Про мобільний зв'язок і воїнів АТО

У своїх публікаціях намагаюся не торкатися поточних подій, оскільки вважаю, що будь-яка оцінка без достатньої інформованості буде суб’єктивною. Однак прийнятий учора Верховною Радою закон та почутий сьогодні коментар до нього стали причиною цих міркувань. Мова про заборону користуватися мобільним зв’язком воїнам-учасникам АТО. Я думав, що основна причина прийняття цього досить кардинального рішення – у технічній можливості супротивника перехоплювати розмови воїнів і з них дізнаватися певну інформацію, що може мати військові цінність.

Однак, як зауважив у своєму коментарі один з народних депутатів (до речі – колишній комбат), справа не лише у цьому.
Виявляється, ворогові не потрібно навіть прослуховувати розмови. Достатньо просто відслідковувати точки скупчення мобільних сигналів і завдавати туди вогневих ударів. Найбільше ж мене вразила одна цифра з цього виступу: найперше ворог відслідковує блок-пости, де одночасно діють понад 15 (!) мобільних випромінювачів. П’ятнадцять! Ви можете собі уявити, що на досить невеликому блок-посту 15 воїнів одночасно розмовляють по мобільному телефону? Я – ні. Звідки ж тоді така кількість сигналів? Моя відповідь – соціальні мережі.

Щодня маю змогу спостерігати десятки ситуацій, коли молоді люди годинами «зависають» у різноманітних чатах, обмінюючись абсолютно неінформативними повідомленнями типу: «Ти як?» - «Норм. А ти?» - «Норм» тощо. Оце основна загроза їхньому мозкові, а не те випромінювання від телефонів, яким нас періодично лякають. І не тільки мозкові. Як у свій час комп’ютери викликали появу хвороби зап’ястків від постійного друкування на клавіатурах, так і мобільні телефони, впевнений, скоро стануть причиною нового медичного відкриття – «синдрому великого пальця» від постійного набирання повідомлень та гортання сторінок соціальних мереж на сенсорних екранах.Тож не знаю, як до цього закону поставляться різноманітні організації, що опікуються захистом прав людини, а я мушу погодитися, що він таки потрібен. Адже мова не просто про юнаків – про воїнів. Які мають бути постійно насторожі, аби запобігти небажаним ситуаціям. А хто з нас не знає, як можуть поглинати увагу різні соціальні мережі: мені розповідали, що деякі водії не можуть відірватися від екрану свого телефону, навіть ведучи автомобіль (!), а тут жертв може бути значно більше.

Знаю, що це може прозвучати трохи жорстоко (я ж бо сам, врешті, не на передовій), але подібний закон матиме потрійну позитивну дію:
1) захистить самих воїнів від ворожих артилерійських ударів;
2) підвищить їхню уважність, що дасть змогу уникнути невиправданих жертв;
3) допоможе хоч комусь з юнаків «злізти» з голки соціальних мереж і озирнутися довкола, знайшовши серед бойових побратимів уже не віртуальних, а справжніх друзів.