Повертаємося до читання!

Останнім часом більшість публікацій на цьому сайті стосувалися теми спорту чи фізичної культури. Водночас згадаймо, що у підзаголовку сайту тіло стоїть на третьому (останньому) місці. Тож час повертатися до встановлених пріоритетів. Насамперед — до літератури. Якої за цей час накопичилося чимало.

Єдине — трохи зміню формат представлення своїх виписок (цитат), зважаючи на факт існування соціальних мереж. Раніше сторінки цього сайту на Фейсбуці й у Твіттері були просто анонсами нових публікацій. Водночас є багато книжок, в яких хотілося б виділити лише кілька цікавих думок — а писати для цього окрему статтю недоречно (та й ліньки). Тож від сьогодні функції сайту й згаданих соц. мереж будуть трохи різнитися.

Якщо книжка буде варта самостійної публікації — стаття з'являтиметься тут, на сайті. На сторінках соц. мереж, як і раніше, паралельно буде зроблено повідомлення про вихід нової статті. Якщо ж до самостійної публікації цікаві книжкові думки не дотягуватимуть — цитати викладатиму безпосередньо у соц. мережах. Тож тих, хто хоче читати лише розгорнуті обговорення, запрошую занести в закладки сайт, а тих, хто прагне відслідковувати всі події — направляю до моїх сторінок у Фейсбуці та Твіттері.

Дякую, що ви зі мною. Будьте здорові і до нових книжкових зустрічей!

Плани на майбутнє

Основний обсяг робіт з перенесення сайту на цю платформу виконано. Залишилася лише частина матеріалів, що стосуються тренувань у домашніх умовах – потрібно оновити усі посилання другого рівня та фотографії. Оскільки спочатку задумувалося, що це будуть два окремих профільних сайти російською та англійською мовами – на усіх фото стоять відповідні знаки © копірайту. Зараз зводжу усе на цей сайт – і копірайти виявилися неправильними. Тож перед викладенням доцільно спочатку всі ті фотографії підкоригувати, змінивши копірайт, а вже потім вставляти у текст відповідної публікації. 

Звідси ідея: якщо вже переробляти усі фото – чому б не зробити ще й українську версію цих матеріалів. Особлива зважаючи на актуальність теми тренування з власною вагою та мінімумом інвентарю в умовах карантину.

Думаю, ця робота займе кілька тижнів – тому найближчим часом на сайті будуть публікації лише цієї тематики (хоча цитат з книжок вже назбиралося теж достатньо). 

Водночас нагадую про сторінку цього сайту у фейсбуці - там майже щодня розміщую цитати (у тому числі – в графічному форматі), які вважаю актуальними у теперішній ситуації. Також їх можна читати у твітері.

Про досвід створення сайтів (завершення)

Як ви пам’ятаєте з минулої публікації, ми завершили на моменті, коли я трохи розчарувався у чистому HTML, забажавши собі на сайт більше прикрас і функціональності. Тож для створення наступного сайту вирішив скористатися спеціалізованої системою (так званою CMS). Напевне, ви вже зрозуміли, що зараз мова піде про сайт, на якому ви саме знаходитесь. Після прочитання кількох порівняльних матеріалів та ознайомлювальних статей зупинив свій вибір на Вордпресі. Остаточне рішення було прийнято, коли натрапив на блог Олега Волощука «Українські мотиви у блогосфері» та на сайт Ярослава Федорака «Українська блогосфера».

У Олега тоді ще, здається, не було відеоуроків (користувався відеокурсом Алексея Белова «Майстер Wordpress»), але навіть того, що прочитав на цих сайтах, було достатньо, аби сказати собі «досить обирати, час робити». Також звернув увагу, що значна частина матеріалів там була присвячена способам заробітку на своєму сайті, тож вирішив спробувати й собі. Там же прочитав і одне з головних правил сайтів «для заробітку»: лише платний хостинг (мені ще з досвіду минулого сайту не дуже подобалося, що Яндекс розміщував у мене свою рекламу). Тому було оплачено хостинг і домен, обрано шаблон і почалося наповнення…

Про досвід створення сайтів

В одній з попередніх публікацій обіцяв поділитися власним досвідом (і набитими гулями) щодо створення сайтів. На сьогодні маю за плечима вже п’ять спроб, тож дещо можу розповісти. Розпочнемо у хронологічному порядку.

Першою спробою «засвітитися» у всесвітній мережі був блог на гуглівському Blogger’і. Той сайт можна вважати певною мірою попередником цього, оскільки там теж викладав цитати і враження від прочитаних книжок, а також свої роздуми і спостереження. Окремою темою блогу були фото різноманітних мовних недолугостей у рекламних оголошеннях (я їх фотографував і коментував). Матеріалу було достатньо (це були перші роки незалежності – з мовою у більшості бізнесменів та їх рекламістів було тугувато), але прожив той блог менше року. Одного дня я ствердно відповів на запитання Гугла про остаточне видалення сайту без можливості відновлення.

Куди я зник

Не впевнений стовідсотково, але думаю, що у декого з читачів цього сайту виникло щодо мене запитання, винесене у заголовок. Це й не дивно, адже обіцяв писати нові статті й книжкові огляди ледь не щотижня, в останній публікації запевнив, що незабаром познайомлю з якоюсь надзвичайно цікавою книжкою – і ні гу-гу. Веб-автори з досвідом напевне здогадалися, в чому може бути причина (точніше – дві): або втратив інтерес до розвитку сайту й знайшов собі нове захоплення, або ж почав паралельно розвивати інший сайт. У моєму випадку правильними є обидва здогади.

Почну з кінця – й справді, вже давно виношував ідею зробити сайт про тренування в домашніх умовах (лише з вагою власного тіла чи з використанням мінімальної кількості інвентарю). Бо набридла постійна реклама супертренажерних залів з річним абонементом у декілька десятків тисяч гривень. Та й читання книжок Брукса Кубіка про тренінг динозаврів даремно не минулося. Останнім поштовхом до дії стали книжки Джона Джеймса Робінсона (Xfactor-а) про MFA (сайти, призначені для заробітку за допомогою Гугл Адсенс). Оскільки мене тема тренувань цікавила давно, прочитав (і перевірив на собі) досить багато тематичної літератури, а тут ще й обіцянка заробити на уподобанні гроші – хто б втримався. Не все, звичайно, пройшло так, як собі намріяв (якось напишу і про це), але на сьогодні вже створено каркас російськомовного «Тренировки дома» та англомовного «HomWorkout». Поки що відвідуваність невелика, але ж це лише початок, тому надії не втрачаю…

Українці - нація поетів

Слова Олеся Терентійовича Гончара, винесені у заголовок цієї публікації, свого часу були девізом мого першого самостійного сайту, зробленого на чистому html - Українського поетичного патріотично-виховного календаря. Виглядав він отак:

Основною ідеєю сайту було зібрати в одному місці інформацію про дні народження українських поетів, аби показати всю істинність заголовного твердження Олеся Гончара, а також вибрати з їх поетичного доробку по кілька творів, що мають патріотично-виховне значення (переважно це твори про Україну, родину та найкращі риси людського характеру).

Я витратив на розробку й наповнення сайту усі літні канікули, але ніскільки не жалкую – поетичний потенціал нашого народу й справді неймовірний. Тому, коли виникло питання вибору імені для сайту, я навіть трохи «вколов» південно-східного сусіда, обравши адресу «zazdry.narod.ru». З часом з’явилися інші клопоти у житті і сайт був трохи забутий.

Про доменні імена і мовознавство (завершення)

Пропоную продовжити розпочатий учора пошук «звучних» доменних імен з використанням інверсійного словника української мови (укладачі С. П. Бевзенко, О. І. Бондар та ін. — Київ: Наукова думка, 1985 – 812 с.). Як ви пам’ятаєте, ідея була такою, аби назва сайту і домен разом утворювали існуюче українське слово, та ще й вказували на призначення сайту. Сьогодні закінчимо з доменною зоною «.com», а також розглянемо кілька прикладів із зон «.net» та «.top»:

• завком, фабзавком, главком,
• ревком (на сайті «rev.com» можна продавати різноманітні спортивні пищалки-ревуні і навіть промислові пристрої схожого призначення),
• волревком,
• сільревком («silrev.com» - патрони з сіллю?),
• місцевком, головком,
• ладком (гарна назва для сайту, що продаватиме побутову хімію чи агентства з комплексного ремонту і прибирання «lad.com»),
• випадком, припадком, кидком, лагідком, слідком,
• студком (сайт з іменем «stud.com» може пропонувати, наприклад, роботу для студентів),
• неоглядком,
• біжком (на сайті «bij.com» можна продавати біжутерію),
• окружком, разком,
• повзком (у соціальних мережах існують групи, які домовляються про попутній транспорт, аби доїхати на роботу чи на навчання. Чому б не зробити з цією метою цілий сайт і не назвати його «povz.com»),

Про доменні імена і мовознавство

У своїх публікаціях намагаюся не зачіпати теми комп’ютерних технологій, Інтернету та сайтобудування. Однак нещодавно підбирав доменне ім’я для нового проекту, і майнула цікава думка. Оскільки вона торкається мовознавства, а це одне з моїх хобі – не міг залишити її осторонь. Отож…

Не секрет, що більшість власників сайтів хочуть, аби ім’я їхнього сайту «звучало». Краще – якщо цьому звучанню не заважає навіть доменна зона. Ідеальний варіант – якщо доменне закінчення сприймається як єдине ціле з назвою сайту чи логічно з ним пов’язане. Наприклад, візьмемо доменну зону «.net». Більшість сайтів використовує це закінчення просто на позначення приналежності до світової мережі (як воно і було задумано розробниками). Але ж це слово подібне до російського «нет», і гріх цим не скористатися. Особливо зважаючи на те, що в нас більшість назв сайтів пишуться в російській транслітерації. Найкращий приклад – «sirotstvy.net». Це адреса Всеукраїнського порталу національного усиновлення, але більшість навіть інтуїтивно може зрозуміти, про що йтиме мова на сайті. Можна також згадати сайт «vlasti.net», який також подібним чином обігрує заперечне звучання домена. Іноді зустрічаються й протилежні ситуації, коли власники сайту не приймають до уваги домен. Тоді виходить дещо парадоксальна ситуація – сайт Автономної спілки трудящих має адресу «avtonomia.net» (тобто про жодну автономію ніби не йдеться), а сайт «orabote.net», що за логікою назви мав би відволікати нас від думок про роботу – саме цій роботі й присвячений. Чи сайт про анекдоти «anekdotov.net» - де логіка?

А тепер власне про ідею. Скориставшись послугами інверсійного словника української мови (укладачі С. П. Бевзенко, О. І. Бондар та ін. — Київ: Наукова думка, 1985 – 812 с.), вибрав слова, які закінчуються співзвучно до найпоширеніших доменних імен «com», «net», а також доступної доменної зони «top». Для деяких з них навіть вигадав можливі тематики. Нумо, розпочинаймо.

Що собі надумав...

Хто не читав моєї п’ятничної публікації – раджу зробити це зараз, адже в сьогоднішній мова йтиме про висновки з неї. Для зручності розбив усі думки, що виникли з приводу публікацій на цьому блозі та його подальшої долі, на кілька груп. Оскільки нещодавно прочитав кілька книжок Тоні Бюзена про карти пам’яті (анг. Mind map, задовільного українського перекладу не знайшов), спочатку дам загальну схему:

Розглянемо кожен з нюансів докладніше:

Зміст. Як не дивно, більшість авторів посібників з письменництва і блоговедення не радять значно на цьому зациклюватися. Головне – щоб було цікаво вам і було цікаво написано, а пошановувач (чи «інтернет-серфер») знайдеться. Не слід забувати, що блог – це не підручник і не монографія, це спосіб самовираження. Є що «виразити» - висловлюйтеся. Якщо зможете зробити це ще й грамотно та цікаво – ви на шляху до успіху. Стосовно цього блогу: постійно вживаючи в публікаціях «крилатий латинський вислів», я зміг піднятися з цим виразом на першу-другу позицію в Гугл-пошуку. І що? Нічого. Бо шукають цей вираз не так вже й часто. Тож буду робити більший акцент на актуальні події (намагаючись не залазити у політичний бруд), а також на виписки з популярної літератури, яка ще не перекладена українською (україномовний сегмент інтернету зростає, і шукати українські тексти будуть частіше). Також планую зібрати на цей блог все, що було написано для інших сайтів – зокрема, серію православно-пізнавальний статей з Апологету.