Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 21)

Як і обіцяв минулого разу, сьогодні ми зазирнемо аж у самий кінець книжки вибраних творів Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.) – у коментарі та примітки. Можливо, серед вас і є глибокі знавці давньоримських реалій, але я до таких не належу, тому деякі нюанси тогочасного життя були для мене не дуже зрозумілими і потребували пояснення. А зважаючи на те, що саме у той час зароджувалося християнство, багато речей, про які ми ніби й знаємо, набувають нового змісту.

Узяти хоча б притчу про двох боржників, згадану у Евангеліє від Матфея (Мтф. 18: 24-34): один винен царю 10 000 талантів, а другий винен першому боржникові 100 динаріїв. Багато це чи мало і як узгодити між собою ці суми. Виявляється, 1 талант – це приблизно 26 кг, тож навіть якщо мова йшла не про золото, а про срібло, на сучасні гроші це приблизно 10000*26*9200 грн (ціна за 1 кг) = 2 392 000 000 грн, тобто майже 2,5 млрд. грн. А 100 динаріїв? Динарій – це середня сума, яку людина могла заробити за день. Зважаючи, що середньомісячна зарплата у нас приблизно 3 тис. грн, 100 динаріїв – це близько 10 тис. грн. От тепер набагато чіткіше розумієш суть притчі: йому пробачили 2,5 млрд., а він не пробачив 10 тисяч. І не дивує вчинок друзів, які доповіли цареві про негідну поведінку невдячного боржника.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 20)

От і завершується наше знайомство з вибраними творами Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Сьогодні закінчимо (див. початок) говорити про дружбу, використовуючи діалог Ціцерона з такою ж назвою. Оскільки кількість виписок досить значна, а хочу вмістити їх усі в одну публікацію, тому пропоную без зайвої писанини переходити відразу до них:

• Життя, духовно не облагороджене, яке не відає дружби, радості принести не може.
• Є багато обставин, в яких порядна людина поступається своїми благами і готова терпіти збитки, дбаючи про друга більше, ніж про себе.
• Немає для дружби вислову більш згубного, ніж: «Люби друга, але пам'ятай, що він може стати тобі ворогом».
• Любові співгромадян, яка так владно спонукає нас до діяльності, ганебно домагатися лестощами або догоджанням, але соромитися доблесті тільки за те, що вона приносить любов народу, і поготів не слід.
• Справа кожного, хто розумний і обережний, стримувати почуття приязні і в першому його пориві, і, так би мовити, в подальшому бігу.
• Слабка людина, важко їй встояти перед спокусою влади (напередодні виборів це відчуваєш особливо гостро  – прим. моя).

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 19)

Поступово наближається до завершення наше знайомство з творами відомого давньоримського філософа і громадського діяча Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Минулого разу ми закінчили розглядати його твір «Катон Старший, або про старість», сьогодні ж на черзі – останній з творів Ціцерона, що увійшли до збірки. Назва, як і у попереднього твору, досить промовиста: «Лелій, або про дружбу». І знову Ціцерон вкладає свої філософські роздуми у вуста інших людей (чому – пояснює у першій з сьогоднішніх виписок). На жаль, більшість з нас нічого не знає ні про Гая Лелія (який і виступає головною дійовою особою цього діалогу), ні про його дружбу з Корнелієм Сципіоном Африканським, якою захоплювалися сучасники Ціцерона, тож ми навряд чи зможемо повною мірою охопити всі нюанси цього твору, однак ключові ознаки дружби, як на мене, непідвладні часу. Їх (а також багато інших цікавих міркувань Ціцерона) і спробував відобразити у своїх сьогоднішніх виписках:

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 18)

Сьогодні пропоную вашій увазі останню (див. ч. 1, ч. 2) порцію виписок з філософського твору Ціцерона «Катон Старший, або про старість» (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Оскільки старість закономірно закінчується смертю, Ціцерон знову піднімає питання гідного приготування до неї та можливості безсмертя душі (ми вже розглядали з вами діалог «Про зневагу до смерті», де ці питання з’ясовуються досить ґрунтовно). Не буду довго займати вашу увагу своїми міркуваннями, краще відразу надам слово Ціцеронові (особливо прочитайте останню з сьогоднішніх цитат):

• Нехай інші залишать собі зброю, коней, списи, кийок і м'яч, залишать собі полювання і змагання в бігу; нам, старим, нехай вони з багатьох розваг залишать гральні кістки — і опуклі і прямі — та й то лише любителям, адже старість може бути щаслива і без цього (я ще застав часи, коли неодмінною ознакою старості було доміно. Які баталії щовечора влаштовувалися, яку бурю емоцій вони викликали. Як бачимо, так повелося ще з тих давніх часів – прим. моя).

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 17)

Трохи відволікшись на вирішення проблеми вдалого депозиту, сьогодні продовжуємо (див. початок) разом з Ціцероном розмірковувати про старість, читаючи його твір «Катон Старший, або про старість» (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Як це не дивно звучатиме (особливо для тих, хто бачить реальні умови, в яких перебуває більшість сучасних людей літнього віку), автор знаходить у старості більше переваг, ніж недоліків. Зокрема, у старості людина не так залежить від пристрастей, стає спокійнішою та врівноваженішою. Люди похилого віку мають більше часу на дозвілля, улюблену справу (наприклад – садівництво) чи навіть заняття… наукою. Саме так, Ціцерон вустами Марка Катона (від імені якого йде розмірковування) стверджує – старість не буде обтяжливою, якщо не опускати рук, а протиставляти їй помірні фізичні та інтелектуальні навантаження:

• Тренування і стриманість допомагають людині навіть у старості зберегти частку колишніх сил.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 16)

Минулого разу ми закінчили з вами розгляд діалогів, що увійшли до «Тускуланських бесід» Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Але Ціцерон не обмежився просто цим перекладом (точніше – переказом) латиною основних грецьких філософських вчень. Маючи багатий життєвий досвід як у особистому, так і у суспільному плані, наприкінці життя Ціцерон пише й власні філософські твори. Один з них - «Катон Старший, або про старість» ми розглянемо сьогодні. Як зрозуміло з назви, він присвячений темі старості (можливо, для більшості з тих, хто читатиме ці виписки, тема ще не дуже актуальна, але ж краще бути готовим заздалегідь):

• Жодна похвала не віддасть належне філософії, чиї заповіти дають змогу кожному, хто їх дотримується, без турбот прожити весь свій вік.
• У кого в душі немає нічого для благого і щасливого життя, тим обтяжливий будь-який вік.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 15)

Сьогодні завершуємо розпочатий минулого разу розгляд діалогу «Про самодостатню доброчесність», що входить до «Тускуланських бесід» Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Крім цікавих і влучних думок, які я повиписував, цей діалог вартий прочитання ще й з причини наявності багатьох цікавих історій. Зокрема, Ціцерон розповідає про тирана Діонісія, що правив Сіракузами 38 років, щороку через власну підозрілість маючи від цієї влади більше клопотів, ніж задоволення і про його придворного Дамокла, який своїми лестощами подав Діонісію ідею унаочнення небезпеки влади: Діонісій поступився Дамоклу власним золотим ложем, але підвісив на кінському волосі над головою Дамокла меч (звідси й відомий вислів «Дамоклів меч»). Також у цьому діалозі Ціцерон згадує, як він відшукав забуту співвітчизниками могилу Архімеда. Згадується і Сократ зі своєю зневагою до матеріальних розкошів, і Діоген, що попросив Олександра Македонського не заступати йому сонця і багато інших відомих філософів. Тож варто прочитати цей діалог навіть просто як цікавий художній твір. Певен, що знайдете там значно більше цікавих думок, ніж зібрав я у сьогоднішні виписки:

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 14)

Знаю, що повільніше, ніж вам хотілося б, але продовжую викладати свої виписки з вибраних творів Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Сьогоднішня публікація буде присвячена нотаткам з останнього діалогу, що ввійшов до відомих «Тускуланських бесід» - «Про самодостатню доброчесність». Якщо у попередніх діалогах автор зосереджувався на якійсь одній прикметі нашого буття (смерті - див. ч. 7, болю (ч. 9), горі (ч. 10) чи пристрастях (ч.12), то доброчесність Ціцерон покладає в основу усіх тих ознак, які вирізняють людину справжньої життєвої мудрості. Аби переконатися у цьому, погляньте на дві перших цитати з тих виписок, які пропоную вашій увазі сьогодні:

• Для щастя досить однієї доброчесності.
• Доброчесність — надійна запорука блаженного життя.
• Ми, з почуття страху перебільшуючи всі прийдешні небезпеки, а з почуття скорботи — вже наявні, воліємо звинувачувати природу, а не власні помилки.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 13)

Сьогодні – велике православне свято і, за традицією, мав би запропонувати вашій увазі публікацію на християнську тематику. Однак маю заборгованість, яка гнітить мене уже декілька тижнів, тож краще скористаюся нагодою і продовжу знайомити вас із виписками з «Тускуланських бесід» Ціцерона. Зокрема, минулого разу ми почали читали виписки з його діалогу «Про пристрасті» (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). У сьогоднішній публікації – завершення виписок з цього діалогу:

• Людина, що поміркованістю і постійністю досягла спокою і внутрішнього миру, яку не сточить горе, не зломить страх, не спалить ненаситне бажання, не розніжить порожня радість, — це і є той мудрець, якого ми шукали, це і є той блаженний чоловік, для кого немає нічого настільки нестерпного, щоб падати духом, і нічого настільки радісного, щоб підноситися духом.
• Шукати міри у пороці — все одно, що кинутися з Левкадської скелі і сподіватися втриматися на середині падіння.
• Найперші вчителі ніколи не досягли б своїх успіхів, якщо б не жадання знань.
• Мужність буває і без люті, а гнів, навпаки, є риса легковажності.
• Немає мужності без розуму.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 12)

Сьогоднішня публікація присвячена черговому діалогу Ціцерона, що увійшов до його відомих «Тускуланських бесід» (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Мова – про пристрасті (так, власне, і називається цей діалог). Не менш докладно, ніж він говорив про смерть (див. ч. 7), біль (ч. 9) чи горе (ч. 10), Ціцерон аналізує різні види пристрастей і робить такий логічний і теоретично простий (але важкуватий для втілення у щоденному житті) висновок: причина усіх душевних хвилювань – надмірність, а єдино необхідні ліки – поміркованість. Переклад усіх видів пристрастей дався важкувато, тому заздалегідь прошу вибачення за можливі русизми та недоладності. Сподіваюся, суті Ціцеровоних думок це не спотворить:

• [Піфагорійці] розум свій від напружених роздумів заспокоювали музикою і співом (ми вже про це знаємо, адже читали «Життя Піфагора» - прим. моя).
• Справжня філософія веде початок від Сократа і продовжує жити у перипатетиків, а в дещо іншому вигляді — у стоїків.
• Вищій з усіх наук – науці гідно жити, вони служили більше життям своїм, ніж книгами (сучасна людина сприймає філософію просто як одну з наук, до того ж не дуже важливу й практичну, забуваючи, що від свого початку вона створювалася як універсальна наука гідного життя – прим. моя).
• Страх — це теж горе, тільки заподіюване не тим, що є, а тим, чого ще немає.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 11)

Сьогодні завершуємо розглядати діалог «Про втішання у горі», що увійшов до «Тускуланських бесід» Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Як і в першій частині, будуть виписки не лише власне про горе та про способи втішити людину, що перебуває у цьому стані, але й про філософію життя загалом. Зокрема, такі:

• Що негідніше й ганебніше, ніж розпещений чоловік (а у наш час таких називають «метросексуалами» - прим. моя)?
• Вини не буває там, де те, що трапилося, не залежить від людини.
• Будемо дивитися не на те, як вони кажуть, а на те, що саме говорять (хоча Ціцерон і ставить досить високі вимоги до риторичної майстерності мовців, однак, як бачимо, все ж на перший план виводить зміст, а не форму – прим. моя).
• Лікуватися треба у суворих філософів давнини, а не у нинішніх проповідників насолоди.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 10)

Продовжуємо читати «Тускуланські бесіди» Ціцерона, що увійшли до збірки його вибраних творів (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Нагадую, що ці бесіди мають вигляд діалогів, присвячених певним рисам мужньої (з філософської точки зору) людини. Першу ознаку ми вже розглянули – зневага до смерті (див. ч. 7, ч. 8). Друга – стійке перетерпіння болю (ч. 9). Третій ознаці буде присвячено дві наступних публікації. Це – способи стримування і перенесення горя (тому й сам діалог має назву «Про втішання у горі»). Також у сьогоднішніх виписках буде досить влучних фраз про життя загалом та про окремі його миттєвості зокрема. Тож, розпочнімо:

• Складаємося ми з душі і тіла, але турбота про тіло давно вже стала наукою ... а зцілення душі і до свого відкриття не здавалося настільки необхідним, і після відкриття не було в такій пошані, і тепер не настільки багатьом дороге і приємне, а набагато частіше здається людям сумнівним і небезпечним.
• Тілесні недуги і неміч ми відчуваємо душею, а душевну хворобу тілом не відчуваємо?
• Народ – натовп, що звідусіль схильний до пороку.
• Душевні немочі значно згубніші й чисельніші тілесних.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 9)

Зробивши невеличку перерву, аби поміркувати, чому загал надає перевагу телевізору над книжкою, пропоную повернутися до наших філософських діалогів (див. ч. 7, ч. 8). Точніше – не наших, а Ціцеронових, що відомі під загальною назвою «Тускуланські бесіди» (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Сьогоднішні виписки узято з діалогу «Про подолання болю». Передовсім його спрямовано проти вчення епікурейців та самого Епікура, які вважали, що справді мужня людина не лише має зносити будь-який біль, але й ледь не задоволення одержувати. Ціцерон виступає проти такої «надлишковості», залучаючи на свій бік інших відомих філософів. Але діалог не лише про біль (як і у попередньому йшлося не виключно про смерть). Тож і виписки будуть досить різнорідними:

Про знання, народ і нюх

Афоризм:

Якщо ви володієте знанням, дайте іншим запалити від нього свої світильники. Томас Фуллер.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Salus populi suprema lex [салюс популі супрема лекс]: благо народу – найвищий закон. Ціцерон. Також зустрічається у вигляді «voluntas populi suprema lex [волюнтас популі супрема лекс]»: воля народу – найвищий закон.

Значення іншомовного слова:

Гіпосмія (від гіпо... і грец. όσμή – запах, нюх): зниження нюху. Виникає при порушенні носового дихання, запаленні слизових оболонок порожнини носа тощо.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 8)

Сьогодні пропоную вашій увазі другу частину виписок (див. початок) з першого діалогу Ціцерона, що ввійшов до його "Тускуланських бесід" (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Нагадую, що тема діалогу – «Про зневагу до смерті». Багато в чому думки Ціцерона перегукуються з думками його співвітчизника Сенеки, які ми зустрічали у його «Моральних листах до Луцилія», тож багато зайвого говорити не буду – перейдемо відразу до виписок:

• Слава піфагорійців була така, що, крім них, нікого й не визнавали за вченого (це й не дивно, зважаючи на їхній підхід до навчання, про який ми вже встигли дізнатися з «Життя Піфагора» - прим. моя).
• Я охоче готовий помилятися разом з Платоном, ніж розділяти істину з нинішніми знавцями (а що вже казати нам з нашими «нинішніми знавцями» - прим. моя).

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 7)

У минулих публікаціях (див. ч. 4, ч. 5, ч. 6) ми розглядали переважно судові промови Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). І могли спостерігати, що ситуація у країні все більше розходилася з Ціцероновим уявленням про Римську республіку і римлян. Замість патріархальної держави, що базувалася на принципах землеробської спорідненості й честі, виростала велетенська диктаторська імперія.

Доки Ціцерон виступає у суді, в Галлії Юлій Цезар збирає собі армію відданих вояків, з якою через кілька років входить в Італію, що стає початком громадянської війни. Ціцерон стає на бік противника Цезаря – Гнея Помпея, але останній програє вирішальну битву, і Ціцерон опиняється у таборі переможених. Цезар пробачає Ціцеронові й прагне схилити його на свій бік – але Ціцерон вдосталь наситився владними іграми, тож віддаляється у свій Тускуланський маєток, аби втілити давню мрію: викласти латиною основні здобутки грецької філософії, прив’язавши їх до римських реалій.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 6)

У сьогоднішній публікації ми розглянемо останню судову справу Ціцерона з представлених у книжці його вибраних творів (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Як я вже зазначав минулого разу – справа захисту Тіта Аннія Мілона досить неоднозначна (і єдина з представлених у книжці, яку Ціцерон програв). Якщо у минулих справах (див. ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5) ще можна було досить чітко розрізнити, хто винен, а хто невинний, кого слід захищати усіма силами свого таланту, а кого з не меншим натхненням слід звинувачувати, то у цій справі повна моральна й етична плутанина.

Мало того, що Ціцерон взявся захищати відвертого (хоча, можливо, й випадкового, як це хотів представити Ціцерон) вбивцю, так ще й непостійний натовп, що завжди був налаштований прихильно, цього разу буквально «затюкав» Ціцерона, і він виступив значно гірше своїх можливостей. Можливо, спрацювала підсвідомість: і звинувачуваний, і постраждалий були людьми невисокої громадської та політичної честі, обоє не гребували найгіршими засобами, аби потрапити у владні кола і закріпитися там, й лише випадок розвів їх по різні сторони владних бар’єрів. Впевнений, аби воля Ціцерона, він би зміг звинуватити і того, й іншого. Але історія не знає умовного способу, тож не будемо гадати «а що було б» - краще перейдемо відразу до виписок:

Про рекламу, промовців і чутливість

Афоризм:

Якби рекламодавці витрачали на поліпшення своєї продукції ті гроші, які вони витрачають на рекламу, їхній продукції не потрібна була б реклама. Вільям Роджерс.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Oratores fiunt, poetae nascuntur [ораторес фіунт, поете наскунтур] – промовцями стають, поетами народжуються. Ціцерон. Часто говорять у зворотному порядку: «Poetae nascuntur, оratores fiunt».

Значення іншомовного слова:

Гіперестезія (від гіпер... і грец. αϊσθησίς – відчуття): надмірно підвищена чутливість організму до сприймання звичайних зовнішніх подразників.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 5)

Як і обіцяв минулого разу, сьогодні розглянемо ще одну справу з великої ораторсько-правничої спадщини Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.) – захист Марка Целія Руфа. У минулих справах (див. ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4) Ціцеронові доводилося виступати як захисником, так і обвинувачем. У сьогоднішній справі не все так однозначно. З одного боку – він захисник, з іншого – за обвинувачення виступає його давній ворог, прихильник згадуваного у минулій публікації Катіліни, тож це була не просто юридична справа, але й справа честі. Проблема ж у тому, що обвинувачений належав до тогочасної «золотої» молоді, що не дуже імпонувала Ціцеронові, та ще й прагнув політичної кар’єри не завжди чесними методами, що також не могло прихильно сприйматися Ціцероном – відомим оборонцем прадавніх звичаїв і чеснот.

Та Ціцерон береться за справу (у ході розгляду виявляється, що він навіть певний час був наставником звинуваченого) і перемагає. Але перемагає не твердістю аргументації та зцементованістю доказів, а дотепністю і напівжартівливою риторикою, що так подобається загалу. У суть справи заглиблюватися не буду (вона має переважно любовний характер), але Ціцерон досить вдало використовує відомий суддям спосіб життя і поведінки постраждалої особи – досить неоднозначної Клодії (до речі, вважається, що саме вона виступила у творах тогочасного поета Каттула під іменем Лесбії, що стало з часом загальним). А оскільки вона належить до знатного роду, для звинувачення Ціцерон ніби викликає її… предків, чиїми вустами показує всю її розпусність та негідність. З традиційним для Ціцерона красномовством, присмаченим напівфривольними жартами, він знімає з підсудного усі обвинувачення, паралельно добряче допікши своїм політичним опонентам.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 4)

Кого я ще не заохотив самостійно почитати твори Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.), пропоную продовжити робити це разом (див. частина 1, частина 2, частина 3). Сьогодні познайомимося з однією з найяскравіших сторінок ораторської практики Ціцерона – справою Катіліни.

Катіліна був типовим тогочасним адміністратором, що перекидався від однієї владної групи до іншої, аби лише зберегти свою посаду. Все ближче був омріяний титул консула, та невдало виплили факти минулого хабарництва, і його кандидатуру було знято. Тож Катіліна почав збирати сили для військового захоплення влади. Вкотре програвши на виборах (де, до речі, одним з консулів було обрано Ціцерона), він починає військовий заколот, але той провалюється.

На жаль, звинуватити Катіліну не вдається, і тоді до справи береться Ціцерон. Завдяки своїм інформаторам він дізнається, що Катіліна готує чергову змову (у тому числі – й підіслати вбивць до самого Ціцерона), тож викриттям фактів та деталей цієї змови Ціцерон провокує Катіліну до рішучих дій. І це діє! Злякавшись, Каталіна тікає з міста. А з ним – і усі його прибічники (навіть ті, про кого Ціцеронові відомо не було). Це, до речі, також входило у нестандартний Ціцеронів план: він розуміє, що простим покаранням Катіліни мало що вдієш. А так він не лише викриває небезпечну змову, але й може відслідкувати усіх причетних до неї.