Мохандас К. Ганді. Сатьяграха у Південній Африці (ч. 3)

Учора обіцяв – сьогодні виконую: викладаю чергову порцію виписок (див. частина 1, частина 2) про визвольний рух індійців Африки під проводом Махатми Ганді (хоча він у своїй книжці всіляко намагається применшити власну роль, чимось уподібнюючись до Франкліна з його тезою про необхідність представляти свої добрі починання як задум багатьох).
Боротьба поступово переходить у гостру фазу, тож Ганді досить гостро висловлюється про англійський бюрократичний апарат та розповідає про формування Індійського конгресу Африки. У книжці показується, як з’явився сам термін сатьяграха (Сила, породжена Істиною), а також пояснюється відмінність цього руху від «пасивного опору» - але про це читайте самостійно, одним рядком цього не розповіси. Намагаюся виписувати лише коротенькі цитати, аби не ускладнювати сприйняття:

• Тема, яка вважається вартою того, щоб її передали телеграфом, начебто набуває важливості, яку не обов’язково має насправді (інтернет поступово відучує нас вірити друкованому слову, але раніше воно мало просто неймовірну силу – прим. моя).
• Якщо описати якусь подію сторонній людині, вона вбачає в цьому більше, ніж ми збиралися передати.
• Чоловік, що збирається вступити у війну, не може наводити такий аргумент («а раптом ми програємо» – прим. моя), не зрадивши своєї мужності.
• Видавати себе за того, ким ти є насправді, й діяти відповідним чином – це не останній, а перший крок до практичної релігії.
• Якщо у нас буде воля, то Бог дасть нам можливості.
• Вирішивши одного разу служити, ми повинні припинити розрізняти гідну роботу й негідну.
• Навіть щире бажання допомогти справляє враження на іншу сторону, й воно подвійно цінується, коли його зовсім не очікують.
• Не слід зневажати жодну людину, якою б скромною чи незначущою на вигляд вона не була.
• Якою б несміливою не була людина, вона здатна на найвищий героїзм, коли постане перед випробуванням.
• Посадові особи природно схильні створювати час від часу нові обмеження з метою виправдати своє існування і для того, щоб показати, що вони ефективно виконують свої обов’язки (знову ніби цитата з книжки Паркінсона – прим. моя).
• Після того, як закон введено в силу, доводиться стикатись із багатьма труднощами, перш ніж його можна буде скасувати.
• Аргументи, які ґрунтуються на доводах розуму, не завжди знаходять відгук у людей при владі (будьмо щирими, вони не завжди знаходять відгук навіть у простих людей – прим. моя).
• Тільки коли громадська думка набуває високої свідомості, можна анулювати закони, що діють у країні (Ганді наголошує на необхідності стати законослухняним громадянином, перш ніж брати на себе відповідальність боротьби за скасування певних законів – прим. моя).
• Лад, за якого закони раз по раз змінюються чи скасовується, не можна назвати стабільним або добре організованим.
• Людський інтелект обожнює вигадувати благовидні аргументи для підтримання самої несправедливості.
• Захід протистоїть простоті, тоді як люди Сходу вважають цю чесноту однією з найважливіших.
• Люди Заходу – підприємливі, нетерплячі, захоплені збільшенням своїх матеріальних бажань і їх задоволенням, люблять веселитися, прагнуть поменше працювати фізично й мають марнотратні звичаї (нагадую, говорить індієць, для якого Захід – це не вестернізована Америка, а Європа, тобто і ми з вами – прим. моя).
• Наші аргументи є лише відображенням нашої ментальності
• Той, хто прагне життя, присвяченого виключно служінню, повинен утримуватися від статевого життя і прийняти бідність як постійного товариша на все життя.

PS. Продовжимо у середу.