Як поєднати силові тренування і піст?

Щопосту я стикаюся з однією і тією ж проблемою – як поєднувати постовий спосіб життя з бажанням продовжувати силові тренування. Особливо це актуально для Великого посту, що є найсуворішим. Якось не поєднуються в моєму житті й уяві обмежене харчування та стриманість з необхідністю тягати залізо, пітніти, напружуватися і їсти 5 разів на день. Зовсім відмовитися від тренувань – не варіант: вони для мене не лише можливість підтримувати форму, але й певний спосіб психологічного відпочинку. Минулі рази намагався переходити від роботи «на силу» до роботи «на витривалість»: брав вагу в 50 % від робочої й збільшував кількість повторень у кожному підході з 5-ти до 20-ти. Але й це виявлялося досить важко (та й часу забирало значно більше).

Вирішив спробувати згадувану ПавломЛисом систему «Тренувальної зони» (незабаром приготую виписки і з неї) – звичайно, зручніше: можна тренуватися вдома, легше контролювати навантаження тощо. Однак це все ж силові вправи. Та й суглоби останнім часом почали потріскувати.

Намагаючись знайти щось, придатне і для суглобів, і для підтримання себе у формі, натрапив на систему «Мостів», суть яких – у статичному навантаженні на різні групи м’язів. Система досить ґрунтовно розроблена, існують, як і в «Тренувальній зоні», різні рівні складності – тому цього посту спробую її (тобто, вже випробовую). Про результати поки що говорити зарано, але 1) тіло отримує свою порцію навантаження; 2) статика ставить менші вимоги до суглобів (а, за твердженнями творців системи, навіть укріплює їх). Тож буду продовжувати, а результатами поділюся згодом.

Залишався ще третій, роками перевірений варіант – тайцзіцюань (свого часу викладав виписки з кількох книжок на цю тему). З цією системою познайомився ще у шкільні роки, самостійно опанував (наскільки це можливо зробити самотужки) найпростіший комплекс і періодично повертався до неї (особливо якщо потягнув м’язи чи «вередували» суглоби). Але завжди вважав цю систему занадто «м’якою» (навіть незважаючи на всі запевнення щодо можливого бойового застосування). Здавалося, значного фізичного навантаження вона дати неспроможна. Аж ось, шукаючи інформацію про вправи для суглобів, не зміг оминути і різні вправи цигун. Одна з них є початковою для всіх форм тайцзіцюань – а саме, стійка «безкінечності» (чи «уцзіші»). Здавалося б, що може бути простіше – стоїш, як за армійською командою «Струнко!». Але китайці не були б китайцями, якби не зробили й з неї окремої вправи. Аби ви побачили, наскільки все серйозно, склав невеличку схему, яка показує правильне виконання стійки:

Загальні рекомендації:
1) увагу зосереджуєте на нижній частині живота (трохи нижче пупка);
2) дихаєте лише животом (грудина неактивна);
3) уявляєте себе своєрідною «живою пружиною»: хребет ніби «вспливає» догори, а живіт і ноги служать основою.

У такій позі рекомендується стояти не менше 10 хв. на день. Перший ефект обіцяють після сумарних 40 годин стояння (тобто можете витратити 240 днів по 10 хвилин, а можете – 40 днів по годині).

Поділюся відчуттями – стояти надзвичайно складно. Як фізично – десь на другій-третій хвилині тобою починає розхитувати (китайці кажуть, що це підтверджує древній принцип «зі спокою виникає рух»), так і ментально – наша людина не звикла просто стояти (а потрібно зберігати у спокої не лише тіло, але й розум). Не знаю, наскільки це тренує тіло, але розум справді вчить контролювати. На жаль, часу на те й інше виділити не можу, тому поки-що потренуюся з «мостами», а згодом, якщо з’явиться час (чи потреба), поглиблюватиму й свої навички у тайцзіцюань.