Міхаель Енде. Нескінченна історія

Якщо ви не фрілансер, наприкінці року маєте подвійну роботу: відзвітувати за зроблене у минулому році й запланувати роботу на майбутній. Я не виключення – і це одна з причин завеликої перерви з написанням нових публікацій. Але ніби все відзвітував/запланував, тож час повертатися до книжкових оглядів.

Книжку, яку пропоную вашій увазі сьогодні (Енде М. Нескінченна історія. — Л. : Видавництво Старого Лева, 2008. — 560 с.), незважаючи на всесвітню славу, назвати дитячою можна лише частково. І ви, якщо читатимете її своїм дітям, зупиніться десь посередині – там, де царівна одужала і казкове царство порятовано. Бо далі починаються суто дорослі речі. Чого варта, наприклад, лише фраза «ти маєш іти в житті від бажання до бажання». Уявляєте собі дитину, яка намагатиметься жити за цим правилом? Або така: «бути мудрим – значить піднятися над радощами і горем, над страхом і співчуттям, над образами і честолюбством». Це вже цілком у стилі Сенеки чи Ціцерона, але дітям до цього ще треба дорости, не варто позбавляти їх простих дитячих радостей та емоцій. Можливо, книжка й набула такої популярності, бо у ній знаходили цікаве й повчальне для себе як діти, так і дорослі. Вирішувати вам. Моя ж справа – зацікавити і поділитися традиційною порцією виписок з деякими моїми коментарями:

• Загадкова це річ – людські пристрасті… Ті, кого вони опановують, не можуть їх пояснити, а ті, хто ніколи не зазнавав нічого подібного, не здатні їх зрозуміти.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 18)

Сьогодні пропоную вашій увазі останню (див. ч. 1, ч. 2) порцію виписок з філософського твору Ціцерона «Катон Старший, або про старість» (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Оскільки старість закономірно закінчується смертю, Ціцерон знову піднімає питання гідного приготування до неї та можливості безсмертя душі (ми вже розглядали з вами діалог «Про зневагу до смерті», де ці питання з’ясовуються досить ґрунтовно). Не буду довго займати вашу увагу своїми міркуваннями, краще відразу надам слово Ціцеронові (особливо прочитайте останню з сьогоднішніх цитат):

• Нехай інші залишать собі зброю, коней, списи, кийок і м'яч, залишать собі полювання і змагання в бігу; нам, старим, нехай вони з багатьох розваг залишать гральні кістки — і опуклі і прямі — та й то лише любителям, адже старість може бути щаслива і без цього (я ще застав часи, коли неодмінною ознакою старості було доміно. Які баталії щовечора влаштовувалися, яку бурю емоцій вони викликали. Як бачимо, так повелося ще з тих давніх часів – прим. моя).

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 17)

Трохи відволікшись на вирішення проблеми вдалого депозиту, сьогодні продовжуємо (див. початок) разом з Ціцероном розмірковувати про старість, читаючи його твір «Катон Старший, або про старість» (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Як це не дивно звучатиме (особливо для тих, хто бачить реальні умови, в яких перебуває більшість сучасних людей літнього віку), автор знаходить у старості більше переваг, ніж недоліків. Зокрема, у старості людина не так залежить від пристрастей, стає спокійнішою та врівноваженішою. Люди похилого віку мають більше часу на дозвілля, улюблену справу (наприклад – садівництво) чи навіть заняття… наукою. Саме так, Ціцерон вустами Марка Катона (від імені якого йде розмірковування) стверджує – старість не буде обтяжливою, якщо не опускати рук, а протиставляти їй помірні фізичні та інтелектуальні навантаження:

• Тренування і стриманість допомагають людині навіть у старості зберегти частку колишніх сил.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 16)

Минулого разу ми закінчили з вами розгляд діалогів, що увійшли до «Тускуланських бесід» Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Але Ціцерон не обмежився просто цим перекладом (точніше – переказом) латиною основних грецьких філософських вчень. Маючи багатий життєвий досвід як у особистому, так і у суспільному плані, наприкінці життя Ціцерон пише й власні філософські твори. Один з них - «Катон Старший, або про старість» ми розглянемо сьогодні. Як зрозуміло з назви, він присвячений темі старості (можливо, для більшості з тих, хто читатиме ці виписки, тема ще не дуже актуальна, але ж краще бути готовим заздалегідь):

• Жодна похвала не віддасть належне філософії, чиї заповіти дають змогу кожному, хто їх дотримується, без турбот прожити весь свій вік.
• У кого в душі немає нічого для благого і щасливого життя, тим обтяжливий будь-який вік.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 15)

Сьогодні завершуємо розпочатий минулого разу розгляд діалогу «Про самодостатню доброчесність», що входить до «Тускуланських бесід» Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Крім цікавих і влучних думок, які я повиписував, цей діалог вартий прочитання ще й з причини наявності багатьох цікавих історій. Зокрема, Ціцерон розповідає про тирана Діонісія, що правив Сіракузами 38 років, щороку через власну підозрілість маючи від цієї влади більше клопотів, ніж задоволення і про його придворного Дамокла, який своїми лестощами подав Діонісію ідею унаочнення небезпеки влади: Діонісій поступився Дамоклу власним золотим ложем, але підвісив на кінському волосі над головою Дамокла меч (звідси й відомий вислів «Дамоклів меч»). Також у цьому діалозі Ціцерон згадує, як він відшукав забуту співвітчизниками могилу Архімеда. Згадується і Сократ зі своєю зневагою до матеріальних розкошів, і Діоген, що попросив Олександра Македонського не заступати йому сонця і багато інших відомих філософів. Тож варто прочитати цей діалог навіть просто як цікавий художній твір. Певен, що знайдете там значно більше цікавих думок, ніж зібрав я у сьогоднішні виписки:

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 14)

Знаю, що повільніше, ніж вам хотілося б, але продовжую викладати свої виписки з вибраних творів Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Сьогоднішня публікація буде присвячена нотаткам з останнього діалогу, що ввійшов до відомих «Тускуланських бесід» - «Про самодостатню доброчесність». Якщо у попередніх діалогах автор зосереджувався на якійсь одній прикметі нашого буття (смерті - див. ч. 7, болю (ч. 9), горі (ч. 10) чи пристрастях (ч.12), то доброчесність Ціцерон покладає в основу усіх тих ознак, які вирізняють людину справжньої життєвої мудрості. Аби переконатися у цьому, погляньте на дві перших цитати з тих виписок, які пропоную вашій увазі сьогодні:

• Для щастя досить однієї доброчесності.
• Доброчесність — надійна запорука блаженного життя.
• Ми, з почуття страху перебільшуючи всі прийдешні небезпеки, а з почуття скорботи — вже наявні, воліємо звинувачувати природу, а не власні помилки.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 13)

Сьогодні – велике православне свято і, за традицією, мав би запропонувати вашій увазі публікацію на християнську тематику. Однак маю заборгованість, яка гнітить мене уже декілька тижнів, тож краще скористаюся нагодою і продовжу знайомити вас із виписками з «Тускуланських бесід» Ціцерона. Зокрема, минулого разу ми почали читали виписки з його діалогу «Про пристрасті» (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). У сьогоднішній публікації – завершення виписок з цього діалогу:

• Людина, що поміркованістю і постійністю досягла спокою і внутрішнього миру, яку не сточить горе, не зломить страх, не спалить ненаситне бажання, не розніжить порожня радість, — це і є той мудрець, якого ми шукали, це і є той блаженний чоловік, для кого немає нічого настільки нестерпного, щоб падати духом, і нічого настільки радісного, щоб підноситися духом.
• Шукати міри у пороці — все одно, що кинутися з Левкадської скелі і сподіватися втриматися на середині падіння.
• Найперші вчителі ніколи не досягли б своїх успіхів, якщо б не жадання знань.
• Мужність буває і без люті, а гнів, навпаки, є риса легковажності.
• Немає мужності без розуму.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 12)

Сьогоднішня публікація присвячена черговому діалогу Ціцерона, що увійшов до його відомих «Тускуланських бесід» (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Мова – про пристрасті (так, власне, і називається цей діалог). Не менш докладно, ніж він говорив про смерть (див. ч. 7), біль (ч. 9) чи горе (ч. 10), Ціцерон аналізує різні види пристрастей і робить такий логічний і теоретично простий (але важкуватий для втілення у щоденному житті) висновок: причина усіх душевних хвилювань – надмірність, а єдино необхідні ліки – поміркованість. Переклад усіх видів пристрастей дався важкувато, тому заздалегідь прошу вибачення за можливі русизми та недоладності. Сподіваюся, суті Ціцеровоних думок це не спотворить:

• [Піфагорійці] розум свій від напружених роздумів заспокоювали музикою і співом (ми вже про це знаємо, адже читали «Життя Піфагора» - прим. моя).
• Справжня філософія веде початок від Сократа і продовжує жити у перипатетиків, а в дещо іншому вигляді — у стоїків.
• Вищій з усіх наук – науці гідно жити, вони служили більше життям своїм, ніж книгами (сучасна людина сприймає філософію просто як одну з наук, до того ж не дуже важливу й практичну, забуваючи, що від свого початку вона створювалася як універсальна наука гідного життя – прим. моя).
• Страх — це теж горе, тільки заподіюване не тим, що є, а тим, чого ще немає.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 11)

Сьогодні завершуємо розглядати діалог «Про втішання у горі», що увійшов до «Тускуланських бесід» Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Як і в першій частині, будуть виписки не лише власне про горе та про способи втішити людину, що перебуває у цьому стані, але й про філософію життя загалом. Зокрема, такі:

• Що негідніше й ганебніше, ніж розпещений чоловік (а у наш час таких називають «метросексуалами» - прим. моя)?
• Вини не буває там, де те, що трапилося, не залежить від людини.
• Будемо дивитися не на те, як вони кажуть, а на те, що саме говорять (хоча Ціцерон і ставить досить високі вимоги до риторичної майстерності мовців, однак, як бачимо, все ж на перший план виводить зміст, а не форму – прим. моя).
• Лікуватися треба у суворих філософів давнини, а не у нинішніх проповідників насолоди.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 10)

Продовжуємо читати «Тускуланські бесіди» Ціцерона, що увійшли до збірки його вибраних творів (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Нагадую, що ці бесіди мають вигляд діалогів, присвячених певним рисам мужньої (з філософської точки зору) людини. Першу ознаку ми вже розглянули – зневага до смерті (див. ч. 7, ч. 8). Друга – стійке перетерпіння болю (ч. 9). Третій ознаці буде присвячено дві наступних публікації. Це – способи стримування і перенесення горя (тому й сам діалог має назву «Про втішання у горі»). Також у сьогоднішніх виписках буде досить влучних фраз про життя загалом та про окремі його миттєвості зокрема. Тож, розпочнімо:

• Складаємося ми з душі і тіла, але турбота про тіло давно вже стала наукою ... а зцілення душі і до свого відкриття не здавалося настільки необхідним, і після відкриття не було в такій пошані, і тепер не настільки багатьом дороге і приємне, а набагато частіше здається людям сумнівним і небезпечним.
• Тілесні недуги і неміч ми відчуваємо душею, а душевну хворобу тілом не відчуваємо?
• Народ – натовп, що звідусіль схильний до пороку.
• Душевні немочі значно згубніші й чисельніші тілесних.

Про самопожертву, суддю і золото

Афоризм:

Якщо ви починаєте з самопожертви заради тих, кого любите, то закінчите ненавистю до тих, кому принесли себе в жертву. Бернард Шоу.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Nemo iudex in causa sua [немо юдекс ін кауза суа]: ніхто не суддя у власній справі. Синонімічний вислів: nemo iudex in propria causa [немо юдекс ін пропріа кауза].

Значення іншомовного слова:

Глянцгольд (нім. Glanzgold, від Glanz – блиск і Gold – золото): «рідке золото», в’язка бура рідина, в якій є золото; застосовують для розпису на порцеляні.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 9)

Зробивши невеличку перерву, аби поміркувати, чому загал надає перевагу телевізору над книжкою, пропоную повернутися до наших філософських діалогів (див. ч. 7, ч. 8). Точніше – не наших, а Ціцеронових, що відомі під загальною назвою «Тускуланські бесіди» (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Сьогоднішні виписки узято з діалогу «Про подолання болю». Передовсім його спрямовано проти вчення епікурейців та самого Епікура, які вважали, що справді мужня людина не лише має зносити будь-який біль, але й ледь не задоволення одержувати. Ціцерон виступає проти такої «надлишковості», залучаючи на свій бік інших відомих філософів. Але діалог не лише про біль (як і у попередньому йшлося не виключно про смерть). Тож і виписки будуть досить різнорідними:

Чому загал не читає книжок? (ч. 2)

Минулого разу ми зупинилися на невтішному висновку: телебачення у його сучасному вигляді перетворилося з джерела інформації на емоційний наркотик, здатний за досить короткий термін узалежнити людину і перетворити її на емоційного паралітика. Людина може бути фанатичним прихильником усіляких медичних ток-шоу, але не підійде надати допомогу людині, що на вулиці втратила свідомість. Вона може годинами дивитися різноманітні кулінарні передачі, а її діти у цей час харчуватимуться фаст-фудом. Причину ми виявили у попередній публікації: їй потрібні емоції (і чим довше людина перебуває на емоційній телеголці – тим концентрованіші).

Чи несе книжка потужніший емоційний заряд, ніж телебачення? Безумовно. Адже між письменником і читачем немає посередників – сценаристів, акторів, операторів. Чому ж тоді більшість віддасть перевагу 1,5-годинному фільмові перед книжкою, за якою знято цей фільм і яку можна було б читати кілька днів. Вся справа – у зниженні емоційної чутливості. Концентрований фільмовий заряд здатен подразнити емоційні рецептори такої людини, а книжка з її поступовим плином подій – ні. Ми втратили емоційну чутливість. Тому парк, що знаходиться поблизу нашого будинку, набуває для нас певної ваги лише після того, як його покажуть у новинах, пов’язаних зі злочинами сексуального маніяка. То чи є майбутнє у книжки в такому світі?

Чому загал не читає книжок? (ч. 1. Про телебачення)

Доки я готую чергову порцію виписок з творів Ціцерона, пропоную поговорити про роль книжки і телебачення у житті сучасної людини. Зокрема, спробувати відповісти на запитання, винесене у заголовок, а також знайти відповідь на інше, ніби на перший погляд і не пов’язане з попереднім, запитання: для чого загал дивиться телевізор?

На початку свого створення телебачення задумувалося переважно як інформаційно-пізнавальна система з досить невеликою часткою розважального компоненту. Однак з часом акценти зміщувалися, і розважальних програм на телебаченні ставало все більше. Це ніби й дивно, адже зі збільшенням аудиторії, що охоплюється телебаченням, воно могло б стати потужним освітнім ресурсом (як це бачимо на прикладі західних каналів типу «Discovery», «Animal Planet» чи «National Geographic»). Чому ж тоді на більшості каналів сучасного телебачення 5-хвилинні новинарні блоки ледве втискуються між програмами й фільмами розважального характеру, а не навпаки?

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 8)

Сьогодні пропоную вашій увазі другу частину виписок (див. початок) з першого діалогу Ціцерона, що ввійшов до його "Тускуланських бесід" (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Нагадую, що тема діалогу – «Про зневагу до смерті». Багато в чому думки Ціцерона перегукуються з думками його співвітчизника Сенеки, які ми зустрічали у його «Моральних листах до Луцилія», тож багато зайвого говорити не буду – перейдемо відразу до виписок:

• Слава піфагорійців була така, що, крім них, нікого й не визнавали за вченого (це й не дивно, зважаючи на їхній підхід до навчання, про який ми вже встигли дізнатися з «Життя Піфагора» - прим. моя).
• Я охоче готовий помилятися разом з Платоном, ніж розділяти істину з нинішніми знавцями (а що вже казати нам з нашими «нинішніми знавцями» - прим. моя).

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 7)

У минулих публікаціях (див. ч. 4, ч. 5, ч. 6) ми розглядали переважно судові промови Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). І могли спостерігати, що ситуація у країні все більше розходилася з Ціцероновим уявленням про Римську республіку і римлян. Замість патріархальної держави, що базувалася на принципах землеробської спорідненості й честі, виростала велетенська диктаторська імперія.

Доки Ціцерон виступає у суді, в Галлії Юлій Цезар збирає собі армію відданих вояків, з якою через кілька років входить в Італію, що стає початком громадянської війни. Ціцерон стає на бік противника Цезаря – Гнея Помпея, але останній програє вирішальну битву, і Ціцерон опиняється у таборі переможених. Цезар пробачає Ціцеронові й прагне схилити його на свій бік – але Ціцерон вдосталь наситився владними іграми, тож віддаляється у свій Тускуланський маєток, аби втілити давню мрію: викласти латиною основні здобутки грецької філософії, прив’язавши їх до римських реалій.

Про рекламу, промовців і чутливість

Афоризм:

Якби рекламодавці витрачали на поліпшення своєї продукції ті гроші, які вони витрачають на рекламу, їхній продукції не потрібна була б реклама. Вільям Роджерс.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Oratores fiunt, poetae nascuntur [ораторес фіунт, поете наскунтур] – промовцями стають, поетами народжуються. Ціцерон. Часто говорять у зворотному порядку: «Poetae nascuntur, оratores fiunt».

Значення іншомовного слова:

Гіперестезія (від гіпер... і грец. αϊσθησίς – відчуття): надмірно підвищена чутливість організму до сприймання звичайних зовнішніх подразників.

Про можливості, клопоти та північні народи

Афоризм:

Як тільки ви уявите, що не в змозі виконати визначену справу, з цього моменту її здійснення стає для вас неможливим. Бенедикт Спіноза.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Non curatur, qui curat [нон куратур, кві курат]: не виліковується той, хто має клопоти (традиційний напис на римських громадських банях).

Значення іншомовного слова:

Гіпербореї, гіперборейці (від грец. ύπερβόρεος – той, що живе за Бореєм, житель Крайньої Півночі): 1) За давньогрецькою міфологією - казковий народ північних країв. 2) Переносно – північні народи.

Про здоров’я, розпач і ночви

Афоризм:

Діагностика досягла таких успіхів, що здорових людей практично не залишилося. Бертран Рассел.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Nil desperandum [ніль десперандум]: не впадай у розпач, не втрачай надії.

Значення іншомовного слова:

Трог (нім. Trog, букв. – ночви): гірська долина, яка в результаті дії льодовика набула коритоподібної форми.

Про диявола, міру та трьох

Афоризм:

Диявол — джентльмен: він ніколи не входить без запрошення. Джон Лінкольн.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Ne quid nimis [не квід німіс]: нічого зайвого; нічого понад міру. Теренцій.

Значення іншомовного слова:

Тріумвірат (лат. triumviratus): 1) У Стародавньому Римі – колегія з трьох осіб (тріумвірів), що призначалися або обиралися із спеціальною метою. 2) Союз трьох впливових політичних і військових діячів у Стародавньому Римі в 1 ст. до н. е. з метою захоплення верховної влади в державі. 3) Переносно – три особи, що об’єдналися для спільної діяльності.