Юним — юних.

Після 7-денного карантину нарешті розпакував посилку з видавництва “Веселка”. Як пам'ятаєте з минулої публікації, серед замовлених книжок було й тритомне видання щоденників Олеся Гончара. Щойно взяв їх у руки — відразу впала у вічі фотографія молодого Гончара на обладинці першого тому. Зазвичай у підручниках і хрестоматіях ми бачимо значно старші фото (наприклад, як на обладинці третього тому). Для чого? Щоб продемонструвати життєву мудрість письменники, підкреслити його солідність? Але ж вік людини вже давно перестав бути ознакою авторитету для молоді (особливо підлітково-протестної).

Чому б для тих письменників, де це можливо, не супроводжувати їхні біографії фотографіями більш юного віку? Нехай учні й студенти бачать, що це була така ж молодь, що мала, напевне, схожі проблеми й переживання. Схожі запитання до життя і свій літературний шлях пошуку відповідей.

І це стосується не лише письменників. Фізики, хіміки, математики… Так, вони досягли вершин у своїх галузях, вже будучи лисуватими/бородатими. Але ж і вони колись були юними. Коли лише робили вибір, чому присвятити свої молодечі сили й натхнення. Якщо у шкільних підручниках будуть їх юнацькі фото — чи не надихне це когось із школярів відмовитися від розрекламованих професій програміст/економіст і зайнятися тим, що його насправді цікавить?

На початку статті зробив вам невелику фото-загадку — чи впізнаєте у цих юнаках майбутніх корифеїв нашої літератури?..

А там, дивись, і нова мода почне формуватися: на випускних будемо бачити зачіски не “під Джоні Депа”, а “як у Гончара” чи “ніби в Стуса”.

Це ж (і навіть більшою мірою) стосується й письменниць/науковиць. Спробуйте самі пошукати їх юнацькі фото — будете приємно вражені.

Бюзен Т., Бюзен Б. Супермислення (ч. 5)

От і маємо перші результати нашого Дня самообмеження заради України: перша ніч без обстрілів зі сторони бойовиків, початок відведення українського важкого озброєння, самогубство Чечетова… Навіть вбивство Бориса Немцова, вважаю, не минеться даремно – це може стати своєрідним каталізатором для кардинальних змін в Росії. Та не будемо загадувати наперед – на все воля Божа. Ми ж продовжимо працювати з рокартами. Оскільки це вже п’ята публікація (див. частина 1, частина 2, частина 3, частина 4) за книжкою братів Бюзенів «Супермислення» (Бьюзен Т., Бьюзен Б. Супермышление. – Минск: Попурри, 2003. – 320 с.), переходимо на новий рівень складності. Як і обіцяв учора, продовжуємо розглядати можливі сфери застосування рокарт. Сьогодні докладно зупинимося на використанні рокарт для прийняття певних рішень та підготовки виступів. Також на цій рокарті наведено переваги рокартування для складанні анотацій та конспектуванні. Відразу хочу вказати, що автори трактують два останніх поняття трохи відмінно від звичного нам: анотуванням вони називають записування інформації в момент її сприйняття (в тому числі й, наприклад, на лекції), а конспектуванням – запис усієї відомої інформації з певного питання. Я ж, за традицією, пропоную називати анотуванням опис книжки чи фільму, а конспектуванням – запис виступу (лекції, доповіді тощо). Отож, чергова рокарта: