Для більшості з тих, хто був уважним до минулих публікацій, жодних проблем з розшифруванням рокарти не повинно виникнути. Єдине, на що хочу звернути увагу – відгалуження пронумеровані, тобто виконувати їх слід саме в такій послідовності. Для новачків у рокартуванні (а також для спеців цієї справи, які просто хочуть пересвідчитися у правильності свого розуміння наведеної рокарти) надам трохи пояснень.
Отож, перед нами стоїть завдання скласти конспект певної книжки (зауважу, що мова саме про навчально-наукову літературу, художню не треба конспектувати – нею слід насолоджуватися). Автори методики рокартування відразу пропонують згадати основну тезу їх методики – перехід від лінійного до радіантного (відцентрового) мислення. Тобто взяти книжку, читати її сторінка за сторінкою і намагатися втиснути наведену там інформацію в якомога тонший зошит – найгірший варіант. Теорія рокартування пропонує зовсім інший підхід.
Найперше – ви проглядаєте зміст книжки, читаєте анотацію (не вступ, а кілька описових речень про книжку, наведених на її звороті чи одній з перших сторінок). На цьому етапі ви маєте відповісти на найголовніше питання – чи це та книжка, що зможе відповісти на ваші запитання. Якщо так – відкладаєте книжку, берете ваш планувальник і вирішуєте, скільки часу можете витратити на опрацювання книжки (друге відгалуження).
Третій етап – все ще не працюючи з книжкою, складаєте рокарту про все, що знаєте з даної теми (автори стверджують, що більшість людей бувають дуже здивованими, побачивши, що дехто з них знає більше за авторів). На це витрачаєте до 10 хв.
На четвертому етапі складаєте рокарту про те, на які саме ваші запитання повинна відповісти книжка (тобто, що саме ви хочете з неї дізнатися). На цьому ви втратите ще 5 хвилин, але повірте – чітко сформульовані запитання значно підвищать ваші шанси знайти на них не менш чіткі відповіді.
Лише після цього можете взятися за книжку (у більшості на цьому етапі має з’явитися непереборне зацікавлення досліджуваною темою, а не просто нав’язана необхідність щось вивчити). Але й цей етап триває лише 10 хв. Ви просто прогортуєте книжку, звертаючи особливу увагу на ілюстративний матеріал та виділений у різний спосіб текст (наприклад, більшого чи іншого шрифту, позначений знаком «!» або взятий у рамку). Одержаною інформацією доповнюєте рокарту з вашими знаннями чи з вашими запитаннями.
На шостому етапі слід виділити час (у межах загального ліміту) для ознайомлення зі вступом та висновками до кожного розділу книжки. Іноді цього буває досить, аби одержати необхідну інформацію без необхідності перечитувати десятки проміжних сторінок. Паралельно продовжуєте дозаповнювати вашу рокарту.
Автори стверджують, що більшість ваших запитань одержать відповідь уже на цьому етапі. Якщо ж ні – саме час приступити до традиційного (або максимально наближеного до традиційного) читання. Але й в цьому випадку ви маєте перевагу над класичним конспектуванням – адже вам потрібно буде перечитати лише ті розділи, в яких ви очікуєте знайти необхідну вам інформацію, а не всю книжку повністю. До того ж автори рекомендують навіть на цьому етапі не впадати в буквалізм і «перескакувати» складні місця тексту. На цей момент ваша рокарта має містити практично повне відображення усіх ваших знань з обраної теми, доповнених книжковими даними. Це відгалуження випадково (хоча ми з вами вже давно не віримо у випадковості) має сьомий номер – а ця цифра у більшості народів є символом певної повноти і завершеності (та й згадуваний у минулій публікації психологічний факт свідчить на користь цього припущення). Тож більшості з вас вистачить цих семи етапів, щоб завершити роботу з книжкою. І лише найнаполегливіші знайдуть у собі сили перейти до восьмого відгалуження – ревізії, тобто перегляду отих самих пропущених найскладніших місць книжки. Але цікаво, що вони стануть вже значно зрозумілішими, ніж були у першому прочитанні – тож у вас є усі шанси «вичерпати» цю книжку до самісінького дна. І не впевнений, що, поглянувши на свою фінальну рокарту, у вас не виникне цілком підставної думки «А я б написав краще». Пишіть, досягайте успіху й популярності – автори методу (та й я трохи) саме для цього і попрацювали над його популяризацією.
Хто ще не кинувся випробовувати сьогоднішню інформацію для підготовки до літньої сесії – напевне звернув увагу на дев’яте (непронумероване) відгалуження. Сімейне анотування – ще одна з новацій системи рокартування. Суть її в сімейному опрацюванні певної теми: кожен з членів сім’ї бере собі окремий розділ книжки, і працює з ним за наведеною вище рокартою ніби з цілою книжкою. Потім родина обмінюється складеними рокартами і робить коротенькі доповіді зі своїх тем. Таким чином можна значно прискорити опрацювання інформації, а головне – надати цьому процесові певного творчо-ігрового спрямування. Та й спільні родинні вечори чи вихідні у наш час багато важать. Тож спробуйте і цю методику (докладніше прочитайте у книжці, я й так вийшов за встановлені ліміти обсягу публікації).
На цьому все, порожньої рокарти для перевірки повноти засвоєння інформації не даю – там усього 8 послідовних етапів, проблем із запам’ятовуванням виникнути не повинно. За кілька днів читайте мої враження від Ґолдінґового «Володаря мух» (а також традиційні виписки з цієї книжки).
Немає коментарів:
Дописати коментар