Мохандас К. Ганді. Сатьяграха у Південній Африці (ч. 4)

Сьогодні – черга четвертої порції виписок з книжки, яку читаємо вже другий тиждень (див. ч. 1, ч. 2, ч. 3). Оскільки часу обмаль (на дворі вже глупа ніч, а завтра доведеться погратися в «ранню пташку»), вступну частину дозвольте скоротити до мінімуму. Наголошу лише, що частина виписок, представлена цього разу, стосується самого розпалу боротьби, зображеного в книзі, тому стосуватиметься в першу чергу людського фактору громадського руху. Тож, прошу:

• Образа, завдана одному невинному представнику народу, дорівнює образі народу в цілому (на цьому досить активно, хоча й не завжди обґрунтовано, наголошує сучасна Америка – прим. моя).
• Не повинно бути різниці між рішенням людини і присягою, прийнятою іменем Божим.
• Чоловік, який зважено та свідомо приймає на себе зобов’язання й потім його не виконує, зраджує свою мужність.
• Людина, що легковажно дає своє слово, а потім не дотримується його, стає посміховиськом і гідна покарання як тут, так і в потойбіччі.
• Людина, яка навіть час від часу приймає обітницю, обов’язково спіткнеться.
• Є мудрість у тому, щоб серйозні кроки здійснювати з величезною обережністю та ваганнями. Проте обережність і вагання мають свої межі.
• Поки залишається бодай жменька людей, вірних своїй обіцянці, то у боротьби може бути тільки один кінець – перемога.
• Сила переконання є такою, що людина зрештою стає тим, ким вона себе вважає (на цій тезі побудовано більшість книжок з самовдосконалення - прим. моя).
• Люди почуваються розгублено, коли їх просять записати усну обіцянку.
• Куплена допомога ніколи не зрівняється з чисто добровільною службою.
• Ті, кого люблять боги, помирають молодими.
• Правда завжди на боці меншості.
• Істина псується в руках більшості.
• Ми – не єдині власники свого майна: наша родина розділяє його з нами.
• Ми повинні шукати допомогу тільки від себе самих та від Бога.
• Золоте правило: не тлумачити слова людини проти неї самої.
• Жоден громадський рух ніколи не припиняється й не слабшає через брак фондів – але там, де рух має добрих людей та залишається вірним своєму курсу, він обов’язково привабить до себе необхідні фонди. З іншого боку, рух починає спадати відтоді, як його вражає хвороба надлишкових фондів.
• Громадськість повинна бути банком для всіх громадських установ, які не повинні існувати довше, ніж того бажає громадськість.
• Там, де рух цілковито залежить від внутрішньої сили, він узагалі не може тривати без масової дисципліни.
• Слабкі люди завжди схильні до мстивості (пригадайте цей вираз, коли запалаєте бажанням помститися чи станете жертвою помсти - прим. моя).
• Людську слабкість не можна стримувати довго.
• Почуття сорому має свої межі - своєкорисливі міркування витісняють сором і зводять людей на манівці.
• Хитрі люди є в кожній спільноті та в кожному русі (про що, а про це нам розповідати не треба - маємо вдосталь прикладів як у історії, так і у сучасності - прим. моя).
• Всі люди недосконалі, й коли в одній людині недосконалість помітна більшою мірою, ніж в інших, люди схильні звинувачувати її. Проте це несправедливо.
• Його вчителем був великий досвід.
• Ми вирішили добровільно коритися всім тюремним правилам настільки, наскільки вони не будуть несумісними з нашою самоповагою чи з нашими релігійними переконаннями.
• В тюремній дієті немає питання про смак.
• Не можна присягати іменем Всевишнього вбити іншу людину.
• Якщо я чогось і навчився з життя Ісуса, то це того, що слід розділяти й полегшувати тягар тих, у кого він важкий.
• Будь-яка діяльність, здійснена з чистим серцем, обов’язково дасть плоди, незалежно від того, чи будуть ці плоди видимі для нас.

PS. Продовжимо у суботу.