Св. Григорій Богослов. Думки, писані одновіршами

(за книжкою: Святитель Григорий Богослов, архиепископ Константинопольский. Мысли, писанные одностишиями)

• • Цитати:
  • Бога май початком і кінцем будь-якої справи.
  • Найкраща користь від життя – вмирати щодня.
  • Намагайся дізнаватися про всі вчинки доброчесних.
  • Важко жити в бідності, але ще гірше розбагатіти неправедно.
  • Роблячи доброчинність, думай, що наслідуєш Бога.
  • Милості Божої шукай собі милостями до ближніх.
  • Володій тілом і упокорюй його щонайкраще.
  • Приборкуй гнів, щоб не втратити розуму.
  • Утримуй око, і язик нехай знає міру.
  • Вуха нехай будуть замкнуті ключем і нехай не перелюбствує сміх.
  • Світильником всього свого життя визнавай розум (хто там стверджує, що християнство і розум - несумісні? - прим. Валерія М.).

Ґунель Лоран. Бог завжди подорожує інкогніто

(за книжкою: Гунель Л. Бог завжди подорожує інкогніто / пер. з фр. Анни Роговченко. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 416 с.)

Цитати:

• Я не був розчарований – адже не мав жодних сподівань.
• Харизма цього чоловіка могла б зігнути Ейфелеву вежу.
• Не буває великих проблем. Бувають лише маленькі люди.
• Спочатку ти маєш зрозуміти, що робить тебе унікальним.
• Доведено, що людям подобаються лише ті, хто свідомо робить вибір і живе так, як справді хоче.
• Жертви не бувають щасливими.
• Хто зміг максимум – зможе мінімум.
• Кожен вільний дивитися на життя, як на площу, засіяну пастками, які треба оминати, або ж як на майданчик для ігор, де в кожному закутку є якийсь цікавий досвід, який збагачує.

Такімото Т. Ласкаво просимо до N.H.K.!

(за книжкою: Такимото Тацухико. Добро пожаловать в N.H.K.! – TokyoPop, 2007. – 248 с.)

Цитати:

• Всі ми ні до чого. Просто з якоїсь причини все стає гірше і гірше.
• У цьому незрозумілому світі ми хочемо, щоб нами керував ще хтось.
• Чим жорсткіше я поводився зі своїм тілом, тим світлішою й світлішою ставала моя голова.

Враження: напевне, я вже застарий для подібних книжок (еротичні комп'ютерні ігри, лолікон, суїцид). Водночас, іноді й у мене буває бажання втекти від усього світу й забарикадуватися у квартирі. Тож певен, що книжка знайде свого читача (хоч я її точно перечитувати не буду, на відміну від попередньої "Рік у пошуках Ва"). Примітно, що це вже не перша книжка, де головний герой віддає себе у підпорядкування іншій особі, аби та за нього вирішила його проблеми. Трохи втомившись від японських реалій, взявся за «Бог завжди подорожує інкогніто» Лорана Ґунеля - а суть там практично та сама: доведений до відчаю молодик і таємничий рятувальник, що вимагає безумовного виконання усіх завдань. Але про це – вже наступного разу.

РS.

У книжці згадується твір Ґордера Юстейна «Світ Софії. Роман про історію філософії». Вже кілька разів натрапляв на згадки про цю книжку, до того ж вона вже є в українському перекладі Наталі Іваничук (Львів: Літопис, 2007. – 548 с.), тому відкладаю на поличку для наступного прочитання.

Мюллер К. Рік у пошуках Ва

(за книжкою: Мюллер Карин. Год в поисках Ва. История одной неудавшейся попытки стать настоящей японкой. – Рипол Классик, 2011. – 330 с.)

Цитати:

• Неможливо опанувати бойове мистецтво по-справжньому, не розуміючи основоположної філософії. А щоб зрозуміти філософію, треба зрозуміти Японію.
• Внутрішній спокій, який японці знаходять, дивлячись на прості предмети і споглядаючи природу, їх готовність пожертвувати власними потребами заради загального блага - все це було мені абсолютно чуже і від того ще сильніше заворожувало.
• Звичайні вимоги [до майбутнього чоловіка]: сірий костюм, самурайські принципи і бажання працювати, працювати і в перспективі багато заробляти.
• Чашку з рисом можна піднімати до обличчя, але не здумайте схиляти обличчя над чашкою – це нечувана грубість.
• Ніяких серветок на столі: тим, хто вміє поводитися за столом, вони просто ні до чого.
• Касі – нитка зобов'язань, що зв'язує кожного японця з усіма людьми, яких він зустрічає.
• Ми в Японії. Тут світ ділиться на правильне і неправильне. Правильно те, як думає більшість.

Дві книжки Кобо Абе

З першої книжки («Тоталоскоп») не вибрав жодної цитати, але прочитав із зацікавленням: така собі суміш наукової фантастики і детективу. І як у класичному детективі - розгадка буде лише на останній сторінці.

Друга книжка («Четвертий льодовиковий період») значно більша за обсягом і цікавіша за ідеєю. Але спочатку – цитати:

• Це був зухвалий задум осідлати еволюцію, змусити її рухатися стрибками і в потрібному нам напрямку.
• На що придатні знання, яким ні з ким не можна поділитися.
• Дітей не народжують, вони народжуються.
• З гірської вершини навіть бурхливе море здається гладкою рівниною.
• Треба заспокоїтися і дивитися на речі просто. Відокремити важливе від другорядного і послідовно встановити, що найближчим часом необхідно вчинити.
• Для людини важливіше за все не суспільство, а сама людина. Якщо людині погано, то який сенс у найідеальнішому суспільстві?

Ендо Сюсаку. Мовчання

(за книжкою: Эндо Сюсаку. Молчание. – М.: Эксмо, 2015. – 320 с.)

Цитати:

• Необхідність таїти почуття перетворила їх обличчя у справжнісінькі маски.
• Дивовижне створіння людина - завжди в ньому живе надія, що вже його-ж доля пощадить.
• Яке ж це щастя - жити!
• Ісус прийняв смерть не заради гарних і доброчесних. Неважко померти заради чистих і досконалих, важко віддати життя за жалюгідних і потворних.
• Я священик, життя дане мені для того, щоб служити.
• Яка б міцна не була віра, страх підпорядковує собі плоть незалежно від свідомості й волі.
• Якщо Бога не існує, хіба змогла б людина знести цю моторошну байдужість, цю жорстоку нечутливість моря?
• Істинний гріх – це зовсім не брехня, не крадіжка. Гріх – це байдужість, що дозволяє одній людині зневажати життя іншої, нітрохи не думаючи про ті муки, що їх завдає.

Фудзиморі Асука. Мікрокосмос, або Теорема Сога

(за книжкою: Фудзимори Асука. Микрокосмос, или Теорема Сога. – СПб.: Амфора, 2007. – 319 с.)

Прочитав анотацію...

Думав, буде щось подібне до "Сьогуна" Джеймса Клавелла...

Помилився...

На перших двох сторінках – влагалище, член, матка...

Далі читати не став.

Бєляєв О.Р. Небесний гість

(за книжкою: Бєляєв О.Р. Небесний гість. – К.: Молодь, 1963. – 254 с.)

Розчарований спробою почитати сучасну фантастику (про це – у минулій публікації), вирішив повернутися до класики. Обрав одного з найвідоміших вітчизняних фантастів минулого століття – Олександра Бєляєва. Крім відомих загалу популярних творів «Голова професора Доуеля», «Людина-амфібія» чи «Зірка КЕЦ», у Бєляєва є велика кількість невеликих за обсягом, але не за глибиною фантастичної уяви оповідань. Сьогоднішня збірка об’єднує саме такі розповіді.

Небесний гість

Ідея твору. Використовуючи притягальну силу подвійної зорі, що пролітала поблизу Землі, герої вирушили у мандрівку на іншу планету, використавши як літальний пристрій... батискаф. Їм навіть вдалося повернутися назад на Землю.

Адамс Д. Путівник Галактикою (в 4-х частинах)

Сьогодні нетиповий для цього сайту огляд прочитаної книжки – адже у цій публікації не буде жодної (!) цитати. Натхненний барвистою мовою та непоганою, як на 1962 рік, фантастичною ідеєю минулої книжки, вирішив почитати ще трохи фантастики. Але вже сучаснішої. І що ж? Результат нульовий. І це не одна книжка – це чотири (!) чималеньких твори, що входять до вказаної у заголовку серії:

Брошкевич Є. Трансгалактичний розвідник

(за книжкою: Єжи Брошкевич. Трансгалактичний розвідник / пер. з пол. Р. Дуб. – Київ : Веселка, 1965. – 215 с.)

Дехто здивується: чого може навчити книжка дитячої фантастики? Та ще й написана далекого 1962 року (оригінальна назва - "Ci z Dziesiątego Tysiąca"). Насправді люблю читати подібні книжки не лише задля розвитку уяви, але й для поновлення відчуття мови. В одній з попередніх публікацій зазначав, що постійне читання російськомовних книжок поступово призводить до зникнення з мови читця питомо українських слів. Ні, мова залишається українською, але якоюсь блідою, змарнілою. І найкращим ліком від цього є читання книжок, написаних соковитою українською. Погляньмо на сьогоднішній твір. Здавалося, б: перекладено з польської у 1965 році, коли про вільний розвій української мови годі було б і мріяти. Але саме через такі «ідеологічно нешкідливі» книжки українські автори і перекладачі намагалися донести до читача красу рідної мови.

Ріверс Франсін. Книжник

(за книжкою: Франсин Риверс. Книжник. – Москва: СЕХ/РХО, 2010. – 113 с.)

Продовжую знайомити вас з християнськими історичними романами Франсін Ріверс, в основу яких покладено життя тих чи інших на перший погляд незначних біблійних героїв. Минулого разу, коли розглядали роман «Воїн», написав, що використовуються історії Старого Завіту, але сьогоднішня книжка показала мою помилку. Адже головним героєм цієї розповіді є Сила – супутник апостолів Петра і Павла у їх місіонерських подорожах. Використовуючи допустимі для художньої літератури припущення, Франсін Ріверс об’єднала в історії Сили трьох осіб: безіменного юнака, якому Христос пообіцяв вічне життя в обмін на відмову від багатства, неназваного супутника Клеопи, з якими мандрував у Еммаус Христос після свого воскресіння та власне Силу.

Ріверс Франсін. Воїн

(за книжкою: Франсин Риверс. Воин. - Москва: СЕХ/РХО, 2008. - 155 с.)

Святі Отці називають Старий Завіт «поводирем до Христа». Бо ж уся старозавітна історія від моменту гріхопадіння – ще опис життя людей в очікуванні пришестя Спасителя. У різних місцях Старого Завіту зустрічаємо пророчі вказівки на новозавітні події. Тому християнин, що обмежується лише Новим Завітом, несвідомо обкрадає себе у розумінні суті й призначення тих чи інших моментів життя Ісуса Христа. На жаль, навіть тим, хто вирішив ближче познайомитися з книгами Старого Завіту, зробити це досить складно: переважно розповідна форма, велика кількість «сюжетних ліній» і учасників подій, постійні повтори здатні швидше заплутати, ніж покращити розуміння тогочасного життя.

Клайв С. Льюїс. Роздуми про псалми (та 2 інших твори)

Сьогодні завершуємо наше знайомство з творами Клайва Льюїса,  розглянувши ще три його твори (початок дивись тут, тут і тут).

Клайв С. Льюїс. Роздуми про псалми

Цитати:

• Мистецтво - це «те ж саме, але інакше».
• Не можна невпинно захищати істину, треба і насолодитися нею.
• Коли зустрічаєш труднощі, сподівайся на відкриття.
• Той, хто готовий померти за ідею, готовий за неї вбивати.
• Коли «рай» розуміють не як єднання з Богом, «пекло» - не як відкидання від Нього, віра в майбутнє життя - зле марновірство. На одному його кінці - вульгарний хеппі-енд, на іншому - кошмар, від якого люди божеволіли або переслідували ближніх.
• Які дивні шляхи, якими Господь веде Своїх!
• Віра в Бога не гарантує успіху.

Клайв С. Льюїс. Страждання

(за книжкою: Клайв Стейплз Льюис. Страдание. – М.: Эксмо, 2011. – 208 с.)

Цитати:

• Якщо страждання неминуче - крапля мужності допоможе більше, ніж річки знань.
• Моральні системи різні (хоча й не настільки, як думають), але всі вони до єдиної передбачають правила поведінки, яких їх прихильники не виконують.
• Бог творить дива, але не дурниці.
• Досконале добро знає оптимальну мету, а досконала мудрість знає оптимальні засоби.
• Нам потрібен, по суті, не Отець, а небесний дідусь, добродушний дідок, який би радів, що «молодь веселиться», і створив світ лише для того, щоб нас потішити.
• Він завжди карав нас, але ніколи не зневажав.
• Він створює нас, а значить, не буде задоволений, поки не доведе до Свого задуму.
• Якщо ми любимо, ми можемо прощати будь-які недоліки, але ми не перестанемо хотіти, щоб їх не стало.

Клайв С. Льюїс. Листи до Малкольма

(за книжкою: Клайв Стейплз Льюис. Письма к Малькольму)

Цитати:

• На літургії потрібно думати про Бога, а не про обряди.
• Чим більше ти віриш в надприродність того, що відбувається [на Літургії], тим менше значення надаєш вбранню, жестам і позам священика.
• Коли людина надана сама собі, їй легко зісковзнути з «віри одного разу переданої» [Юд. 1: 3] до химери під назвою «моя релігія».
• Кризи як телеграфні стовпи: чим ближче стовп, тим більшим він здається.
• Суперечки зазвичай нас розділяють, справи часом з'єднують.
• Жодна нормальна людина, у якої є можливість планувати день, не відкладе основні молитви до тієї години, коли час лягати, години явно гіршої для всього, що вимагає зосередженості.
• У молитві повинні брати участь як душа, так і, слава йому, тіло.
• Моє тіло не раз мене ставило в скрутне становище, але сам я ставив його в таке становище ще частіше.

Клайв С. Льюїс. Бог під судом та інші есе.

(за книжкою: Просто христианство. Бог под судом. - М.: Гендальф, 1994. - 272 с.)

Бог під судом

• "Якщо Царства Небесного немає в тобі – неважливо, що ти вибрав замість нього і чому ти це вибрав". Вільям Лоу.
• Ми особливо горді, коли втішаємося смиренням.
• Життя обділене, убоге на мирську думку, ніяк не перешкоджає порятунку, ба більше – веде до нього.
• Потреба в грошах – найпростіше, хоча і не дуже гідне виправдання для багатьох видів діяльності.

Деніелс Пітер. Життя на краю

(за книжкою: Питер Дэниелс. Жизнь на краю. – К.: Фарес, 2006. – 490 с).

Не знаю, як у інших, а для мене середина вересня – щорічний час найглибшої економічної кризи. Гроші на літню відпустку витрачено, а до бажаної зарплати ще два тижні. А відомо, що знання краще всього засвоюються, якщо вони відповідають актуальним потребам людини. Тож вирішив почитати щось, пов’язане з темою грошей і багатства.

Критерії відбору для книжки поставив досить жорсткі: бажано – автобіографія і бажано – співзвучна християнським цінностям. Сам здивувався, коли така книжка знайшлась. Ще більше здивувався, чому раніше не чув про цього автора, хоча дуже часто шукав у різних пошукових системах за ключовими словами «книжка, гроші, християнство». А книжка справді вартісна. І автору можна вірити: піднявся від помічника муляра до мільйонера, навіть у найтяжчі часи не забуваючи віддавати 30 % прибутків Богові, вести активну проповідницьку та освітню роботу.

Гемінґвей Ернест. Старий і море

(за книжкою: Ернест Гемінґвей. Старий і море. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2017. – 104 с.)

Оскільки цього літа потрапити на море не вдалося, вирішив хоча б подумки там побувати, підібравши відповідну книжку. А що віку я вже далеко не юнацького – твір знайшовся сам собою: «Старий і море».

Зізнаюся: не люблю читати занадто відомі твори – від них очікуєш чогось надзвичайного і зазвичай розчаровуєшся. Сьогоднішній твір (принаймні його назва) відомий більшості навіть далеких від літератури людей. Пулцерівська премія, Нобелівська премія. А сюжет до банального простий: старий рибалка нарешті зловив рибу своєї мрії, але не зміг її приборкати.

Шоу Бернард. Пігмаліон

(за книжкою: Бернард Шоу. Пігмаліон. – К.: Країна Мрій, 2012. – 320 с.)

Продовжуючи серію англійської класики, від Піпа Чарльза Діккенса перекинемо місточок до Елізи Дулітл Бернарда Шоу. Сюжет сьогоднішньої книжки переказувати не буду – існують досить непогані екранізації. Нагадаю лише, що одним з основних завдань головної героїні було виправлення своєї мови (оскільки розмовляла вона, якщо сказати сучасною мовою, русифіковано-діалектичним суржиком). Тож уявіть, як важко перекладати подібні твори. Англійського оригіналу не читав, але здається, перекладач своє завдання виконав, тож готуйтеся на початку книжки зустрічати вислови типу «Драстя вам!» чи «Я ж не хтіла ніко’ обідить!».

А в цілому книжка сподобалася. Має навіть легкий мотиваційний ефект, адже показує, що взявшись за справу рішуче – втілити її цілком можливо (чого варта лише прикінцева історія з намаганням героїні розпочати свій квітковий бізнес). Та й читається легко, з гумором і кумедними життєвими ситуаціями. Тож шукайте у книгарні чи інтернеті – а я поділюся вподобаними цитатами:

Діккенс Чарлз. Великі сподівання

(за книжкою: Чарлз Діккенс. Великі сподівання / Пер. з англ. Р. І. Доценка. – К.: Веселка, 1986. – 477 с.)

Хоча «Матильда» Роальда Дала, про яку я писав минулого разу, і принесла більше розчарувань, ніж задоволення, але ж, як казав Пліній Старший «Nullus est liber tam malus, ut non aliqua partie prosit». І найперша «Матильдина» користь – нагадала мені про давнє бажання почитати Діккенса. Його «Великі сподівання» були ще в батьковій книжковій колекції, та все якось не було нагоди. А після нагадування – вирішив прочитати. І не жалкую. І розумію людей, які з ночі приходили до поштового відділення в очікуванні чергової частини цього роману (як сучасники – за «Гаррі Поттером» чи новим iPhon’ом). Справді великий роман (і я маю на увазі не обсяг): тут і цікава життєва історія, і детективний сюжет, і перше юнацьке кохання. Все це написано легко і так само легко читається. Для прикладу кілька традиційних цитат:

Дал Роальд. Матильда

(за книжкою: Роальд Дал. Матильда. – Київ: Видавництво Івана Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2006. – 272 с.)

Аби не втрачати відчуття української мови, про яке писав у одній з попередніх публікацій, після кількох російськомовних книжок обов'язково читаю українську. Перевагу віддаю вітчизняній чи якісно перекладеній закордонній класиці. Зважаючи, що однією з найвідвідуваніших сторінок цього сайту є публікація, присвячена цитатам з книжки Елеонор Портер "Поліанна", вирішив приглянутися до ще одного бестселера дитячої тематики – «Матильди» Роальда Дала. Переклад за редакцією І. Малковича і згадка про те, що ця книжка у 1988 році була визнана кращим виданням для дітей, обіцяли кілька цікавих вечорів і свіжих вражень. Та не так сталося, як гадалося. Змусив себе дочитати лише до середини – і відклав. Скажу відверто: не хочу, аби цю книжку читала моя дитина (і тим більше не буду читати її дітям сам). Поясню свою позицію.

Акіо Моріта. Sony. Зроблено в Японії (завершення)

(за книжкою: Акио Морита. Sony. Сделано в Японии.  — М.: «Альпина Паблишер», 2016. — 288 с.).

Про фірму, яка починалася на четвертому поверсі зруйнованого війною універмагу, а згодом стала транснаціональною корпорацією (початок див. тут).

Про студента, який розкритикував звук перших магнітофонів Sony, а згодом став її президентом.

Про поради Радянському Союзу і Китаю.

Про конкурентну боротьбу і ставлення до робітників.

І навіть трошки про політику – у сьогоднішній книжці. Аби дужче заохотити вас до її прочитання – кілька найцікавіших цитат (а наприкінці - обіцяна відповідь про уніформу):

Акіо Моріта. Sony. Зроблено в Японії

(за книжкою: Акио Морита. Sony. Сделано в Японии. — М.: «Альпина Паблишер», 2016. — 288 с.).

Після бізнес-біогріфій Велча та Джобса пропоную перенестися у післявоєнну Японію. Країна переможена, промисловість зруйнована, імідж японських товарів на світовому ринку відповідає сучасному ставленню до продукції континентального Китаю. Як і в історії з Джобсом і Возняком, двоє молодих людей, що мали талант у комерції (Акіо Моріта) та техніці (Масару Ібукі), вирішили змінити ситуацію. Їм це вдалося. Як? Читайте у сьогоднішній книжці. Написана аж у 1986 році, вона дещо застаріла з технічної точки зору (чого варте лише прославляння компакт-дисків та опис зародження кольорового телебачення). Але з позицій маркетингу, менеджменту, бізнесу та політики – безсумнівно одна з кращих. Переклад цитат мій, та сподіваюся, що це не погіршить враження від закладених у них ідей:

Айзексон Волтер. Стів Джобс (завершення)

(за книжкою: Волтер Айзексон. Стів Джобс. Біографія засновника компанії Apple / Переклад з англ. Н. Гербіш, Л. Крупніцький, О. Кравчук, О. Третяченко-Реннер. – Київ: Брайт Стар Паблішинг, 2012. – 624 с.)

У сьогоднішній публікації, на відміну від попередніх двох (див. ч. 1, ч. 2) будуть не скільки цитати, як концентрати тих чи інших думок, що містяться у книжці. Бо іноді опис певної ситуації, що характеризує якийсь принцип чи рису характеру, може займати кілька абзаців. Вирізати просто фразу – втрачається контекст. Наводити цілу сторінку тексту – занадто збільшується розмір статті. Тому наважуся робити невеличкі узагальнення.
Оскільки в пам’яті ще свіжі спогади про бізнес-біографію Джека Велча, відразу в око впали дві подібності Велча і Джобса – останній також любив «пірнати» у виробничі проблеми і також ненавидів доповіді з презентаціями: «Замість розв’язувати проблеми, люди створювали презентації. Я хотів, щоби вони брали участь у дискусії, за столом обговорювали важливі питання, а не показували якісь слайди».

Айзексон Волтер. Стів Джобс (ч. 2)

(за книжкою: Волтер Айзексон. Стів Джобс. Біографія засновника компанії Apple / Переклад з англ. Н. Гербіш, Л. Крупніцький, О. Кравчук, О. Третяченко-Реннер. – Київ: Брайт Стар Паблішинг, 2012. – 624 с.)

Відомо, що біля витоків Apple, крім Стіва Джобса, стояла ще одна видатна людина – Стівен Возняк. У формулі вдалого продукту «інженер+дизайнер+маркетолог» (про яку згадувалося у попередній публікації) йому заслужено відводилося почесне перше місце. Чесно кажучи, навіть за тими побіжними згадками про Возняка, які зустрічаються в цій книжці, він мені імпонує більше за головного героя. Навіть Джобс, будучи неймовірно прискіпливим до дизайну і беручи на себе презентаційно-маркетингові обов’язки, визнавав, що Возняк вартий 50-ти посередніх інженерів.

Природну дитячу зацікавленість технікою підтримував батько Возняка: чого лише вартий факт, що уже в другому класі за допомогою батькових малюнків і пояснень малий Воз зрозумів принцип роботи резистора. Аби вдосконалювати свою технічну майстерність, Стівен Возняк вигадав гру-завдання: відтворити якусь комп’ютерну схему, використовуючи менше деталей, але зберігаючи всі її властивості.

Айзексон Волтер. Стів Джобс

(за книжкою: Волтер Айзексон. Стів Джобс. Біографія засновника компанії Apple / Переклад з англ. Н. Гербіш, Л. Крупніцький, О. Кравчук, О. Третяченко-Реннер. – Київ: Брайт Стар Паблішинг, 2012. – 624 с.)

Про Apple, Macintosh, іМас, iBook, iPhone, iPod та iPad.

Про Pixar, NeXT, iTunes, PowerBook, МасВоок та iCloud.

А також – про Стівена Возняка і Біла Ґейтса, про Disney, Oracle, Intel, IBM, Microsoft, Hewlett-Packard, Sony, Google, Windows, UNIX та Android.

Та ще й українською мовою. Не дивно, що саме сьогоднішня книжка першою потрапила у фокус моєї уяви, щойно було дочитано бізнес-біографію Джека Велча. Спочатку трохи налякав обсяг книжки (понад 600 сторінок), однак побоювання виявилися марними: написано легко і захопливо.

Та годі просторікувати. Стів Джобс понад усе цінував мінімалізм. Тож навіть такий невеличкий вступ він напевне б розкритикував (а робити це він умів, як ніхто). Тому – відразу до вподобаних цитат:

Велч Дж. Джек. Сама суть (завершення)

(за книжкою: Уэлч Дж. Джек. Самая суть / Дж. Уэлч, Д. Бирн. – М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Транзит-книга», 2004. – 474 с.)

Сьогодні – завершальна порція цитат з бізнесової автобіографії Джека Велча, яку ми почали розглядати у минулій публікації. Про глобалізацію на трьох рівнях, про переваги і вади Інтернету, про важливість особистої та корпоративної чесності, про взаємини бізнесу і державних структур. Хоча більшість порад автора стосуються великих корпорацій, раджу прочитати цю книжку всім, хто цікавиться роллю особистості в розвитку сучасного світу. Обов’язковою для прочитання вона має бути і тим, хто лише планує почати свій бізнес – аби відразу зробити все правильно, заклавши надійний фундамент. Чого лише варте сформульоване Велчем головне правило бізнесу: ніколи не дозволяйте нікому ставати між вами і клієнтами або постачальниками. Застосування лише цього одного правила дасть змогу відразу вийти на зовсім інший рівень підприємництва. А таких порад у книзі можна знайти десятки. Я виписав лише те, що сподобалося найдужче:

Велч Дж. Джек. Сама суть

(за книжкою: Уэлч Дж. Джек. Самая суть / Дж. Уэлч, Д. Бирн. – М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Транзит-книга», 2004. – 474 с.)

Якось у Мікеланджело запитали про його секрет створення геніальних скульптур. Митець відповів, що це дуже просто – берете камінь і відсікаєте усе зайве. Як і всі геніальні речі, цей принцип може бути застосований у різних сферах життя. Зокрема – у бізнесі. «Позбавлятися зайвого» - одне з головних правил Стіва Джобса (незалежно, стосувалося це дизайну продукції Apple чи її асортименту). Це правило допомогло і автору сьогоднішньої книжки перетворити «Дженерал електрик» з неповороткого, обтяженого супутніми виробництвами гіганта американського ринку в потужний і мобільний концерн світового рівня.

Книжка привабила насамперед відвертістю: автор не соромиться розповідати про свої бізнес-невдачі, вважаючи їх такими ж вартими уваги уроками, як і перемоги. Я спочатку хотів було обмежитися лише кількома узагальненими порадами від Джека Велча типу «Краще менші компанії, але мобільніші», «Продаж – операція взаємовигідна», «Формуй колектив і давай йому повноваження». Однак ледь не кожна прочитана сторінка давала все новий і новий матеріал для роздумів і записування. Тому вирішив повернутися до традиційного формату: цитати і (в дужках) мої коментарі до деяких з них. Отож, уроки Джека Велча:

Гарна цитата краща за посередню книжку

Іноді, роблячи виписки з чергової книжки, ловлю себе на думці, що та чи інша цитата могла б стати основою окремої повноцінної статті. Водночас, мандруючи неозорими просторами інтернету, помічаю, що дехто так і робить: бере якусь одну думку і розжовує її до SEO-стандартних 3,5-4,5 тис. символів.

А нещодавно зробив для себе ще одне невеличке відкриття: це стосується не лише окремих статей, але навіть і цілих книжок. Беруть свіженький бестселер (бажано – закордонний, а ще краще – поки що не перекладений російською). Вибирають якусь другорядну тему, недостатньо розкриту автором. І на її основі пишуть окрему книжку. При цьому дуже часто втрачається цілісність підходу до певної проблеми, закладена у першоджерелі. Лише коли читачеві стане доступним оригінал, він зрозуміє глибинну суть цього окремого фрагменту. Однак уже запізно – гроші за книжку-клон не повернеш.

Актуальна класика

Почався Великий піст, тож і публікація має бути відповідна. Маю чудову нагоду – щойно закінчив читати твір Григорія Квітки-Основ'яненка «Конотопська відьма». Крім чудової живої мови, книжка цікава ще й певними паралелями з сьогоденням. Тому вирішив не розривати її на цитати, а зробити невеличкий переказ.

Отож, маємо чотирьох головних дійових осіб:

1) Конотопський сотник (на сучасну адміністративну класифікацію – щось близьке до міського голови). Читати не вміє, рахує лише до тридцяти, писати не навчений (здатен лише поставити свій підпис). Своєю невченістю зовсім не переймається, будучи певен, що «я на те і сотник, щоб…тільки підписувати».

Сент-Екзюпері А. Планета людей

(за книжкою: Антуан де Сент-Екзюпері. Планета людей / перекл. з фр. А. Жаловський. – Л.: Вища школа, 1981)

Продовжую свій експеримент з повернення відчуття української мови. Після питомо української літератури вирішив спробувати переклад. Спеціально обрав львівський (хоч і радянський), та ще й знане видавництво. Загальне враження – непогано, місцями навіть чудово. Однак відчувається оте намагання (думаю – насамперед редакторів, а не перекладача) до зрощування української мови з російською. Крім власне русизмів, трапляються і непритаманні нашій солов’їній мовні звороти. Але ці недолугості цілковито компенсуються змістом. Зізнаюся – це перша прочитана книжка цього автора. І мені сподобалося. Трохи пригод, трохи війни, трохи пустельної екзотики. А також – філософії. Певен, що серед сьогоднішніх виписок натрапите на цитати, які вже давно знали, але й не здогадувалися про їхнє авторство:

Книжки про незламність духу

Стурбований втратою відчуття мови, про що писав у минулій публікації, вирішив перейти виключно на україномовну літературу. Однак відразу відмовитися від стимулювального наркотику мотиваційних книжок не зміг. На щастя, тека Ukr_lit на моєму планшеті – одна з найбільших за обсягом, тож вибрати було з чого. Уже давно в списку «Прочитати згодом» перебувала Довженкова «Воля до життя». Книжка невеличка, назва мотиваційна – тож вирішив почати саме з неї. І не помилився. Наведу лише одну цитату, що концентрує в собі саму суть твору:

«Є воля — є людина! Нема волі — нема людини! Скільки волі, стільки й людини».