Бюзен Т., Бюзен Б. Супермислення (ч. 5)

От і маємо перші результати нашого Дня самообмеження заради України: перша ніч без обстрілів зі сторони бойовиків, початок відведення українського важкого озброєння, самогубство Чечетова… Навіть вбивство Бориса Немцова, вважаю, не минеться даремно – це може стати своєрідним каталізатором для кардинальних змін в Росії. Та не будемо загадувати наперед – на все воля Божа. Ми ж продовжимо працювати з рокартами. Оскільки це вже п’ята публікація (див. частина 1, частина 2, частина 3, частина 4) за книжкою братів Бюзенів «Супермислення» (Бьюзен Т., Бьюзен Б. Супермышление. – Минск: Попурри, 2003. – 320 с.), переходимо на новий рівень складності. Як і обіцяв учора, продовжуємо розглядати можливі сфери застосування рокарт. Сьогодні докладно зупинимося на використанні рокарт для прийняття певних рішень та підготовки виступів. Також на цій рокарті наведено переваги рокартування для складанні анотацій та конспектуванні. Відразу хочу вказати, що автори трактують два останніх поняття трохи відмінно від звичного нам: анотуванням вони називають записування інформації в момент її сприйняття (в тому числі й, наприклад, на лекції), а конспектуванням – запис усієї відомої інформації з певного питання. Я ж, за традицією, пропоную називати анотуванням опис книжки чи фільму, а конспектуванням – запис виступу (лекції, доповіді тощо). Отож, чергова рокарта:

Що, стало трохи складніше? Але в цьому й одна з переваг рокарт, що складність ця уявна: ви просто оберіть одну з гілок і рухайтеся до її завершення. До речі, відгалуження мозкового штурму та анотування я розташував у порядку «зверху-вниз», як вони і повинні використовуватися. Тобто, наприклад, для мозкового штурму ви спочатку 20 хв. проводите генерування ідей, потім робите перерву, переглядаєте рокарту і залишаєте на певний період для інкубації–«визрівання». Потім знову переглядаєте («ревізія») і приступаєте до остаточного оцінювання. В інших відгалуженнях («Вибір», «Виступ» і «Конспектування») послідовність ключових позицій значення не має.

Наприклад, ви хочете (чи мусите) зробити певний вибір. У цьому випадку ставите в центр рокарти ключову проблему і потім інтуїтивно домальовуєте головні розгалуження (автори рекомендують, аби їх було не більше семи): у найпростішому варіанті це можуть бути основні переваги і проблеми, пов’язані з можливим вибором. Потім кожному відгалуженню проставляєте оцінку важливості (коефіцієнт вагомості), додаєте оцінки усіх позитивів і негативів – у чого оцінка вища, те й перемогло. Знаю, звучить досить примітивно, але, повірте, більшість не оцінює своїх найкардинальніших рішень навіть таким простим способом. Бажано також не приймати рішення відразу ж, але тримати рокарту постійно у полі зору: з часом (пункт «інкубація») можуть з’явитися додаткові відгалуження з високими коефіцієнтами важливості. Але й не затягуйте цей процес надовго: спочатку обмежте час для прийняття рішення, а потім приймайтеся за складання рокарти.

Розглянемо також, у чому перевага рокарт для підготовки до виступів. Як бачимо, ключових позицій 4. Перша – «гнучкість»: рокарта, побудована не за лінійним (як ми зазвичай складаємо свої доповіді), а за радіальним (від центру в усі боки) принципом, дає доповідачеві значно більше свободи у викладенні матеріалу. Він не плутається в аркушах тексту (вся рокарта у нього перед очима), легко повертається до вже сказаного і поєднує його з тим, що має бути сказано в подальшому. До того ж, біля кожного з відгалужень він може поставити приблизний час на розгляд цього питання («часові межі»), і чітко орієнтуватися у загальній тривалості доповіді: потрібно на 10 хвилин – характеризуємо лише основні відгалуження (як я зробив це у попередній публікації), на 2 години – описуємо і дрібніші «гілочки» (як роблю це зараз). Ще одна перевага – «можливість нарощування»: якщо вставити якусь нову інформацію у лінійний текст досить складно (з часом він набуде взагалі непрезентабельного вигляду), то у випадку з рокартами варто лише домалювати чергове відгалуження і внести доповнення. Це дає можливість, залишаючи «кістяк» доповіді, постійно підтримувати її актуальність використанням найновіших даних.

Четверта перевага рокарт – їх, незаповнені, можна роздати наприкінці доповіді, аби слухачі, намагаючись заповнити її вдома, згадали й краще засвоїли почуте. Така робота набагато цікавіша, ніж просте перечитування записаного чи наданого доповідачем тексту. Хочете переконатися (а, заодно, й перевірити себе)? Будь ласка, маєте каркас останніх двох публікацій – роздрукуйте і спробуйте заповнити без підглядання:

Вам роботу загадав – піду й сам попрацюю: наступного разу поговоримо про недоліки традиційних конспектів та переваги використання з цією метою рокарт.