Кард О. Гра Ендера

(за книжкою: Орсон Скотт Кард. Гра Ендера / Пер. з англ. В. Верховського й Т. Педан. - К.: Брайт Стар Паблішинг, 2013. — 272 с).

Сьогоднішня книжка продовжує дитячу тематику, розпочату минулого разу «Нескінченною історією» Міхаеля Енде. Хоча й цей твір назвати дитячим можна з великою пересторогою: чого лише варта одна з постійно повторюваних тез «Дорослі все брешуть, вихователі нас обманюють». Тим більше не назву цю книжку «одним із найбільш яскравих і вражаючих творів світової фантастики», як це написано в передмові.

Швидше – це книга про загублене дитинство. Про майбутнє, у якому дітей з шести років привчають вбивати (хоч і у вигляді гри, та все ж). І про дітей, які починають розуміти, що їх використовують (див. наведену вище тезу). Які стають дорослими занадто рано, і це не йде їм на користь – у книжці один з головних героїв формулює це так: «Діти не служать в армії, не призначаються командирами, а тим більше — не керують чотирма десятками інших дітей. Неможливо пережити усе це і злегка не збожеволіти».

Джеймс Клавелл. Тай-Пен

(за книжкою: Джеймс Клавелл. Тай-Пэн. – Санкт-Петербург : Амфора, 2007. – 848 с.)

Азійська подорож з Джеймсом Клавеллом триває, і сьогоднішня книжка перенесе нас у Гонконг 1841-го року. Час, коли було закладено основи того Гонконгу, яким ми бачимо його нині. Як і у «Сьогуні», автор показує історичні події через призму особистостей, одна з яких – Дірк Струан. Людина, що поставила собі за мету відкрити Китай для всього світу, обравши собі за плацдарм для цього саме Гонконг, що на той час був незначним у політичному та торгово-економічному сенсі островом. Це роман про сильну особистість, що йшла до своєї мети з використанням усіх прийнятних на той час способів. За напруженістю і карколомністю подій, повнотою занурення у тогочасне життя сьогоднішня книжка не поступається «Сьогуну», тому раджу до прочитання усім, хто цікавиться Азією чи просто хоче відволіктись від проблем сьогодення за допомогою гарної книжки. Мені ж час переходити до традиційних виписок:

• Кожен дурень знає, що «вести переговори» для китайця значить просто тягнути час.
• Все, про що вони дбають (штатські, на відміну від військових – прим. моя), це гроші і влада. Їм невідоме почуття честі.
• Ми абсолютно нічого не знаємо про найдавнішу і найчисельнішу націю на землі.