Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 3).

Продовжую публікацію своїх нотаток з книжки Сіріла Паркінсона «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). Намагаюся вкладатися в рамки 3 000 знаків, тому це вже третя частина (першу можна переглянути тут, а другу - тут). Переклад на українську - власний, тому можливі помилки, за які заздалегідь прошу вибачення. Певна систематизація нотаток за темами не передбачена, тому спочатку просто прогляньте їх усі, а вже потім перечитайте ті, що сподобалися найбільше. Вдалих вам знахідок. Почнімо ж:

• Найвища ефективність характерна для країн, біля кордонів яких завжди чатує небезпека.
• По вертикалі людей ділять на два типу. Люди типу А – аристократи, анархісти та артистичні натури; типу Б – буржуа, бюрократи і благодійники. Рух йде від Б до А нагорі, від А до Б внизу.
• За рівнем досягнутих успіхів і невдач людей можна поділити по горизонталі: Зневірені, Пасивні, Колективно Честолюбні, Честолюбні і (нарешті) Привілейовані.
• Папір неминуче породжує папір.
• Централізація потрібніша, коли готуєш наступ, а якщо чекаєш атаки противника – влада краще розосередити.
• Щоб стабілізувати ситуацію в країні, є два шляхи: або держава заволодіває монополіями, або монополії заволодівають державою.
• Втрати, необхідні для блага суспільства, мають свої межі.
• Раніше мудрість дружини змушувала її публічно визнавати за чоловіком право на остаточне рішення (хоча часто це рішення дружина нашіптувала чоловікові заздалегідь).
• Сучасні дружини майже не володіють цим мистецтвом – зовні підкорятися, але грати при цьому першу скрипку.
• Справжній лідер повинен володіти шістьма основними якостями (уява, знання, вміння, рішучість, нещадність, привабливість), причому ці якості можна або придбати, або розвинути в собі, поєднуючи теорію з практикою.
• Насамперед умілий керівник відзначений печаткою артистичності, у нього є стиль.
• Добре організувати справу – це, зрештою, вправа в естетиці.
• Організація вирує, але в її центрі – зона спокою, де працює найуміліший з усіх.
• Чим раніше ми почнемо осягати науку керування, тим краще.
• Кращий цілитель для молоді – час.
• Справа не стільки в предметах, які належить вивчати – час усвідомити власне невігластво, почати прагнути до нового, розвивати в собі вміння осягати і звичку мислити.
• Освіта має стимулювати людину до подальшого навчання.

Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 2).

Як і обіцяв минулого тижня, продовжую знайомити вас з найкращими (на мій непрофесійних погляд) цитатами з книжки Сіріла Норткота Паркінсона «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). Деякі фрази можуть здаватися не дуже зрозумілими, оскільки «вирвати» їх з тексту було досить складно – але це буде ще одним стимулом для вас самостійно ознайомитися з цим твором. Ще важче у Паркінсона зрозуміти, це наука, а де – сатира. Нехай це буде для вас невеличкою інтелектуальною вправою. Отож:

• Адміністратори звертаються до бізнесконсультантів, коли хочуть, щоб їм порадили провести вже намічену ними реорганізацію або коли сподіваються, що їм відрадять проводити реорганізацію, яка для них невигідна.
• Підприємництву необхідне перехресне запліднення, йому просто не потрібно занадто багато переносників ідей.
• Саме по собі запізнення на три хвилини нічим не загрожує. Нас губить власна неорганізованість. Запізнюєшся – зателефонуй голові, вибачся і прийти через десять хвилин – побіжно переглянувши матеріали і взявши потрібну папку.
• Якщо важливе засідання призначено на 11.45, пунктуалістий Пітер робить цей момент точкою відліку і потім рухається віссю часу назад.
• Позитивна дію надточного розкладу: хочете, щоб люди робили все вчасно, призначайте «некруглий» час – 11:47, 12:54, 16:21
• Приходити вчасно, а готуватися своєчасно – перше, але не єдине практичне правило адміністратора.
• Слово "чесність"особливо часто вживають шахраї.
• Апарат адміністрування повинен діяти, надаючи засоби до існування тим людям, які не здатні займатися чим-небудь іншим.
• Майстерний менеджер здатен миттєво приймати дієві рішення. І він не витрачає жодної секунди на те, що вже вирішено. Безпорадний управлінець робить все навпаки.

Паркінсон С. Н. Закони Паркінсона

(за книгою Паркинсон С. Н. Законы Паркинсона. – М.: Прогресс, 1989. – 448 с.)

Якщо з прочитаних книжок кращим посібником життя на сьогодні вважаю (крім Біблії) «Моральні листи до Луцилія» Сенеки, то для виживання в сучасному адміністративно-бюрократичному світі поки що не читав кращої книжки, ніж «Закони Паркінсона». Гумор, сарказм, іронія, псевдонауковий стиль – автор ставить усе на службу одній меті: показати зростаючу абсурдність та неефективність бюрократії у найгірших її проявах. У цей збірник увійшли твори різних років з книжок «Закон Паркінсона», «Свояки і чужинці», «Закон відстрочки», «Закон вакууму», «Закон місіс Паркінсон» (останню особливо рекомендую для розуміння особливостей сімейного життя у сучасному світі). Особливо раджу прочитати цей твір людям, що працюють в державних установах чи великих корпораціях – незважаючи на те, що книжка написана ще у минулому столітті, знайдете для себе багато цікавого й «впізнаваного». Я ж намагався вибрати те, що мені сподобалося найбільше. Як і у випадку з Сенекою, навіть вибіркове цитування займе досить багато місця, тому буду поділяти на кілька частин і викладати поступово. Сьогоднішня порція (у власному перекладі на українську мову):

• Бюрократизоване суспільство поволі деформує сім'ю за своїми законами.
• Підліткам, вчителям і авторам посібників з історії державних установ та політики здається, що світ порівняно розумний.
• Робота заповнює час, відпущений на неї (оце, власне, і є початкове формулювання Закону Паркінсона – прим. Валерія М.).
• Чиновник множить підлеглих, але не суперників. Чиновники працюють один для одного.
• Щорічний приріст бюрократії - близько 5 % незалежно від обсягу роботи і навіть за повної її відсутності.
• Ботанік не повинен полоти бур'яни. Він встановлює швидкість їх росту і з нього досить.
• Ідеальне число членів кабінету – п'ять осіб. Їх легко зібрати, а зібравшись, вони здатні діяти швидко, вміло та тихо. Чотирьом з них можна доручити фінанси, іноземні справи, оборону і правосуддя. П'ятий, що не розуміється ні на чому, стане головою або прем'єром. Коли в кабінеті від 20 членів, п'ять корисних членів зустрічаються окремо і все вирішують самі.
• У високій фінансовій політиці розбирається два типи людей: ті, у кого дуже багато грошей, і ті, у кого їх немає.

Сенека. Моральні листи до Луцилія (ч. 6).

З великим жалем мушу констатувати, що наше заочне навчання у одного з найвеличніших філософів древності добігає кінця. Сьогодні публікую останню частину нотаток з твору Луція Аннея Сенеки “Моральні листи до Луцилія” (Львів: Апріорі, 2011. – 324 с.). Усього вийшло понад 200 цитат, наповнених древньою мудрістю і вічною цінністю. Нагадую, що читати ці нотатки можна у будь-якій послідовності (частина 1, частина 2, частина 3, частина 4, частина 5). У післямову виніс кілька своїх думок, навіяних цією книжкою (і вам раджу, читаючи її, тримати поблизу записничок, бо гарна думка не лише розвиває розум, але й породжує інші гарні думки). Також там розмістив літературу, на яку посилається сам Сенека та автор передмови до книжки. Можете випередити мене і прочитати вказані там книжки – я буду тільки радий. Та годі розмов, Сенека чекає:

• Як треба діяти, мусимо вчитися у того, хто діє.
• Усе, що тебе записує в господарі, – у тебе, але не твоє.
• Випадок може відібрати будь-що, але при нас залишається корись, яку приносило втрачене; ми ж і її занапащаємо несправедливістю наших нарікань.
• Хто заохочує до наслідування, але відбирає надію на успіх, той відстрашує нас.
• Щодня розраховуймося з життям, аби нічого не бути йому винним.
• Найзалежнішим від майбутнього є той, хто не користається з теперішнього.
• Слава – це сукупність міркувань багатьох людей, а визнання – лише доброчесних.
• Головне, щоб душа належала собі, а вона, тільки б захотіла, знайде затишок навіть серед рою всіляких справ.
• Якщо хочеш позбутися того, що тебе гнітить, то не поможе побувати десь в іншому місці – треба самому бути іншим.
• Хто спиною повернувся до небезпеки, того вона досягає найлегше.
• Вивчати досліджене, досліджувати – ще не вивчене.
• Не тому вагаємося, що важко, – важко тому, що вагаємося.