Вайльд Оскар. Портрет Доріана Ґрея

(за книгою: Оскар Вайльд. Портрет Доріана Грея. – К.: Школа, 2003. - 255 с.)

Сьогодні хочу познайомити вас з нотатками з досить суперечливого твору. Суперечливим не так за формою, як за змістом і побудовою сюжету. В основі книжки – одна з найзаповітніших ідей людства: вічна молодість.  А от головний герой (як на мене), зовсім не Доріан Грей, як можна було б очікувати, а його покровитель-спокусник Генрі Воттон. Саме його сентенціями на тему життя і мистецтва насичено весь роман. Тому й нотатки – це переважно слова і думки автора у представленні Воттона. Тож прошу не сприймати їх як керівництво до дії, а радше – як словесну облуду, що здатна завести на манівці. Хоча є і справжні перли (саме їх і намагався повизбирувати) – недаремно ж твір уже давно «розібрали» на цитати. Читайте, обирайте, перевіряйте совістю:

• Ті, що в прекрасному вбачають бридке, – люди зіпсуті, які, однак, не стали через те привабливі.
• Глядача, а не життя – от що, власне, відображає мистецтво.
• Деяким нічого не відомо про радість перемоги, але ж зате вони обходяться і без гіркоти поразки.
• Ми не ладні терпіти людей з тими ж вадами, які є у нас самих.
• У світі немає нічого такого, щоб мистецтво не могло його передати.
• Митець повинен творити прекрасне, але не повинен у нього нічого вкладати із свого власного життя, інакше втрачається абстрактне почуття краси.
• Кожен клас полюбляє проповідувати важливість чеснот, непотрібних йому самому: багаті – ощадності, нероби – праці.
• Мета життя – розвиток власного «я».
• Ніщо не лікує так душі, як відчуття.
• Прості втіхи – останній притулок для складних натур.
• Більшість американок поводять себе як справжні красуні— у цьому й секрет їхньої принадності.

Нікола Буало-Депрео. Мистецтво поетичне (завершення)

Як і обіцяв минулого тижня, завершую публікацію своїх нотаток з твору Ніколи Буало-Депрео «Мистецтво поетичне» (Київ: Мистецтво, 1967. – 136 с.). Оскільки автор вимагає використовувати мінімум слів, необхідних для опису певного предмету чи явища, я теж не буду набридати вам своїми розмірковуваннями і враженнями, а відразу перейду до цитування:
…
Ум дріма від них [поганих творів], а вуха лиш болять.
…
Пильнуймо, щоб росла дедалі таїна
І щоб розвіялась у певний час вона.
…
Кохання, що живе з сумлінням у незгоді,
Хоч можна зрозуміть, а виславляти годі.
…
Вигинається на тисячу ладів,
Хто хоче вдовольнить суворих глядачів.
…
Святе Письмо у приписах своїх
Лише навчає нас покутувати гріх,
Стражданням очищать забруднене сумління,—
А різні тут байки і зайві, і злочинні,
Саму-бо істину звертають на ману.
…
Нехай бог істини, коли ми християни,
За бога вигадок у віршах не повстане.
…
Миліший нам поет, нема чого й казати,
Що на гармонію та на красу багатий.

Нікола Буало-Депрео. Мистецтво поетичне.

(за книгою: Нікола Буало-Депрео. Мистецтво поетичне.–Київ: Мистецтво, 1967.–136 с.)

Сьогодні у нас незвична книжка. Це своєрідний посібник з поетичного мистецтва. Чому я вподобав саме його. По-перше, автор зосереджує свою увагу не так на правилах римування та ритму (хоча й цьому приділяється певна увага), як на вимогах до змісту й форми творів. А вимоги ці можна цілком підставно (слово взяте з Антоненка-Давидовича) можна поширити і на усне, і на письмове мовлення (і не лише поетичне). Друга причина – перекладачем є Максим Тадейович Рильський, якого я вважаю одним з кращих поетів сучасності. Гарна книжка у гарному перекладі – чи не привід приділити їй трохи часу й уваги. Що з того вийшло – читайте у моїх нотатках:
…
Бувають автори, що їхні думки тьмяні
В густому плавають, імлистому тумані,
Аж сонцем розуму його не розігнати.
Ви вчіться мислити, тоді уже писати.
Що справу ми собі здаємо виразніше,
То й наше твориво складається ясніше.
…
Хай, слів промовистих шукаючи, поет
Далеким одбігом не затира сюжет.
…
Спішіть поволі ви; не здавшися зарання,
Вертайте знов і знов до вашого писання;
Шліфуйте, щоб іще не раз пошліфувать,
Не бійтесь креслити, а інколи й додать.
…
Безглузді ж вигадки нас тішити не можуть,
Бо ні ума вони, ні серця не тривожать.
…
Якби не знав герой ні огріхів, ні хиб,
Ми натуральності в портреті не знайшли б.
…
Вивчайте звичаї, краї й часи терпляче:
не раз од клімату залежить людська вдача
…
Бува, що з надміру убозтво випливає.

Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (завершення).

От і закінчилося наше знайомство з чудовим твором Сіріла Паркінсона «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). За концентрацією розумних думок на сторінці з цією книжкою, напевне, не зрівняється жоден інший науковий чи художній твір (Біблію до уваги не приймаємо, це абсолютно унікальний і непорівнюваний твір). Тому й нотаток вийшло забагато. Сподіваюся, моя робота була не марною і кожен знайшов щось корисне для себе. Якщо ні – перегляньте ще раз попередні частини (частина 1, частина 2, частина 3, частина 4, частина 5, частина 6, частина 7) або придивіться до сьогоднішньої:

• Якщо отримуєш задоволення від роботи, а по закінченні її на тебе звалюється слава і багатство – це означає, що ти домігся майже всього, чого можна прагнути у житті.
• Це прекрасно, коли після тебе залишається щось істотне.
• Якщо десять представників найнижчих прошарків суспільства вийшли на старт, щоб досягти багатства, дев'ять з них фінішують у в'язниці, а десятий стане мільйонером.
• У колишні часи дружина точно дотримувалася заповіді послуху й покірності, прекрасно розуміючи, що на це у свою чергу спирається її влада над дітьми.
• Емансипація жінки підірвала владу батьків над дітьми: мати більше не була прикладом покірності, хоча сама, як і раніше, вимагала послуху.
• Не варто намагатися пояснювати там, де потрібна просто покора.
• Якщо молодь зможе сподіватися на отримання відповідальної посади через сім років, вона дуже швидко стає дорослою.
• Молодих можна не наділяти занадто вагомою відповідальністю, але вона повинна бути реальною.
• Потрібно дати можливість молодим рости, і щоб при цьому перед ними була перспектива – якомога раніше застосувати які б не були, але свої, особисті таланти.
• Існує шість шляхів «бунту» молоді: секс, швидкість, шум, випивка, екзотика, наркотики (в тому числі й тютюн).
• Потрібно створити таке суспільство дорослих, у яке молодь буде прагнути і пробиватися.

Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 7).

Наближається до завершення наше знайомство з книжкою Сіріла Паркінсона «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). Продовжуємо разом з автором досліджувати тему сучасної сім’ї, правил виховання дітей та боротьби з емоційної перенапругою. Як завжди (див. частина 1, частина 2, частина 3, частина 4, частина 5, частина 6), автор з використанням псевдонаукового стилю і жартів робить цілком серйозні висновки, придатні до використання у повсякденному житті. Пропоную переконатися у цьому самостійно:

• Машина – це не просто засіб пересування, це спосіб життя.
• Загальне звихнення на швидкості призводить до повного застою.
• Нашому організму доводиться пристосовуватися до автомобілехворобливої нерухомості.
• Уся реклама - це просто прагнення до неможливого.
• Машина – це вбрання, яке жінки носять поверх ондатрової чи норкової шубки.
• Майже всі досягнення в області дизайну зводяться нанівець низькою якістю виконуваних робіт.
• Роки і роки поспіль (півжиття!) батьки змушені пристосовувати всі свої розмови до рівня маленької дитини або школяра. У їх власному розумовому розвитку настає повний застій. Першою жертвою зазвичай стає мати, але не слід думати, що батько зовсім не зазнає збитку: адже якщо дружина мимоволі опускається до рівня дитячих розмов, то йому доводиться опускатися до її рівня. Так до середини життя вони можуть зовсім розучитися думати.
• Розмова з вузьколобими і недалекими людьми притуплює розум.
• Навчаючи тих, хто нижче нашого рівня розвитку, розплачуємося тим, що самі перестаємо розвиватися.
• Люди перестають розвиватися, щойно починають розмножуватися.
• Жоден розум не усвідомлює власної обмеженості, і жодна нудна людина не може собі уявити, яку нудьгу вона може наганяти на інших.
• Усі події, що навалюються на вас, поділіть на події зовнішнього порядку (від вашої волі незалежні) і внутрішні (цілком справа ваших власних рук).
• Другий закон емоційної термодинаміки: енергія завжди передається від тіла з вищою емоційної температурою до тіла з нижчою.

Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 6).

Сьогоднішній наш випуск буде присвячено спостереженням Сіріла Паркінсона щодо сімейного життя, які він у своїй відомій книжці «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.) назвав «законами місіс Паркінсон». Здавалося б, автор - фахівець зовсім у іншій сфері, однак іноді так точно викристалізовує проблеми життя подружжя, що починаєш сумніватися, чи не помилився він професією. Цей розділ книжки (і нотатки, відповідно), мають лагідно-антифеміністичний характер, але з чітким обґрунтуванням, характерним для всіх тверджень автора (див. частина 1, частина 2, частина 3, частина 4, частина 5). Пропоную переконатися у цьому самому:

• Сімейне життя тільки виграє, коли йому присвячуєш лише частину часу, а не весь час. Це вірно як стосовно всього сімейного життя, так і стосовно життя щоденного.
• Прямий зв'язок моралі і торгівлі – це не теорія, а факт.
• Хлопець не може любити дівчину по-справжньому, доки бачить її недоліки.
• Якщо дружина задає собі питання: "Вдалий це шлюб? Він буде щасливим?", жоден шлюб не буде щасливим. Їй би треба запитати себе: "Що мені зробити, щоб цей шлюб був щасливим?" Він повинен бути щасливим, і єдине питання - "Що робити?".
• Треба поставити себе на місце того, до кого ми звертаємося, і підібрати слова, найпридатніші для досягнення задуманої мети.
• Наші «непричесані» думки, висловлені вголос, виявляться егоїстичними, нешанобливими, непристойними чи образливими.
• Часом удавальник насправді стає таким, яким хотів здаватися.
• У спільному житті найголовніше – ввічливість. Якщо любиш людину, то з нею стаєш ще більше, але аж ніяк не менш ввічливим. Доброта вище люб'язності – але доброті не слід нехтувати люб'язністю.
• Те, як люди кажуть, іноді набагато важливіше того, що вони в цей час думають.
• Краще сказати те, що дасть змогу досягти поставленої мети, ніж вихлюпнути хвилинні емоційні почуття.

Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 5).

От ми й дісталися до середини книжки Сіріла Паркінсона «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). Сподіваюся, цього тижня у вас був час «приміряти» думки цього автора (частина 1, частина 2, частина 3, частина 4) до свого життя і зробити певні висновки. Я, на жаль, у своїй повсякденній роботі бачу, що авторські роздуми про адміністративно-бюрократичну систему все ще залишаються актуальними. А Паркінсон кілька разів у книжці зазначав, що більшість виведених ним спостережень можуть з часом застаріти, оскільки люди дізнаються про них і будуть чинити інакше. Ні, пане Сіріле, можете бути спокійні, ця система наскільки інерційна, що вашими творами захоплюватиметься ще не одне покоління. Та годі розмов, час переходити до сьогоднішньої порції нотаток:

• Молодих людей потрібно відучувати від жестикуляції як прояву розумової ліні.
• Ми кривляємося і жестикулюємо не тому, що мова не надала нам достатньо можливостей, але тому, що нам не вдалося засвоїти все, що вона дає. Засіб подолати це – читати більше думати глибше, менше говорити і більше слухати.
• Заворушення, спровоковані телекамерою, – сумний коментар до нашого способу життя.
• Підкоряючись закону натовпу, ми повертаємося в кам'яний вік, відкидаючи все, що було досягнуто людством.
• Перший принцип вченості, запропонований Сократом і розроблений Аристотелем, – визнання студентом недостатності своїх знань.
• Наші переконання повинні закріплюватися логічно, фактами, які ми готові доводити.
• Вченим властиво безліч недоліків, але вони зберігають своє основне кредо: "Гасло, проголошений тисячу разів десятьма тисячами, не є істиннішим, ніж протилежне переконання, висловлене пошепки однією людиною".

Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 4).

Триває наше знайомство з «Законами Паркінсона» однойменного автора (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). У сьогоднішніх нотатках йтиме мова про бізнес, мистецтво керування людьми й мову. Але у Паркінсона іноді цікаву цитату можна зустріти у розділі, що абсолютно не стосується певної теми. Так і у моїх записах тематичної єдності немає (хоча виписував їх поступово) – обирайте кожен собі до смаку. Як з сьогоднішньої публікації, так і з попередніх (частина 1, частина 2, частина 3). На сьогодні приготував (разом з автором) таке:

• Банкрутства розчищають сміття у бізнесі.
• Ні продавці, ні покупці не повинні вічно диктувати свої умови, інакше про здорову конкуренцію можна буде тільки мріяти.
• Проблема суспільного статусу стає актуальною, щойно задовольняються (хоча б частково) інші потреби людини (в їжі і даху над головою, красі, знанні, сексі й бешкетуванні).
• Динамічна енергія суспільства складається з зусиль, яких ми докладаємо заради виконання наших бажань. Загальна кількість цієї енергії дорівнює сумі наших зусиль і прямо пропорційно різниці в авторитеті і багатство між вищими і нижчими верствами суспільства.
• Саме Єва вперше зробила зусилля і отримала міні-спідницю і шубку ще до того, як їм з Адамом довелося поміняти місце проживання.
• Мистецтво управління зводиться до вміння направити у потрібне русло людські бажання.
• Ледь задовольнивши свої основні потреби, людина починає жадати статусу, а статус буває заснований або на авторитеті, або на багатстві.
• «Робити гроші» – заняття не з благородних, але є й гидкіші бажання. Прагнення до влади, наприклад.
• Лише коли зникають стимули, ми усвідомлюємо, якими важливими вони були.
• Зазвичай у боса індустрії немає ні часу, ні бажання ганятися за голосами виборців.
• Бізнесмен може стати політиком, але найчастіше (на відміну від своїх супротивників) – поганим політиком, недосвідченим і легко вразливим.

Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 3).

Продовжую публікацію своїх нотаток з книжки Сіріла Паркінсона «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). Намагаюся вкладатися в рамки 3 000 знаків, тому це вже третя частина (першу можна переглянути тут, а другу - тут). Переклад на українську - власний, тому можливі помилки, за які заздалегідь прошу вибачення. Певна систематизація нотаток за темами не передбачена, тому спочатку просто прогляньте їх усі, а вже потім перечитайте ті, що сподобалися найбільше. Вдалих вам знахідок. Почнімо ж:

• Найвища ефективність характерна для країн, біля кордонів яких завжди чатує небезпека.
• По вертикалі людей ділять на два типу. Люди типу А – аристократи, анархісти та артистичні натури; типу Б – буржуа, бюрократи і благодійники. Рух йде від Б до А нагорі, від А до Б внизу.
• За рівнем досягнутих успіхів і невдач людей можна поділити по горизонталі: Зневірені, Пасивні, Колективно Честолюбні, Честолюбні і (нарешті) Привілейовані.
• Папір неминуче породжує папір.
• Централізація потрібніша, коли готуєш наступ, а якщо чекаєш атаки противника – влада краще розосередити.
• Щоб стабілізувати ситуацію в країні, є два шляхи: або держава заволодіває монополіями, або монополії заволодівають державою.
• Втрати, необхідні для блага суспільства, мають свої межі.
• Раніше мудрість дружини змушувала її публічно визнавати за чоловіком право на остаточне рішення (хоча часто це рішення дружина нашіптувала чоловікові заздалегідь).
• Сучасні дружини майже не володіють цим мистецтвом – зовні підкорятися, але грати при цьому першу скрипку.
• Справжній лідер повинен володіти шістьма основними якостями (уява, знання, вміння, рішучість, нещадність, привабливість), причому ці якості можна або придбати, або розвинути в собі, поєднуючи теорію з практикою.
• Насамперед умілий керівник відзначений печаткою артистичності, у нього є стиль.
• Добре організувати справу – це, зрештою, вправа в естетиці.
• Організація вирує, але в її центрі – зона спокою, де працює найуміліший з усіх.
• Чим раніше ми почнемо осягати науку керування, тим краще.
• Кращий цілитель для молоді – час.
• Справа не стільки в предметах, які належить вивчати – час усвідомити власне невігластво, почати прагнути до нового, розвивати в собі вміння осягати і звичку мислити.
• Освіта має стимулювати людину до подальшого навчання.

Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 2).

Як і обіцяв минулого тижня, продовжую знайомити вас з найкращими (на мій непрофесійних погляд) цитатами з книжки Сіріла Норткота Паркінсона «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). Деякі фрази можуть здаватися не дуже зрозумілими, оскільки «вирвати» їх з тексту було досить складно – але це буде ще одним стимулом для вас самостійно ознайомитися з цим твором. Ще важче у Паркінсона зрозуміти, це наука, а де – сатира. Нехай це буде для вас невеличкою інтелектуальною вправою. Отож:

• Адміністратори звертаються до бізнесконсультантів, коли хочуть, щоб їм порадили провести вже намічену ними реорганізацію або коли сподіваються, що їм відрадять проводити реорганізацію, яка для них невигідна.
• Підприємництву необхідне перехресне запліднення, йому просто не потрібно занадто багато переносників ідей.
• Саме по собі запізнення на три хвилини нічим не загрожує. Нас губить власна неорганізованість. Запізнюєшся – зателефонуй голові, вибачся і прийти через десять хвилин – побіжно переглянувши матеріали і взявши потрібну папку.
• Якщо важливе засідання призначено на 11.45, пунктуалістий Пітер робить цей момент точкою відліку і потім рухається віссю часу назад.
• Позитивна дію надточного розкладу: хочете, щоб люди робили все вчасно, призначайте «некруглий» час – 11:47, 12:54, 16:21
• Приходити вчасно, а готуватися своєчасно – перше, але не єдине практичне правило адміністратора.
• Слово "чесність"особливо часто вживають шахраї.
• Апарат адміністрування повинен діяти, надаючи засоби до існування тим людям, які не здатні займатися чим-небудь іншим.
• Майстерний менеджер здатен миттєво приймати дієві рішення. І він не витрачає жодної секунди на те, що вже вирішено. Безпорадний управлінець робить все навпаки.

Паркінсон С. Н. Закони Паркінсона

(за книгою Паркинсон С. Н. Законы Паркинсона. – М.: Прогресс, 1989. – 448 с.)

Якщо з прочитаних книжок кращим посібником життя на сьогодні вважаю (крім Біблії) «Моральні листи до Луцилія» Сенеки, то для виживання в сучасному адміністративно-бюрократичному світі поки що не читав кращої книжки, ніж «Закони Паркінсона». Гумор, сарказм, іронія, псевдонауковий стиль – автор ставить усе на службу одній меті: показати зростаючу абсурдність та неефективність бюрократії у найгірших її проявах. У цей збірник увійшли твори різних років з книжок «Закон Паркінсона», «Свояки і чужинці», «Закон відстрочки», «Закон вакууму», «Закон місіс Паркінсон» (останню особливо рекомендую для розуміння особливостей сімейного життя у сучасному світі). Особливо раджу прочитати цей твір людям, що працюють в державних установах чи великих корпораціях – незважаючи на те, що книжка написана ще у минулому столітті, знайдете для себе багато цікавого й «впізнаваного». Я ж намагався вибрати те, що мені сподобалося найбільше. Як і у випадку з Сенекою, навіть вибіркове цитування займе досить багато місця, тому буду поділяти на кілька частин і викладати поступово. Сьогоднішня порція (у власному перекладі на українську мову):

• Бюрократизоване суспільство поволі деформує сім'ю за своїми законами.
• Підліткам, вчителям і авторам посібників з історії державних установ та політики здається, що світ порівняно розумний.
• Робота заповнює час, відпущений на неї (оце, власне, і є початкове формулювання Закону Паркінсона – прим. Валерія М.).
• Чиновник множить підлеглих, але не суперників. Чиновники працюють один для одного.
• Щорічний приріст бюрократії - близько 5 % незалежно від обсягу роботи і навіть за повної її відсутності.
• Ботанік не повинен полоти бур'яни. Він встановлює швидкість їх росту і з нього досить.
• Ідеальне число членів кабінету – п'ять осіб. Їх легко зібрати, а зібравшись, вони здатні діяти швидко, вміло та тихо. Чотирьом з них можна доручити фінанси, іноземні справи, оборону і правосуддя. П'ятий, що не розуміється ні на чому, стане головою або прем'єром. Коли в кабінеті від 20 членів, п'ять корисних членів зустрічаються окремо і все вирішують самі.
• У високій фінансовій політиці розбирається два типи людей: ті, у кого дуже багато грошей, і ті, у кого їх немає.

Сенека. Моральні листи до Луцилія (ч. 6).

З великим жалем мушу констатувати, що наше заочне навчання у одного з найвеличніших філософів древності добігає кінця. Сьогодні публікую останню частину нотаток з твору Луція Аннея Сенеки “Моральні листи до Луцилія” (Львів: Апріорі, 2011. – 324 с.). Усього вийшло понад 200 цитат, наповнених древньою мудрістю і вічною цінністю. Нагадую, що читати ці нотатки можна у будь-якій послідовності (частина 1, частина 2, частина 3, частина 4, частина 5). У післямову виніс кілька своїх думок, навіяних цією книжкою (і вам раджу, читаючи її, тримати поблизу записничок, бо гарна думка не лише розвиває розум, але й породжує інші гарні думки). Також там розмістив літературу, на яку посилається сам Сенека та автор передмови до книжки. Можете випередити мене і прочитати вказані там книжки – я буду тільки радий. Та годі розмов, Сенека чекає:

• Як треба діяти, мусимо вчитися у того, хто діє.
• Усе, що тебе записує в господарі, – у тебе, але не твоє.
• Випадок може відібрати будь-що, але при нас залишається корись, яку приносило втрачене; ми ж і її занапащаємо несправедливістю наших нарікань.
• Хто заохочує до наслідування, але відбирає надію на успіх, той відстрашує нас.
• Щодня розраховуймося з життям, аби нічого не бути йому винним.
• Найзалежнішим від майбутнього є той, хто не користається з теперішнього.
• Слава – це сукупність міркувань багатьох людей, а визнання – лише доброчесних.
• Головне, щоб душа належала собі, а вона, тільки б захотіла, знайде затишок навіть серед рою всіляких справ.
• Якщо хочеш позбутися того, що тебе гнітить, то не поможе побувати десь в іншому місці – треба самому бути іншим.
• Хто спиною повернувся до небезпеки, того вона досягає найлегше.
• Вивчати досліджене, досліджувати – ще не вивчене.
• Не тому вагаємося, що важко, – важко тому, що вагаємося.

Сенека. Моральні листи до Луцилія (ч. 5).

Підходить до завершення наша незрима розмова з одним із найвеличніших філософів древності Луцієм Аннеєм Сенекою, який зі сторінок свого відомого твору “Моральні листи до Луцилія” (Львів: Апріорі, 2011. – 324 с.), напевне звертається не лише до цього юнака, але й висловлює своє бачення нашого земного життя для всіх, хто захоче прислухатися до нього. Я з радістю і величезним задоволенням вже не вперше перечитую цей твір, кожного разу відкриваючи для себе щось нове. Навіть і ці нотатки, що розтяглися вже на п’ять частин (частина 1, частина 2, частина 3, частина 4), напевне не будуть остаточними. Та все ж ділюся тим, що припало до душі, серця і розуму саме у цей час:

• З усього треба почерпнути стільки, скільки необхідно.
• Постійно хотіти знати більше, ніж треба, – це теж ознака непоміркованості.
• Говори іншим, аби, говорячи, і самому слухати; пиши іншим, аби, пишучи, самому читати.
• Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.
• Найщасливішим є той, хто не чекає, щоб йому пощастило, а наймогутнішим – хто своєю могутністю тримає в покорі себе самого.
• Нема такої величі, якій не дано було б часу для падіння.
• У насолодах зароджуються причини болю.
• Не раз кривда готувала місце для кращої долі.
• Чесними бувають наші вчинки, а не те, на що вони скеровані.
• Душу треба наповнювати, а не скриню.
• Хто служить своєму тілу, той не може бути вільним.
• Дбати треба не про те, аби довго прожити, а про те, аби прожити достатньо.
• Життя, як дорогоцінну річ, слід вимірювати не розміром, а вагою.
• Вимірюй життя ділами, а не часом.

Сенека. Моральні листи до Луцилія (ч. 4).

Продовжую черпати з бездонної криниці мудрості Луція Аннея Сенеки, висловленої ним у “Моральних листах до Луцилія” (Львів: Апріорі, 2011. – 324 с.). Це вже четверта частина, яка мала б бути останньою, однак мушу поділити її ще на дві, аби не втомлювати вас безперервним цитуванням. Як казав раніше, частини між собою не пов’язані (як і окремі листи у книжці), тому можете читати їх у будь-якій послідовності (частина 1, частина 2, частина 3). Можна навіть не намагатися прочитати усю цю частину цілком, краще розтягнути це задоволення на весь тиждень (за схемою «прочитав кілька висловів – розмислив, приміряв до свого життя – прочитав далі»). Сьогодні Сенека нам радить:

• Хай людина схвалює все те, що схвалює бог.
• Чеснота – завжди спокійна, вільна, безстрашна, у кожну мить готова до дії.
• Ознака глупоти – спроквола, неохоче робити те, що належить робити, і в той же час розриватися на хтозна-скільки частин, тілом тягтися в один бік, душею – в інший.
• Лайку невігласів треба слухати незворушно: хто прямує до чесноти, мусить зневажати саму зневагу.
• Кожну річ оцінюємо, дивлячись на те, для чого вона створена.
• Від почесного ніщо не повинно відстрашити, до ганебного – ніщо не повинно заманити.
• От що вводить нас в оману: ніколи не оцінюємо людину, якою вона є сама по собі, а додаємо ще й те, що прикрашає її зовні (багатство, почесті – лише підставка, щоб здаватися вищим).
• Лихо, коли його передбачиш, б’є не так боляче.
• Мудрець призвичаюється до майбутніх бід, і те, що інші полегшують собі довгим терпінням, те він полегшує довгими роздумами.
• Все, що підносить дух, допомагає також тілу.
• Ніщо так не підбадьорює, не допомагає хворому, як увага.
• Хіба ж ми обдаровані силою для того, аби зносити легке?
• Прикрощам не піддавайся, щастю – не довіряй, на примхливу фортуну дивись пильним оком.

Сенека. Моральні листи до Луцилія (ч. 3)

Продовжую викладати свої нотатки з книжки Луція Аннея Сенеки "Моральні листи до Луцилія" (Львів: Апріорі, 2011. – 324 с.). Якщо ви потрапили на цю сторінку в результаті пошуку, інформую, що це вже третя частина нотаток (першу можна подивитися тут, а другу - тут). Усіх інших ще раз закликаю не покладатися виключно на мій смак і самостійно прочитати усю книжку: для вас це буде не так обов'язок, як насолода.  Мої ж нотатки - лише щоб розпалити ваше бажання і заохотити прочитати першоджерело. Та годі балаканини, надамо краще слово Сенеці:

• Щасливий той, хто все своє добро має в самому собі, хто вирізняється стійким, піднесеним духом, хто кидає під ноги все те, чим захоплюються інші, хто ні з ким не хотів би помінятися місцями, хто цінує в людині лише те, що робить її людиною, хто живе за законами та приписами природи, у кого жодна сила не відбере його блага, хто навіть зло перетворить на добро, хто твердий у своїх судженнях, непохитний, безстрашний, кого стороння сила може похитнути, але жодна не здатна стурбувати, кого фортуна, замахнувшись найразючішою своєю зброєю, не годна поранити, хіба що дряпне, але й то рідко.
• Скільки часу йде на придбання зайвого, скільки людей, поки здобувають засоби для життя, втрачають за тими клопотами саме життя.
• У недугах, що вражають душу, що гірше почуваєшся, то менше відчуваєш (на відміну від тілесних немочей).
• Лише останній дурень запевнятиме, що ліхтареві гірше тепер, коли його загасили, ніж тоді, коли його ще не запалювали. Так і людина не повинна боятися смерті, бо вона вже була мертвою.
• Над розумним не владна необхідність, бо він сам хоче того, до чого вона збирається його змусити.
• Розкіш прирекла нас на кволість.
• Якщо тривалий час ми не хочемо чогось робити, то потім – уже й не можемо.
• Хто не живе для інших, той, отже, й для себе не живе.
• Говори стільки, скільки хочеш, і більше висловлюй, ніж говориш.
• Найцінніший плід мудрості – постійна радість.

Сенека. Моральні листи до Луцилія (ч. 2)

Як і обіцяв минулої неділі, продовжую публікацію своїх нотаток з всесвітньо відомої книжки "Моральні листи до Луцилія" давньоримського філософа, поета, оратора і державного діяча Луція Аннея Сенеки (Львів: Апріорі, 2011. – 324 с.). Аби не відволікати вас своїми недолугими міркуваннями, відразу надаю слово автору:

• Слід поводитися не так, начебто живемо заради тіла, а так, начеб не можемо жити без нього.
• Нелегка справа зробити оточуючих людей друзями; достатньо, щоб вони не були ворогами.
• Уникай небезпечних людей непомітно: тікати від чогось – значить його засуджувати.
• Уникай трьох речей: ненависті, заздрості, зневаги.
• Розумний бере до уваги задум, а не наслідок.
• Важче дотримуватися гарних намірів, ніж просто ставити їх перед собою.
• Природа потребує незначного, людська думка – незмірного.
• Природні бажання мають свої межі, хибне не має меж.
• Мудрість – мовби заступниця багатства: дає тобі все те, що водночас робить непотрібним.
• Зло не в речах, що довкола нас, а в самій людині.
• Хворому болить незалежно від того, на золотому ліжку він чи на дерев’яному, так і хвора душа має вади як у багатстві, так і у вбогості.
• Філософія вчить не промовляти, а діяти.
• Мудрець не йде постійно одним і тим самим кроком, але однією і тією ж дорогою.
• Люди ж назагал знають, чого вони бажають, хіба що саме в ту хвилину, коли бажають: ніхто не визначив для себе наперед, чого він має бажати, а що – відкидати.
• Підвалина і вершина мудрості – не втішатися пустим.
• Передусім потрібно встановити, чого ми хочемо, а тоді вже твердо цього триматися.
• Смерті саме тому не слід боятися, що завдяки їй ми взагалі нічого не повинні боятися.

Сенека. Моральні листи до Луцилія (ч. 1)

 (За книгою: Сенека Л.А. Моральні листи до Луцилія. – Львів: Апріорі, 2011. – 324 с.)

Одна з найулюбленіших моїх книжок, що не раз давала мені сили (і підказки) в скрутних ситуаціях. І не тільки моя. Ця книжка з повним правом входить до скарбниці світової літератури. Навіть моя оцінка в десять балів навряд чи буде відчутної на фоні тієї загальної шани до цього «навчального посібника життя». Виписувати з неї нотатки – невдячна справа: тут кожне речення можна перетворити в окрему книжку. Більшість з нас наскільки звикла до попсової літературної «баланди», що може не витримати такої концентрації думки. Тому книжку слід прочитати мінімум тричі. А ще краще – перечитувати її в різні періоди свого життя, коли вона, мов коштовний камінь, відкриватиме все нові й нові грані свого змісту. Що цікаво – читаючи такі книжки, і сам починаєш думати глибше. Ніби запускається певний, давно заржавілий механізм у мозку. Який вже й не думав, що знадобиться, і тепер з радістю доводить свою потрібність. Обов’язково записуйте думки, що виникнуть у вас під час читання цієї книжки – ви будете здивовані не лише їх кількістю, але й тим, що більшість з них ви зустрінете на наступних сторінках цієї книжки чи в інших, не обов’язково філософських, творах. Про що це свідчитиме? Що ваша думка запрацювала на рівні кращих мислителів людства. Чи це не привід для гордості (але не для гордині!). Я ж запропоную вашій увазі цитати, що найбільше припали до душі саме мені (певен, у кожного вони будуть свої). Оскільки їх дуже багато, аби не втомлювати вас у недільних день кількістю і концентрацією, розділю на декілька частин і викладатиму поступово наступних кілька тижнів. Перший десяток цитат – не власне Сенеки, а взяті з передмови. Інші частини  (див. частина 2, частина 3, частина 4, частина 5, частина 6) ви можете читати в будь-якій послідовності. Почнемо ж!

• Забруднене серце не хоче (і не може) пізнавати.
• Фортуна завжди готова зректися нечестивця, який повівся в чомусь нешляхетно.
• Воля людини вимагає керування думкою. Якщо ми не даємо їй конструктивних ідей, вона береться за деструктивні.
• Слід примушувати мозок працювати.
• Життя страшено не любить несерйозного до себе ставлення. З тими, що граються життям, воно поводиться так само.
• Життя відкрите для нас настільки, наскільки ми відкриті для нього.

Сковорода Г.С. Афоризми

Як і обіцяв минулої неділі, пропоную вашій увазі збірку афоризмів нашого визначного філософа Григорія Савича Сковороди. Дещо ви вже могли зустрічати у інших книжках та афористичних висловах – це ще раз підтверджує, що мудрість не має географічних чи національних меж. Дещо ви сьогодні прочитаєте уперше – сподіваюся, вам сподобається. Деякі вислови будуть для вас справжнім відкриттям – я лише радітиму, що прислужився у цьому. Тож уперед, до нових відкриттів:

• Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.
• Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.
• Бери вершину і матимеш середину.
• Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
• Вода без риби, повітря без пташок, час без людей бути не можуть.
• Все минає, але любов після всього зостається.
• Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру.
• Для шляхетної людини ніщо не є таке важке, як пишний бенкет, особливо коли перші місця на ньому займають пустомудрі.
• Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя.
• З видимого пізнавай невидиме.
• З усіх утрат втрата часу найтяжча.
• Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.
• Згадай приказку: «Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема».
• Кожен є той, чиє серце в нім: вовче серце — справдешній вовк, хоч обличчя людське; серце боброве — бобер, хоча вигляд вовчий.
• Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша — керувати душами.
• Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.
• Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади.
• Коли ти не озброїшся проти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не спихнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти в моральне зло.
• Кому душа болить, тому весь світ плаче.
• Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний.
• Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
• Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.
• Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі своїми сестрами — чим глибше їх пізнаємо, тим сильніше палять серце наше голод і спрага.
• Мудрець мусить і з гною вибирати золото.
• На новий путівець шукай нові ноги.
• Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.
• Наступний, весело освітлений день — плід учорашнього, так само як добра старість — нагорода гарної юності.
• Не все те недійсне, що недосяжне дитячому розумові.
• Не все те отрута, що неприємне на смак.
• Не дивина дорогу віднайти, але ніхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та іншого веде — в цьому і важкість.
• Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.
• Не за обличчя судіть, а за серце.
• Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.
• Не називай солодким те, що породжує гіркоту.
• Не розум від книг, а книги від розуму створились.
• Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.

Сковорода Г.С. Перлинки з трьох творів

Сьогодні пропоную вашій увазі вибірку з трьох книжечок славетного українця Григорія Сковороди. Представляти його – справа марна і невдячна, хто знає – напевне не почує нічого нового, хто не знає – обов’язково пошукайте докладну інформацію і почитайте. Я ж пропоную вам лише свої нотатки, що мають трохи відволікти вас від буденних клопотів і заохотити до читання гарної літератури. Наступного тижня, як Бог дасть, викладу найкращі (знову ж таки, на мою суб'єктивну думку) його афоризми. А поки що:

Вступні двері до християнської добронравності.

• Хвала блаженному Богові, що потрібне зробив неважким, а важке – непотрібним.
• Ніколи б непотрібне не пішло від тебе, коли б було необхідне.
• Простацтво, чим у ближче знайомство входить, тим більше губить свою поштивість до великих справ і персон.
• Не той вірний государю, хто намагається вникнути в його таємниці, але хто волю його дбало виконує.


• Переважна більшість не хоче слухати голосу премудрості через нещасливу впертість, що залежить від поганого виховання.
• Напиши на серці, що скрізь завжди присутній є суд Божий.
• Шануй батька і матір, вони-бо – видимі портрети тієї невидимої істоти, яка тобі стільки подає.
• Заздрість – мати всіх інших пристрастей та беззаконь.

Книжечка про читання Святого Письма, названа жінка Лотова.

• Як пожива, так і наука не сприймаються від нелюбого.
• Намагайся в міру їсти [читати], не обтяжуючи шлунка думок наших.
• Багато жерти [читати], а мало жувати – погано.
• Одне говорить Бог, та подвійне чути.
• Біблія не до цих вулиць [до гарних розповідей], а лиш через ці вулиці [розповіді] веде тебе у гірні країни і чистий край.
• Чинити беззаконня означає: духовне перетворювати на плотське.
• Поки ти у світі, доти ти в суєті.

Серафим (Роуз). Людина проти Бога

(за книгою: Иеромонах Серафим (Роуз). Человек против Бога. – М.: Издательство Сретенского монастыря, 2006).

Сьогодні пропоную вашій увазі погляд відомого американського православного (нехай не дивує вас це поєднання) богослова отця Серафима (Роуза) на формування такого явища людської історії, як нігілізм. Проводячи нас від часів французької революції до сьогодення, отець Серафим показує поступовість зміни цього явища у формах реалізму, символізму, окультизму аж до нігілізму «руйнування», що набув особливого піднесення у 1914–1945 роках. Показано негативний досвід розвитку людства від заперечення Бога до повного духовного вакууму і подано шлях подолання цього емоційного розпачу через поступове відновлення зв’язку з Богом. Рекомендую прочитати як атеїстам (хоча отець Серафим саме у цій книжці досить аргументовано доводить, що атеїзм як такий взагалі не існує), так і християнам (особливо зверніть увагу на другу частину книжки). Я ж, як завжди, узяв на себе сміливість визбирати і перекласти українською кілька найцікавіших виписочок, що сподобалися точністю формулювань і глибиною думки. Користуйтеся:

• Безглузді злочини стають все притаманнішими нашому часу.
• Занадто легко сьогодні в атмосфері інтелектуального туману, який огортає ліберальні та гуманістичні кола, від співчуття до нещасного людині перейти до прийняття її ідей.
• Служити дияволу проти своєї волі неможливо.
• Читати праці і слухати лекції людей, які не вірять в істину – згубно, однак ще згубніше, коли істина підміняється освітою і наукою, які, перетворюючись на самоціль, стають лише пародіями на істину, якій вони повинні були б служити.
• Духовні помилки набагато небезпечніші простого матеріалізму.
• Все більше і більше простих людей починає з занепокоєнням шукати те, що могло б замінити Бога, померлого в їх серцях.
• Подібно своєму аналогу – похоті, цікавість ніколи не закінчується і ніколи не знаходить задоволення.
• Бог помер в серцях сучасних людей.
• Сумнівно, щоб існувала така річ, як атеїзм, тому що істинного Бога завжди заперечують тільки для того, щоб присвятити себе служінню якому-небудь іншому ідолу.

Костенко Л.В. Вибране

Ліна Костенко. Її вірші можна впізнати, навіть ніколи не чувши їх раніше: за милозвучністю, прозорістю і легкістю, за суто українським ритмом віршування і не менш українською щирістю почуттів. Кажуть, що «з пісні слів не викинеш». Насправді, це можна зробити, замінивши їх музикою. А як вийняти слово з поезії, особливо такої поезії, що сама є і словом і музикою. Кажу це, як виправдання собі, що наважився вирвати уподобані рядки зі збірки поезій Ліни Костенко – не завжди це було вдало: треба читати весь вірш, пройнятися його ритмом і контекстом. Чесно кажучи, цю вибірку я читати не буду – краще ще раз перечитаю повний текст (що і вам настійливо раджу). Складаю її просто для того, щоб ви хоча б відчули смак справжньої поезії:
…
Дай хоч на мить забути слово – «мушу»,
це перше слово з букваря дорослих.
…
Головне – дивитись в очі звіру
і просто – залишатися людьми.
…
Трагічна мово! Вже тобі труну
не тільки вороги, а й діти власні тешуть.
…
Твій дух не став приниженим і плюсклим,
хоч слала доля чорні килими
…
Не проміняйте неповторне
на сто ерзаців у собі!
…
Чужі приходять в час твоїх щедрот,
а я прийшла у час твойого смутку.
…
Безсмертя річ безвихідна.
…
То небезпечно – генія цькувати.
Він у безсмерті страшно вам воздасть.
…
Все більше на землі поетів,
вірніше –
тих, що вміють римувати.

Наполеон Хілл. Думай і багатшай (завершення)

От і завершилося (див. ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5, ч. 6, ч. 7) наше знайомство зі світовим бестселером Н. Хілла (Н. Хилл. Думай и богатей). Майже місяць я публікував (а ви читали) мої виписки. Для себе взяв багато цікавого, і сьогоднішня публікація – не виняток: йтиметься про різновиди страху, що заважають нашому зростанню та їх основні ознаки. А якщо знаємо, що чогось боїмося – це вже перший крок до подолання страху. Як це зробити – також сказано в одній з виписок. В якій саме? Спробуйте відшукати самі:

• Три вороги, яких треба позбутися, - нерішучість, сумніви і страх.
• Нерішучість кристалізується у сумнів, вони змішуються, породжуючи страх.
• Страх – це лише стан Вашої свідомості і, відповідно, може вами контролюватися і спрямовуватися.
• Творенню передує уяву: першою народжується думка.
• Якщо Ви бажаєте багатства, визначитесь, у якій формі й скільки Ви хочете.
• Страх злиднів паралізує розум, руйнує уяву, вбиває самовпевненість, підриває ентузіазм, охолоджує ініціативу, розмиває цілі, робить неможливим самоконтроль. Він зводить нанівець чарівність особистості, засмічує чіткість мислення, перешкоджає концентрації зусиль. Він позбавляє наполегливості, перетворює силу в безсилля байдикування, знищує амбіцію, погіршує пам'ять, притягує невдачі. Він душить любов і ґвалтує найкращі почуття душі, нехтує дружбою і привертає нещастя, веде до безсоння, туги і печалі...
• Людина настільки жадібна, що цивілізації довелося винайти всілякі закони для огородження її від ближніх.

Наполеон Хілл. Думай і багатшай (ч. 7)

Сьогодні публікую передостанню (див. ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5, ч. 6) частину моїх і так завеликих нотаток з книжки Н. Хілла (Н. Хилл. Думай и богатей). Без списку й цього разу не обійшлося, однак хотів би звернути вашу увагу на сім основних негативних і позитивних почуттів, які наводить автор і стверджує, що одночасно в свідомості вони існувати не можуть. Бажаю, аби ваша свідомість була наповнена лише позитивом, і сподіваюся, що мої виписки хоч трохи у цьому допоможуть:

• Людина здатна сприймати характер, навички і силу думки тих, з ким співпрацює.
• Позитивно спрямоване мислення веде нас до багатства.
• Щастя не у володінні, а в опануванні.
• Бізнес – це теж творчість, як і будь-яка інша справа, якій ми віддаємося добровільно.
• Краще, найохочіше свідомість відгукується на такі стимули:
  1. Сексуальне бажання, пристрасть.
  2. Любов.
  3. Пристрасне бажання слави, могутності, фінансових успіхів, грошей.
  4. Музика.
  5. Дружба з людьми тієї ж або протилежної статі.
  6. Союз інтелектів, заснований на тісній дружбі двох або декількох людей, що об'єднуються в певній галузі світського або релігійного знання.
  7. У переслідуваних людей – спільність випробувань, колективізм страждання.
  8. Самонавіювання.
  9. Страх.
  10. Алкоголь і наркотики.
• Елмер Р. Гейтс здійснив понад двісті відкриттів, що мають практичне значення для самовдосконалення і використання свого творчого дару («кімната особистої комунікації»).
• Свідомість людини обов'язково потребує стимулу!
• У своїх вчинках люди все ж більше спираються на почуття, ніж на розум.
• Сексуальні почуття невинні тільки тоді, коли діють заодно з розумом і усвідомленістю.
• Підтримуйте у собі конструктивні почуття і думки, намагайтеся зробити їх переважаючими у Вашій свідомості.

Наполеон Хілл. Думай і багатшай (ч. 6)

 

Поступово наближається до завершення наше «думаюче-багатіюче» читання (Н. Хилл. Думай и богатей). У сьогоднішніх нотатках (див. також ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5) теж є список (не лякайтеся, цього разу він значно коротший). Цікаво, що до книжки поступово звикаєш, починаєш краще розуміти автора й іноді навіть подумки обганяєш його. Можливо, й правий Н. Хілл, коли стверджує, що цю книжку слід прочитати мінімум тричі, а потім ви й самі будете до неї періодично повертатися. Не знаю, чи матимуть такий ефект і мої нотатки, мені буде досить, якщо вони допоможуть вам у потрібну мить:

• Капітал включає в себе не тільки і не стільки гроші, скільки особливим чином добре організовані групи людей, які планують шляхи і способи найефективнішого використання грошей для виробництва товарів іншим людям і забезпечення доходів – собі самим.
• Всі, хто бажає досягти успіху, повинні пристосуватися до умов системи, яка контролює всі підходи до великих і малим статків.


• Є лише один вартий довіри метод придбання і законного збереження багатства – надання необхідних послуг.
• Випадок завжди випередить вас. Поверніться до нього обличчям.
• Думка – найдешевший у світі товар. Запитайте будь-кого – і він подарує Вам цілий букет.
• Дуже типово для людей, які знають щось, представляти справу так, ніби вони знають все і ще більше. Такі люблять поговорити. А Ви, якщо хочете навчитися швидко приймати рішення, краще зосереджено мовчіть.
• Напишіть великими літерами і повісьте на видному місці хоча б таке висловлювання: «Що можеш - світу розкажи. А краще - покажи!»
• Складові твердості характеру: бажання, рішення, віра, наполегливість, «мозковий центр» та організація планування.
• У світі завжди знайдеться місце для людини, слова і справи якої показують: вона знає, куди прямує.
• Будьте рішучі з нерішучістю – своєю і чужою.

Наполеон Хілл. Думай і багатшай (ч. 5)

 

Продовжуємо читати (і конспектувати) цю непересічну книжку (Н. Хилл. Думай и богатей). Сьогоднішні виписки (див. також ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4) мають надихнути вас на заплановані звершення, вказавши на необхідність розбурхати свою уяву, на максимум задіяти свій інтелектуальний потенціал і з величезною наполегливістю прямувати до обраної мети. Аби надати вам «початкового імпульсу» та застерегти від перепон, що траплятимуться на цьому шляху, автор пропонує черговий список (ви вже помітили, що схильність до класифікації й упорядкування – одна з його відмінних рис: чому б і собі не перейняти?). Але спочатку – кілька мотивуючих думок:

• Поведінка, настрій, з яким Ви надаєте послуги, в кінцевому рахунку і є визначальний чинник, від якого залежить все - і одержувана винагороду, і тривалість найму.
• Істинна цінність Ваших розумових здібностей визначається прибутками, які Ви можете отримати від продажу Ваших особистих послуг.
• Люди нічого не хочуть – і тому ніколи нічого не отримають.
• Освіченим можна вважати лише того, хто отримує від життя все, що він хотів би отримати без насильства над іншими людьми і на рівних з ними правах.
• Цінуються не знання самі по собі, а те, як вони можуть бути використані.
• Самовиховання – найважча з робіт. Не переможете себе – будете переможені собою.
• Починайте діяти негайно, використовуйте всі засоби, які є у Вас під рукою; кращі засоби і можливості тільки тоді відкриються Вам, коли Ви вже хоч трохи досягнете успіху.
• Наймайтеся на роботу до того, хто без всякого сумніву варто цього.
• Не можна встигати відразу і скрізь. Сконцентруйте зусилля на основній і чітко визначеній меті.

Наполеон Хілл. Думай і багатшай (ч. 4)

У сьогоднішніх нотатках (див. також частину 1, частину 2, частину 3) з книги Наполеона Хілла (Н. Хилл. Думай и богатей) йтиметься переважно про слова, що починаються з «само-»: самоусвідомлення, самовиховання, самоконтроль. А для того, аби ви собі не потурали (адже ми завжди схильні мінімізувати наші огріхи і максимізувати навіть незначні досягнення), автор пропонує невеликий список щорічного самоаналізу. За бажання його досить легко переробити на щомісячний і навіть щотижневий – головне, зрозуміти принцип і з’ясувати ключові запитання. Сподіваюся, він допоможе вам у досягненні вашої мети:

• Кожна людина повинна вміти продавати свої послуги.
• Ви повинні дотримуватися формули «ЯКС», що означає якість, кількість і сила духу в єдності.
• Якість послуг – це досконалість в деталях і дрібницях, що досягається лише тоді, коли всі Ваші думки спрямовані лише на поліпшення обслуговування; це звичка надавати послуги в найповнішому обсязі в будь-який час з метою збільшити їх асортимент.
• Двадцять вісім питань тет-а-тет (підведення підсумків наприкінці року):
  1. Чи досяг я тих цілей, які ставив перед собою в цьому році (Ви можете щороку ставити собі яке-небудь завдання як частину Вашої найголовнішої мети в житті)?
  2. Чи зміг я надати свої послуги з максимальним професіоналізмом, або якість їх ще можна поліпшити?
  3. Чи зміг я надати таку кількість послуг, на яку здатен?
  4. Чи була моя поведінка бездоганною під час співпраці з іншими людьми?
  5. Чи зміг я викорінити звичку зволікати і якщо так, то якою мірою?
  6. Вдалося мені хоч трохи поліпшити риси характеру і якщо вдалося, то яким чином?
  7. Був я досить наполегливим у здійсненні власного плану, доводив справу до кінця?

Наполеон Хілл. Думай і багатшай (ч. 3)

Триває (перша частина тут, а друга - тут) наше знайомство з відомою книгою відомого автора (Н. Хилл. Думай и богатей). Сьогодні мова піде про основні психологічні якості людини, що прагне досягти успіху в сучасному суспільстві, а також причини, з яких їй це може не вдатися (автор називає це «тридцятьма трьома нещастями»). Я б радив роздрукувати цей список на окремому аркуші й переглядати його кожного разу, коли втрапляємо в халепу і з’являється бажання звинуватити когось іншого: переконаєтеся, що в більшості випадків ви самі винні у своїх проблемах. Звичайно, це не так зручно, як звинуватити когось іншого, але принаймні – чесно.

• • Мільйони людей марнують життя в надії на удачу.
  • Будь-який інструмент потребує умілих рук.
  • Знайдіть для себе найкраще поле діяльності, і Ви будете керувати і робити великі гроші в надзвичайно короткі строки.
  • Мільйони людей все життя не можуть вибратися з бідності і навіть злиднів тільки з однієї причини: через відсутність добре продуманого плану.
  • Людину не можна змусити до відступу, якщо вона не здається сама – і, насамперед, у своїй власній свідомості.
  • Якщо Ви не можете продавати товар, продайте свої послуги або ідеї.
  • Здібності людини передбачають наявність у нього уяви – єдиної якості, необхідної для поєднання спеціальних знань з ідеями у вигляді плану отримання прибутку.
  • Ваші можливості – у Вашій уяві, цій майстерні розуму. Вона здатна перетворити інтелектуальну енергію у звершення і добробут.
  • Функція уяви виявляється у вигляді «синтетичної уяви» (людина складає вже відомі концепції, ідеї та задуми в нові комбінації) та «творчої уяви».
  • І синтетична, і творча функції уяви збуджуються від активності, подібно до м'язів.
  • Більшість людей краще працюють, коли роблять це не тільки заради грошей.
  • Якщо професії, яка Вам до смаку, не існує, хто Вам заважає створити її?
  • Коли Вам в голову прийде думка і з'явиться якийсь план, негайно запишіть його на папері, а потім перепишіть начисто, попередньо розробивши його в усіх деталях.
  • У будь-якій компанії знайдеться місце для людини, яка має певний план дій, якщо він принесе явну вигоду цій компанії.
  • Все наше життя залежить від нашого ж поведінки
  • Тридцять три нещастя (тридцять три основні причини, через які люди зазнають поразки):

Наполеон Хілл. Думай і багатшай (ч. 2)

 

Продовжуємо почате минулого тижня знайомство з книжкою «Думай і багатшай» (Н. Хилл. Думай и богатей). У сьогоднішніх виписках мова піде про позитивні та негативні якості керівника, а також секрети високоефективного управління. У книжці вони розписані досить широко – я спробував їх максимально скоротити згідно загального змісту. Що з того вийшло – судити вам:

• На тридцять хвилин щодня зосереджуйтеся на вихованні в собі такої особистості, якою ви б хотіли себе бачити, малюючи в уяві чіткий уявний образ.
• Ні багатство, ні становище в суспільстві не можуть бути стійкими, якщо вони не базуються на правді й справедливості.
• Люди притягують тих, хто здатен дати їм шанс.
• Піднімаємося ми наверх або залишаємося на дні – залежить від того, чи ми вміємо контролювати обставини, які хочемо контролювати.
• Потрібно надавати особливе значення якостям характеру, особистості та інтелекту - в набагато більшому ступені, ніж звичайній спеціальній освіті.
• Занадто багато початківці не можуть підняти голову так високо, щоб випадок помітив їх, і вони залишаються внизу.
• Навчання – це процес, а не одноразове зусилля.
• Багатство, якщо говорити про дійсне багатство, ніколи не приходить до людини тільки як результат важкої праці.
• Одинадцять секретів управління:

Наполеон Хілл. Думай і багатшай

Як і обіцяв, протягом кількох наступних тижнів будемо знайомитися з цим відомим твором Наполеона Хілла (Н. Хилл. Думай и богатей). Виписок назбиралося досить багато, хоча в цілому книжка, на відміну від «Багатий тато, бідний тато», практично позбавлена конкретних рекомендацій і може бути віднесена швидше до психологічно-мотиваційної, ніж бізнесової літератури. Автор любить все класифікувати, тому траплятиметься досить велика кількість списків і переліків. Переклад на українську, знову ж, власний, однак матеріал досить простий, тому значних помилок бути не повинно. Якщо й трапляться – сподіваюся, вони не стануть на заваді розумінню того чи іншого вислову:

• Очевидні речі не діють на нас – нам потрібна таємниця.
• Випадок має підступну звичку користуватися чорним ходом і часто ховається під маскою тимчасової невдачі або навіть поразки.
• Одна з найпоширеніших причин неуспіху – відмова від справи за першої ж невдачі.
• Для успіху достатньо однієї глибокої ідеї.
• Успіх приходить до тих, хто мислить категоріями успіху.
• Один з принципів успіху - твердо знати, чого хочеш досягти.
• Ми керуємо своїми долями і є капітанами наших душ настільки, наскільки здатні контролювати свої думки.
• Думки, що домінують у свідомості, магнетизують її.
• Успіху досягає лише той, хто до нього прагне.
• Все, що бажане й уявне, - досяжне.
• Шість етапів перетворення ідеї в гроші:

Феофан Затворник. Що таке духовне життя і як на нього налаштуватися(завершення)

Сьогодні ми завершуємо наше побіжне знайомство з твором Феофана Затворника (Что есть духовная жизнь и как на нее настроиться. - М.: Сестричество во имя преподобномученицы великой княгини Елизаветы, 2001. - 338 с) (початок дивись тут, а продовження – тут). Його листування з адресатом (молодою жінкою) теж добігає кінця, оскільки остання все більше схиляється до чернечого життя (з останніх листів стає зрозуміло, що вибір зроблено). Сподіваюся, ви змогли знайти у моїх виписках не лише помилки, але й дещо корисне для себе і втішне для своєї душі. Якщо так – згадайте мене у своїх молитвах, якщо ж ні – чекайте наступної неділі (адже я вже опрацював обіцяну книжку Н. Хілла «Думай і багатшай» та починаю публікацію виписок з неї). А поки що:

• Кожному Бог призначив своє місце й справу і дивиться, хто як виконує її.
• Багатотурботність, що точить серце і спокою йому не дає, є хвороба пропащої людини, яка взялася сама влаштувати свою долю і мечеться на всі боки.
• На всяку справу ми не шкодуємо праці, а на справу спасіння шкодуємо її.
• Коли молитеся, не відходьте від молитви, не розбудивши в серці якогось почуття до Бога: чи благоговіння, чи відданості, чи подяки, чи возвеличення, чи смирення і жалю, чи благої надії та сподівання; також, коли, по молитві, читати станете, не відходьте від читання, не довівши вичитаної істини до почуття.
• Всі сили душі нашої і всі пожадання тіла, доки не прислухається людина до себе, просочені сирістю - пристрастями - і, поки пристрасті не вигнані, вперто опираються духовному вогню.
• Боротьба з пристрастями неминуча. Вони не віддадуть самі собою своїх володінь, хоч і незаконних.
• Самодогоджання є притулок всіх пристрастей; воно і приймає їх, і прикриває, і виправдовує.
• Всяка пристрасть має звичай одягатися в благовидність і виглядати благородною.
• В якому б малому та слабкому вигляді не показувалося пристрасне, до нього слід ставитися як до найбільшого та найсильнішого.
• Пристрасне не може інакше триматися, як співчуттям до нього.
• До всього пристрасного не благоволить Бог, не благоволить тому і до всіх, які приймають і плекають в собі пристрасне.
• Що пристрасне показується в нас, це ще не неминуча біда. Це означає, що ми нечисті, але не робить нас винними. Провина наша починається тоді, як ми прихильно поставимося до поміченої пристрасті.
• Де починається свавілля, там починається і провина.
• Думка породила почуття, думка з почуттям породили бажання.

Феофан Затворник. Що таке духовне життя і як на нього налаштуватися (ч.2)

Продовжуємо наше знайомство з одним з найвідоміших творів Феофана Затворника (Что есть духовная жизнь и как на нее настроиться. - М.: Сестричество во имя преподобномученицы великой княгини Елизаветы, 2001. - 338 с). Автор продовжує (початок дивися тут) пояснювати адресату основи духовного життя і його відмінності від життя світського. Особливий акцент робиться на розрізнення понять духа, душі і тіла, необхідність підпорядкування останніх духові, а через нього – Богові. Підтримуючи бажання адресата присвятити себе чернечому життю, автор навчає поступово поривати зв’язки з турботами цього життя і починати налаштовуватися на духовний лад. Як саме – читайте у сьогоднішніх виписках:

• Дух є душа нашої душі людської.
• Смиренна душа завжди світла. Затьмарення душі починається, коли вона стане багато про себе думати, бо це справа темних сил.
• У всякому випадку і при всякій зустрічі треба робити те, що хоче Бог, щоб ми зробили.
• Треба віру поєднувати зі справами і справи з вірою.
• Господь цінність справ наших визначати не їх широтою і величністю, а нашим внутрішнім настроєм при їх здійсненні, при цьому оточивши нас безліччю випадків до виконання справ по волі Його, так що, якщо слухаємо себе, можемо щохвилини робити богоугодні справи.
• Вся біда від занадто широких світоглядів.
• Бог, який перебуває в людині, дає духу його силу панувати над душею і тілом, а далі і над усім, що поза ним.
• Коли влада духу обірвалася, потреби душі і тіла розбрелися в різні боки і в наших бажаннях сталося сум'яття.
• Душевні ревнощі у кращих своїх проявах, збайдужілі до духовного і відбивають всяку охоту займатися тим, що задовольняє ревнощі духовні.
• Духовні ревнощі не відкидають душевних (науковості, художності, житейскости, громадянськості), а тільки впорядковує їх.
• Хорошими бути ми не проти, але попрацювати заради того - руки опускаються.