Інтернет — цифровий супермаркет. Як поводитися.

У попередній замітці (яку через невеликий розмір розмістив лише на сторінках у твіттері та фейсбуці), провів паралель “комп'ютер=інструмент”. Подібним же чином можна прирівняти мережу Інтернет до величезного супермаркету. Зі своїми відділами іграшок і продуктів, книжковими крамницями та усім іншим, що може знадобитися. А від такого порівняння — один крок до перенесення порад щодо поведінки у супермаркеті до поведінки в інтернеті.

Перше і найголовніше з правил — завжди складайте список покупок. Стосовно інтернету: бажано чітко знати, для чого ви туди заходите (мати список задач, які хочете вирішити). Інакше серфінг, який з появою соціальних мереж став практично неконтрольованим, зробить вас значно біднішим. Навіть якщо ви нічого не купуватимете. Думка “я лише подивлюся” навіть у реальних супермаркетах спрацьовує не завжди. А там ми маємо легко відчутний і обчислюваний критерій — кількість витрачених коштів. За перебування в інтернеті ви платите зовсім іншою валютою: своїм часом, свою увагою, своїм розумом. Оцінити ці втрати значно складніше, але від цього вони не стають менш вартісними. Тому певен, що перше правило походу в супермаркет можна цілком підставно перенести і на вихід в інтернет: майте список покупок (задач).

Є ще й друге правило: ніколи не заходьте в супермаркет голодним — небезпека купити якусь непотрібну річ (або навіть і потрібну , але в більшість кількості) значно зростає. Зважаючи на асортимент і привабливість представлених в інтернеті “страв” — необхідно обов'язково інформаційно щось “перекусити” перед виходом у всесвітню мережу. А задача це не з легких. Як кому, а мені в цьому допомагають книжки і… радіо. Захопившись читанням якось цікавезної книжки (про одну з яких — вже в наступній публікації), менша спокуса відволіктися на безцільне блукання інтернетом. А дізнавшись про новини в країні й світі з новин по радіо — менше зависатимеш на новинарних сайтах, з яких так легко зісковзнути у черговий багатогодинний серфінг.

Мені це допомагає. А у вас є свої власні способи боротьби з безцільним блуканням інтернетом?

Гарна цитата краща за посередню книжку

Іноді, роблячи виписки з чергової книжки, ловлю себе на думці, що та чи інша цитата могла б стати основою окремої повноцінної статті. Водночас, мандруючи неозорими просторами інтернету, помічаю, що дехто так і робить: бере якусь одну думку і розжовує її до SEO-стандартних 3,5-4,5 тис. символів.

А нещодавно зробив для себе ще одне невеличке відкриття: це стосується не лише окремих статей, але навіть і цілих книжок. Беруть свіженький бестселер (бажано – закордонний, а ще краще – поки що не перекладений російською). Вибирають якусь другорядну тему, недостатньо розкриту автором. І на її основі пишуть окрему книжку. При цьому дуже часто втрачається цілісність підходу до певної проблеми, закладена у першоджерелі. Лише коли читачеві стане доступним оригінал, він зрозуміє глибинну суть цього окремого фрагменту. Однак уже запізно – гроші за книжку-клон не повернеш.

Кард О. Гра Ендера

(за книжкою: Орсон Скотт Кард. Гра Ендера / Пер. з англ. В. Верховського й Т. Педан. - К.: Брайт Стар Паблішинг, 2013. — 272 с).

Сьогоднішня книжка продовжує дитячу тематику, розпочату минулого разу «Нескінченною історією» Міхаеля Енде. Хоча й цей твір назвати дитячим можна з великою пересторогою: чого лише варта одна з постійно повторюваних тез «Дорослі все брешуть, вихователі нас обманюють». Тим більше не назву цю книжку «одним із найбільш яскравих і вражаючих творів світової фантастики», як це написано в передмові.

Швидше – це книга про загублене дитинство. Про майбутнє, у якому дітей з шести років привчають вбивати (хоч і у вигляді гри, та все ж). І про дітей, які починають розуміти, що їх використовують (див. наведену вище тезу). Які стають дорослими занадто рано, і це не йде їм на користь – у книжці один з головних героїв формулює це так: «Діти не служать в армії, не призначаються командирами, а тим більше — не керують чотирма десятками інших дітей. Неможливо пережити усе це і злегка не збожеволіти».