Іван Коваленко

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Іван Юхимович Коваленко,
що народився тринадцятого січня 1919-го року, писав:

На світі так мало потрібно людині... ***** На світі так мало потрібно людині – Лиш дах, трохи їжі та трохи тепла, А одяг – пусте (зневажаю донині), Аби лиш від погляду вкрити тіла. Але для душі треба більше людині. Багато, що треба, щоб дійсно жила, – І пісня, і сонце, і цвіт на калині, І зорі на небі, і добрі діла. Душі ще потрібно багато любові, І віри, й надії, й молитви у слові.

Молитва ***** Благослови мій сон від вечора й до рану, У сні мене й на мить не залиши, І життєдайну влий у тіло прану, Дай спокій і наснагу для душі. Благослови зорю і мій новий світанок, Зір проясни, зроби гострішим слух, Дай усміх на вуста, щоб привітати ранок, Прости усі гріхи і укріпи мій дух. Благослови мій день і дай мені роботи, І задум кожен мій, і вчинок освяти, Пошли мені нові тяжкі турботи І сили дай, щоб зло перемогти. Благослови мою годину вечорову, Прийми любов мою, молитву у віршах, Нехай наступний день Тобою буде повен, Допоможи мені і освяти мій шлях!

Формула мети ***** Ввійшов у моду автотренінг. Всі прагнуть щось в житті знайти. І нас навчають мудрі вчені: Шукайте формулу мети! Щоб досягнути до вершини, Щоб океан перепливти, Бажання мало для людини – Потрібна формула мети. Щоб слід лишити після себе, Не буть незрячим, як кроти, Щоб піднестися аж до неба, Потрібна формула мети. Я ці поради не засвоїв. Себе від стресів берегти Не буду я. Вона зі мною – Найвища формула мети! Подяка вам, хороші вчені! Та з міхом формул не спішіть. Я вірю тільки у натхнення І голос Бога у душі.

Сповідь ***** Я неправедно жив: І моливсь, і постився я мало, У турботах дрібних Витрачав я і сили, і час, Оступавсь на шляху, Спотикався і падав, бувало, І покару тяжку Ніс за це я від себе не раз. Я неправедно жив: Не здолав усіх потягів плоті, Хоч тримав їх, як псів, Все життя на міцних ланцюгах. Марнолюбства свого Я не зміг до кінця побороти Й вабу слави пусту Грішно бачив я іноді в снах. Я неправедно жив: Не збагнув всеї величі духу І у душу впускав Світ пустих і примарних речей. Часто кривди терпів, Мовчки зносив образи й наругу, І всього не зробив, Що я зміг би зробить для людей. Я неправедно жив, Бо я мало любив Україну, Я за неї не йшов У петлю, чи на кулю й на хрест. Я усе їй віддав, Та мужніших чекав на заміну, Що здобудуть в борні Їй свободу, і славу, і честь. Я неправедно жив... Не для мене святого печатка, І покута тяжка На душі моїй вічно лежить, Та коли б довелось Все життя починати спочатку, Я б хотів іще раз Так неправедно й грішно прожить.

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень