Благодійна закупівля у видавництві “Веселка”

Відразу відповім на запитання — чому “благодійна”. Бо у одній із соціальних мереж натрапив на заклик підтримати це видавництво, придбавши декілька книжок. Для мене таке прохання — як подвійний приз: і людям, дотичним до книговидання, допоможу, і себе новими паперовими книжками потішу (бо зараз переважно читаю електронні книжки).

Тому без вагань зайшов на сайт і традиційно уточнив, яка мінімальна сума замовлення (немає!) і з якої суми придбання можна розраховувати на безкоштовну доставку (500 грн). Отже, межа встановлена, починаються муки вибору…

Першим у кошик придбань відправив тритомне видання щоденників Олеся Гончара. По-перше, тому що люблю цей жанр літератури. По-друге, тому що це найповніше на сьогодні видання (друге), підготовлене дружиною письменника Валентиною Данилівною. А по-третє — саме з опрацювання “Собору” Олеся Гончара у свій час виникла ідея цього сайту, тож тут є певний елемент ностальгії. Ну і факт ціни — звичайно ж. Зважте самі — три томи по 450...650 сторінок коштують лише 180 (!) гривень, тобто 60 гривень за том.

Залишається 320 грн.

Другим придбанням стали “Японські народні казки”. Це перевидання однієї з книжок найвідомішої серії видавництва “Веселка” — “Казки народів світу”. Думаю, більшість народжених в СРСР знайомилися з чарівним світом казок різних народів світу саме за цією серією. Вартість — 190 грн. (знаю, що “ого!”, але ж якість!).

Залишилося 130 грн.

А літературні апетити зростають. В результаті замість 130 витратив 300: класичні “Езопові байки” та Кіплінгові “Як і чому” в одну ціну — по 150 грн.

Чекав посилки з трохи підзабутим відчуттям нетерпіння. Видавництво, ніби дратуючи, ще й трохи затримало відправлення. Але коли нарешті отримав — враження перевищили очікування. Але про це — вже наступним разом.

Бажаю всім міцного здоров'я і гарних книжок. Читаймо!

Повертаємося до читання!

Останнім часом більшість публікацій на цьому сайті стосувалися теми спорту чи фізичної культури. Водночас згадаймо, що у підзаголовку сайту тіло стоїть на третьому (останньому) місці. Тож час повертатися до встановлених пріоритетів. Насамперед — до літератури. Якої за цей час накопичилося чимало.

Єдине — трохи зміню формат представлення своїх виписок (цитат), зважаючи на факт існування соціальних мереж. Раніше сторінки цього сайту на Фейсбуці й у Твіттері були просто анонсами нових публікацій. Водночас є багато книжок, в яких хотілося б виділити лише кілька цікавих думок — а писати для цього окрему статтю недоречно (та й ліньки). Тож від сьогодні функції сайту й згаданих соц. мереж будуть трохи різнитися.

Якщо книжка буде варта самостійної публікації — стаття з'являтиметься тут, на сайті. На сторінках соц. мереж, як і раніше, паралельно буде зроблено повідомлення про вихід нової статті. Якщо ж до самостійної публікації цікаві книжкові думки не дотягуватимуть — цитати викладатиму безпосередньо у соц. мережах. Тож тих, хто хоче читати лише розгорнуті обговорення, запрошую занести в закладки сайт, а тих, хто прагне відслідковувати всі події — направляю до моїх сторінок у Фейсбуці та Твіттері.

Дякую, що ви зі мною. Будьте здорові і до нових книжкових зустрічей!

Норми фізичної активності українців та їх оцінювання.

Чи багато читачів цього блогу (та й не читачів теж) знають, що в Україні щороку проводиться оцінювання рівня фізичної підготовленості населення? Що існує відповідний Наказ Міністерства молоді та спорту України від 04 жовтня 2018 року № 4607, де наведено правила проведення цього оцінювання та нормативи?

Думаю — небагато. На жаль. Адже ні в кого не викликає сумніву факт, що рівень фізичної активності українців поступово знижується. Попри всі намагання популяризації спорту як на державному, так і на місцевому рівнях. Хвиля воркауту поступово йде на спад, молодь знову повертається до своїх електронно-віртуальних друзів. Не кажучи вже про покоління 40+. Ця категорія стає цільовою аудиторією не спортивної індустрії (крім виробників скандинавських палиць), а фармацевтичної.

Намагаюся у цьому блозі не зачіпати політичних питань, але щиро сподівався, що в анонсованій програмі «Здорова Україна» питання ширшого залучення українців до систематичних занять спортом не обмежиться лише планом будівництва нових спортивних майданчиків. Потрібно заохочувати людей різного віку приходити на ці майданчики чи займатися вдома самостійно. А для цього потрібно дві речі:

• чіткі орієнтири (чого вони повинні прагнути досягнути);
• реальні переваги (для чого це їм).

На питання про орієнтири ніби й повинен дати відповідь згаданий наказ. Там навіть є коротко описані правила виконання вправ. Але…

1. Нормативи розраховані лише для дорослих (21...70 років). Тобто найбільш критичну для розвитку фізичних якостей групу втрачено. Хоча у попередньому Наказі № 4665 від 15.12.2016 були категорії, починаючи з 10 років.
2. Досить заплутана система оцінювання: отримуєте від 2 до 5 балів за кожну з 5 вправ (а для віку 35…50 років за 4 вправи + індекс маси тіла), потім бали додаються і встановлюється ваш рівень фізичної підготовленості та виставляється відповідна оцінка рівня фізичної підготовленості (не розумію, для чого два показники, якщо вони обидва описові, а не кількісні).
3. Здається, у цьому наказі якась хиба: по-перше, чомусь після 40 років вправу «згинання і розгинання рук в упорі лежачи» здають лише жінки (в старому було на вибір і в чоловіків). По-друге, як можливо набрати 26…30 балів, якщо здаємо 5 вправ, кожна з яких оцінюється максимум у 5 балів — незрозуміло.

Напевне, саме ця складність і неузгодженість наказу й призвела до того, що його практично не використовують поза межами закладів вищої освіти та військових частин. Для них, до речі, таке оцінювання є обов’язковим. А ви чудово знаєте, як у нас ставляться до здавання обов’язкових нормативів. Кого зацікавить — результати цих оцінювань за 2020 рік можете подивитися тут.

Ще гірша ситуація з питанням про можливі засоби заохочення українців до зайняття спортом та здавання подібних нормативів. У постанові Кабінету Міністрів України № 461 від 6 червня 2018 р., яка і регламентує порядок проведення цього оцінювання, це питання обмежується обтічним формулювання «відзнаки чи інші методи заохочення». Тобто жодної загальнодержавної системи тут немає. І це ще один мінус чинної ситуації. Скільки б ми не розповідали, що займатися спортом не лише корисно, але й необхідно — бажано мати і певні матеріальні стимули чи заохочення. Хоча б на рівні тих значків ГТО, які були в СРСР.

До речі, про ГТО. У нашого недружнього північного сусіда ця система досі збереглася. І там вона організована (можливо, лише теоретично) значно краще:

• маємо офіційний сайт з нормативами, калькулятором для різних вікових груп (починаючи з 6-ти років + групи з особливостями фізичного розвитку) та відеоінструкціями виконання вправ. Там можна створити навіть свій особистий кабінет, подивитися, де знаходиться найближчий центр оцінювання і відслідковувати свій прогрес.
• система оцінювання значно прозоріша: виконуєш обов’язкові та кілька з вибіркових вправ — отримуєш значок за найгіршим результатом (якщо всі на «золото», а один — «бронза», можеш претендувати лише на «бронзу»).
• відповідаючи на можливе запитання «а звідки на це все брати кошти» — вони мають свій магазин з брендованим одягом, аксесуарами, сувенірами і навіть спортивним інвентарем.
• і, нарешті, про стимулювання — результати здавання нормативів ГТО можуть бути зараховані як додаткові бали ЗНО, а власникам золотих значків може бути призначена підвищена державна стипендія.

Як би не хотілося тут цього писати — але чому б нашим відповідальним за оцінювання фізичного рівня українців не взяти за приклад цю систему? Не хочете впроваджувати її під радянською назвою ГТО — запропонуйте іншу назву (РФГ, ФРУ, СІВ тощо), підключіть Пласт з їх відзнаками тощо. Але, як на мене, це буде значно ефективніше й дешевше, ніж намагатися розробити щось своє з нуля чи вчергове звести все до формальних відписок про відсоток тих, хто був залучений до чергового оцінювання. А ви, читачу, як вважаєте? Чи, може, знаєте подібні приклади й системи інших країн?