Келер Петер. Фейк

(за книжкою: Петер Келер. Фейк: Забавнейшие фальсификации в искусстве, науке, литературе и истории. – М.: Кучково поле, 2016. — 290 с.)

Цитати:

• Шахрайство епохи неоліту: намисто з 183 оленячих зубів, 65 з яких – імітація таких зубів з кістки.
• Діалоги Есхіна насправді були написані Сократом (його тексти Есхіну передала Ксантиппа), а Ксенофонт опублікував під своїм ім'ям книги історика Фукідіда.
• «Історія вчить її підробляти». Станіслав Єжи Лец.
• Кажуть, що першою жертвою війни є правда. Однак твердження не зовсім коректне – правда помирає вже до її початку.

• Розум позбавляє світ чарівності.
• Фотографія без тексту, як правило, взагалі нічого не виражає. У більшості випадків необхідне пояснення до ілюстрації – або ж її сенс доноситься до глядача завдяки вже відомій йому інформації.
•  «Фотографічний апарат цілком може брехати так само, як набірна машина». Бертольд Брехт.
• Телебачення має щось показувати – йому потрібно представити щось глядачам навіть в тому випадку, якщо немає справжніх ілюстративних матеріалів.
• Кіно не повинно дотримуватися фактів – це справа випусків новин.
• В інформаційному суспільстві, свідомість якого формують засоби масової інформації, активні дії під хибним прапором належать до стандартного арсеналу.
• Незаконний обіг творів мистецтва (який включає не тільки незаконну торгівлю картинами, а й роботу з краденими культурними цінностями) поряд з незаконним обігом зброї та наркотиків є найбільш прибутковою галуззю міжнародної злочинності.
• Будь-який художник починає з копіювання і вчиться, наслідуючи. Тільки після цього у нього з'являється власний стиль і виникають оригінальні твори.
• Завдяки мережі Інтернет кожен обстежує себе сам, ставить собі діагноз, призначає лікування і може при випадковому візиті лікаря здивувати його своїми поверхневими знаннями.
• Шляхом узагальнень зневажена реальність була зведена до красивої і ясною схеми, що спотворює дійсність.
• Замість контролю науковий світ спирається на довіру: дослідник, що проробив серйозну роботу і завоював високу репутацію, вже не буде зустрітий недовірливо; фахівці одного рівня уникатимуть чіплятися до людей одного з свого кола.
• Не вір тому дослідному звіту, який фальсифікував не саме.
• Гроші дозволяють розслабитися і не працювати власним розумом.
• Є паралель між грошовою економікою, що відірвалася від реального виробництва товарів у фінансовому секторі й біржової спекуляції, і філософією, яка своїми умоглядними поняттями залишає дійсність далеко позаду себе.

Кілька цікавих визначень:

• Грубенхунд (нім. Grubenhund) – різновид газетної плітки, спрямований не на обман читача, а на викриття журналістів, які публікують, не перевіряючи фактів. Термін був поширений головним чином в Австрії до середини XX століття.
• Дендрохронологія – метод датування, що дозволяє вираховувати минулий час за допомогою порівняння річних кілець дерев.
• Адабай (від нім. A dabei sein = auch dabei sein - теж бути при цьому) - людина, яка прагне бути на виду і в курсі світських новин і пліток.
• Лексократія – витіснення систематично набутих знань знаннями, отриманими з енциклопедій і довідників.

Враження: в цілому книжка дуже і дуже непогана. Ґрунтовно розглянуто весь набір історичних фальсифікацій, від найдавніших до сьогодення. Про щось уже знав, інше – стало справжнім відкриттям, про дещо навіть не здогадувався.

І все було добре, доки не дійшла справа до християнства. Невже жодна бочка меду не може бути без дьогтю? Навіщо було в такій ґрунтовній науково-популярній книжці дорікати християнству тим, про що вже було не раз сказано і не раз пояснено. Стандартний набір «причіпок-відкриттів»:

• Марія завагітніла від римського легіонера на ім'я Пантера.
• чому Ісус народився у Вифлеємі, хоча він «з Назарета»?
• чому римські солдати дозволили зняти тіло з хреста, хоча, як правило, вони залишали жертв на розтерзання стерв'ятникам; ще більш дивно, що вони не стали, як зазвичай в таких випадках, перестраховуватися і не зламали заздалегідь засудженому ноги.
• євангелісти ніколи не бачили Ісуса і записали свої історії через кілька десятиліть після передбачуваної Пасхи.

І знаєте, до чого підводить автор? Він не виключає, що життя Ісуса – це насправді спотворений життєпис Цезаря (!).

Після цього й інші наведені у книжці факти сприймаєш скептичніше, та й ставлення до самої книжки погіршується.

Тож робіть висновки самостійно. Вдалого критичного читання.