Переплигував калюжу – втрапив у болото

Українське прислів’я, винесене у заголовок, щонайкраще описує ситуацію, в яку я втрапив зі збіркою Олеся Бердника «Лабіринт Мінотавра». Поясню, чому. Як пам’ятаєте, після християнських книжок Франсін Ріверс (написаних російською) вирішив трохи поновити своє чуття української мови, почитавши щось українське чи у гарному українському перекладі. Зупинив свій вибір на кількох збірках Олеся Бердника – чув про цього українського письменника давно, та й трохи фантастики для різноманіття не завадить. Але замість двох плюсів отримав два мінуси.

Перший – мова. Вона й справді чудова. Чого варті лише такі питомо рідні, але чомусь маловживані слова як «пустунка», «передсвітання», «чатові», «сторожко» (обережно), «буйнолистий», «щупальця-мацаки». Іноді вони складаються навіть у неймовірно рідні речення, як от «Стріла пам’яті клюнула в мозок, розколола запону забуття». Та водночас доволі й русизмів: «мука» (борошно), «чечевиця» (сочевиця), «жди» (чекай), «влюбився» (закохався). Не знаю, це власні слова Олеся Бердника, чи вони привнесені редакторами-«споріднювачами» (завданням яких було максимально наблизити українську мову до російської), але враження трохи зіпсоване.

Дал Роальд. Матильда

(за книжкою: Роальд Дал. Матильда. – Київ: Видавництво Івана Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2006. – 272 с.)

Аби не втрачати відчуття української мови, про яке писав у одній з попередніх публікацій, після кількох російськомовних книжок обов'язково читаю українську. Перевагу віддаю вітчизняній чи якісно перекладеній закордонній класиці. Зважаючи, що однією з найвідвідуваніших сторінок цього сайту є публікація, присвячена цитатам з книжки Елеонор Портер "Поліанна", вирішив приглянутися до ще одного бестселера дитячої тематики – «Матильди» Роальда Дала. Переклад за редакцією І. Малковича і згадка про те, що ця книжка у 1988 році була визнана кращим виданням для дітей, обіцяли кілька цікавих вечорів і свіжих вражень. Та не так сталося, як гадалося. Змусив себе дочитати лише до середини – і відклав. Скажу відверто: не хочу, аби цю книжку читала моя дитина (і тим більше не буду читати її дітям сам). Поясню свою позицію.

Гарна цитата краща за посередню книжку

Іноді, роблячи виписки з чергової книжки, ловлю себе на думці, що та чи інша цитата могла б стати основою окремої повноцінної статті. Водночас, мандруючи неозорими просторами інтернету, помічаю, що дехто так і робить: бере якусь одну думку і розжовує її до SEO-стандартних 3,5-4,5 тис. символів.

А нещодавно зробив для себе ще одне невеличке відкриття: це стосується не лише окремих статей, але навіть і цілих книжок. Беруть свіженький бестселер (бажано – закордонний, а ще краще – поки що не перекладений російською). Вибирають якусь другорядну тему, недостатньо розкриту автором. І на її основі пишуть окрему книжку. При цьому дуже часто втрачається цілісність підходу до певної проблеми, закладена у першоджерелі. Лише коли читачеві стане доступним оригінал, він зрозуміє глибинну суть цього окремого фрагменту. Однак уже запізно – гроші за книжку-клон не повернеш.

Що почитати в дорозі?

Останнім часом помічаю у своїй мові все більше русизмів. Та це ще не найстрашніше: починаю втрачати відчуття української мови. Ту здатність, якою пишався ще зі шкільних років і яка не раз допомагала у навчанні й роботі. Коли дивишся на слово і відчуваєш, що воно якесь «неправильне». Чи написано з помилкою, чи у реченні стоїть не на своєму місці – але щось з ним не так. Ти не можеш пояснити, що саме не так, не можеш сказати, яке мовне правило порушено – ти просто відчуваєш якусь ваду. Варто помилку виправити – і приходить відчуття (знову ж таки майже підсвідоме), що тепер усе гаразд.

Нова звичка до Нового року

Наближається Новий рік. А що люди поробляють в ніч з 31 грудня на 1 січня? Так, п’ють шампанське. Так, їдять посеред ночі олів’є і мандаринки. Так, ходять одне до одного у гості. Але основне – підводять підсумки року минулого і планують рік майбутній. А ще – починають нове життя (точніше, мріють його почати): обіцяють собі й оточуючим відмовитися від шкідливої їжі, більше займатися спортом, знайти кращу роботу і налагодити особисте життя.

Як не гірко це визнавати – більшість цих мрій так і залишиться мріями. І не лише тому, що переважна кількість людей не вміють перетворювати мрію в реальний план досягнення поставленої цілі. Просто час для початку змін обрано не дуже вдало: тривають новорічно-різдвяні свята, навколо надмір їжі та алкоголю, порушено режим дня. Все це заважає відразу й почати запроваджувати намріяні зміни в життя. А перші 7 днів – чи не найголовніший період на шляху до будь-якої мрії. Потім ви повернетеся у звичну круговерть робота/сім’я/робота – і силу початкового імпульсу буде втрачено. Ви знову залишитеся з мрією, але без змін.

Час купувати акції

Відразу зазначу, що:

• я не фінансовий аналітик (і тим більше – не експерт з інвестицій);
• це безкоштовна порада, а у бізнесменів існує усталений вираз, що «безкоштовна порада приносить саме скільки коштів, скільки коштує сама».

А тепер – до справи. Хто періодично заглядає на цей сайт, має пам’ятати мою статтю про депозити гривневі та валютні. На сьогодні згадані там 26 % на гривневий депозит і 13,5 % на валютний здаються далекою мрією. Майже щомісяця банки знижують ставки, і більшість уже не пропонує більше 17 % (далі говоритиму лише про гривні). Зважаючи на те, що неофіційний прогноз інфляції у нашій країні коливається в межах 14-16 %, депозити перетворюються справді в депозити (згідно словника «річ, віддана на зберігання»), тобто про жодну прибутковість не йдеться. Банківські відсотки з’їдаються інфляцією, і ви, як то кажуть «залишаєтеся при своїх». А ціни в цей час ростуть. Тож для примноження своїх коштів депозит стає абсолютно непридатним.

Про досвід створення сайтів (завершення)

Як ви пам’ятаєте з минулої публікації, ми завершили на моменті, коли я трохи розчарувався у чистому HTML, забажавши собі на сайт більше прикрас і функціональності. Тож для створення наступного сайту вирішив скористатися спеціалізованої системою (так званою CMS). Напевне, ви вже зрозуміли, що зараз мова піде про сайт, на якому ви саме знаходитесь. Після прочитання кількох порівняльних матеріалів та ознайомлювальних статей зупинив свій вибір на Вордпресі. Остаточне рішення було прийнято, коли натрапив на блог Олега Волощука «Українські мотиви у блогосфері» та на сайт Ярослава Федорака «Українська блогосфера».

У Олега тоді ще, здається, не було відеоуроків (користувався відеокурсом Алексея Белова «Майстер Wordpress»), але навіть того, що прочитав на цих сайтах, було достатньо, аби сказати собі «досить обирати, час робити». Також звернув увагу, що значна частина матеріалів там була присвячена способам заробітку на своєму сайті, тож вирішив спробувати й собі. Там же прочитав і одне з головних правил сайтів «для заробітку»: лише платний хостинг (мені ще з досвіду минулого сайту не дуже подобалося, що Яндекс розміщував у мене свою рекламу). Тому було оплачено хостинг і домен, обрано шаблон і почалося наповнення…

Про досвід створення сайтів

В одній з попередніх публікацій обіцяв поділитися власним досвідом (і набитими гулями) щодо створення сайтів. На сьогодні маю за плечима вже п’ять спроб, тож дещо можу розповісти. Розпочнемо у хронологічному порядку.

Першою спробою «засвітитися» у всесвітній мережі був блог на гуглівському Blogger’і. Той сайт можна вважати певною мірою попередником цього, оскільки там теж викладав цитати і враження від прочитаних книжок, а також свої роздуми і спостереження. Окремою темою блогу були фото різноманітних мовних недолугостей у рекламних оголошеннях (я їх фотографував і коментував). Матеріалу було достатньо (це були перші роки незалежності – з мовою у більшості бізнесменів та їх рекламістів було тугувато), але прожив той блог менше року. Одного дня я ствердно відповів на запитання Гугла про остаточне видалення сайту без можливості відновлення.

Про вивчення англійської мови (ч. 3)

Наприкінці минулої публікації обіцяв розповісти про обраний та перевірений спосіб запам’ятовування англійських слів. Дехто здивується: адже в перших статтях зарікався від бездумного зазубрювання. Все правильно. Та лексичний мінімум ніхто не скасовував. Якою б методикою вивчення англійської мови ви не користувалися, мусите вивчити назви числівників, днів тижня, місяців і кольорів. Це зробити хоч і складно, але завдання полегшується тим, що маємо чіткий набір і однозначну послідовність: і в нас, і в англійців по 12 місяців у році та по 7 днів у тижні. І в них, як і в нас, після березня йде квітень, а після вівторка – середа. Значно складніше запам’ятовувати невпорядковані набори слів.

Про вивчення англійської мови (ч. 2)

Продовжую ділитися своїми враженнями і здобутками щодо можливості самостійного вивчення англійської мови. Минулого разу розповів про методику Байдукалова, сьогоднішня стаття – про методику Драгункіна. Відразу суть: англійська мова містить велику кількість незмінних слів, які можуть практично механічно поєднуватися для утворення речень. Якщо ж ці слова і змінюються, то лише додаванням закінчення без зміни основи слова. Тому в більшості випадків слід знати лише головну форму слова (наведену у словнику) та іноді чіпляти в кінці одне зі стандартних закінчень. Також автор досить доступно пояснює ті найскладніші моменти, якими люблять лякати слухачів різноманітних курсів: використання артиклів та модальних дієслів (які насправді, на думку Драгункіна, зовсім не дієслова), способи побудови речення у 12-ти часових формах.

Про вивчення англійської мови (ч. 1)

Як я вже зазначав у попередній публікації, останнім часом життя все частіше почало мені натякати, що слід братися за вивчення англійської мови. А оскільки в минулому я вже не раз жалкував, що ігнорував подібні натяки, цього разу вирішив використати літню відпустку для підвищення свого рівня англомовності. Більшість знайдених у мережі самовчителів (від курсів, як ви пам’ятаєте, я вирішив поки що відмовитися) доволі однотипні й побудовані за шкільним принципом «від простого до складного»: спочатку ви вчите слова та їх форми, потім починаєте складати слова у речення тощо.

Куди я зник

Не впевнений стовідсотково, але думаю, що у декого з читачів цього сайту виникло щодо мене запитання, винесене у заголовок. Це й не дивно, адже обіцяв писати нові статті й книжкові огляди ледь не щотижня, в останній публікації запевнив, що незабаром познайомлю з якоюсь надзвичайно цікавою книжкою – і ні гу-гу. Веб-автори з досвідом напевне здогадалися, в чому може бути причина (точніше – дві): або втратив інтерес до розвитку сайту й знайшов собі нове захоплення, або ж почав паралельно розвивати інший сайт. У моєму випадку правильними є обидва здогади.

Почну з кінця – й справді, вже давно виношував ідею зробити сайт про тренування в домашніх умовах (лише з вагою власного тіла чи з використанням мінімальної кількості інвентарю). Бо набридла постійна реклама супертренажерних залів з річним абонементом у декілька десятків тисяч гривень. Та й читання книжок Брукса Кубіка про тренінг динозаврів даремно не минулося. Останнім поштовхом до дії стали книжки Джона Джеймса Робінсона (Xfactor-а) про MFA (сайти, призначені для заробітку за допомогою Гугл Адсенс). Оскільки мене тема тренувань цікавила давно, прочитав (і перевірив на собі) досить багато тематичної літератури, а тут ще й обіцянка заробити на уподобанні гроші – хто б втримався. Не все, звичайно, пройшло так, як собі намріяв (якось напишу і про це), але на сьогодні вже створено каркас російськомовного «Тренировки дома» та англомовного «HomWorkout». Поки що відвідуваність невелика, але ж це лише початок, тому надії не втрачаю…

Як заробити бали на twirpx

Ті, хто періодично навідується на цей сайт, знають, що читаю я досить багато. Зважаючи на те, що сучасні технології виготовлення книжок дають можливість надрукуватися практично будь-кому, волію спочатку ознайомитися з книжкою, а вже потім витрачати гроші. Для скачування книжок у форматі fb2 (що найкраще підтримується моїм планшетом і дає можливість робити закладки, які потім і перетворюються на виписки для цього сайту) використовую переважно два сайти – безкоштовний RoyalLib та умовно-платний twirpx. На останньому частіше з’являються новинки, тож якщо не знаходжу на RoyalLib – у більшості випадків знаходжу на twirpx. Чому він умовно-платний? Бо за скачування книжок на twirpx знімаються бали, які можна або заробити, або купити. Заробити бали можна за викладання відсутніх книжок або за дооформлення уже викладених.

Як я робив цитати для Фейсбуку

Пишучи свою новорічну публікацію, я трохи покривив душею, коли висміював схильність більшості людей загадувати на початок року якісь зміни. Адже й сам я не уник цього. Хто слідкує за сторінкою цього сайту у Фейсбуці (https://www.facebook.com/Скарбниця-266909300135044/?ref=hl) напевне, вже зрозумів, про що йдеться: з початку року я вирішив викладати найцікавіші цитати у вигляді невеличких картинок. У соціальних мережах вони досить популярні, розміщувати ж їх прямо на сайті недоцільно, оскільки на індексування пошуковими системами це не вплине, а кількість сторінок буде зростати, що ускладнить користування сайтом. Зробити таку картинку досить просто - цитати в мене вже є в достатній кількості, слід було лише підібрати відповідну рамку та фон і звести все це докупи.

Про Новий рік, дієти і здоровий глузд

Одна з найпоширеніших новорічних традицій – планувати собі усілякі зміни. Оскільки Новий рік трапляється рідше, ніж понеділки (з яких ми теж любимо «починати нове життя»), плани значно масштабніші. І більшість з них передбачає набуття певних корисних звичок. Насамперед – у харчуванні. Особливо це стосується прекрасної половини людства, яка чомусь вважає новорічно-різдвяний період чудовим часом для випробування нової дієти.

І це не дивно, адже ледь не щотижня у різноманітних «жіночих» журналах і на різних сайтах можна прочитати про ті чи інші випадки “чудодійного” схуднення. Та ще й телебачення зі своїм могутнім впливом на свідомість постійно підіймає цю тему. Доходить до абсурду: 75 % підлітків-дівчат вважають себе “повненькими”, навіть якщо їхня вага нижча за встановлені норми. І саме вони, маючи ще не зміцнілу самооцінку, стають основними споживачами різноманітних дієт. І чим абсурдніші рекомендації, тим частіше їм вірять.

Про гроші як подарунок

Наближаються новорічно-різдвяні свята, а з ними знову постає питання подарунків. «Що подарувати на Новий рік (Різдво, Св. Миколая)?..» - такими і подібними запитами рясніють у цей період року різноманітні пошукові системи і сайти. Особливо актуальним є це запитання для жителів нашої країни, яким у кожному новорічному зверненні черговий президент обіцяє якщо не процвітання, то хоча б стабільність, однак ці обіцянки так і залишаються на рівні побажань. От і маємо: з одного боку – фінансова скрута, з іншого – ризик купити у подарунок щось непотрібне. А тут ще й магазини з їх традиційними новорічними акціями, знижками і розпродажами (узяти хоча б занесену на наші терени «чорну п’ятницю», про яку ми нещодавно говорили). Хоч ці свята і родинні, і дарувати будемо переважно близьким людям, яких добре знаємо, однак небезпека подарувати «не те» досить велика.

Згадайте, скільки разів ви опинялися у ситуації, коли подарунок виявлявся непотрібним. Ще гірше ставало тоді, коли ви дізнавалися його вартість і розуміли, що могли б витратити ці гроші значно ефективніше. І рано чи пізно в голові зринала проста у своїй геніальності думка: «Краще б подарували гроші».

Про оформлення книжок

Сьогодні обіцяв опублікувати останню порцію виписок з роману Джеймса Клавелла "Шляхетний дім", але якраз отримав чергову посилку з замовленими книжками, тож вирішив поділитися своїми враженнями, доки вони ще свіжі. Уже вкотре помітив – ще до того, як посилку буде розпаковано, підсвідомо готую себе до певної порції розчарувань. Переконаний, що у психологів знайдеться для цього відчуття особливий термін, але мені від того не легше. От і цього разу – ніби й вибирав уважно, і на сайті багаторазово переглядав, а маєш… Погляньте на одну з придбаних книжечок (Дистихи Катона / Переклад з латини Андрія Содомори — Київ: Грані-Т, 2009. — 320 с).

Не купись – не купуй

У цій публікації мав би запропонувати вам обіцяну першу порцію виписок з роману Джеймса Клавелла «Шляхетний дім», однак завтрашній день дещо особливий, і більшість з назви статті вже зрозуміла, про що йтиметься. Так, «чорна п'ятниця», день масового купівельного психозу. День, коли витрачаються шалені гроші. Шалені в прямому розумінні, бо певен, що вже за тиждень більшість з покупців переконується, що придбана (хоч і з величезною знижкою) річ їм не така вже й потрібна. Не знаю статистики повернень товарів, але певен, що відсоток досить значний.

Чи є ліки від цієї хвороби? Деякі країни оголошують цей день «днем без покупок», але чи це вихід? Адже будь-яка купівля – річ абсолютно добровільна і апріорі вигідна обом сторонам. Тож причина, як на мене, значно глибша. Погляньмо довкола – нас з дитинства привчають до переспоживання. Нові продукти, нові товари, нові послуги. Постійні акції, постійні знижки (хоча ніколи не розумів, як знижка може бути «постійною» - чому б не написати «нова знижена ціна», але, напевне, це не так «збуджує» шопоголіків). Знову, і знову, і знову… Всепоглинаюче твердження у життєвій необхідності останнього «тренду»…

Про калорійність продуктів та витрачання енергії

Оскільки я маю певний стосунок до харчової науки та занять спортом, до мене іноді звертаються з різними запитаннями. Найчастіше зустрічаються два: «Скільки калорій в тому чи іншому продукті?» та «Як можна витратити додаткові калорії?». Аби уникнути подібних запитань у майбутньому (або хоча б зменшити їх кількість), спробую відповісти на них у сьогоднішній публікації. Скористаюся для цього цікаво і змістовно написаною книжкою Юрія Олександровича Орешкіна «К здоровью через физкультуру» (М.: Медицина, 1990. - 176 с.). Як завжди, раджу вам прочитати її самостійно повністю, ми ж сьогодні поглянемо на два додатки, наведені у кінці книжки – таблицю енергетичних витрат людини, що займається різними видами діяльності, та калорійність найпоширеніших харчових продуктів. Я їх трохи упорядкував, адаптувавши до сучасних умов, і от що маємо:

Про депозити гривневі та валютні

Дуже часто філософію (особливо у її сучасному вигляді як простої суми давніх знань) звинувачують у відірваності від реального життя. Колись я присвячу окрему публікацію цьому питанню, оскільки такі закиди філософії робилися і у давні часи, й були випадки, коли філософи мусили спеціально розбагатіти, аби довести спроможність своєї науки давати не лише духовну, але й матеріальну поживу. Тож і сьогоднішньою публікацією роблю невеличку перерву у нашому заочному спілкуванні з Ціцероном, аби поговорити про гроші (точніше - способи їх примноження). Прочитавши нещодавно книжку Бодо Шефера «Шлях до фінансової незалежності» вкотре утвердився в думці, що таки слід почати відкладати частину коштів на майбутнє. Та ще й по телевізору (який дивлюся досить рідко) натрапив на передачу, де якраз про депозити розповідали. Оскільки я вже давно не вірю у збіги – вирішив, що затягувати з цим не варто.