Степан Литвин

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Степан Михайлович Литвин,
що народився десятого червня 1931-го року, писав:

Нас порятує тільки єдність (уривок) ***** Вкраїно, ти у нас єдина. Лиш тут нам серце тьох і тьох. Ти — рідна мати-Батьківщина Чи мачуха для багатьох? Де наша преса, наша книжка? Культури аура хистка. І патріота жде насмішка, Ненависть іноді чека. Ти захопився Блоком, Лістом, Ти вивчив мови — п’ять чи й шість, А кличуть націоналістом За рідне слово, цвіт душі… І голос нам скрипить іржавий: “Що ж, ви одержали своє. Ви добивалися держави? Держава Українська є. Є гімн, є прапор, герб існує, Держави стільки є ознак. Російська мова в ній панує? То історично склалось так”. Сусіди зброю все кували, Вкраїну рвали хижаки. Віками русифікували І ґвалтували чужаки. Немов у джунглях — право сили. Душили український спів. В хохлів таки перетворили І козаків, орлів степів. Поміж братами чвари творим, Облуду правдою зовем Чужою мовою говорим, Чужою думкою живем. Питаю: в Києві чи де я? Слова читаю крижані, Що не спрацьовує ідея Національна в наші дні. Але ж не вб’є й катюга лютий Ідею, споконвік живу: Повинні жити й ми, як люди, Здолавши кривду вікову.

Мoв криця, мoв кришталь і мoв алмаз ***** Не бійтесь заглядати у словник… Максим Рильський Люблю, мов сонце, материнську мову… Вселюдську мудрість мова осяга. Грінченко й Даль ведуть у даль чудову. О словників жага, віків снага! А слово і голубить, і карає, А слово і вбиває, й воскреша… Ти, мово, — море, небо неокрає, Несмертність наша, правда і душа. Чи здатна розгулятись бездуховність, Якщо в душі цвіте віків любов? Глибинна мови рідної верховність, Вершинна чарівливість інших мов… Майну дитинства добрими краями — І серце незрівнянно защемить. Щебече рідна мова солов’ями, Гаями, наче молодість, шумить. Вода й криниця, зірка і зірниця — Жіночий рід панує в словниках. Хто витворив пісні? Не таємниця: Вони — немов квітки на рушниках. Є в словниках коралі і корали. І моря шум, і добрий дух степів. Народів інших ми не покоряли. Несли не меч, а волі гордий спів. Є в словниках і віра, і надія, Є слова дія, дієслів полки. Чи вистоїть Земля й помолодіє, Чи вигорять народи й словники? Народи гупотіли по планеті, Творили і молитву, і намаз… Нема гіксосів, фінікійців, хеттів, Та є слова — мов криця, мов кришталь І мов алмаз. Народжена і жити, і вмирати, Людина слів у вирій не бере. Не вмре ніколи рідне слово Мати, Найперше слово Мама не помре! Нам словники — аннали у напрузі, І вірні друзі, і провідники. В борінні, у горінні, в горі, друзі, Не біймось заглядати в словники!

Вічно буде Україна ***** Де степи і Чорне море і Карпати милі, Українці споконвіку волю боронили. Засіяла воля, браття, у краю святому, Нашу правду і завзяття не зламать нікому. Сяє небо й жито сяє, Пахне цвіт калини. Хай довіку процвітає Слава України. Кличуть прадіди суворі до єднання й згоди, Щоб щасливо в Україні зажили народи. Розбудуємо державу, сонячну, соборну, Нашу долю, нашу славу й силу непоборну. Хай панує дух високий, як порив народний, Хай тече Дніпро широкий, вічно повноводний. Буде мова солов’їна до зірок летіти, Буде жити Україна, доки сонце світить.

Україна ***** Прихилюсь до народів сердечно й уклінно, Побажаю свободи і щастя й добра. Тільки вірю: ніколи не вмреш, Україно, Бо співучий народ і в біді не вмира. Переміниться світу велична будова, Що справіку в безодні вогнями ряхтить. Рідна мова моя, материнська, чудова На далекі зірки у піснях полетить. І не буде нас доля цуратися, брате, У таврійських степах, в закарпатських садках. І не зможе ніхто дивний скарб одібрати, Той, що предки для нас зберегли у віках. Доки мова для внуків звучить солов’їно, Доки слава козацька у серці жива, Ти не вмреш, ти не вмреш, ти не вмреш, Україно, Лише безсмертний народ у негоду співа.

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень