Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 17)

Трохи відволікшись на вирішення проблеми вдалого депозиту, сьогодні продовжуємо (див. початок) разом з Ціцероном розмірковувати про старість, читаючи його твір «Катон Старший, або про старість» (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Як це не дивно звучатиме (особливо для тих, хто бачить реальні умови, в яких перебуває більшість сучасних людей літнього віку), автор знаходить у старості більше переваг, ніж недоліків. Зокрема, у старості людина не так залежить від пристрастей, стає спокійнішою та врівноваженішою. Люди похилого віку мають більше часу на дозвілля, улюблену справу (наприклад – садівництво) чи навіть заняття… наукою. Саме так, Ціцерон вустами Марка Катона (від імені якого йде розмірковування) стверджує – старість не буде обтяжливою, якщо не опускати рук, а протиставляти їй помірні фізичні та інтелектуальні навантаження:

• Тренування і стриманість допомагають людині навіть у старості зберегти частку колишніх сил.
• Немає у старості сил? Але сил від неї і не потрібно.
• Старості треба чинити опір, а втрати відшкодовувати старанністю.
• Як борються з хворобою, так слід боротися й зі старістю: дбати про здоров'я, тренуватися, хоча і в міру, їсти і пити стільки, скільки потрібно для відновлення сил, а не для їх пригнічення.
• Тіло від зайвих вправ втомлюється — розум же від вправ зміцнюється.
• Старість шанована, якщо сама себе захищає, якщо відстоює свої права, якщо нікому не віддалася під владу, якщо до останнього подиху старшує над близькими.
• Хвалю юнака, якщо в ньому є щось від старого, і старого, якщо в ньому є щось від юнака; хто слідує цьому правилу, той постаріє тілом, але не духом (наш народ каже «аби молодість знала, аби старість могла» – прим. моя).
• За способом піфагорійців, щоб тренувати пам'ять, пригадую ввечері все, що я в цей день сказав, почув і скоїв.
• Хто провів життя в корисних заняттях і праці, не відчуває, як до нього підкрадається старість; він старіє поступово і непомітно для себе, і його вік не переламується раптом, а згасає від довгих років.
• Природа не наслала на людину напасті згубнішої, ніж пристрасть до насолоди.
• Якщо найпрекрасніше, що дарувала людині природа або божество, — це розум, то ніщо так не супротивне цьому божественному дару, як насолода.
• Насолода, чим вона сильніша й триваліша, тим вірніше гасить світло розуму.
• Якщо мало свого розуму і мудрості, щоб зневажити насолоду, то ми повинні бути вдячні старості, що рятує нас від недостойних бажань.
• Не сварити, а хвалити треба старість, оскільки вона зовсім не шукає насолод.
• Платон, за навіюванням богів, називає насолоду «приманкою в руках лиха», на яку люди ловляться, мов риба.
• З віком все стає день від дня спокійніше, і я почав міряти задоволення, одержуване від бенкетів, не стільки тілесними насолодами, скільки приємністю бесіди в колі друзів.
• Я дуже вдячний старості за те, що вона дужче розпалила в мені смак до бесіди, а смак до вина і до їжі відбила.
• Нехай не здається, ніби я готовий оголосити війну усілякій насолоди; адже і в ній є, мабуть, природна міра.
• Хто не бажає, той не відчуває втрати.
• Хіба це мало, — якщо душа, немов відбувши свій термін на службі у похоті, честолюбства, суперництва, ворожнечі, усіляких пристрастей, може побути наодинці з собою і, як то кажуть, жити заради себе! Якщо вона дійсно знаходить поживу в заняттях науками, то немає нічого приємнішого старості, що має дозвілля.
• Більшої насолоди, ніж насолода для розуму, і бути не може.
• Радощі землеробства тішать мені до надзвичайності.
• Говорити мені про користь угноєння? Про це я писав у своїй книзі про землеробстві (нагадую, що мова у творі йде від імені Марка Катона, тож саме його, а не Ціцероновий, твір про рільництво мається на увазі – прим. моя).
• Щеплення — найпрекрасніший винахід садівництва.
• Старість, за своєю природою, не в міру балакуча (нехай не здається, що я не визнаю за нею жодних вад).
• Слава для нього (Ціцерон має на увазі відомого полководця Манія Курія – прим. моя) не в тому, щоб накопичити золота, а в тому, щоб наказувати тим, хто накопичив.
• Сад самі ратаї називають другим окістом.
• Добре доглянуту землю ніщо не може перевершити ні прибутковістю, ні красою (згадаймо Миколу Руденка, який у своєму творі «Енергія прогресу» переконливо доводить, що саме земля є головним джерелом усіх прибутків – прим. моя).

PS. Завершення читайте у наступній публікації.