Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 20)

От і завершується наше знайомство з вибраними творами Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Сьогодні закінчимо (див. початок) говорити про дружбу, використовуючи діалог Ціцерона з такою ж назвою. Оскільки кількість виписок досить значна, а хочу вмістити їх усі в одну публікацію, тому пропоную без зайвої писанини переходити відразу до них:

• Життя, духовно не облагороджене, яке не відає дружби, радості принести не може.
• Є багато обставин, в яких порядна людина поступається своїми благами і готова терпіти збитки, дбаючи про друга більше, ніж про себе.
• Немає для дружби вислову більш згубного, ніж: «Люби друга, але пам'ятай, що він може стати тобі ворогом».
• Любові співгромадян, яка так владно спонукає нас до діяльності, ганебно домагатися лестощами або догоджанням, але соромитися доблесті тільки за те, що вона приносить любов народу, і поготів не слід.
• Справа кожного, хто розумний і обережний, стримувати почуття приязні і в першому його пориві, і, так би мовити, в подальшому бігу.
• Слабка людина, важко їй встояти перед спокусою влади (напередодні виборів це відчуваєш особливо гостро  – прим. моя).
• Розумно вступати в дружбу з тим, хто відвертий, простий і нам близький.
• Справжній друг не стане ні засуджувати або звинувачувати нас для власного задоволення, ні вірити чужим наклепам.
• Гідна людина буде дотримуватися в дружбі двох правил: по-перше, ніколи не удавати і не прикидатися, — відкрита ненависть шляхетніша за личину, що приховує справжні думки; по-друге, не тільки зневажати звинувачення, що ким-небудь зводяться на друга, але і самому не бути підозрілим, не думати постійно, ніби друг в чомусь вчинив не так.
• Дружбі невідоме пересичення, властиве іншим почуттям, вона як витримане вино — чим старіше, тим солодше.
• Немає на світі нічого сильнішого старовини і звички.
• Найважче в дружбі — бути врівень з тим, хто нижче тебе.
• Плодами своїх здібностей, доблесті й інших достоїнств ми найповніше насолоджуємося, поділяючи їх з близькими (як то кажуть «найбільша самотність, коли навіть розповісти про неї немає кому» - прим. моя).
• Не слід ображатися, якщо хтось із близьких виявляється вище розумом, багатством або станом.
• До чого ж огидно, коли нам докоряють наданою послугою!
• Є й такі, товаришувати з якими особливо обтяжливо з-за постійного їх побоювання, ніби їх зневажають; але трапляється це рідко і лише з тими, хто в глибині душі впевнений, що їх і слід зневажати.
• Давати кожному можна лише в міру сил — і власних, і того, кому прагнеш допомогти.
• Якщо ти спроможний надати іншому будь-яку послугу, зваж перш, чи посильна вона йому (маю припущення, що саме цією думкою керуються і Бог, і більшість багатих людей. Здавалося б, Бог може всіх зробити багатими і красивими – але не робить. І багаті могли б поділитися своїми статками з бідними – але не діляться. Можливо, ті просто не витримали б такого дарунку, вона б лише погіршила їх стан – прим. моя).
• Тільки між зрілими людьми дружба може бути міцною.
• Ніколи не слід зраджувати вищому благу друга заради звичної сліпої прихильності до нього.
• Немає нічого ганебнішого, ніж вести війну проти людини, з якою раніше був близький (а проти народу? – прим. моя).
• Якщо образу можна стерпіти, то й нема чого звертати на неї увагу, зберігаючи честь колишньої дружби і пам'ятаючи, що ганьба завжди впаде на кривдника, а не на того, хто стерпів образу.
• Люди майже завжди шукають одного — прибутку, а друзів вибирають як худобу — лише б побільше отримати зиску.
• Кожен сам собі милий.
• Існує безліч людей, одержимих дивним — щоб не сказати безсоромним — бажанням мати другом таку людину, якою самі стати не в змозі, і отримувати від неї все, чого їй дати не можуть.
• Міцна дружба може утвердитися лише тоді, коли люди, пов'язані взаємною прихильністю, навчаться володіти своїми пристрастями, а не рабськи служити їм, встановлять між собою повну рівність і справедливість, готові для друга на все, знаючи, що він може зажадати лише того, що чесне і законне, — словом, коли вони стануть не лише цінувати і любити один одного, але й один перед одним соромитися.
• Там, де не відчуваєш до друга глибокої поваги, що змушує соромитися кожного поганого вчинку, дружба позбавляється найкращої своєї прикраси.
• Найзгубніша помилка — думати, ніби в дружбі можна давати волю всім своїм бажанням і поганим нахилам.
• Природа ... породила її (дружбу – прим. моя) на світ, щоб доблесна душа, з'єднавшись з собі подібною, могла піднятися на вершини, яких вона самотужки досягти не в силі.
• Треба судити людину, перш ніж полюбиш її, бо, полюбивши, вже не судять (думаю, ця теза стосується не лише дружби, але й одруження, адже багато хто одружується «на перспективу», з надією, що після шлюбу зможе виправити всі недоліки своєї «половинки» - прим. моя).
• Природа не виносить самоти, кожен прагне знайти опору в іншому, і чим миліший нам цей інший, тим спиратися на нього приємніше.
• Правда справді небезпечна, якщо з неї народжується ненависть — ця отрута дружби, — але поступливість виявляється, якщо дослідити, значно небезпечнішою.
• Догідливість — пособниця всіх вад, ознака, недостойна не тільки друзів, але й взагалі вільних людей.
• Чиї вуха закриті для правди і хто не в силах вислухати її з вуст друга – того не врятує ніщо.
• Нещирість ... огидна скрізь і у всьому, але більш за все у дружбі, яка без правди взагалі втрачає сенс.
• Як не огидні лестощі – небезпечні вони лише тому, хто їх ловить і насолоджується ними.
• Звитяжців куди менше, ніж тих, що бажають здаватися звитяжними.
• Підлабузник завжди оголосить величезним те, що людина, якій він догоджає, хотіла б бачити великим.
• Якими б благами не обдарували мене доля і природа, ніщо не може зрівнятися з дружбою.

PS. У вступі я написам, що наше знайомство з Ціцероновими творами «завершується», а не «завершено». Причина – у книжці ще є примітки, де теж набачив кілька цікавих філологічних, історичних та філософських речей. Їх і представлю вашій увазі у наступній публікації.