцять четвертого квітня 1920-го року, писав:

Не на те рятували дiди ***** Спонукав нас iмперський Прокруст до невiрностi рiдному слову. В українця зринає iз уст: "Я, ты знаешь, забыл свою мову!" Як цього зрозумiть молодця, що не здатен свого розкумекать, коли навiть заблудла вiвця не забуде по-своєму мекать? Нашу мову в час горя-бiди, не одної тяжкої навали, не на те рятували дiди, щоб онуки її забували.	Слово наше рiдне ***** Роде наш красний, роде наш прекрасний, Iншого в свiтi не шукаєм ми; Дух український, вольний, незагасний, Не подолати силам зла i тьми: Ери нової вже гримлять громи. Слово погiдне, слово наше рiдне, Любим тебе ми, будем вiк любить, Обрiй вiдкрився, всiм свiтам ти видне, Видне як сонце, як ясна блакить; О рiдне слово, хай тобi щастить!
Найдорожче ***** Синiв i дочок багатьох народiв я зустрiчав, якi перетинали гiрськi й морськi кордони i на подив багато бачили, багато знали. Я їх питав iз щирою душею: - Яку ви любите найбiльше мову? - I всi вiдповiдали: - Ту, що нею спiвала рiдна мати колискову.	Рiдне слово ***** Ти постаєш в яснiй обновi, як пiсня, линеш, рiдне слово. Ти наше диво калинове, кохана материнська мово! Несеш барвiнь гарячу, яру в небесну синь пташиним граєм i, спивши там вiд сонця жару, зеленим дихаєш розмаєм. Плекаймо в серцi кожне гроно, прозоре диво калинове. Хай квiтне, пломенить червоно в сiм'ї великiй, вольнiй, новiй.
Хлiб i слово ***** У стiнах храмiв i колиб сiяє нам святково, як сонце, випечений хлiб i виплекане слово. I люблять люди з давнини, як сонце незагасне, i свiй духмяний хлiб ясний, i рiдне слово красне. Бо як запахне людям хлiб, їм тихо дзвонить колос, i золотом сiяє снiп пiд жайворона голос. I, мабуть, тому кожну мить бешкетнику-харцизi їх слово батькiвське звучить як заповiдь у книзi, цей сплав чудесний, золотий з ядристих зерен лiтер: "Не кидай хлiба, вiн - святий, не кидай слiв на вiтер!"	Коли забув ти рiдну мову ***** Коли забув ти рiдну мову - яка б та мова не була - ти втратив корiнь i основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, казала мати, як прощавсь, щоб i чужого научався, й свого нiколи не цуравсь. Ти ж повернувсь душею бiдний, не просто розгубив слова, немов якийсь Iван безрiдний, Iван, непомнящий родства. Не радi родичi обновам. Чи ти об'ївся блекоти, що не своїм, не рiдним словом iз матiр'ю говориш ти? Ти втратив корiнь i основу, ти обчухрав себе дотла, бо ти зневажив рiдну мову, ту, що земля тобi дала, ту, що не вбили царськi трони, ту, що пройшла крiзь бурi всi, крiзь глузи й дикi заборони й постала нам у всiй красi. Сяйних перлин тобi не шкода, адже, набувши вищих прав, те, що дала сама природа, ти добровiльно занедбав. В пальтi строкатiм, як афiша, крикливi моднi кеди взув. А мати? Де ще є рiднiша за рiдну, котру ти забув? Для тебе й Київ - напiврiдний, i Мiнськ пiврiдний, i Москва... Бо хто ти є? Iван безрiдний, Iван, не помнящий родства!

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Ольга Яворська

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Ольга Йосипівна Яворська,
що народилася двадцять першого квітня 1954-го року, писала:

***** Моя прекрасна українська мово, Найкраща пісне в стоголосcі трав, Кохане слово, наше рідне слово, Що з небуття Шевченко підійняв. Ти все знесла: насмішки і зневаги, Бездушну гру ворожих лжеідей, Та сповнена любові і відваги З-за ґрат летіла птахом до людей. Ти наш вогонь на темнім полі битви, Священна кров, пролита в боротьбі, Тебе вкладаєм тихо до молитви І за спасіння дякуєм тобі.

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Юрій Шкрумеляк

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Юрій Андрійович Шкрумеляк,
що народився вісімнадцятого квітня 1895-го року, писав:

Ми всі діти українські ***** Ми всі діти українські, Український славний рід. Дбаймо, щоб про нас, маленьких, Добра слава йшла у світ. Свої здібності і сили Розвиваймо раз у раз, Щоб народу була втіха, І щоб користь була з нас. Будьмо пильні у науці, Будьмо чемні у ділах, Будьмо смілі та відважні І не думаймо про страх! Все, що рідне, хай нам буде Найдорожче і святе, Рідна віра, рідна мова, Рідний край наш над усе!	Ми є діти українські ***** Ми є діти українські, Хлопці та дівчата, Рідний край наш - Україна, Красна та багата. Рідне небо, ясне сонце, Місяць, зорі срібні, Рідний нарід - українці Всі до нас подібні. Рідна віра: Свята Трійця І Пречиста Мати. Рідна мова: нею вчились Бога прославляти! Присягаем наш край рідний Над усе любити, Рідний нарід шанувати І для нього жити. Присягаєм - рідну віру Завжди визнавати, По-вкраїнськи говорити, Молитись, співати. Як ріка в гору не піде, Як сонце не згасне, Так ми того не забудем, Що рідне, що власне. Що нам рідне, те нам буде І красне і гоже! Присягаєм, що так буде Поможи нам, Боже!
Слово української дитини ***** Хто ти, хлопчику маленький? Син я України-неньки! Українцем я зовуся Й тою назвою горджуся! А по чім тебе пізнаю? По вкраїнському звичаю, В мене вдача щира й сміла, І відвага духа й тіла, І душа моя здорова, Українська в мене мова. А скажи, де край твій рідний? Там, де неба круг погідний, Там, де сонце сяє ясне На вкраїнські діти красні; Де лани, степи безкраї, Де орел буйний літає, Де Карпат вершки високі, Де потоків дна глибокі; Де Дністер і хвилі Прута, Де Дніпро, старий Славута; Де високії могили, Що в них голови зложили Мої предки в лютім бою За Вкраїну любу свою. Як поможеш свому люду? Пильно все учитись буду, Щоб свої мене любили, А чужі щоби цінили, Щоб про мій народ питали, Україну шанували. Чи при праці, чи в забаві, Все послужу рідній справі. Ні маєтку ані труду Жалувати я не буду, Щоб народові Вкраїни Помогти устать з руїни, - Все зумію перенести Для Вкраїни слави й честі. Господа буду благати, Щоб нам дав добра діждати!	Де Україна? ***** Україна в давній славі, В козацьких пригодах, На заквітчаних левадах, В рідних синіх водах. Україна в тих долинах І високих горах, На степах буйних, широких У гаях, у борах. Україна в білих селах, У густих садочках, У хрещатому барвінку, У синіх квіточках. Україна на яворах Пташкою співає; На стрілецькії могили Голову схиляє. Україна в чорноземі, Що родить пшеницю, - В глибинах, що дають нафту І сіль-сировицю. Україна в рідній мові І в пісні прекрасній, - Україна в рідній школі, В майбутності ясній. Україна в чистих хатах, І в сільській церковці, - У дитячому серденьку, В розумній головці, Україна в ясних зорях, В сонці, що над нами, - І в очах добрячих, ясних Рідненької мами.
Молитва за рідну мову ***** Боже, Отче милостивий, Ти нам дав ту мову красну, Поміж мовами найкращу, Нашу рідну, нашу власну. Тою мовою співала Нам, маленьким, наша мати, Тою мовою навчала Тебе, Боже, прославляти. Тою мовою ми можем Величатись перед світом, Бо між мовами ця мова - Мов троянда поміж цвітом. Хоч би й хто напастував нас, Хоч би й хто посмів грозити, - Дай нам силу, дай відвагу Рідну мову боронити. Поможи, Небес Владико, Хай буде по Твоїй волі, Щоб та мова гомоніла Вільно: в хаті, церкві, в школі. Дай діждати пошанівку Рідного святого слова, Щоб цвіла на славу Божу Наша українська мова!	*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Валерій Грохольський

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Валерій Грохольський,
що народився сімнадцятого квітня 1959-го року, писав:

***** Краса України - зелені Карпати. Цілюще повітря засніжених гір, Неначе перлина, на сонці сіяє Найкраще з озер - чарівний Синевир! На чатах — сторожа, могутнії скелі. І досі в гуцулів легенда жива, Що Довбуша дух залишився в печері Опришкам святинею стала вона. І бачив я ріки стрімкі і красиві, Де тризуб засяє - там вільна земля. Рушник вишиваний і пісня щаслива — Це все Україна, держава моя!

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Анатолій Загравенко

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Анатолій Романович Загравенко,
що народився сьомого квітня 1938-го року, писав:

Спадок ***** Білі плями, пустки і руїни, Мови пересохлі ручаї. Отаку, як маю, Україну І жалію, і люблю її. Та безпечним шведам чи еспанцям Все ж не безоглядно заздрю я. В чоботях у кирзових, кухвайці Не чужа ця мати, а моя. Тож замало у бурхливім колі Лиш дискутувати гаряче. Краще лихом зігнутій тополі Дружно всі підставимо плече. Вірності навчимося в Мазепи Та в холодноярських козаків. Порятуймо наші храми й склепи Від рясних імперських будяків. Будьмо всі незламні, як Шевченко. А до того ж хай черпне душа Запалу подвижництва в Грінченка І Пантелеймона Куліша. Будьмо ми і перші, і останні З тих, що їхні мають мозолі Процвітання Швецій та Еспаній На своїй утвердити землі. Мусимо з руїни звести стіни Поблизу дніпрових сизих вод, Повернути славу Україні І довести тим, що ми - народ.

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Антоніна Тимченко

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Антоніна Олександрівна Тимченко,
що народилася четвертого квітня 1985-го року, писала:

***** Із чим же ще схилятись над колискою, Які слова казати до малят, Якщо птахи співають українською, Дерева українською шумлять?

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Олесь Гончар

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Олесь Терентійович Гончар,
що народився третього квітня 1918-го року, писав:

Україні ***** Плюндруються твої сади, Твоє чужинець поле крає. Вже лицарів твоїх сліди У полі вітер замітає. Та все ж люблю тебе, ясна, Як гнаний син нещасну матір. Тобі по краплі, всю, до дна Готовий кров свою віддати. І не страшить мене Сибір, І не страшать кайданів дзвони. Велика Україно, вір: За тебе встануть ще мільйони. І лицемір’я упаде, І славословіє погине. Розправить крила молоде Безсмертне плем’я України!

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Вадим Крищенко

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Вадим Дмитрович Крищенко,
що народився першого квітня 1936-го року, писав:

Слово про рідну мову ***** Тобі виламували руки, Тебе хотіли затоптать. Та слів твоїх високі звуки Красою вічною дзвенять. Молюсь тобі я, рідна мово, За тебе - в кревній боротьбі, Бо я народжуюся знову І воскресаю у тобі. Час перекреслить і забуде Усіх перевертнів й нікчем. А ти була і вічно будеш, Допоки на землі живем. Допоки сонце в небі світить, Допоки пломенить зоря... Беріть цю мову в серце, діти, Із уст пророчих Кобзаря.	А ми п'ємо ***** Бідуємо... Але п'ємо - аж темно, Задуму відігнавши від чола... Проклята чарка - це одвічна тема Убогого вкраїнського села. Все продається тут за оковиту... Я оглянусь, задумаюсь на мить: В моїм селі уже давно пропито, Що можна " отоварить " і пропить. Хоч хата вбога і хлівець поганий - Та наливай в гранчак без зайвих слів... Яка ганьба. Хіба ми з роду п'яниць? Хіба ми з роду вічних гультяїв? Ні, ми уміло сіяли й косили, Колись найкращим був наш хлібний лан. Та забирає думання і сили Оцей підступний, цей хмільний дурман. Пропити можна долю і родину, Бо гірше ворогів зміїне зло... Ти маєш щось робити, Україно, Щоб врятувать своє хмільне село!
Родина ***** Може в житті хтось принаду підкине У чарівничих, звабливих очах. Тільки родина, як зірка єдина, Твій порятунок - надійний причал. Ні, не шукай в своїм серці причину, Якщо зневіра тебе обпече... Тільки родина у прикру годину Схилить надію тобі на плече. Родина, родина - від батька до сина Від матері доні добро передам. Родина, родина - це вся Україна З глибоким корінням, з високим гіллям В морі спокуси є хвилі великі, Та не забудь у захопленні ти, Що лиш родина - бальзамові ліки, Ліки від старості і самоти. Все відцвітає, і жовкне, і гине, Вітром розноситься, ніби сміття... Тільки родина як вічна зернина На невмирущому полі життя.	Молитва ***** Дай, Боже, нам своєї сили І мужності своєї дай, Щоб ми від зла оборонили Себе і свій стражденний край. Дай, Боже, нам своєї віри, Що ми народ - були і єсть! Хай недруга лихі сокири Пощербляться об нашу честь. Повторю молитву щиру і негорду, Як твоє, Вкраїно, праведне ім'я. Повторю молитву рідного народу, Щоб її почули небо і земля. Дай, Боже, нам усе згадати І усвідомити, що є, Дай мучитися, і страждати, І вистраждать таки своє. Ще й словом праведним і зором Застережи, а не утіш, Щоб нам очей не виїв сором За душу, продану за гріш.
А життя, як життя ***** Притулюсь, пригорнусь Я до рідного слова, - Це наснага моя, На яку я молюсь. І Вітчизни ім'я Повторятиму знову, І святим образам Я низенько вклонюсь. Хай під нашим вікном Не сумує калина, Не засліпить очей Дощова крутія. Хай не ронить сльозу, Від неправд Україна, Бо то мати твоя, Бо то мати моя.

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень