Джеймс Г. Баллард. Атака на мозок

(пер. Андрій Минко)

Спочатку – ключова цитата:

Він склав список свого майна і побачив, що за минулі два тижні вони з Юдіт за рахунок нових здали такі речі:

• автомобіль (користувались 2 місяці);
• 2 телевізори (користувались 4 місяці);
• електроплиту (користувались 5 місяців);
• фен (користувались 4 місяці);
• холодильник (користувались 3 місяці);
• 2 радіоприймачі (користувались 7 місяців);
• програвач (користувались 5 місяців);
• коктейльбар (користувались 8 місяців).

Для мене однією з визначальних ознак справді наукової фантастики є прогностичність – здатність зазирнути у майбутнє і передбачити його розвиток. Сьогоднішній твір з цієї позиції – беззаперечна наукова фантастика. Минуло якихось 30 років від часу опублікування цього оповідання – а все дужче відчуваєш, що автор практично ні в чому не помилився. Хоча для рекламістів там ще є кілька цікавих ідей.

Ренд А. Атлант розправив плечі. Ч. 3. А є А

(за книжкою: Айн Ренд. Атлант розправив плечі. Частина третя. А є А. – Київ: Наш Формат, 2015. – 480 c. )

Продовжуємо читати роман-трилогію Айн Ренд (про першу книжку дивись тут, а про другу – тут).

Цитати:

• Коли людина працює зі словом, то працює і з розумом.
• Нікчемної роботи не буває, бувають лише нікчемні люди, які ставляться до праці недбало.
• Що є багатство, як не засіб розширити життєві можливості? Людина може зробити це у два способи: виробляючи або більше, або швидше.
• Чи може бути більше багатство, ніж володіти самим собою і використовувати це, щоб зростати?
• Мені завжди бракувало часу, я ніколи не замислювався, як саме міг би його використовувати.
• У приміщенні панувала атмосфера розкоші, проте це була розкіш експертів з простоти.
• Ненормальним у цьому було те, що все здавалося настільки простим і нормальним.
• Будь-яка робота — це філософський акт.
• Щоразу, коли людина засуджує розум, це відбувається тому, що розум не схвалив би її мети.

Ренд А. Атлант розправив плечі. Ч. 2. Або-або

(за книжкою: Айн Ренд. Атлант розправив плечі. Частина друга. Або-або. – Київ: Наш Формат, 2015. – 472 c. )

Продовжуємо читати роман-трилогію Айн Ренд (про першу книжку – «Несуперечність» дивись у попередній публікації).

Цитати:

• Маси не мислять.
• Яка головна ознака посередності? Неприйняття чужих досягнень.
• Вони й гадки не мають про самотність, яка виникає, коли ти досягаєш вершини.
• Спершу дій.., а відчувай потім.
• Ми знімаємо з вас будь-яку відповідальність. – Я не хочу, щоб із мене її знімали.
• Не бачу жодної величі у безнадійній тузі. Я не міг би втриматися за мертвонароджене прагнення. Я хотів би мати його, втілити його, жити ним.
• Твої манери не надто надійно до тебе приклеєні, ти завжди втрачаєш їх за надзвичайних ситуацій, а саме тоді вони потрібні найдужче.
• Колись люди боялися, що хтось виявить таємниці, про які не знають їхні друзі. Сьогодні вони бояться, що хтось скаже речі, які знає кожен.
• Гроші – це інструмент обміну, який не може існувати, якщо не існує благ та людей, які їх створюють.
• Багатство – продукт людської здатності мислити.

Ренд А. Атлант розправив плечі. Ч. 1. Несуперечність

(за книжкою: Айн Ренд. Атлант розправив плечі. Частина перша. Несуперечність. – Київ: Наш Формат, 2015. – 456 c. )

Цитати:

• Майбутнє завдання йому не подобалося, тому він мусив упоратися з ним якнайшвидше.
• Хіба можна почуватися у безпеці чи щось планувати, коли все весь час змінюється?
• Час на почуття вже вичерпано; настала непримиренна і бентежна пора вчинків.
• Люди навколо, здавалося, ніколи не знали, що робити, натомість він знав завжди.
• З чоловіком, який не прагне знайти собі прибуткової роботи, – щось геть не так.
• Брак єдності – це основна причина всіх соціальних проблем.
• Єдине виправдання приватної власності – це служіння суспільним інтересам.
• На уроках математики в неї завжди виникало дві думки: «Як чудово, що люди створили цю науку, і як прекрасно, що я добре на ній розуміюсь». І одночасно зростали два почуття: захват наукою і власними здібностями.
• На кожному щаблі свого сходження вона виконувала службові обов’язки задовго до офіційного призначення на посаду.

Про свободу християнства

Починається Великий піст, і можна передбачити появу в пресі та на телебаченні чергової порції нападок на «обмеженість» християнства. Особливо це стосуватиметься православ’я, яке не йде, подібно до протестантизму та католицизму, на поступки у своїх вимогах до життя вірян.
Почнуть з посту: це і не актуально в умовах сучасного життя, і небезпечно так надовго позбавляти свій організм тваринних білків, та й взагалі шкідливо так обмежувати свій раціон тощо. Поступово перейдуть і до інших сфер життя. Особливо люблять закидати православ’ю консервативністю в питаннях дівочої цноти та подружньої вірності. Буде й багато чого іншого, про що тут писати немає потреби – кожен, взявши до рук світську газету чи увімкнувши телевізор, зможе вдосталь прочитати про обмеженість і застарілість християнства взагалі та православ’я зокрема. Та найгірше в цій ситуації інше – більшість обвинувачів просто переказуватимуть вигадки одне одного, не завдаючи собі клопоту самостійно розібратися у цих питаннях. Здавалося б – є всі можливості для самоосвіти: немає заборони на читання Біблії, є український переклад Святого письма та праць Святих отців. Але ж ні – значно легше з року в рік переписувати одні й ті ж побрехеньки, приперчуючи їх анекдотами про попів чи фотографіями, де батюшка у піст їсть скоромне чи вживає алкоголь.

Про пам’ять, свободу і глузливість

Афоризм:

Пам’ятайте про ваших предків! Думайте про ваших нащадків! Джон Адамс.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Libertas inaestimabilis res est  [лібертас інестімалібіс рес ест]: свобода – річ безцінна.

Значення іншомовного слова:

Сардонічний (від лат. Sardonius, букв. – сардинський) – злісно-насмішкуватий, в’їдливий, глузливий.

Про платню, природу та школу

Афоризм:

Я не хочу створювати щось для того, аби мені платили. Я хочу, щоб мені платили за те, що я створюю. Леонард Коен.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Natura trahit ad sua iura [натура трагіт ад суа юра]: природа все робить за своїми законами.

Значення іншомовного слова:

Гімнасій (грец. γυμνάσιον, від γυμνάζω – треную, роблю вправи): у Стародавній Греції – державний навчально-виховний заклад для юнаків; у Стародавньому Римі – загальноосвітня школа.

Про життя, свободу і гру

Афоризм:

Непросто жити після смерті. Іноді на це потрібно витратити все життя. Станіслав Єжи Лєц.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Libertas est potestas faciendi id, quod iure licet [лібертас ест потестас фаціенді ід, квод юре ліцет]: свобода – це можливість робити те, що дозволено правом.

Значення іншомовного слова:

Секретер (франц. secretaire): 1) Гра, що полягає в угадуванні речення за початковими літерами слів. 2) Вид письмового бюро.

Про можливості, помилки та гарний вид

Афоризм:

Що більше можливості говорити, то менше хочеться думати. Флоріан Боднар.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Еrrare humanum est [ерраре гуманум ест]: людині властиво помилятися. Сенека. Іноді зустрічається з продовженням «… stultum est errore perseverare [стультум ест ін ерроре персевераре]» – «… бути впертим у помилці властиво лише дурневі».

Значення іншомовного слова:

Бельведер (італ. belvedere, букв. – чудовий вид): 1) Надбудова над будинком, альтанка на пагорбі, звідки відкривається мальовничий краєвид. 2) Назва деяких палацових споруд, збудованих на високому місці.

Про свободу, власну думку та хвилі

Афоризм:

Немає вищої свободи, ніж свобода судження, і, визнаючи її за іншими, я вимагаю її й для себе. Франческо Петрарка.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Iurare in verba magistri [юрарін верба магістрі]: повторювати слова вчителя; не мати власної думки, некритично ставитися до засвоєного. Горацій.

Значення іншомовного слова:

Сейші (франц. seiches) – стоячі хвилі в невеликих замкнених водоймах.

Про бажання, суть та поділ

Афоризм:

Недостатньо лише бажати: треба робити. Йоганн Вольфганг фон Гете.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

In medias res [ін медіас рес] – букв. «всередину речей»; до головного; в саму суть справи. Горацій.

Значення іншомовного слова:

Сегрегація (лат. segregatio – відокремлення, від segrego – розділяю): 1) Вид расової дискримінації, що полягає у відокремленні «кольорового» населення від «білого», забороні «кольоровому» населенню селитися в районах, де живе «біле» населення. Сегрегації зазнають негри в ряді штатів США, африканське населення Південно-Африканської Республіки та Південної Родезії. 2) Те саме, що й ліквація.

Про свободу, зцілення та кислоту

Афоризм:

О Свободо, скількох свобод нас позбавляють у твоє ім'я! Деніел Джордж.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Quem medicamenta non sanant, natura sanat [квем медікамента нон санант, натура санат]: кого не виліковують ліки – зціляє природа.

Значення іншомовного слова:

Офорт (від франц. eau forte – азотна кислота): 1) Вид гравірування, при якому лінії малюнка роблять різцем або голкою на смоляному покритті металевої гравюрної дошки і протравлюють кислотою. 2) Відбиток з дошки, гравірованої таким способом. 3) Ручний спосіб виготовлення форм глибокого друку з застосуванням хімічного травлення. 4) Відбиток з друкарської форми, виготовленої таким способом.

27 лютого – День самообмеження заради України

Читаючи автобіографію Ганді, декілька разів натрапляв на згадку про голодування «не для себе». Аби запобігти якимось небезпекам чи спонукати інших до певних дій, Ганді вдавався до одно- чи кількаденного посту. Іноді до нього приєднувалися цілі громади однодумців, а одним з найбільших своїх здобутків Ганді вважав проведений у 1919 році Всеіндійський день посту і молитви.

Ця традиція притаманна не лише індуїзму. Згадаймо старозавітну Ніневію, жителі якої (разом з правителем) прийняли обітницю посту, аби уникнути лиха, провіщеного для цієї держави пророком Іоною (Іона, 3:5-10). Там же читаємо про Іосафата, за правління якого вся Юдея оголосила піст, почувши про наближення іноземних загарбників (2Пар, 20:1-4). У Новому Завіті описано 40-денний піст Ісуса Христа, яким він готував себе до протистояння з дияволом (Мф, 4:1-2).

Як бачимо, у минулі часи піст передував випробуванню, мав відвернути лихо чи хоча б полегшити його. В уявленні ж більшості сучасних людей піст – це лише «період перед об’їданням». Особливо це стосується великоднього посту – більшість сприймає його лише як прикру (й необов’язкову) передумову для пасок, крашанок, домашньої ковбаси та інших смаколиків. Тобто все перевернулося: древні обмежували себе, аби уникнути лиха – ми ж допускаємо певне обмеження (переважно в їжі), знаючи про гарантовану винагороду (для більшості, на жаль, теж переважно гастрономічну). Але ж хіба все так добре у житті кожного з нас і країни в цілому, аби допускати таку недбалість?

Голодує Надія Савченко. Голодує на знак протесту проти неправди і несправедливості. Так робив Ганді, так у свій час голодували «в’язні совісті» в колишньому СРСР. Але більшість слухає про це, нерідко сидячи за обіднім столом. Ми сприймаємо це, як чергову новину, забуваючи про неї вже майбутньої миті... На сході гинуть наші вояки. Чи розуміємо ми справжнє значення слова «наші»? Адже для багатьох це лише протилежне до «їхні». Невже, як у попередню війну, смерть має засмутити кожну родину, аби стало зрозумілим: усі ми – велика родина і єдиний організм, біль одного з нас не може залишати байдужими усіх інших.

Про народ, свободу і труну

Афоризм:

Народ — це та частина держави, яка не знає, чого вона хоче. Георг Гегель.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Omnes homines natura libertati student [омнес гомінес натура лібертаті студент]: усі люди природньо прагнут свободи.

Значення іншомовного слова:

Саркофаг (грец. σαρκοφάγος, букв. – пожираючий тіло): кам’яна труна, невелика гробниця.

Про Обрізання і обрізання

Св. Василій Великий

Сьогоднішній день багатий на свята. Хтось вкотре святкує Новий рік (про хронологічну плутанину я вже писав нещодавно), хтось (особливо з цим ім’ям) «справляє Василя» (мається на увазі св. Василій Великий, пам'ять якого вшановується сьогодні), для когось сьогоднішній день – ще одна нагода відвідати знайомих із засіванням і добрими побажаннями. Але в церковному календарі цей день насамперед називають Обрізанням Господнім. Саме ця подія, що сталася на 8-й день після народження Ісуса Христа, є ключовою в церковному богослужінні. І саме нею іноді докоряють християнам. Насправді ж існує традиційний набір таких «докорів»: чому християни, які визнають Старий завіт,  їдять свинину, яка в ньому заборонена (там ще декілька десятків різноманітних тварин перераховується – див. Левит, 11: 4-30), чому не приносять обов’язкову десятину (хоча, правду кажучи, деякі сучасні секти цього вимагають і непогано на цьому заробляють), і, найголовніше – чому не обрізуються. Останній докір підсилюється ще й тим, що сам Ісус Христос обрізався згідно старозавітнього закону. Тож здається, ніби у наших опонентів є всі підстави звинувачувати нас у недотриманні боговстановлених законів і «псевдохристиянстві». У цій статті я не ставлю собі за мету дати розгорнуту відповідь на ці закиди (та й не маю, чесно кажучи, достатньої освіти), але основну ідею спробую висвітлити.

Мохандас К. Ганді. Сатьяграха у Південній Африці (завершення)

Сьогодні завершуємо (див. ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5) наше знайомство з книжкою Мохандаса Карамчанда Ганді про становище індійців у Південній Африці та способи його нормалізації (правильніше було б сказати «олюднення», бо ставлення до них в певних регіонах Африки було далеким від навіть тодішніх стандартів - чого варте лише невизнання шлюбів).
Як ви пам’ятаєте, учорашні виписки ми закінчили згадкою про ферму імені Толстого. У книжці автор досить докладно описує її устрій та порядок, проблеми і здобутки. Величним фіналом книжки (як, власне, і боротьби) була велична хода сотень індійців з сім’ями і дітьми, організована проти обмежень на переміщення індійців. Як ви пам’ятаєте, одним зі способів тої боротьби було потрапляння у в’язниці. От і цього разу вони вирішили разом перетнути кордон однієї з африканських псевдо-держав, аби таким чином висловити свою незгоду. На щастя, до силового протистояння не дійшло (хоча й було досить близько), але це нітрохи не зменшує напруження останніх сторінок. Тож, хто не хоче читати усю книжку – перечитайте хоча б кінець, не пожалкуєте. А я викладаю свої виписки (вийшли трохи завеликими, але розривати на два дні не хочу):

• У Бога стільки ж вух, скільки є прохачів.
• Я вважав, що хвороб бути не повинно, оскільки ми жили простим життям.
• Я навіть найменшої речі не зроблю поспіхом. Я подумаю про неї і зважу основну ідею. Потім я обміркую, які слова підходять для теми, а тоді візьмуся за письмо. Якби кожен робив так, як я, скільки часу це б заощадило? А націю це вберегло б від лавини напівсирих ідей, які зараз погрожують поховати її під собою.
• Потуранню собі не повинно бути місця у випадку справжньої дружби.
• Бути переконаним, що певна поведінка є насильством або гріхом – це одне, а мати силу діяти відповідно до цього переконання – зовсім інше.

Мохандас К. Ганді. Сатьяграха у Південній Африці (ч. 5)

Надійшли вихідні – і ми знову читаємо Махатму Ганді (див. ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4). Боротьба індійців Південної африки за свої права сягає піку, в’язниці переповненні, люди готові перейти до насильницького протистояння (проти чого активно заперечує Ганді, відстоюючи свої ідеї перемоги без насильства).
Паралельно продовжує розвиватися організаційна структура руху, вишукуються джерела фінансування для ув’язнених і видання власних газет. Серед усіх індійських та англійських прізвищ око раптом затримується на зовсім незвичному слові – «Толстой». Так, саме той Лев Миколайович, про якого знаємо ще зі шкільної лави. Виявляється, Ганді захоплювався ідеями Толстого (а той, до речі, навзаєм виявляв захоплення роботою Ганді), і навіть назвав ферму, де мали працювати і жити родини ув’язнених – фермою імені Толстого. Та не буду переповідати усіх нюансів – прочитайте самі. Моя справа – виписки:

• Мене утримує Бог; люди – лише інструменти Його всесильної волі.
• Всі праведні рухи спонтанно приваблюють до себе різноманітних чистих і некорисливих помічників.
• Виразку підозри не вилікуєш аргументами чи поясненнями.
• Я навмисне здійснив якнайсильніше зусилля, щоб викинути зі свого серця будь-який страх, включно зі страхом смерті.
• Від знання, яке зупиняється в голові й не проникає в серце, дуже мало користі у критичні часи.
• Внутрішня сила духу переважно випаровується, коли людина отримує і приймає підтримку ззовні.
• Груба сила була панівним чинником у світі впродовж тисяч років, і людство весь цей час пожинало її гіркі плоди.

Мохандас К. Ганді. Сатьяграха у Південній Африці (ч. 4)

Сьогодні – черга четвертої порції виписок з книжки, яку читаємо вже другий тиждень (див. ч. 1, ч. 2, ч. 3). Оскільки часу обмаль (на дворі вже глупа ніч, а завтра доведеться погратися в «ранню пташку»), вступну частину дозвольте скоротити до мінімуму. Наголошу лише, що частина виписок, представлена цього разу, стосується самого розпалу боротьби, зображеного в книзі, тому стосуватиметься в першу чергу людського фактору громадського руху. Тож, прошу:

• Образа, завдана одному невинному представнику народу, дорівнює образі народу в цілому (на цьому досить активно, хоча й не завжди обґрунтовано, наголошує сучасна Америка – прим. моя).
• Не повинно бути різниці між рішенням людини і присягою, прийнятою іменем Божим.
• Чоловік, який зважено та свідомо приймає на себе зобов’язання й потім його не виконує, зраджує свою мужність.
• Людина, що легковажно дає своє слово, а потім не дотримується його, стає посміховиськом і гідна покарання як тут, так і в потойбіччі.
• Людина, яка навіть час від часу приймає обітницю, обов’язково спіткнеться.
• Є мудрість у тому, щоб серйозні кроки здійснювати з величезною обережністю та ваганнями. Проте обережність і вагання мають свої межі.
• Поки залишається бодай жменька людей, вірних своїй обіцянці, то у боротьби може бути тільки один кінець – перемога.
• Сила переконання є такою, що людина зрештою стає тим, ким вона себе вважає (на цій тезі побудовано більшість книжок з самовдосконалення - прим. моя).
• Люди почуваються розгублено, коли їх просять записати усну обіцянку.
• Куплена допомога ніколи не зрівняється з чисто добровільною службою.

Мохандас К. Ганді. Сатьяграха у Південній Африці (ч. 3)

Учора обіцяв – сьогодні виконую: викладаю чергову порцію виписок (див. частина 1, частина 2) про визвольний рух індійців Африки під проводом Махатми Ганді (хоча він у своїй книжці всіляко намагається применшити власну роль, чимось уподібнюючись до Франкліна з його тезою про необхідність представляти свої добрі починання як задум багатьох).
Боротьба поступово переходить у гостру фазу, тож Ганді досить гостро висловлюється про англійський бюрократичний апарат та розповідає про формування Індійського конгресу Африки. У книжці показується, як з’явився сам термін сатьяграха (Сила, породжена Істиною), а також пояснюється відмінність цього руху від «пасивного опору» - але про це читайте самостійно, одним рядком цього не розповіси. Намагаюся виписувати лише коротенькі цитати, аби не ускладнювати сприйняття:

• Тема, яка вважається вартою того, щоб її передали телеграфом, начебто набуває важливості, яку не обов’язково має насправді (інтернет поступово відучує нас вірити друкованому слову, але раніше воно мало просто неймовірну силу – прим. моя).
• Якщо описати якусь подію сторонній людині, вона вбачає в цьому більше, ніж ми збиралися передати.
• Чоловік, що збирається вступити у війну, не може наводити такий аргумент («а раптом ми програємо» – прим. моя), не зрадивши своєї мужності.
• Видавати себе за того, ким ти є насправді, й діяти відповідним чином – це не останній, а перший крок до практичної релігії.
• Якщо у нас буде воля, то Бог дасть нам можливості.
• Вирішивши одного разу служити, ми повинні припинити розрізняти гідну роботу й негідну.
• Навіть щире бажання допомогти справляє враження на іншу сторону, й воно подвійно цінується, коли його зовсім не очікують.
• Не слід зневажати жодну людину, якою б скромною чи незначущою на вигляд вона не була.

Мохандас К. Ганді. Сатьяграха у Південній Африці (ч. 2)

Продовжуємо (див. частина 1) читати книжку Мохандаса Карамчанда Ганді (більше відомого як Махатма Ганді) про його участь у боротьбі африканських індійців за свої права. Минулого разу вступ вийшов завеликий, тому сьогодні спробую бути стислішим.
Дотримуючись обіцянки, розповім, як англійські плантатори намагалися примусити працювати африканців, перетворивши їх ледь не на рабів, і що з того вийшло (а справа дійшла до війни). Також, оскільки Ганді вже закінчив історичний екскурс і починає розповідати про заснування індійської громадської організації, зустрінете й до сьогодні актуальні виписки про посадових осіб. Отож:

• В усьому, створеному природою, є краса.
• Кажуть, що негри не можуть зробити нічого квадратного. Їхні очі звикли бачити та створювати лише круглі речі, адже у природі ми ніколи не знайдемо прямих ліній чи прямокутних фігур.
• Зулуська мова дуже милозвучна. Більшість слів закінчуються широким звуком “а”, тож мова звучить м'яко та приємна на слух (у інверсійному словнику української мови лише перелік слів, які закінчуються на «а», займає 68 (!) сторінок – прим. моя).
• Цивілізація неминуче призводить до множення потреб.
• Для того, щоб збільшити потреби негра та навчити його цінності праці, на нього було накладено подушний податок і податок на будинок. Якби ці побори не було встановлено, то цей народ землеробів, який жив на своїх фермах, не пішов би в копальні завглибшки в десятки й сотні метрів для видобутку золота і діамантів (адже їм, за свідченнями Ганді, аби забезпечити себе і свою родину, достатньо було працювати на землі лише 6 місяців на рік – прим. моя).
• Справжнє страждання, яке мужньо переносять, розтоплює навіть кам'яне серце.
• Навряд чи знайдеться негр, який після контакту з цивілізацією уник зла пиятики (хто з вас вдруге не спіткнувся на слові «негр», звично замінивши його на толерантне «афроамериканець»? – прим. моя).