Нас порятує тільки єдність
(уривок)
*****
Вкраїно, ти у нас єдина.
Лиш тут нам серце тьох і тьох.
Ти — рідна мати-Батьківщина
Чи мачуха для багатьох?
Де наша преса, наша книжка?
Культури аура хистка.
І патріота жде насмішка,
Ненависть іноді чека.
Ти захопився Блоком, Лістом,
Ти вивчив мови — п’ять чи й шість,
А кличуть націоналістом
За рідне слово, цвіт душі…
І голос нам скрипить іржавий:
“Що ж, ви одержали своє.
Ви добивалися держави?
Держава Українська є.
Є гімн, є прапор, герб існує,
Держави стільки є ознак.
Російська мова в ній панує?
То історично склалось так”.
Сусіди зброю все кували,
Вкраїну рвали хижаки.
Віками русифікували
І ґвалтували чужаки.
Немов у джунглях — право сили.
Душили український спів.
В хохлів таки перетворили
І козаків, орлів степів.
Поміж братами чвари творим,
Облуду правдою зовем
Чужою мовою говорим,
Чужою думкою живем.
Питаю: в Києві чи де я?
Слова читаю крижані,
Що не спрацьовує ідея
Національна в наші дні.
Але ж не вб’є й катюга лютий
Ідею, споконвік живу:
Повинні жити й ми, як люди,
Здолавши кривду вікову. |
Мoв криця, мoв кришталь і мoв алмаз
*****
Не бійтесь заглядати у словник…
Максим Рильський
Люблю, мов сонце, материнську мову…
Вселюдську мудрість мова осяга.
Грінченко й Даль ведуть у даль чудову.
О словників жага, віків снага!
А слово і голубить, і карає,
А слово і вбиває, й воскреша…
Ти, мово, — море, небо неокрає,
Несмертність наша, правда і душа.
Чи здатна розгулятись бездуховність,
Якщо в душі цвіте віків любов?
Глибинна мови рідної верховність,
Вершинна чарівливість інших мов…
Майну дитинства добрими краями —
І серце незрівнянно защемить.
Щебече рідна мова солов’ями,
Гаями, наче молодість, шумить.
Вода й криниця, зірка і зірниця —
Жіночий рід панує в словниках.
Хто витворив пісні? Не таємниця:
Вони — немов квітки на рушниках.
Є в словниках коралі і корали.
І моря шум, і добрий дух степів.
Народів інших ми не покоряли.
Несли не меч, а волі гордий спів.
Є в словниках і віра, і надія,
Є слова дія, дієслів полки.
Чи вистоїть Земля й помолодіє,
Чи вигорять народи й словники?
Народи гупотіли по планеті,
Творили і молитву, і намаз…
Нема гіксосів, фінікійців, хеттів,
Та є слова — мов криця, мов кришталь
І мов алмаз.
Народжена і жити, і вмирати,
Людина слів у вирій не бере.
Не вмре ніколи рідне слово Мати,
Найперше слово Мама не помре!
Нам словники — аннали у напрузі,
І вірні друзі, і провідники.
В борінні, у горінні, в горі, друзі,
Не біймось заглядати в словники! |
Вічно буде Україна
*****
Де степи і Чорне море і Карпати милі,
Українці споконвіку волю боронили.
Засіяла воля, браття, у краю святому,
Нашу правду і завзяття не зламать нікому.
Сяє небо й жито сяє,
Пахне цвіт калини.
Хай довіку процвітає
Слава України.
Кличуть прадіди суворі до єднання й згоди,
Щоб щасливо в Україні зажили народи.
Розбудуємо державу, сонячну, соборну,
Нашу долю, нашу славу й силу непоборну.
Хай панує дух високий, як порив народний,
Хай тече Дніпро широкий, вічно повноводний.
Буде мова солов’їна до зірок летіти,
Буде жити Україна, доки сонце світить. |
Україна
*****
Прихилюсь до народів сердечно й уклінно,
Побажаю свободи і щастя й добра.
Тільки вірю: ніколи не вмреш, Україно,
Бо співучий народ і в біді не вмира.
Переміниться світу велична будова,
Що справіку в безодні вогнями ряхтить.
Рідна мова моя, материнська, чудова
На далекі зірки у піснях полетить.
І не буде нас доля цуратися, брате,
У таврійських степах, в закарпатських садках.
І не зможе ніхто дивний скарб одібрати,
Той, що предки для нас зберегли у віках.
Доки мова для внуків звучить солов’їно,
Доки слава козацька у серці жива,
Ти не вмреш, ти не вмреш, ти не вмреш, Україно,
Лише безсмертний народ у негоду співа. |
