Джеймс Клавелл. Шляхетний дім (завершення)

Зробивши невеличку перерву на емоційні враження про те, як не слід оформлювати гарні книжки, завершуємо наше знайомство (див. частина 1, частина 2) з останнім романом азійського циклу Джеймса Клавелла (Благородный Дом: роман о Гонконге. - Санкт-Петербург : Амфора, 2006). І можемо трохи познайомитися з самим автором – він з’являється в книжці в особі письменника Пітера Марлоу, який ніби і збирає матеріали для своєї книжки про Гонконг. Також стає зрозумілим, чому цей цикл Клавелла радив прочитати Міура Ясуюкі у своїй книжці «Го і східна бізнес-стратегія»: крім того, що ці книжки дають досить повне уявлення про особливості східного життя і світосприйняття, одна з основних ідей усіх романів циклу – прагнення заволодіти новою територією, а це ж є і головним завданням у го. А ще у мене з’явилася аналогія з «Алхіміком» Коельйо: наступним кроком у розвитку фірми Струанів є повернення у Шотландію, звідки родом засновник родинного бізнесу Дірк Струан.

Взагалі ж, якщо у вас, як ви вважаєте, видався важкий тиждень – раджу перечитати цей роман, аби побачити рівень проблем головного героя (і майстерність, з якою він їх вирішує). Наприкінці хочу зазначити, що усі романи Клевеллівського циклу досить відверті у описі міжстатевих стосунків, тож, незважаючи на всю їх захопливість, не варто рекомендувати їх до прочитання підліткам, аби не стати зайвою спокусою для ще не зміцнілих душ (або хоча б нехай спочатку прочитають якусь із книжок Мантека Чіа, аби зрозуміти ставлення азійських народів до проблем статевих взаємовідносин).

• Посидіти і подумати — рідкісний, дуже рідкісний привілей в наш час.
• Китаю потрібні товари і допомогу. Без товарів і допомоги він буде беззахисний перед лицем традиційного і єдиного справжнього ворога — Росії.

Джеймс Клавелл. Шляхетний дім (ч. 2)

Продовжуємо читати роман про «один тиждень з життя бізнесмена у Гонконзі 1960-го року» (Благородный Дом: роман о Гонконге. - Санкт-Петербург : Амфора, 2006). Хоча, як я вже зазначав у попередній публікації, цей роман значно ближче до нас у часі, ніж інші твори азійського циклу Клавелла, однак і він уже трохи застарів. Чого варті лише згадки про касетні магнітофони і друкарські машинки, КДБ і радянських шпигунів. Але дещо залишилося без змін: банкрутства банків і поглинання компаній, фондові біржі та продажні полісмени, контрабанда золота і зброї та глютамат натрію (так-так, та всюдисуща смакова добавка, що на неї ви можете натрапити в найнесподіваніших стравах, теж прийшла до нас з Азії).

• Про те, що таке натовп, у підручниках не вичитаєш.
• Завзяття юності — річ минуща.
• Життя без сім'ї – не життя.
• Китайські письмена завжди багатозначні. Читати їх непросто і цікаво.
• Найважливіший наш актив — молоде покоління.
• Копни глибше будь-якого англійця — і натрапиш на пірата.
• Як висловився один чоловік з Міссурі, «бак» залишається тут» (цей вираз американського президента Гаррі Трумена в нашій літературі часто зустрічається у вигляді «фішка далі не йде» як ознака прийняття відповідальності - прим. моя).

Джеймс Клавелл. Шляхетний дім

(за книжкою: Благородный Дом: роман о Гонконге. - Санкт-Петербург : Амфора, 2006).

Сьогоднішній роман Джеймса Клавелла знову повертає нас у Гонконг, однак події (на відміну від «Тай-пена»), відбуваються в уже значно ближчий до нас час – в 1960 році. Ще однією особливістю цього роману є дещо нова термінологія, адже якщо попередні перекладачі послуговувалися англійською транскрипцією Клавелла, у цьому романі використано автентичні китайські назви. Тому звичний для нас термін «тай-пен» (що став назвою для другого роману Клавелла) в цій книжці перетворюється на «тайбань», також трохи змінюються прочитання імен головних героїв. На відміну від «Гайдзіна», на перший план знову виходить спадкоємець Дірка Струана, а всю хронологію роману втиснуто ледь не в один тиждень, тож ви можете уявити собі концентрацію подій.

• На п'ять хвилин раніше — значить вчасно.
• У всіх китайців чотири різних імені: одне дається при народженні, інше — коли вони досягають зрілості, третє — коли стають дорослими, а четверте вони обирають собі самі.
• Китайці називають себе лаобайсін — „старовинна сотня імен". У них на весь Китай лише сто основних прізвищ, і з них двадцять звучать як Юй, вісім як Янь, десять як У, і бог знає скільки ще таких, як Пін, різних Лі, Чень, Цінь, Цзін, Ван і Фу. До того ж кожне з них вимовляється п'ятьма різними способами.
• Великий бізнес — це війна. Я граю в нього, немов це війна, тому й виграю.

Джеймс Клавелл. Тай-Пен (ч. 2)

Продовжуємо наше знайомство з твором Джеймса Клавелла «Тай-пен» (Санкт-Петербург : Амфора, 2007. – 848 с.). Якщо «Сьогун» можна вважати міні-енциклопедією Японії, то з цього твору можна досить багато дізнатися про життя і звичаї Китаю. Точніше – спробувати провести порівняння «культурної» Європи та «варварського» Китаю. Взяв ці поняття у лапки не випадково: читаючи книжку, весь час ловиш себе на думці, що автором мав бути азіат – наскільки контрастною видається різниця навіть у звичайних побутових речах. Особливо щодо гігієни, адже на той час європейці сприймали вошей як прикру, але невіддільну складову свого життя, а зайвий раз відкрити вікно чи прийняти ванну вважали серйозною загрозою для здоров’я. Та про це, як захочете, знайдете інформацію самостійно, ми ж повертаємося до виписок:

• Взаємна підтримка і захист, які пов'язують кровних родичів, і є наріжним каменем китайського суспільства.
• П'ять тисячоліть розвитку і постійного пошуку навчили цей народ, що лише одне в світі людей має неминущу цінність, служить кожному безпечним притулком і гідне збереження – сім'я.
• Всі сини рано чи пізно кидають виклик батькам.
• Це характерно для китайців: турбуватися не про сьогочасні вигоди, а про сталий дохід на довгі роки.
• Основний закон виживання: примусь противника вступити в бій на твоїх умовах.

Джеймс Клавелл. Тай-Пен

(за книжкою: Джеймс Клавелл. Тай-Пэн. – Санкт-Петербург : Амфора, 2007. – 848 с.)

Азійська подорож з Джеймсом Клавеллом триває, і сьогоднішня книжка перенесе нас у Гонконг 1841-го року. Час, коли було закладено основи того Гонконгу, яким ми бачимо його нині. Як і у «Сьогуні», автор показує історичні події через призму особистостей, одна з яких – Дірк Струан. Людина, що поставила собі за мету відкрити Китай для всього світу, обравши собі за плацдарм для цього саме Гонконг, що на той час був незначним у політичному та торгово-економічному сенсі островом. Це роман про сильну особистість, що йшла до своєї мети з використанням усіх прийнятних на той час способів. За напруженістю і карколомністю подій, повнотою занурення у тогочасне життя сьогоднішня книжка не поступається «Сьогуну», тому раджу до прочитання усім, хто цікавиться Азією чи просто хоче відволіктись від проблем сьогодення за допомогою гарної книжки. Мені ж час переходити до традиційних виписок:

• Кожен дурень знає, що «вести переговори» для китайця значить просто тягнути час.
• Все, про що вони дбають (штатські, на відміну від військових – прим. моя), це гроші і влада. Їм невідоме почуття честі.
• Ми абсолютно нічого не знаємо про найдавнішу і найчисельнішу націю на землі.

Джеймс Клавелл. Сьогун (завершення)

Сьогодні завершуємо (див. частина 1, частина 2) знайомство з першою книжкою азійського циклу Джеймса Клавелла (Сегун / пер. с англ. Н. Ф. Еремин. – Санкт-Петербург : Амфора, 2007. – 1205 с.). Зізнаюся чесно – роблячи виписки, весь час ловив себе на тому, що не можу відірватися і починаю читати далі. Книжка справді захоплює, і певен, що якби зараз її добре розрекламувати та повторно показати серіал, знятий на її основі (а ще краще – зняти повноцінний фільм у кількох частинах), то замість толкієністів на вулицях ви все частіше бачили б японістів-клавеллістів. Щоправда, вже кілька разів я зустрічав молодиків із зачісками типу самурайських, але певен – це лише данина моді і прочитанням хоча б «Хагакуре» вони собі життя не ускладнюють. А у японців є чому повчитися, і так було ще до появи високих технологій. Сподіваюся, мої виписки допоможуть вам трохи краще зрозуміти їх спосіб життя і мислення:

• Обов’язок чоловіка – приносити задоволення жінці, так само як її обов'язок – доставляти задоволення чоловікові (у книжці, як і у житті східних народів загалом, значна увага приділяється міжстатевим взаєминам – прим. моя).
• Розкладайте все по місцях і поступіться «ва», гармонії життя.
• Будьте в гармонії з силами, які не залежать від вас (у одній чудовій молитві є прохання «Господи, дай мені сили прийняти те, що я змінити не в силах» - прим. моя).

Джеймс Клавелл. Сьогун (ч. 2)

Продовжуємо знайомитися з Японією 1600-го року (див. початок), користаючись книжкою «Сьогун» Джеймса Клавелла (Санкт-Петербург: Амфора, 2007. – 1205 с.). Обіцяв закінчити виписки сьогодні, однак доведеться розбити їх на дві публікації – занадто багато хочеться вам запропонувати. Адже ця книжка, незважаючи на її художній характер – справжня енциклопедія тогочасної Японії. Побут, звичаї, забобони, ставлення до життя і смерті – усе це наскільки природно вплетено у роман, що сприймається ледь не на підсвідомому рівні. Чого вартий лише використаний автором прийом поступового переходу головного героя на японську мову. У книжці з деякого моменту найуживаніші слова і вислови не перекладаються, тож ви мусите самі їх вивчити, аби бути у курсі подій. Та годі розпатякувань, напевне ви вже чекаєте виписок (або й самі почали читати пропоновану книжку, на що я щиро сподіваюся):

Джеймс Клавелл. Сьогун

(за книжкою: Джеймс Клавелл. Сегун / пер. с англ. Н. Ф. Еремин. – Санкт-Петербург : Амфора, 2007. - 1205 с.).

Сьогодні спробував проаналізувати, як я підбираю книжки для читання. Виявляється, у мене (та й напевне, у більшості з вас) є своєрідний ТІЦ. Хто не знає, цю абревіатуру розшифровують як тематичний індекс цитованості. Подібною системою користуюся і я: читаючи книжку, яка мені подобається, я запам’ятовую і вношу в план на прочитання інші книжки, які там згадуються. Потім, коли мене знову «потягне» на цю тему – я дістаю записник і вибираю наступну «страву».

Так сталося і з книжкою (точніше – серією книг), яку запропоную вам сьогодні. Міура Ясукі, автор вже згадуваної на цьому сайті книжки «Го і східна бізнес-стратегія», дуже рекомендував азійську сагу Джеймса Клавелла для кращого розуміння Сходу, східного способу життя і мислення. Тож я вирішив здійснити літературну подорож у часі й просторі, помандрувавши від Ціцерона до «Сьогуна» (таку назву має найвідоміша книжка з Клавеллівської серії, і хоч вона була написана автором не першою, але у хронології подій стоїть найранніше, тому почнемо саме з неї).

Тридцять шість стратагем (завершення)

От і закінчилося (див. частина 1, частина 2, частина 3, частина 4, частина 5) наше «занурення» у світ китайських стратагем (Малявин В.В. (пер.) Тридцать шесть стратагем. Китайские секреты успеха. - М.: Белые альвы, 2000. — 192 с.). Наостанок пропоную стратагеми, присвячені боротьбі з набагато сильнішим супротивником. Зрозуміло, що й тут без хитрощів на межі обману не обійшлося, але ж виживання власної армії (а в підсумку – й цілої країни) того варті. Оскільки у книжці постійно посилаються на твір Сунь-цзи «Мистецтво війни», спробую знайти його і «опрацювати». Хоча той же Міура Ясуюкі у своїй відомій книжці «Го і східна бізнес-стратегія» не радить використовувати наведені у цих книжках методи для ведення сучасного бізнесу (і навіть згадувати про таку можливість у розмовах зі своїми східними партнерами). Та навіть якщо ваші бізнес-проекти ще в зародковому стані, знати класичну літературу не завадить. Тому повертаємося до стратагем (наприкінці, як завжди, кілька цитат):

• Стратагема тридцять перша «Красуня»: якщо могутнє військо – нападай на його командира. Якщо командир мудрий, впливай на його почуття. Коли його військовий дух ослабне, сила війська розтане сама. Тлумачення: не можна відкрито протистояти могутньому війську і мудрому воєначальникові. Потрібно приймати обставини і слідувати їм. Віддати противнику свої землі означає лише збільшити його могутність. Це найгірша політика. Заплатити противнику золотими зливками або відрізами шовку означає лише збільшити його багатства. Така політика гірше першої. Єдине підношення, яким слід задобрювати супротивника - це гарні діви, бо такий дар послабить його волю, зашкодить його здоров'ю і викличе нарікання серед його підлеглих.

Тридцять шість стратагем (ч. 5)

Продовжуємо читати (див. частина 1, частина 2, частина 3, частина 4) посібник з китайської військової стратегії (Малявин В.В. (пер.) Тридцать шесть стратагем. Китайские секреты успеха. - М.: Белые альвы, 2000. — 192 с.). Сьогоднішні стратагеми стосуються воєнних дій, в яких ви вступає в бій спільно з союзником. Як на мене, саме у стратагемах цього розділу найбільше обману (як би древні його не називали): у 25-й пропонується «підставляти» війська союзника замість своїх військ, у 28-й – наобіцяти своїм воїнам легкої перемоги, а потім відрізати їм шлях до відступу. Та судити не буду, оскільки в реальних бойових діях участі не приймав (тим більше – у ранзі воєначальника), тому залишу собі лише роль переписувача-перекладача:

• Стратагема двадцять п'ята «Викрасти балку і підмінити колони, не пересуваючи дому»:змушувати союзника постійно змінювати своє шикування. Користуватися безладом в його рядах, щоб виснажити його сили. Дочекатися, поки він зазнає поразки і самому стати переможцем. Тлумачення: шикування військ у битві подібне до облаштування будинку. Те, що називають «віссю небесного рівноваги», проходить по центру позиції зі сходу на захід перпендикулярно шикуванню військ, і є ніби поздовжня балка будинку. Те, що називають «земною віссю», проходить паралельно позиції з півдня на північ, і є ніби бічними колонами будинку. Тому, дивлячись на розташування військ, ми можемо знати, де знаходяться кращі частини. Ведучи бій спільно з третьою стороною, ми можемо багато разів змушувати її перебудовувати свою позицію й непомітно посилати в бій кращі частини противника (можливо – союзника? - прим. моя) замість власних воїнів, тим самим «викрадаючи балку і підміняючи колони» в позиції союзника. Якщо цей маневр проведено вдало, позиція союзника ослабне, і можна буде без зусиль вести бій його військами. Така найкраща тактика, якщо потрібно «воювати з противником руками іншого супротивника».

Тридцять шість стратагем (ч. 4)

Триває наше знайомство (див. частина 1, частина 2, частина 3) з мистецтвом китайської воєнної стратегії (Малявин В.В. (пер.) Тридцать шесть стратагем. Китайские секреты успеха. - М.: Белые альвы, 2000. — 192 с.). На черзі стратагеми з 20-ї по 24-у, присвячені правилам воєнних дій у випадку наявності кількох учасників (противників чи союзників). Учора згадував Полієна, що написав книгу, присвячену військовій стратегії для давньогрецьких воєначальників, однак уже перші сторінки книжки позбавили всякої надії: у нього лише приклади, без узагальнювальних принципів і класифікації за типами. Китайці у цьому питанні ґрунтовніші – намагаються знайти загальні закони, які (на мою думку) лише й мають право називатися стратагемами. Як їх це вдається – частково пропоную познайомитися за моїми сьогоднішніми виписками:

• Стратагема двадцята «Каламутити воду, щоб зловити рибу»: скористатися прихованим розладом у ворожому таборі, отримати вигоду з його слабкості й відсутність постійності. Тлумачення: під час неспокою і смути з'являється багато протиборчих сил. Найслабші серед них вкрай непостійні у виборі союзників і супротивників. Супротивнику боязкому і нездатному передбачати події можна відразу нав'язати свою волю.
• Стратагема двадцять перша «Золота цикада скидає оболонку»: завжди зберігай впевнений вигляд. Не допускай вад у своїй позиції. Так можна не дозволити союзнику піддатися страху і не дати противнику приводу зробити напад. Тлумачення: коли вступаєш в бій разом з союзником проти спільного ворога, необхідно відсторонено оцінити ситуацію в цілому. Якщо під час битви з'являється новий супротивник, потрібно ухилитися від його атаки, зберігаючи початкову позицію. Це і називається «золота цикада скидає оболонку», і цей прийом не означає втечу від бою, а ніби роздвоєння: військо здійснює прихований маневр, в той час як його знамена і бойові барабани не видають його справжніх пересувань. Цей прийом дозволяє приспати пильність противника і запобігти паніці в рядах союзника. І той, і інший не зрозуміють, що сталося, до тих пір, поки військо не відновить свою початкову позицію. Втім, такий маневр може пройти і зовсім непоміченим. Прийом «золота цикада скидає оболонку» означає, таким чином, що ми направляємо кращі сили війська проти нового супротивника, зберігаючи в цілісності позицію в бою проти початкового супротивника.

Тридцять шість стратагем (ч. 3)

Минув тиждень, і ми продовжуємо (початок дивись тут, а другу частину - тут) знайомитися з китайськими стратагемами (Малявин В.В. (пер.) Тридцать шесть стратагем. Китайские секреты успеха. - М.: Белые альвы, 2000. — 192 с.). Сьогодні розглянемо стратагеми наступального бою (у книжці вони значаться під номерами з 13 по 19). Мене запитують, чому я не наводжу приклади застосування стратагем, які є в книжці. Чесно кажучи, я сам заплутався у тих царствах У, Ю, Ву, Чу тощо (здається, що і у перекладача з цим були проблеми – мені вдалося знайти кілька помилок якраз у прикладах застосування стратагем). Знайшов схожу книжку давньогрецького автора Полієна – може, там буде зрозуміліше. Поки ж лише стратагеми та їх тлумачення:

• Стратагема тринадцята «Бити по траві, щоб сполохати змію»: удар, нанесений навмання, дозволить з'ясувати справжній стан справ. Обміркуй наслідки цієї спроби - і берися до рішучих дій. Тлумачення: супротивник не розкриває своїх сил - значить, він задумав якусь хитрість. Тут не можна безпечно йти вперед. Потрібно шукати, де прихована небезпека.
• Стратагема чотирнадцята «Захопити труп, аби повернути собі життя»: коли можеш діяти для себе, не давай себе використовувати. Коли не можеш нічого вдіяти, намагайся чим-небудь скористатися. Користуйся тим, хто не може діяти – так, щоб він служив тобі. Тлумачення: коли настає час призначення наступника, з усіх боків висувають на престол нащадка перерваної гілки царського дому. Такими ж є і війни, що ведуться від імені чужої людини.
• Стратагема п'ятнадцята «Змусити тигра покинути гору»: дочекайся строку, коли супротивник втомиться. Використовуй кого-небудь для того, щоб заманити його в пастку. Тлумачення: якщо противник має кращі позиції, не можна вплутуватися в бій з ним в цьому місці. Коли противник організував міцну оборону, тільки спокуса великого надбання може спонукати його покинути свої позиції. Якщо противник має, крім цього, ще й перевагу в силі, потрібно чекати, поки сили його не виснажаться, і тоді перемогти його стане можливим, лише зібравши воєдино всі ресурси – природні й людські.

Тридцять шість стратагем (ч. 2)

Учора забув зазначити, що у книжці, яку ми розглядаємо (Малявин В.В. (пер.) Тридцать шесть стратагем. Китайские секреты успеха. - М.: Белые альвы, 2000. — 192 с.) усі стратагеми поділено на 6 груп: перша - стратагеми переможних битв (сюди належать стратагеми з першої по шосту, які ми розглянули учора); друга - стратагеми битв за рівноваги сил (з сьомої по дванадцяту, їм присвятимо сьогоднішню публікацію); третя - стратагеми наступальних битв (13-19, у планах розглянути їх наступної суботи); четверта група - стратагеми битв з кількома учасниками (20-24); п'ята - стратагеми битв спільно з третьою стороною (25-30) і шоста – статагеми програшних битв (тобто правила поведінки з очікувано сильнішим супротивником – це стратагеми з 31 до 36). Намагатимусь дотримуватися цього поділу і я, тому сьогодні знайомлю вас з стратагемами, які (на думку древньокитайських стратегів) варто застосовувати у битвах з рівним за силою супротивником:

• Стратагема сьома «З нічого створити щось»: мистецтво обману полягає в тому, щоб спочатку обдурити, а потім не обманювати. Коли не-обман здається обманом - це справжній обман. Спочатку маленький обман, потім великий обман, потім справжній напад. Тлумачення: коли немає нічого, а показуєш, що ніби володієш чимось - це і є обман. Проте всякий обман не тримається довго і легко розпізнається. Тому неіснуюче не може весь час бути існуючим. Якщо ж з нічого створити щось, тоді обман стане дійсністю, пусте стане наповненим. За допомогою неіснуючого не можна перемогти ворога. Створи з нього щось існуюче - і ворог буде переможений.
• Стратагема восьма «Таємно виступити в Чэньцян»: спочатку викажи наступальні дії. Коли ж противник, впевнений у своїй перевазі, нічого не зробить у відповідь, скористайся його пасивністю. Тлумачення: на війні незвичайні дії повинні прикриватися діями, які були б звичайними (в даній ситуації). Не роблячи звичайних дій, неможливо отримати користь і від незвичайних дій.