Павло Тичина

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Павло Григорович Тичина,
що народився двадцять сьомого січня 1891-го року, писав:

***** Україно моя, моя люба Вкраїно, Чим я втішу тебе, чим тебе заспокою? — Чи про все те розкажу, як тебе я люблю, А чи піснею горе твоє я присплю, Чи слізьми розіллюсь, мов сирітська дитина, — Чим тебе заспокою я — бідна людина, — Скажи, моя люба Вкраїно, Вкраїно моя!

Добридень тобі, Україно моя!.. ***** Струмочок серед гаю, як стрічечка. На квітці метелик, мов свічечка. Хвилюють, маюють, квітують поля - Добридень тобі, Україно моя!..

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Петро Гулак-Артемовський

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Петро Петрович Гулак-Артемовський,
що народився двадцять сьомого січня 1790-го року, писав:

Справжня добрість (Писулька до Грицька Прокази) (Уривок) ***** Але всьому свій час і черга, Грицьку, буде! Ми під богом, як бач, всі ходим, грішні люде: До часу глек, — мовляв один розумний лях, — До часу, голубе, нам глечик носить воду; І на його пошле зла доля ту невзгоду, Що глек побачимо в череп’яних шматках! До часу над слабим, хто дужчий, вередує, До часу мужиків ледачий пан мордує, — Колись до їх усіх смерть в гості примандрує, То, мов єхлейтар, їм в вікно заторохтить І по-московській їм гукне: “В паход ітить!” Не гляне, чи то їх кульками хата вшита, Чи, може, дереном земляночка накрита, — Всіх нас сира земля до себе прибере, Але ледачий так, як добрий, не умре!

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Григір Смілянець

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Григір Смілянець,
що народився двадцять другого січня 1926-го року, писав:

Дажбожа земля ***** Моя ти зоре ясная! Калино в лузі красная, Річками забережена, Ланами помережана, У морі синім скупана, Між горами загублена, Дощами вмита вишніми, В садах сповита вишнями, Лісами заколисана, Веселками розписана, Громами загартована, У блискавицях кована, Козацтвом оборонена, Сусідами змордована... Моя навік єдина — Дажбожа Україна.

Відродилась наша Мати (Славень) ***** Відродилась наша Мати - наша Україна, Наче Фенікс, птах казковий, встала із руїни. Вберегли козацьку славу і любов до волі — Ясним небом, теплим сонцем нам всміхнулась доля. Будем дружною сім'єю берегти свободу, Будемо стояти спільно за щастя народу! Щоб віднині і довіку Мати-Україна Процвітала, як у лузі червона калина. Щоби правнуки козацькі гордились дідами, Щоб ніхто у цілім світі не ворожив з нами... Щоб зібралася докупи вся наша громада, Щоб ніколи нашу спільність не згубила зрада.

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Степан Чарнецький (Тіберій Горобець)

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Степан Миколайович Чарнецький (Тіберій Горобець),
що народився двадцять першого січня 1881-го року, писав:

Україні ***** Що кривавих пісень Тобі в жертву не ніс, А беріг їх у серці на дні, Що вінків не сплітав з Твого болю і сліз,— Прости мені! Що не млів, не ридав, співчуття не просив, Хоч йшли дні і роки йшли грізні, Що своїх почуттів на базар не носив,— Прости мені! Що до Тебе приплив від чужих берегів І снував свої думи сумні, Що домашнім богам поклонитись не вмів,— Прости мені! Я співець сумних дум, тихих мрій, добрих снів, Моє щастя й спокій вдалині; Що вино я люблю, і дівчата, і спів,— Прости мені!..

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Василь Гей

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Василь Степанович Гей,
що народився чотирнадцятого січня 1942-го року, писав:

Нектар і полин ***** Пам'яті українського письменника, лікаря і педагога Модеста Пилиповича Левицького До рідної вертаємося мови, Неначе прокидаємось зі сну, Приходимо до пам'яті, немовби П'ємо напій з нектару й полину. Так довго нашу пам'ять катували, Гасили в ній світильники імен, Щоб людство нас ганьбою освистало: "Ви не народ, лиш ратайство німе". Це хто там сміє кидати: "Боріться!", На всю Імперію здіймає крик, Та ще й своєю мовою-наріччям? Якийсь Шевченко? Малорос! Мужик! Якщо когось біда мужича кличе Й життя його - офіра для добра, То ми йому словечко, мов табличку, Повісимо на шию: "Ліберал!" А за любов святу свою і віру, За співчуття до українських сліз Нам в серце прямо цілилось, як вирок, Мов куля, слово "Націоналіст!" З могильних плит стираємо помалу Ядучий порох страху й німоти, Аби ще й діти нас не освистали За те, що не зуміли прорости Із приймаків до власної садиби, До нації й народу - з сірих мас, Із кольорів кривавих - до правдивих, Землею й небом створених для нас. Так довго нам витравлювали пам'ять В'язничний дух і різаки цензур, Але вона яріла, наче навіть, Уперто пробивалася крізь мур. Й воскреслими із мертвих іменами Наш день липневий був благословен. Нектаром і гіркими полинами Вдихаймо в себе світло цих імен.

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Сильвестр Яричевський

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Сильвестр Гнатович Яричевський,
що народився чотирнадцятого січня 1871-го року, писав:

Рідній країні ***** Рідна країно, ясен мій цвіте, Скажи, як можна Твій біль вкоїти? Пішов би небом зорі збирати - На Твої рани класти їх, Мати! Може, потреба сонця проміння На те велике Твоє терпіння? Радо я кину утіхи власні - Піду в'язати промені ясні... Коби знайшов я тую керницю, Що всецілющу криє водицю: Воду носив би, що стало б сили - Від днів поранніх аж до могили...

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Іван Коваленко

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Іван Юхимович Коваленко,
що народився тринадцятого січня 1919-го року, писав:

На світі так мало потрібно людині... ***** На світі так мало потрібно людині – Лиш дах, трохи їжі та трохи тепла, А одяг – пусте (зневажаю донині), Аби лиш від погляду вкрити тіла. Але для душі треба більше людині. Багато, що треба, щоб дійсно жила, – І пісня, і сонце, і цвіт на калині, І зорі на небі, і добрі діла. Душі ще потрібно багато любові, І віри, й надії, й молитви у слові.

Молитва ***** Благослови мій сон від вечора й до рану, У сні мене й на мить не залиши, І життєдайну влий у тіло прану, Дай спокій і наснагу для душі. Благослови зорю і мій новий світанок, Зір проясни, зроби гострішим слух, Дай усміх на вуста, щоб привітати ранок, Прости усі гріхи і укріпи мій дух. Благослови мій день і дай мені роботи, І задум кожен мій, і вчинок освяти, Пошли мені нові тяжкі турботи І сили дай, щоб зло перемогти. Благослови мою годину вечорову, Прийми любов мою, молитву у віршах, Нехай наступний день Тобою буде повен, Допоможи мені і освяти мій шлях!

Формула мети ***** Ввійшов у моду автотренінг. Всі прагнуть щось в житті знайти. І нас навчають мудрі вчені: Шукайте формулу мети! Щоб досягнути до вершини, Щоб океан перепливти, Бажання мало для людини – Потрібна формула мети. Щоб слід лишити після себе, Не буть незрячим, як кроти, Щоб піднестися аж до неба, Потрібна формула мети. Я ці поради не засвоїв. Себе від стресів берегти Не буду я. Вона зі мною – Найвища формула мети! Подяка вам, хороші вчені! Та з міхом формул не спішіть. Я вірю тільки у натхнення І голос Бога у душі.

Сповідь ***** Я неправедно жив: І моливсь, і постився я мало, У турботах дрібних Витрачав я і сили, і час, Оступавсь на шляху, Спотикався і падав, бувало, І покару тяжку Ніс за це я від себе не раз. Я неправедно жив: Не здолав усіх потягів плоті, Хоч тримав їх, як псів, Все життя на міцних ланцюгах. Марнолюбства свого Я не зміг до кінця побороти Й вабу слави пусту Грішно бачив я іноді в снах. Я неправедно жив: Не збагнув всеї величі духу І у душу впускав Світ пустих і примарних речей. Часто кривди терпів, Мовчки зносив образи й наругу, І всього не зробив, Що я зміг би зробить для людей. Я неправедно жив, Бо я мало любив Україну, Я за неї не йшов У петлю, чи на кулю й на хрест. Я усе їй віддав, Та мужніших чекав на заміну, Що здобудуть в борні Їй свободу, і славу, і честь. Я неправедно жив... Не для мене святого печатка, І покута тяжка На душі моїй вічно лежить, Та коли б довелось Все життя починати спочатку, Я б хотів іще раз Так неправедно й грішно прожить.

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Анатолій Лісовий

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Анатолій Лісовий,
що народився дванадцятого січня 1956-го року, писав:

Чорнобиль починається із нас ***** Воліємо ховатися в юрбі І вседозволеність вважаєм криком моди. Чорнобиль наш шукаймо у собі: Століття рабства дарма не проходять. Чорнобиль починається із нас — Із власної нестерпності і болю. Життя дарує нам останній шанс, Аби змінить на краще власну долю. Чорнобиль починається із нас — Задумайтесь і схаменіться, люди! Кричу, благаю і молюсь за вас, Бо ж нам життя на цій землі не буде!

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Людмила Борщ

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Людмила Борщ,
що народилася десятого січня 1949-го року, писала:

Материнське щастя ***** Як ночами ти не спиш недремно, То не раз змахнеш краплини поту. Що ж, прислів'я мовить недаремно: Хто не мав дітей — не знав турботи. А зростуть, то скільки ж дум у неньки І тривог за кожне їхнє діло... Голова боліла від маленьких, Від дорослих - серце заболіло. Але що ці клопоти й тривоги?.. Та хіба ж із щастям їх зрівняти, Як дитя, зіп'явшись вже на ноги, Перший крок ступає по кімнаті! Як уперше ти почуєш „мамо", Як до школи відведеш за руку, Згодом вже одержиш телеграму: „Матінко! Вітаю Вас з онуком!" Добре, як в собі, впізнать дитину,— Таж вона твої продовжить роки. Добре дати світові людину, А дитині дати світ широкий, Дати їй сади, де цвіту рясно, Сині гори, неспокійні ріки... Хто не мав дітей — не звідав щастя, Власну долю обікрав навіки.

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Василь Симоненко

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Василь Андрійович Симоненко,
що народився восьмого січня 1935-го року, писав:

***** Земле рідна! Мозок мій світліє, І душа ніжнішою стає, Як твої сподіванки і мрії У життя вливаються моє. Я живу тобою і для тебе, Вийшов з тебе, в тебе перейду, Під твоїм високочолим небом Гартував я душу молоду. Хто тебе любов'ю обікраде, Хто твої турботи обмине, Хай його земне тяжіння зрадить І з прокляттям безвість проковтне!	***** Я не бував за дальніми морями, Чужих доріг ніколи не топтав — В своїм краю під буйними вітрами Щасливим я і вільним виростав. Мене ліси здоров'ям напували, Коли бродив у їхній гущині, Мені поля задумливо шептали Свої ніким не співані пісні. Коли не вмів ще й букваря читати, Ходив, як кажуть, пішки під столом, Любить людей мене навчила мати І рідну землю, що б там не було. Чужих країв ніколи я не бачив, Принад не знаю їхніх і окрас, Та вірю серцем щирим і гарячим: Нема землі такої, як у нас.
Україні ***** Коли крiзь розпач випнуться надiї I загудуть на вiтрi степовiм, Я тодi твоїм iм'ям радiю I сумую iменем твоїм. Коли грозує далеч неокрая У передгроззi дикiм i нiмiм, Я твоїм iм'ям благословляю, Проклинаю iменем твоїм. Коли мечами злоба небо крає I крушить твою вроду вiкову, Я тодi з твоїм iм'ям вмираю I в твоєму iменi живу!	Моя мова ***** Все в тобі з'єдналося, злилося — Як і поміститися в одній! — Шепіт зачарований колосся, Поклик із катами на двобій. Ти даєш поету дужі крила, Що підносять правду в вишину, Вченому ти лагідно відкрила Мудрості людської глибину. І тобі рости й не в'януть зроду, Квітувать в поемах і віршах, Бо в тобі — великого народу Ніжна і замріяна душа.
***** Україно, п'ю твої зіниці Голубі й тривожні, ніби рань. Крешуть з них червоні блискавиці Революцій, бунтів і повстань. Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо горда і вродлива, З тебе дивуватися повік. Ради тебе перли в душі сію, Ради тебе мислю і творю — Хай мовчать Америки й Росії, Коли я з тобою говорю! Одійдіте, недруги лукаві! Друзі, зачекайте на путі! Маю я святе синівське право З матір'ю побуть на самоті. Рідко, нене, згадую про тебе, Дні занадто куці та малі, Ще не всі чорти втекли на небо, Ходить їх до біса по землі. Бачиш: з ними щогодини б'юся, Чуєш — битви споконвічний грюк! Як же я без друзів обійдуся, Без лобів їх, без очей і рук? Україно, ти моя молитва, Ти моя розпука вікова… Гримотить над світом люта битва За твоє життя, твої права. Хай палають хмари бурякові, Хай сичать образи — все одно Я проллюся крапелькою крові На твоє священне знамено.	Лебедi материнства ***** Мрiють крилами з туману лебедi рожевi, Сиплють ночi у лимани зорi сургучевi. Заглядає в шибу казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима. Ой бiжи, бiжи, досадо, не вертай до хати, Не пущу тебе колиску синову гойдати. Припливайте до колиски, лебедi, як мрiї, Опустiться, тихi зорi, синовi пiд вiї. Темряву тривожили криками пiвнi, Танцювали лебедi в хатi на стiнi. Лопотiли крилами i рожевим пiр'ям, Лоскотали марево золотим сузiр'ям. Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспанi тривоги. У хмiльнi смеркання мавки чорнобровi Ждатимуть твоєї нiжностi й любовi. Будуть тебе кликать у сади зеленi Хлопцiв чорночубих диво-нареченi. Можеш вибирати друзiв i дружину, Вибрати не можна тiльки Батькiвщину. Можна вибрать друга i по духу брата, Та не можна рiдну матiр вибирати. За тобою завше будуть мандрувати Очi материнськi i бiлява хата. I якщо впадеш ти на чужому полi, Прийдуть з України верби i тополi, Стануть над тобою, листям затрiпочуть, Тугою прощання душу залоскочуть. Можна все на свiтi вибирати, сину, Вибрати не можна тiльки Батькiвщину.

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Петро Руденко

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Петро О. Руденко,
що народився восьмого січня 1935-го року, писав:

Співвітчизникові ***** Знецінена й затоптана перлина, Велінням Божим знята із хреста, Відроджується нині Україна, Мов квітка яблунева розквіта. Віднині вже ні бурі, ні посухи Коріння не відірвуть від землі, Якщо, набравшись локшини на вуха, Не проміняєм гривні на рублі. Нехай уже достигли десь черешні, І навіть хтось запрошує туди... Але ж чи зможе там онук прийдешній Напитися дніпровської води? І що б не гомоніли ми, панове (А дехто з нас і досі ще мовчить), Країна починається із слова, Що гарно українською звучить! Якщо у тебе в грудях б'ється серце, Збагнути маєш істину таку: Країна починається з джерельця, Що живить всенародну цю ріку. Чорнозем увібрав багато крові, Тому джерельця обирай такі, Що завжди сонця сповнені й любові До неньки України навіки. Нічого в світі вищого немає, Як та любов, одвічна і свята. Але ж тебе Матуся научає, Щоб ти і сам отим джерельцем став.

***** Якось бачить сільський дядько: Жде юрба народу, Поки стрибне самогубець Із мосту у воду. Дядько кинувся до нього І почав благати: - Є ж у тебе сивий батько І старенька мати? Не дай їм померти, кволим, У самотній хаті! А той каже: - Я сирота, Виріс в інтернаті... - Пожалій дружину й діток, Не стрибай у воду! А той бурчить: - Я холостяк, Без племені й роду... Дядько учить: - Всі ми діти Широкого степу, Згадай славних старих батьків: Сірка та Мазепу! Той прислухався й повільно Відійшов від краю: -А ці хто такі? - питає. Я їх щось не знаю! Сиву голову похнюпив Дядько, тоді й каже: - І як таких земля носить? Стрибай з мосту, враже!

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Микола Луків

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Микола Володимирович Луків,
що народився шостого січня 1949-го року, писав:

Матері ***** Ночами сняться зорі голубі І вишні білі на причілку хати. За все, що маю, дякую тобі, За все, що маю і що буду мати… Немов пилину, світ мене крутив, Ловив я мрію і мету високу. Пробач мені, що тяжко завинив, – Лишив тебе на старість одиноку. Та й що я знав, коли із дому йшов, Хіба я міг в ту пору зрозуміти, Яка святиня – мамина любов, Яка то мука – як лишають діти. Аж отепер, як став я батьком сам І час прийшов стрічать і проводжати, Я знаю ціну тим святим сльозам, Які тобі судилося спізнати. Тому і сняться зорі голубі І вишні білі на причілку хати. Тому спішу подякувать тобі За все, що маю і що буду мати.

Моя Україна ***** Люблю, коли яблука квітнуть в саду, Як вітер луги колихає, Куди не поїду, куди не піду, Душа до начал повертає. Тьмяніють в уяві заморські дива, Палаци, чужії палати, Та все ще дорога стає польова - То стежка до рідної хати. Хоч як би я людство усе не любив - Повторюю з гордістю сина: Для мене лишається диво із див - Моя Україна. Тут все мені рідне таке і святе, Земля ця на світі єдина, І з гордістю сина кажу я про те, Що мати мені Україна. Я слухаю дзвони на Лаврській горі, Дивлюсь на Софіївські бані, І вірю в народ, що живе на Дніпрі, У сили його нездоланні.

***** Приїжджайте частіше додому, Щоб не мучила совість потому. Ні грошей не привозьте, ні слави, - Будьте з рідними ніжні й ласкаві. Бо не вічні ні батько, ні мати, Завтра можете їх не застати. Щоб не мучила совість потому, Приїжджайте частіше додому.

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Ганна Чубач

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Ганна Танасівна Чубач,
що народилася шостого січня 1941-го року, писала:

Повернулися гусоньки рано… ***** Повернулися гусоньки рано, А земля Ще у біле убрана. Повернулися гуси додому, Принесли З моря краплю солону. Посідали І мовчки голосять — Позмерзали У ніженьки босі. Ой ви гуси, Гусяточка сірі, Чом так рано Сюди прилетіли? Гуси низько Голівоньки хилять. Гуси тихо У відповідь квилять: “Як журитися В краї чужому, Краще мерзнуть У рідному домі”.

Лишають дiтям ***** Лишають багатство дiтям: Квартиру, машину, дачу. Я також своє багатство Даремно сама не розтрачу. Залишу допитливiй донi На обрiї небо погоже, Днi роботящi, ночi безсоннi Все те, що прожити не зможу. Лишають багатство дiтям. Радiють чи, може, бiднiють? Спокiйнi, упевненi, ситi Самi залишить не зумiють. Залишу довiрливiй донi Слова, що од вiку правдивi, Любов у сльозинi солопiй, Сльозу у любовi щасливiй. Залишу батькiв заповiти: Добро на землi засiвати, Щоб їй, коли виростуть дiти, Було що у спадок лишати.

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень