Переплигував калюжу – втрапив у болото

Українське прислів’я, винесене у заголовок, щонайкраще описує ситуацію, в яку я втрапив зі збіркою Олеся Бердника «Лабіринт Мінотавра». Поясню, чому. Як пам’ятаєте, після християнських книжок Франсін Ріверс (написаних російською) вирішив трохи поновити своє чуття української мови, почитавши щось українське чи у гарному українському перекладі. Зупинив свій вибір на кількох збірках Олеся Бердника – чув про цього українського письменника давно, та й трохи фантастики для різноманіття не завадить. Але замість двох плюсів отримав два мінуси.

Перший – мова. Вона й справді чудова. Чого варті лише такі питомо рідні, але чомусь маловживані слова як «пустунка», «передсвітання», «чатові», «сторожко» (обережно), «буйнолистий», «щупальця-мацаки». Іноді вони складаються навіть у неймовірно рідні речення, як от «Стріла пам’яті клюнула в мозок, розколола запону забуття». Та водночас доволі й русизмів: «мука» (борошно), «чечевиця» (сочевиця), «жди» (чекай), «влюбився» (закохався). Не знаю, це власні слова Олеся Бердника, чи вони привнесені редакторами-«споріднювачами» (завданням яких було максимально наблизити українську мову до російської), але враження трохи зіпсоване.

Св. Григорій Богослов. Думки, писані чотиривіршами

(за книжкою: Святитель Григорий Богослов, архиепископ Константинопольский. Мысли, писанные четверостишиями)

Цитати:

• Чому віддаси перевагу - діяльному чи споглядальному життю? У спогляданні можуть вправлятися досконалі, а в діяльності - більшість.
• Будь-яке слово можна оскаржувати словом; але життя чим заперечиш?
• Безмовна справа краща недотриманого слова.
• Благодать дається не тому, хто добре говорить, а тому, хто добре живе.
• Нічого не обіцяй Богові, навіть і малості, тому що все Боже.
• Коли станеш стриманим, тоді дам і в надлишку (автор має на увазі стриманість черева, та здається мені, що цей принцип можна поширювати на багато життєвих ситуацій – прим. Валерія М.).

Св. Григорій Богослов. Думки, писані одновіршами

(за книжкою: Святитель Григорий Богослов, архиепископ Константинопольский. Мысли, писанные одностишиями)

• • Цитати:
  • Бога май початком і кінцем будь-якої справи.
  • Найкраща користь від життя – вмирати щодня.
  • Намагайся дізнаватися про всі вчинки доброчесних.
  • Важко жити в бідності, але ще гірше розбагатіти неправедно.
  • Роблячи доброчинність, думай, що наслідуєш Бога.
  • Милості Божої шукай собі милостями до ближніх.
  • Володій тілом і упокорюй його щонайкраще.
  • Приборкуй гнів, щоб не втратити розуму.
  • Утримуй око, і язик нехай знає міру.
  • Вуха нехай будуть замкнуті ключем і нехай не перелюбствує сміх.
  • Світильником всього свого життя визнавай розум (хто там стверджує, що християнство і розум - несумісні? - прим. Валерія М.).

Гемінґвей Ернест. Старий і море

(за книжкою: Ернест Гемінґвей. Старий і море. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2017. – 104 с.)

Оскільки цього літа потрапити на море не вдалося, вирішив хоча б подумки там побувати, підібравши відповідну книжку. А що віку я вже далеко не юнацького – твір знайшовся сам собою: «Старий і море».

Зізнаюся: не люблю читати занадто відомі твори – від них очікуєш чогось надзвичайного і зазвичай розчаровуєшся. Сьогоднішній твір (принаймні його назва) відомий більшості навіть далеких від літератури людей. Пулцерівська премія, Нобелівська премія. А сюжет до банального простий: старий рибалка нарешті зловив рибу своєї мрії, але не зміг її приборкати.

Гарна цитата краща за посередню книжку

Іноді, роблячи виписки з чергової книжки, ловлю себе на думці, що та чи інша цитата могла б стати основою окремої повноцінної статті. Водночас, мандруючи неозорими просторами інтернету, помічаю, що дехто так і робить: бере якусь одну думку і розжовує її до SEO-стандартних 3,5-4,5 тис. символів.

А нещодавно зробив для себе ще одне невеличке відкриття: це стосується не лише окремих статей, але навіть і цілих книжок. Беруть свіженький бестселер (бажано – закордонний, а ще краще – поки що не перекладений російською). Вибирають якусь другорядну тему, недостатньо розкриту автором. І на її основі пишуть окрему книжку. При цьому дуже часто втрачається цілісність підходу до певної проблеми, закладена у першоджерелі. Лише коли читачеві стане доступним оригінал, він зрозуміє глибинну суть цього окремого фрагменту. Однак уже запізно – гроші за книжку-клон не повернеш.

Сент-Екзюпері А. Планета людей

(за книжкою: Антуан де Сент-Екзюпері. Планета людей / перекл. з фр. А. Жаловський. – Л.: Вища школа, 1981)

Продовжую свій експеримент з повернення відчуття української мови. Після питомо української літератури вирішив спробувати переклад. Спеціально обрав львівський (хоч і радянський), та ще й знане видавництво. Загальне враження – непогано, місцями навіть чудово. Однак відчувається оте намагання (думаю – насамперед редакторів, а не перекладача) до зрощування української мови з російською. Крім власне русизмів, трапляються і непритаманні нашій солов’їній мовні звороти. Але ці недолугості цілковито компенсуються змістом. Зізнаюся – це перша прочитана книжка цього автора. І мені сподобалося. Трохи пригод, трохи війни, трохи пустельної екзотики. А також – філософії. Певен, що серед сьогоднішніх виписок натрапите на цитати, які вже давно знали, але й не здогадувалися про їхнє авторство:

Про оформлення книжок

Сьогодні обіцяв опублікувати останню порцію виписок з роману Джеймса Клавелла "Шляхетний дім", але якраз отримав чергову посилку з замовленими книжками, тож вирішив поділитися своїми враженнями, доки вони ще свіжі. Уже вкотре помітив – ще до того, як посилку буде розпаковано, підсвідомо готую себе до певної порції розчарувань. Переконаний, що у психологів знайдеться для цього відчуття особливий термін, але мені від того не легше. От і цього разу – ніби й вибирав уважно, і на сайті багаторазово переглядав, а маєш… Погляньте на одну з придбаних книжечок (Дистихи Катона / Переклад з латини Андрія Содомори — Київ: Грані-Т, 2009. — 320 с).

Не купись – не купуй

У цій публікації мав би запропонувати вам обіцяну першу порцію виписок з роману Джеймса Клавелла «Шляхетний дім», однак завтрашній день дещо особливий, і більшість з назви статті вже зрозуміла, про що йтиметься. Так, «чорна п'ятниця», день масового купівельного психозу. День, коли витрачаються шалені гроші. Шалені в прямому розумінні, бо певен, що вже за тиждень більшість з покупців переконується, що придбана (хоч і з величезною знижкою) річ їм не така вже й потрібна. Не знаю статистики повернень товарів, але певен, що відсоток досить значний.

Чи є ліки від цієї хвороби? Деякі країни оголошують цей день «днем без покупок», але чи це вихід? Адже будь-яка купівля – річ абсолютно добровільна і апріорі вигідна обом сторонам. Тож причина, як на мене, значно глибша. Погляньмо довкола – нас з дитинства привчають до переспоживання. Нові продукти, нові товари, нові послуги. Постійні акції, постійні знижки (хоча ніколи не розумів, як знижка може бути «постійною» - чому б не написати «нова знижена ціна», але, напевне, це не так «збуджує» шопоголіків). Знову, і знову, і знову… Всепоглинаюче твердження у життєвій необхідності останнього «тренду»…

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 21)

Як і обіцяв минулого разу, сьогодні ми зазирнемо аж у самий кінець книжки вибраних творів Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.) – у коментарі та примітки. Можливо, серед вас і є глибокі знавці давньоримських реалій, але я до таких не належу, тому деякі нюанси тогочасного життя були для мене не дуже зрозумілими і потребували пояснення. А зважаючи на те, що саме у той час зароджувалося християнство, багато речей, про які ми ніби й знаємо, набувають нового змісту.

Узяти хоча б притчу про двох боржників, згадану у Евангеліє від Матфея (Мтф. 18: 24-34): один винен царю 10 000 талантів, а другий винен першому боржникові 100 динаріїв. Багато це чи мало і як узгодити між собою ці суми. Виявляється, 1 талант – це приблизно 26 кг, тож навіть якщо мова йшла не про золото, а про срібло, на сучасні гроші це приблизно 10000*26*9200 грн (ціна за 1 кг) = 2 392 000 000 грн, тобто майже 2,5 млрд. грн. А 100 динаріїв? Динарій – це середня сума, яку людина могла заробити за день. Зважаючи, що середньомісячна зарплата у нас приблизно 3 тис. грн, 100 динаріїв – це близько 10 тис. грн. От тепер набагато чіткіше розумієш суть притчі: йому пробачили 2,5 млрд., а він не пробачив 10 тисяч. І не дивує вчинок друзів, які доповіли цареві про негідну поведінку невдячного боржника.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 20)

От і завершується наше знайомство з вибраними творами Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Сьогодні закінчимо (див. початок) говорити про дружбу, використовуючи діалог Ціцерона з такою ж назвою. Оскільки кількість виписок досить значна, а хочу вмістити їх усі в одну публікацію, тому пропоную без зайвої писанини переходити відразу до них:

• Життя, духовно не облагороджене, яке не відає дружби, радості принести не може.
• Є багато обставин, в яких порядна людина поступається своїми благами і готова терпіти збитки, дбаючи про друга більше, ніж про себе.
• Немає для дружби вислову більш згубного, ніж: «Люби друга, але пам'ятай, що він може стати тобі ворогом».
• Любові співгромадян, яка так владно спонукає нас до діяльності, ганебно домагатися лестощами або догоджанням, але соромитися доблесті тільки за те, що вона приносить любов народу, і поготів не слід.
• Справа кожного, хто розумний і обережний, стримувати почуття приязні і в першому його пориві, і, так би мовити, в подальшому бігу.
• Слабка людина, важко їй встояти перед спокусою влади (напередодні виборів це відчуваєш особливо гостро  – прим. моя).

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 19)

Поступово наближається до завершення наше знайомство з творами відомого давньоримського філософа і громадського діяча Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Минулого разу ми закінчили розглядати його твір «Катон Старший, або про старість», сьогодні ж на черзі – останній з творів Ціцерона, що увійшли до збірки. Назва, як і у попереднього твору, досить промовиста: «Лелій, або про дружбу». І знову Ціцерон вкладає свої філософські роздуми у вуста інших людей (чому – пояснює у першій з сьогоднішніх виписок). На жаль, більшість з нас нічого не знає ні про Гая Лелія (який і виступає головною дійовою особою цього діалогу), ні про його дружбу з Корнелієм Сципіоном Африканським, якою захоплювалися сучасники Ціцерона, тож ми навряд чи зможемо повною мірою охопити всі нюанси цього твору, однак ключові ознаки дружби, як на мене, непідвладні часу. Їх (а також багато інших цікавих міркувань Ціцерона) і спробував відобразити у своїх сьогоднішніх виписках:

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 18)

Сьогодні пропоную вашій увазі останню (див. ч. 1, ч. 2) порцію виписок з філософського твору Ціцерона «Катон Старший, або про старість» (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Оскільки старість закономірно закінчується смертю, Ціцерон знову піднімає питання гідного приготування до неї та можливості безсмертя душі (ми вже розглядали з вами діалог «Про зневагу до смерті», де ці питання з’ясовуються досить ґрунтовно). Не буду довго займати вашу увагу своїми міркуваннями, краще відразу надам слово Ціцеронові (особливо прочитайте останню з сьогоднішніх цитат):

• Нехай інші залишать собі зброю, коней, списи, кийок і м'яч, залишать собі полювання і змагання в бігу; нам, старим, нехай вони з багатьох розваг залишать гральні кістки — і опуклі і прямі — та й то лише любителям, адже старість може бути щаслива і без цього (я ще застав часи, коли неодмінною ознакою старості було доміно. Які баталії щовечора влаштовувалися, яку бурю емоцій вони викликали. Як бачимо, так повелося ще з тих давніх часів – прим. моя).

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 17)

Трохи відволікшись на вирішення проблеми вдалого депозиту, сьогодні продовжуємо (див. початок) разом з Ціцероном розмірковувати про старість, читаючи його твір «Катон Старший, або про старість» (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Як це не дивно звучатиме (особливо для тих, хто бачить реальні умови, в яких перебуває більшість сучасних людей літнього віку), автор знаходить у старості більше переваг, ніж недоліків. Зокрема, у старості людина не так залежить від пристрастей, стає спокійнішою та врівноваженішою. Люди похилого віку мають більше часу на дозвілля, улюблену справу (наприклад – садівництво) чи навіть заняття… наукою. Саме так, Ціцерон вустами Марка Катона (від імені якого йде розмірковування) стверджує – старість не буде обтяжливою, якщо не опускати рук, а протиставляти їй помірні фізичні та інтелектуальні навантаження:

• Тренування і стриманість допомагають людині навіть у старості зберегти частку колишніх сил.

Про депозити гривневі та валютні

Дуже часто філософію (особливо у її сучасному вигляді як простої суми давніх знань) звинувачують у відірваності від реального життя. Колись я присвячу окрему публікацію цьому питанню, оскільки такі закиди філософії робилися і у давні часи, й були випадки, коли філософи мусили спеціально розбагатіти, аби довести спроможність своєї науки давати не лише духовну, але й матеріальну поживу. Тож і сьогоднішньою публікацією роблю невеличку перерву у нашому заочному спілкуванні з Ціцероном, аби поговорити про гроші (точніше - способи їх примноження). Прочитавши нещодавно книжку Бодо Шефера «Шлях до фінансової незалежності» вкотре утвердився в думці, що таки слід почати відкладати частину коштів на майбутнє. Та ще й по телевізору (який дивлюся досить рідко) натрапив на передачу, де якраз про депозити розповідали. Оскільки я вже давно не вірю у збіги – вирішив, що затягувати з цим не варто.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 16)

Минулого разу ми закінчили з вами розгляд діалогів, що увійшли до «Тускуланських бесід» Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Але Ціцерон не обмежився просто цим перекладом (точніше – переказом) латиною основних грецьких філософських вчень. Маючи багатий життєвий досвід як у особистому, так і у суспільному плані, наприкінці життя Ціцерон пише й власні філософські твори. Один з них - «Катон Старший, або про старість» ми розглянемо сьогодні. Як зрозуміло з назви, він присвячений темі старості (можливо, для більшості з тих, хто читатиме ці виписки, тема ще не дуже актуальна, але ж краще бути готовим заздалегідь):

• Жодна похвала не віддасть належне філософії, чиї заповіти дають змогу кожному, хто їх дотримується, без турбот прожити весь свій вік.
• У кого в душі немає нічого для благого і щасливого життя, тим обтяжливий будь-який вік.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 15)

Сьогодні завершуємо розпочатий минулого разу розгляд діалогу «Про самодостатню доброчесність», що входить до «Тускуланських бесід» Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Крім цікавих і влучних думок, які я повиписував, цей діалог вартий прочитання ще й з причини наявності багатьох цікавих історій. Зокрема, Ціцерон розповідає про тирана Діонісія, що правив Сіракузами 38 років, щороку через власну підозрілість маючи від цієї влади більше клопотів, ніж задоволення і про його придворного Дамокла, який своїми лестощами подав Діонісію ідею унаочнення небезпеки влади: Діонісій поступився Дамоклу власним золотим ложем, але підвісив на кінському волосі над головою Дамокла меч (звідси й відомий вислів «Дамоклів меч»). Також у цьому діалозі Ціцерон згадує, як він відшукав забуту співвітчизниками могилу Архімеда. Згадується і Сократ зі своєю зневагою до матеріальних розкошів, і Діоген, що попросив Олександра Македонського не заступати йому сонця і багато інших відомих філософів. Тож варто прочитати цей діалог навіть просто як цікавий художній твір. Певен, що знайдете там значно більше цікавих думок, ніж зібрав я у сьогоднішні виписки:

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 14)

Знаю, що повільніше, ніж вам хотілося б, але продовжую викладати свої виписки з вибраних творів Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Сьогоднішня публікація буде присвячена нотаткам з останнього діалогу, що ввійшов до відомих «Тускуланських бесід» - «Про самодостатню доброчесність». Якщо у попередніх діалогах автор зосереджувався на якійсь одній прикметі нашого буття (смерті - див. ч. 7, болю (ч. 9), горі (ч. 10) чи пристрастях (ч.12), то доброчесність Ціцерон покладає в основу усіх тих ознак, які вирізняють людину справжньої життєвої мудрості. Аби переконатися у цьому, погляньте на дві перших цитати з тих виписок, які пропоную вашій увазі сьогодні:

• Для щастя досить однієї доброчесності.
• Доброчесність — надійна запорука блаженного життя.
• Ми, з почуття страху перебільшуючи всі прийдешні небезпеки, а з почуття скорботи — вже наявні, воліємо звинувачувати природу, а не власні помилки.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 13)

Сьогодні – велике православне свято і, за традицією, мав би запропонувати вашій увазі публікацію на християнську тематику. Однак маю заборгованість, яка гнітить мене уже декілька тижнів, тож краще скористаюся нагодою і продовжу знайомити вас із виписками з «Тускуланських бесід» Ціцерона. Зокрема, минулого разу ми почали читали виписки з його діалогу «Про пристрасті» (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). У сьогоднішній публікації – завершення виписок з цього діалогу:

• Людина, що поміркованістю і постійністю досягла спокою і внутрішнього миру, яку не сточить горе, не зломить страх, не спалить ненаситне бажання, не розніжить порожня радість, — це і є той мудрець, якого ми шукали, це і є той блаженний чоловік, для кого немає нічого настільки нестерпного, щоб падати духом, і нічого настільки радісного, щоб підноситися духом.
• Шукати міри у пороці — все одно, що кинутися з Левкадської скелі і сподіватися втриматися на середині падіння.
• Найперші вчителі ніколи не досягли б своїх успіхів, якщо б не жадання знань.
• Мужність буває і без люті, а гнів, навпаки, є риса легковажності.
• Немає мужності без розуму.

Про суперечку, людину і дачу

Афоризм:

Якщо ви хочете завоювати людину – дозвольте їй перемогти себе в суперечці. Бенджамін Дізраелі.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Omnia mea mecum porto [омніа меа мекум порто]: все своє ношу з собою; справжнє багатство людини – її інтелект. Біант.

Значення іншомовного слова:

Гомстед (англ. homestead – садиба, селянський двір, ферма): ділянка землі, яка надавалася в США у 19 ст. поселенцям на пільгових умовах.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 12)

Сьогоднішня публікація присвячена черговому діалогу Ціцерона, що увійшов до його відомих «Тускуланських бесід» (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Мова – про пристрасті (так, власне, і називається цей діалог). Не менш докладно, ніж він говорив про смерть (див. ч. 7), біль (ч. 9) чи горе (ч. 10), Ціцерон аналізує різні види пристрастей і робить такий логічний і теоретично простий (але важкуватий для втілення у щоденному житті) висновок: причина усіх душевних хвилювань – надмірність, а єдино необхідні ліки – поміркованість. Переклад усіх видів пристрастей дався важкувато, тому заздалегідь прошу вибачення за можливі русизми та недоладності. Сподіваюся, суті Ціцеровоних думок це не спотворить:

• [Піфагорійці] розум свій від напружених роздумів заспокоювали музикою і співом (ми вже про це знаємо, адже читали «Життя Піфагора» - прим. моя).
• Справжня філософія веде початок від Сократа і продовжує жити у перипатетиків, а в дещо іншому вигляді — у стоїків.
• Вищій з усіх наук – науці гідно жити, вони служили більше життям своїм, ніж книгами (сучасна людина сприймає філософію просто як одну з наук, до того ж не дуже важливу й практичну, забуваючи, що від свого початку вона створювалася як універсальна наука гідного життя – прим. моя).
• Страх — це теж горе, тільки заподіюване не тим, що є, а тим, чого ще немає.