Що, стало трохи складніше? Але в цьому й одна з переваг рокарт, що складність ця уявна: ви просто оберіть одну з гілок і рухайтеся до її завершення. До речі, відгалуження мозкового штурму та анотування я розташував у порядку «зверху-вниз», як вони і повинні використовуватися. Тобто, наприклад, для мозкового штурму ви спочатку 20 хв. проводите генерування ідей, потім робите перерву, переглядаєте рокарту і залишаєте на певний період для інкубації–«визрівання». Потім знову переглядаєте («ревізія») і приступаєте до остаточного оцінювання. В інших відгалуженнях («Вибір», «Виступ» і «Конспектування») послідовність ключових позицій значення не має.
Наприклад, ви хочете (чи мусите) зробити певний вибір. У цьому випадку ставите в центр рокарти ключову проблему і потім інтуїтивно домальовуєте головні розгалуження (автори рекомендують, аби їх було не більше семи): у найпростішому варіанті це можуть бути основні переваги і проблеми, пов’язані з можливим вибором. Потім кожному відгалуженню проставляєте оцінку важливості (коефіцієнт вагомості), додаєте оцінки усіх позитивів і негативів – у чого оцінка вища, те й перемогло. Знаю, звучить досить примітивно, але, повірте, більшість не оцінює своїх найкардинальніших рішень навіть таким простим способом. Бажано також не приймати рішення відразу ж, але тримати рокарту постійно у полі зору: з часом (пункт «інкубація») можуть з’явитися додаткові відгалуження з високими коефіцієнтами важливості. Але й не затягуйте цей процес надовго: спочатку обмежте час для прийняття рішення, а потім приймайтеся за складання рокарти.
Розглянемо також, у чому перевага рокарт для підготовки до виступів. Як бачимо, ключових позицій 4. Перша – «гнучкість»: рокарта, побудована не за лінійним (як ми зазвичай складаємо свої доповіді), а за радіальним (від центру в усі боки) принципом, дає доповідачеві значно більше свободи у викладенні матеріалу. Він не плутається в аркушах тексту (вся рокарта у нього перед очима), легко повертається до вже сказаного і поєднує його з тим, що має бути сказано в подальшому. До того ж, біля кожного з відгалужень він може поставити приблизний час на розгляд цього питання («часові межі»), і чітко орієнтуватися у загальній тривалості доповіді: потрібно на 10 хвилин – характеризуємо лише основні відгалуження (як я зробив це у попередній публікації), на 2 години – описуємо і дрібніші «гілочки» (як роблю це зараз). Ще одна перевага – «можливість нарощування»: якщо вставити якусь нову інформацію у лінійний текст досить складно (з часом він набуде взагалі непрезентабельного вигляду), то у випадку з рокартами варто лише домалювати чергове відгалуження і внести доповнення. Це дає можливість, залишаючи «кістяк» доповіді, постійно підтримувати її актуальність використанням найновіших даних.
Четверта перевага рокарт – їх, незаповнені, можна роздати наприкінці доповіді, аби слухачі, намагаючись заповнити її вдома, згадали й краще засвоїли почуте. Така робота набагато цікавіша, ніж просте перечитування записаного чи наданого доповідачем тексту. Хочете переконатися (а, заодно, й перевірити себе)? Будь ласка, маєте каркас останніх двох публікацій – роздрукуйте і спробуйте заповнити без підглядання:
Вам роботу загадав – піду й сам попрацюю: наступного разу поговоримо про недоліки традиційних конспектів та переваги використання з цією метою рокарт.
Немає коментарів:
Дописати коментар