Випадковість чи сучасна тенденція?

Попереджав, що сьогоднішня публікація буде дещо нетиповою. Бо мова йтиме не про книжку, а про серіал. А саме — про “Новобранця” з Натаном Філліоном у головній ролі. Натрапив на цей серіал випадково. Однак криза середнього віку й пошуки себе — теми для мене знайомі, тож вирішив переглянути декілька серій. І “залип”. На сьогодні переглянув уже всі сезони і підписався на повідомлення про вихід нових серій.

Але мова не про сам серіал, а про одного з головних героїв. Хто читав мою попередню публікацію — напевне, вже здогадався. “Що, знову?”. Так, у серіалі маємо героя — поліцейського з нетрадиційною орієнтацією.

Знаю, що у психології є таке явище: якщо людину зачепить якась тема — їй частіше трапляються пов'язані з цією темою події. Якщо ви вирішили придбати блакитний Nissan — на вулиці вам надивовижу часто траплятимуться саме ці автомобілі, хоча раніше ви на них би й уваги не звернули.

От тепер сиджу і думаю: цей серіал після “Шістки воронів” — випадковість чи все ж сучасні митці різних жанрів намагаються ввести у свої твори нетрадиційних героїв, аби набрати собі додаткових соціальних бонусів. Читав, що Лі Бардуго хвалять за те, що у її романах головні герої — не супермени з гіпертрофованими м'язами, а люди з певними каліцтвами, фізичними чи соціальними розладами. Але, як на мене, показувати, як соціофоб чи дислектик долають свої проблеми і утверджуються в цьому світі — це одне, а як розвиваються романтичні стосунки двох чоловіків, що закінчуються поцілунком — зовсім інше.

Чи я вже просто застарий для цього?