Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 18)

Сьогодні пропоную вашій увазі останню (див. ч. 1, ч. 2) порцію виписок з філософського твору Ціцерона «Катон Старший, або про старість» (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Оскільки старість закономірно закінчується смертю, Ціцерон знову піднімає питання гідного приготування до неї та можливості безсмертя душі (ми вже розглядали з вами діалог «Про зневагу до смерті», де ці питання з’ясовуються досить ґрунтовно). Не буду довго займати вашу увагу своїми міркуваннями, краще відразу надам слово Ціцеронові (особливо прочитайте останню з сьогоднішніх цитат):

• Нехай інші залишать собі зброю, коней, списи, кийок і м'яч, залишать собі полювання і змагання в бігу; нам, старим, нехай вони з багатьох розваг залишать гральні кістки — і опуклі і прямі — та й то лише любителям, адже старість може бути щаслива і без цього (я ще застав часи, коли неодмінною ознакою старості було доміно. Які баталії щовечора влаштовувалися, яку бурю емоцій вони викликали. Як бачимо, так повелося ще з тих давніх часів – прим. моя).
• Книги Ксенофонта часто можуть бути нам корисні, так що уважно читайте їх. Які щедрі похвали роздає він сільському господарству у своїй книзі про управління майном, названій «Домострой» (власне, сам Ціцерон і переклад цю книгу з грецької латиною – прим. моя).
• Вінець старості — загальна повага і вплив.
• Старість, особливо у тих, хто обіймав почесні посади, має настільки великий вплив, що він цінніший усіх насолод молодості.
• Ні сивина, ні зморшки не можуть раптом принести нам поваги, — ні, вони є останній плід чесно прожитого життя.
• Афіняни знають, як треба чинити, але чинити, як слід, не хочуть (хіба тільки афіняни? – прим. моя).
• Які ж тілесні насолоди можна порівняти з такою нагородою, як повага і вплив?
• Не всяке вино і не всякий норов псується з віком.
• Що до старечої скупості, то сенсу в ній я не бачу: хіба не найбільша безглуздість — вимагати тим більше грошей на дорогу, чим коротшим залишається шлях?
• Розум, розсудливість і здоровий глузд властиві саме людям похилого віку; не будь старих, не було б і держав.
• Смерть — загальна доля всякого віку.
• Все, що має кінець, вже недовговічне.
• Який вік відпущений кожному, тим він і повинен бути задоволений.
• Короткий термін нашого житті досить довгий, щоб прожити його чесно і гідно.
• Весна, як і молодість, віщує і показує, яким буде врожай.
• Найзавидніший кінець — це коли розум тверезий і почуття ясні й тільки природа сама поступово послаблює скріпи, нею ж створені.
• Немає потреби оплакувати смерть, якщо за нею слідує безсмертя.
• Про це треба думати ще з молодих років, щоб ми могли зневажати смерть; тільки такий роздум дасть спокій душі.
• Хто наситився всім, той наситився і життям.
• Безсмертні боги, вірю я, посіяли душі в людські тіла, щоб було кому дбати про землю і, споглядаючи порядок небесних тіл, наслідувати йому своїм життям і постійністю.
• І рухливість душі, і її пам'ятливість, і прозорливість, і всі її знання, вміння та відкриття — вся велика кількість охопленого душею доводить, що природа її не може бути смертною.
• Якби душі не були безсмертні, то чи душі всіх кращих людей прагнули б так сильно до безсмертної слави.
• Коли вже мудрий помирає в повному душевному спокої, а дурний — в сильному неспокої, то чи не здається вам, що та душа, яка бачить більше і далі, осягає, що вона йде до кращого життя, а та, чий зір слабший, цього не осягає?
• Чи багато ми отримуємо від життя? Чи ж не більше витрачаємо сил?
• Жив я так, що вважаю себе народженим не марно і йду з життя, як з заїжджого двору, а не з власного будинку; бо природа дала нам життя як пристановище тимчасове, а не постійне.
• Якщо я тут помиляюся, вірячи в безсмертя людської душі, то помиляюся охоче і не хочу, щоб у мене забирали моє оману.
• Я бажаю вам дожити до старості, аби ви на власному досвіді могли підтвердити почуте від мене.

PS. А я вкотре бажаю вам самим прочитати ці твори Ціцерона, обіцяючи, що вони не будуть сухим філософствуванням, а сприйматимуться як цікава художня література з великою кількістю життєвих прикладів та історій. Наступного ж разу разом з Ціцероном поміркуємо на тему дружби.