Том Райт. Бог є. Що далі? (завершення)

(за книжкою: Том Райт. Бог есть. Что дальше: Как стать теми, кем мы призваны быть. – М.: Эксмо, 2011. — 416 с.)

Продовжуємо читати одну з найвідоміших книжок Тома Райта (початок дивись тут). Як і обіцяв у попередній публікації, розпочнемо з кола добрих справ – тих п’яти елементів, які, на думку автора, є невід’ємними складовими життя християнина. У книжці це коло має такий вигляд (переклад мій):

Том Райт. Бог є. Що далі? Як стати тими, ким ми покликані бути?

(за книжкою: Том Райт. Бог есть. Что дальше: Как стать теми, кем мы призваны быть. – М.: Эксмо, 2011. — 416 с.)

Цитати:

• Наше покоління перестало розуміти одну важливу річ: що образ думок важливий, що чесність важлива.
• Ми звикли думати, що правила поведінки заважають нам бути щасливими - або, якщо поглянути на це з іншої точки зору, що на шляху до щастя нам необхідно порушувати або обходити правила.
• Чотири якості характеру – сміливість, зібраність, ясність мислення і рішучість чинити правильно в інтересах інших – вважаються ключами до справді людського буття.
• Варто навести порядок в думках – і це позначиться на поведінці.
• Характер змінюється під впливом трьох речей. По-перше, вам треба поставити перед собою правильну мету. По-друге, вам треба визначити, які кроки ведуть до досягнення цієї мети. По-третє, ці кроки повинні стати вашою звичкою, ніби вашою другою природою.

Діккенс Чарлз. Великі сподівання

(за книжкою: Чарлз Діккенс. Великі сподівання / Пер. з англ. Р. І. Доценка. – К.: Веселка, 1986. – 477 с.)

Хоча «Матильда» Роальда Дала, про яку я писав минулого разу, і принесла більше розчарувань, ніж задоволення, але ж, як казав Пліній Старший «Nullus est liber tam malus, ut non aliqua partie prosit». І найперша «Матильдина» користь – нагадала мені про давнє бажання почитати Діккенса. Його «Великі сподівання» були ще в батьковій книжковій колекції, та все якось не було нагоди. А після нагадування – вирішив прочитати. І не жалкую. І розумію людей, які з ночі приходили до поштового відділення в очікуванні чергової частини цього роману (як сучасники – за «Гаррі Поттером» чи новим iPhon’ом). Справді великий роман (і я маю на увазі не обсяг): тут і цікава життєва історія, і детективний сюжет, і перше юнацьке кохання. Все це написано легко і так само легко читається. Для прикладу кілька традиційних цитат:

Дал Роальд. Матильда

(за книжкою: Роальд Дал. Матильда. – Київ: Видавництво Івана Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2006. – 272 с.)

Аби не втрачати відчуття української мови, про яке писав у одній з попередніх публікацій, після кількох російськомовних книжок обов'язково читаю українську. Перевагу віддаю вітчизняній чи якісно перекладеній закордонній класиці. Зважаючи, що однією з найвідвідуваніших сторінок цього сайту є публікація, присвячена цитатам з книжки Елеонор Портер "Поліанна", вирішив приглянутися до ще одного бестселера дитячої тематики – «Матильди» Роальда Дала. Переклад за редакцією І. Малковича і згадка про те, що ця книжка у 1988 році була визнана кращим виданням для дітей, обіцяли кілька цікавих вечорів і свіжих вражень. Та не так сталося, як гадалося. Змусив себе дочитати лише до середини – і відклав. Скажу відверто: не хочу, аби цю книжку читала моя дитина (і тим більше не буду читати її дітям сам). Поясню свою позицію.

Кашкаров А. П. Розмови з сином

(за книжкою: Андрей Петрович Кашкаров. Разговоры с сыном: пособие для неравнодушных отцов.-  Ростов н/Д.: Феникс, 2014. — 144 с.)

Після невеличкої перерви пропоную продовжити тему виховання, розпочату в минулій публікації книжкою «Виховання сина» подружжя Еліум. Оскільки намагаюся з кожної теми прочитати кілька книжок, то й у цього разу знайшов ще дві книжки на схожу тематику. Автори – чоловіки, та ще й російськомовні, тож сподівався, що поради будуть ближчими до наших реалій.

На сьогоднішній книжці, скажу відверто, «обпікся». По-перше, зміст книжки абсолютно не відповідає назві, оскільки вся книжка – це ніби листи до сина (батько що, має їх синові зачитувати???). По-друге, змісту як такого немає. Автор намагається охопити усі теми, а в результаті виходить «вінегрет»: про поводження з дівчатами і про поведінку в храмі; про магістратуру та аспірантуру і про те,  як правильно пити, аби не сп’яніти, як позбутися похмілля й алкогольного запаху. Про пеленгування сотових телефонів і заповіді довголіття. Про захист від шахраїв і тероризму. Про підроблений бензин і дешеві речі.

Еліум Д., Еліум Дж. Виховання сина

(за книжкою: Элиум Д., Элиум Дж. Воспитание сына. — СПб.: Питер., 2003. — 256 с.).

Синові п’ять років, і з’явилися перші ознаки непослуху. Не те, щоб я ідеалізував свою дитину і свій спосіб виховання, але виявився не готовим до реагування на ці події. І хоча хрестоматійна книжка Масару Ібуки вже самою своєю назвою стверджує «Після трьох уже запізно», вирішив надолужити прогалини у питаннях виховання сина. Звичайно ж, звернувся до книжок. І першою (на щастя) виявилася саме сьогоднішня книжка.

Спочатку трохи остерігався - мені не дуже імпонує пропагована Заходом вседозволеність, підкріплена ювенальною поліцією. Та й початок книжки був не дуже втішним – цитую: «головна проблема виховання хлопчиків у тому, що ніхто не знає, як їх виховувати в сучасних умовах». Але далі все виявилося набагато оптимістичніше.

Про докази, навчання та двигун

Афоризм:

Аргументи, до яких людина доходить сама, зазвичай переконують її більше, ніж ті, що спали на думку іншим. Блез Паскаль.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Plenus venter non studet libenter [пленус вентер нон студет лібентер]: ситому череву до вчення байдуже (букв. «…вчиться неохоче»).

Значення іншомовного слова:

Турбіна (франц. turbine, від лат. turbo – вихор): лопатевий двигун, що перетворює енергію робочого тіла (пари, рідини, газу) на енергію обертового валу.

Про дитину, минуле і триколісник

Афоризм:

Дитина найбільше потребує вашої любові саме тоді, коли найменше її заслуговує. Ерма Бомбек.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Vestigia semper adora [вестігіа семпер адора]: завжди шануй сліди (минулого). Стацій. Заклик до поваги традицій минулого та авторитету попередників.

Значення іншомовного слова:

Трицикл (від три... і грец. κύκλος – коло, колесо): триколісний велосипед, автомобіль.

Про свободу, власну думку та хвилі

Афоризм:

Немає вищої свободи, ніж свобода судження, і, визнаючи її за іншими, я вимагаю її й для себе. Франческо Петрарка.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Iurare in verba magistri [юрарін верба магістрі]: повторювати слова вчителя; не мати власної думки, некритично ставитися до засвоєного. Горацій.

Значення іншомовного слова:

Сейші (франц. seiches) – стоячі хвилі в невеликих замкнених водоймах.

Про дієту, покарання та трос

Афоризм:

Дієта: період голодування, що передує росту ваги. Ядвіга Рутковська.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Non bis in idem [нон біс ін iдем] – букв. «не двічі за те саме»; не можна карати двічі за те саме.

Значення іншомовного слова:

Трос (голл. tros): загальна назва канатів, товстіших за 25 мм. Виготовляють з рослинних або штучних волокон чи зі сталевого дроту.

Українці - нація поетів

Слова Олеся Терентійовича Гончара, винесені у заголовок цієї публікації, свого часу були девізом мого першого самостійного сайту, зробленого на чистому html - Українського поетичного патріотично-виховного календаря. Виглядав він отак:

Основною ідеєю сайту було зібрати в одному місці інформацію про дні народження українських поетів, аби показати всю істинність заголовного твердження Олеся Гончара, а також вибрати з їх поетичного доробку по кілька творів, що мають патріотично-виховне значення (переважно це твори про Україну, родину та найкращі риси людського характеру).

Я витратив на розробку й наповнення сайту усі літні канікули, але ніскільки не жалкую – поетичний потенціал нашого народу й справді неймовірний. Тому, коли виникло питання вибору імені для сайту, я навіть трохи «вколов» південно-східного сусіда, обравши адресу «zazdry.narod.ru». З часом з’явилися інші клопоти у житті і сайт був трохи забутий.

Як поводитися у православному храмі (пам’ятка)

Вже кілька разів піднімав тему поводження у православному храмі (наприклад, тут і тут), тож вирішив трохи узагальнити інформацію. Точніше – скласти невеличку пам’ятку. Не впевнений, що сьогодні багато людей знайде час і можливість піти у храм (а слід було б – перемога нам зараз ой як потрібна), але наближаються «зелені свята», коли вервечки людей потягнуться у церкву: хто до Бога, а хто й просто по свячене зілля. Саме для початківців і спробував зібрати найнеобхіднішу інформацію про правила поведінки у храмі – від моменту входу в церкву до нюансів подавання записок та поставлення свічок. Пам’ятку викладаю у трьох форматах – спочатку рокартному (а як же без неї, але вийшла завеликою, тому клацніть на зображенні, аби переглянути його в збільшеному вигляді), потім – у текстовому, а наприкінці – у форматі *.pdf (зроблена у вигляді брошурки, аби ви могли собі роздрукувати з двох сторін аркуша формату А4). Нагадую, що це лише довідкова інформація, зібрана нефахівцем з різних джерел, тому обов’язково порадьтеся зі своїм священиком, якщо захочете масово її розповсюджувати. Отож:

Про письменників, мистецтва і списки

Афоризм:

Колись книжки писалися письменниками, а читалися читачами. Тепер книжки пишуть читачі й не читає ніхто. Оскар Вайльд.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Septem artes liberales [септем артес лібералес]: сім вільних (благородних) мистецтв (середньовічна назва семи світських наук: граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, астрономії та музики).

Значення іншомовного слова:

Проскрипції (лат. proscriptio – оголошення): у Стародавньому Римі списки осіб, яких прилюдно оголошували поза законом. Запроваджені в 1 ст. до н. е. з метою знищення опозиції, як засіб розправи правлячих кіл з політичними супротивниками (зокрема, у такий спосіб було вбито Ціцерона - прим. моя).

Вільям Ґолдінґ. Володар мух

(за книгою: Ґолдінґ В. Володар мух / переклад Соломії Павличко. – Київ: Основи, 2000. – 253 с.)

Як і обіцяв у попередній публікації, сьогодні пропоную вашій увазі свої враження і виписки з цього відомого роману Вільяма Ґолдінґа. У книжці Всеволода Нестайка, яку ми читали нещодавно (Тореадори з Васюківки: трилогія про пригоди двох друзів. – К.: Радянська школа, 1984. – 432 с.) перша частина називається «Пригоди Робінзона Кукурузо» і розповідається у ній, як один з головних героїв вирішив усамітнитися на безлюдному острові. Сьогоднішня книжка пропонує трохи інших погляд на подібну подію.

Відразу зазначу – книжка психологічно заважка: реалізмом описів, насиченістю подій, а головне – відчуттям справжності. Читаєш її – і відчуваєш усю правдивість тези про те, що цивілізованість – лише легке напилення на звірові, що причаївся в людині. Ще гірше – іноді, якщо будете відверті хоча б самі з собою, переконаєтеся: в певних ситуаціях книги ви б теж обрали шлях зла. А це ж діти.

Під час прочитання цієї книжки спало на думку: людина для свого існування повинна мати певний «каркас». У дитинстві він зовнішній (сімейне і громадське виховання), потім відбувається його руйнування (криза перехідного віку), але до того часу вже має з’явитися каркас внутрішній (певні особистісні моральні правила). На перших сторінках книжки діти радіють, що позбулися зовнішнього каркасу, однак виявляється, що внутрішнього у більшості з них ще немає. І починається повільне сповзання до дикунсько-тваринного існування: занедбаний зовнішній вигляд, безвідповідальність, диктатура сили.

Про помилки, чесноту й маленький малюнок

Афоризм:

Закрийте двері перед усіма помилками - й істина не зможе увійти. Рабіндранат Тагор.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Principis est virtus maxima nosce suos [прінціпіс ест віртус максіма носце суос]: найвища чеснота ватажка – знати своїх підданих. Марціал.

Значення іншомовного слова:

Піктограма (від лат. pictus – розмальований і ...грама): малюнкове спрощене зображення предметів, понять, що заміняє слово.

Про гідність, закон та ковчег

Афоризм:

Гідна людина не йде по слідах інших людей. Конфуцій.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Quod principi placuit, legis habet vigorem [квод прінціпі плакуіт, легіс габет вігорем]: що вирішив володар, те й має силу закону. Ульпіан.

Значення іншомовного слова:

Ковчег (тюрк.): 1) За біблійною легендою – велике судно (Ноїв ковчег). 2) Тип старовинного плоскодонного річкового судна. 3) Окута металом дерев’яна скриня для зберігання предметів релігійного культу.

Про переконання, третю сторону та насичення

Афоризм:

Не перемогти, а переконати — ось що гідне слави. Віктор Гюґо.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Duobus certantibus tertius gaudet [дуобус цертантібус терціус гаудет]: двоє б’ються – третій радіє (має вигоду). Може зустрічатися вираз, що характеризує лише третю сторону: «tertius gaudens [терціус гауденс]» – букв. «третій радіючий».

Значення іншомовного слова:

Сатурація (від лат. saturatio – насичення, наповнення): 1) Насичення рідин вуглекислим газом. 2) У цукроварінні – хімічна обробка цукрового соку вуглекислим газом.

Тетянин день в історії і сьогоденні

Серед величних січневих свят, якими Господь обдарував початок календарного року, 25 січня особливо любить студентська молодь. Любить настільки, що навіть називає святу Тетяну, пам’ять якої святкуємо у цей день, своєю покровителькою. Звідки ж взялося це твердження і чи має воно вагомі історичні підстави? Зазирнемо у минуле.

Рік 1755-й. Російська імперія. Генерал-ад’ютант Шувалов, бажаючи зробити своїй матері Тетяні незвичайний подарунок на іменини, подає на підпис імператриці Єлизаветі Петрівні наказ про заснування у Москві першого у Росії університету. Трапилося це саме 25 січня, на день св. мучениці Тетяни. Цікаво, що святкується не день відкриття університету, а саме день підписання указу про його заснування (цар Микола І навіть видав щодо цього спеціальний указ).
У 1791 році (тобто аж через 36 років) в одній з будівель університету було відкрито церкву Тетяни мучениці, а її оголошено покровителькою студентства. Тогочасній молоді цей день полюбився тим, що з нього починалися зимові канікули. Позаду виснажливе навчання і відповідальна сесія, попереду – веселощі і п’янке відчуття волі. Чи ж можна було не радіти? І якщо спочатку все було гарно і благопристойно (офіційна частина з нагородженням кращих студентів, молебень до небесної покровительки, виступи студентських хорів у церквах), то потім… Ще Л.М. Толстой писав про цей день, що «релігійна подія стала лише приводом для пияцтва і зажерливості». Сп’янілі від вина і волі студенти гамірним натовпом заповнювали місто. І починалося «справжнє» свято. Відомий знавець життя тогочасної Москви Володимир Гіляровський у своїх спогадах залишив згадку, що «натовпи захмелілих студентів горланили пісні, римуючи «сп’яну» і «Тетяну», напиваючись так, що офіціанти крейдою писали на їхніх спинах адреси, щоб вранці розвезти додому». У одному зі своїх фейлетонів А. Чехов писав: «У цей день випили все, крім Москви-ріки, та й ту не випили лише тому, що замерзла». Море дешевого алкоголю і відчуття майже вседозволеної безкарності змітали останні рамки пристойності. Били посуд, вікна і одне одного, ламали меблі, кістки, а іноді – і життя. І все з ім’ям Тетяни на вустах.

Про заздрість, пізнання і сапфір

Афоризм:

Наклеп — зброя заздрості. Софія Сегюр.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Nomina si nescis, petit et cognitio rerum [номіна сі несціс, періт ет когніціо рерум]: не знаючи назви, не зможеш пізнати. Карл Лінней

Значення іншомовного слова:

Сапфір (грец. σάηφεριος,, з давньо-євр. саппір): мінерал класу окисів та гідроокисів, прозорий, синього кольору, різновид корунду. Дорогоцінний камінь.

Мохандас Карамчанд Ганді. Моє життя (ч. 4)

Новорічна ейфорія поступово стихає, і я пропоную подумки перенестися у Індію та Південну Африку, де триває боротьба індійський переселенців під проводом Махатми Ганді за свої права (Мохандас Карамчанд Ганди. Моя жизнь / перевод с английского А.М. Вязьминой, Е.Г. Панфилова, Н.А. Ульяновского. — М.: Издательство восточной литературы, 1959. — 444 с.). У попередніх розділах (див. частина 1, частина 2, частина 3) ми підійшли до періоду в житті Ганді, коли він почав усе глибше занурюватися у громадсько-політичне життя, однак у біографії він вділяє увагу й іншим сферам свого життя.
Зокрема - вихованню дітей. У книжці досить цікаво (і відверто) описуються спроби Ганді привчити дітей до європейського одягу й манер поведінки (хоча сам він визнає, що у більшості суперечок з дружиною і дітьми «переконували не стільки відповіді, скільки сила авторитету»). Хто має дітей, особливо малого віку – знайде багато повчального і корисного.
Та політика відбирала все більше часу. І тут цікавими виявилися експерименти Ганді з пошуком джерел фінансування для індійського Конгресу. Спочатку він, цілком у дусі Кійосакіївських понять «актив/пасив» (див. Кійосакі Р., Лечтер Ш. «Багатий тато, бідний тато») зібрав початкові кошти, купив на них нерухомість, здав її в оренду й забезпечив організації постійне джерело прибутків. Але згодом побачив, що це «розбещує» організацію, робить її певним чином незалежною від суспільства, до якого вона повинна прислухатися і якому має служити. Тому, цитую Ганді, «я прийшов до твердого переконання, що громадським організаціям не слід мати постійних фондів». Вони повинні існувати лише на пожертви громади. Чому так? Ганді й на це дає відповідь: «Щорічні пожертви у фонд організації – це перевірка її популярності та чесності її керівництва; і я вважаю, що кожна організація повинна пройти таку перевірку». Цікаво, скільки організацій України, що називаються себе громадськими, спромоглися б пройти таку перевірку? Поміркуйте самі, а я «пригощу» вас черговою порцією виписок: