Нехай буде воля Твоя. Чия?

Для православного християнина запитання, винесене у заголовок, здається риторичним. Адже саме Божу волю він прикликає кожного дня, читаючи вранці, ввечері, а то і протягом дня Господню молитву “Отче наш”. Але деякі, наслідуючи ватажка “темних сил”, прагнуть іти за своїм розумом і чинити лише свою волю. Насправді ж і розум, і воля тут не їхні. Адже, відкинувши волю Божу, вони відразу ж віддають себе у владу іншим божкам, істотам і навіть предметам (згадаймо вислів о. Серафима Роуза "Бога завжди заперечують тільки для того, щоб присвятити себе служінню якому-небудь ідолу"). Не бажаючи визнавати над собою керівництва Господа, люди дозволяють керувати своїм життям різноманітним явищам і прикметам. Наслідуючи “батька брехні” (див. Іоан 8: 44), вони вступають з Богом у конкурентну боротьбу за володіння ситуацією. Творця всього видимого і невидимого намагаються поставити у жорсткі рамки, використовуючи для цього найбезглуздіші способи прогнозування майбутнього за допомогою зірок, гральних карт, поведінки людей і тварин, надаючи цьому нерідко православних ознак.

Чергова порція виписок з "Голосу Православ’я"

Давненько (а точніше – з лютого) я не тішив вас виписками з православної періодики (зокрема – газети «Голос Православ’я»), а сьогодні маємо для цього гарну нагоду – свято Різдва Богородиці. Слід зазначити, що подібне свято не дуже характерне для православ’я, оскільки для більшості святих ми відзначаємо не день народження, а день упокоєння (тобто смерті). І лише для безпосередніх учасників новозавітних подій робиться подібний виняток. Це і не дивно – без їх народження була б неможливою вся подальша євангельська історія, що в підсумку «радість звістила всій вселенній» (як співаємо у тропарі на сьогоднішнє свято). Тож радіймо, величаємо Пресвяту Діву і читаємо зроблені мною виписки:

Березень 2015 р.

• «Перемагай у собі похіть, улюблений, доки вона тебе не перемогла» (Єфрем Сирін).
• Усе те, що людина не змогла з Божою допомогою в собі приборкати за життя, палахкотітиме в ній за межею життя болісним полум’ям.
• Розбещеність моралі збільшує число самогубств.
• Є головна вада, від якої потерпають усі охочі створити сім’ю, малу Церкву – це самолюбство, егоїзм або гординя.
• Гріх – це моральна і духовна отрута, яка діє в душі, а потім і в тілі, так само, як діє звичайна отрута в тілі (тож і не дивно, що боротьба з гріхом буває досить болісною. Але і щоб видавити тілесну отруту, рану іноді мусять розрізати – прим. моя)

Наука посту (за вченням Отців церкви), ч. 2

Сьогодні, як і обіцяв, познайомлю вас з висловлюваннями щодо посту ще одного загальновідомого Отця церкви – Іоана Золотоустого. Відразу зазначу, що вибрав лише невеличку частинку його висловлювань, оскільки перечитати хоча б ті його твори, що перекладені українською (а їх, наскільки мені відомо, нараховують 12 томів майже по 600 сторінок кожен) є бажання, та немає змоги. Тож певен, що кожен, перечитавши твори цього великого святого самостійно, знайшов би набагато доречніші й влучніші цитати – для таких наприкінці публікації є коментарі. Усіх інших запрошую долучитися до відібраних мною висловлювань. На жаль, я запізно побачив, що на сайті «Наша Парафія» є український переклад багатьох творів Золотоустого, тож ці виписки подаю у власному перекладі (а оскільки мова у нього заскладна, то заздалегідь прошу поблажливості у їх сприйнятті):

• Посту і стриманості Бог вимагає від нас не для того тільки, щоб ми не вживали їжі, але для того, щоб, віддаляючись від життєвих справ, використовували весь вільний від них час на заняття духовні. Якби ми будували своє життя уважно і всяку вільну хвилину присвячували духовним заняттям, якщо б і їжу приймали тільки для задоволення потреби, і все життя проводили в добрих справах, то не було б нам потреби і в допомозі посту.

• Честь посту становить не утримання від їжі, але віддалення від гріхів, тож той, хто обмежує піст лише утриманням від їжі, той найбільше ганьбить його. Ти постиш? Доведи мені це своїми справами. Якими, скажеш, ділами? Якщо побачиш бідного – подай милостиню; якщо побачиш ворога – примирися; якщо побачиш свого друга щасливим – не заздри; якщо побачиш гарну жінку – пройди мимо. Хай постяться не тільки уста, але і зір, і слух, і ноги, і руки, і всі члени нашого тіла. Нехай постяться руки, перебуваючи чистими від розкрадання та зажерливості. Нехай постяться ноги, переставши ходити на беззаконні видовища. Нехай постяться очі, привчаючись не задивлятися на чужу красу. Зір є їжа очей: якщо вона протизаконна і заборонена, то шкодить посту і руйнує спасіння душі; якщо ж законна і дозволена, то прикрашає піст. Всього безглуздішим було б щодо страв утримуватися і від дозволеної їжі, а пожирати очима і те, що заборонено. Ти не їси м'яса? Не поїдай же й очима нескромності. Нехай постить і слух; а піст слуху в тому, щоб не приймати лихослів'я та наклепів. Нехай і язик постить від лихослів'я і лайки, Що за користь, коли ми утримуємося від птахів і риб, а братів гриземо й поїдаємо?

Наука посту (за вченням Отців церкви)

Починається Страсний тиждень – період, який для православного християнина хоч і є одним з найважчих (зважаючи на строгість посту й щоденні богослужіння), однак вже має у собі передчуття Великоднього свята. Тож і я намагатимусь не марнувати цей тиждень  на суєтні буденні справи, а краще запропоную вам кілька публікацій, безпосередньо пов’язаних з постом. Зокрема – вислови великих Отців церкви про піст, а також невеличку філологічну розвідку про саме походження цього слова. Однак не забігатимемо наперед і почнемо з мого улюбленого Василія Великого. У нього є кілька проповідей про суть і призначення посту, з яких я навизбирував виписок, що надихнуть тих, хто постить і, можливо, змусять замислитися тих, хто все ще не наважується приступити до цього важливого духовного й тілесного іспиту. Почнемо з першої проповіді, яка так і називається – «Про піст»:

• Нерозумно замість того, щоб радіти зціленню, страждати через зміну способу харчування й виказувати, що більшою насолодою є вдоволення забаганок шлунку, аніж турбота про душу. Бо ж насичення – втіха для шлунку, а піст – для душі. Радій, що Цілитель дав тобі ліки від гріха. Подібно до того, як глистів, що знайшли оселю в нутрощах дитини, знищують гіркими ліками, так і гріх, що оселився в глибинах душі, витравлюють постом, але постом справжнім, гідним такої назви.

• Заглибся в історію і відшукаєш, наскільки він давній. Це не винахід сьогодення, а скарб наших предків, усе, що вирізняється давністю, заслуговує на шану. Схили голову перед сивинами посту. Він – одноліток людства: бо ж встановлено його ще в раю.

Як поєднати силові тренування і піст?

Щопосту я стикаюся з однією і тією ж проблемою – як поєднувати постовий спосіб життя з бажанням продовжувати силові тренування. Особливо це актуально для Великого посту, що є найсуворішим. Якось не поєднуються в моєму житті й уяві обмежене харчування та стриманість з необхідністю тягати залізо, пітніти, напружуватися і їсти 5 разів на день. Зовсім відмовитися від тренувань – не варіант: вони для мене не лише можливість підтримувати форму, але й певний спосіб психологічного відпочинку. Минулі рази намагався переходити від роботи «на силу» до роботи «на витривалість»: брав вагу в 50 % від робочої й збільшував кількість повторень у кожному підході з 5-ти до 20-ти. Але й це виявлялося досить важко (та й часу забирало значно більше).

Вирішив спробувати згадувану ПавломЛисом систему «Тренувальної зони» (незабаром приготую виписки і з неї) – звичайно, зручніше: можна тренуватися вдома, легше контролювати навантаження тощо. Однак це все ж силові вправи. Та й суглоби останнім часом почали потріскувати.

Намагаючись знайти щось, придатне і для суглобів, і для підтримання себе у формі, натрапив на систему «Мостів», суть яких – у статичному навантаженні на різні групи м’язів. Система досить ґрунтовно розроблена, існують, як і в «Тренувальній зоні», різні рівні складності – тому цього посту спробую її (тобто, вже випробовую). Про результати поки що говорити зарано, але 1) тіло отримує свою порцію навантаження; 2) статика ставить менші вимоги до суглобів (а, за твердженнями творців системи, навіть укріплює їх). Тож буду продовжувати, а результатами поділюся згодом.

Залишався ще третій, роками перевірений варіант – тайцзіцюань (свого часу викладав виписки з кількох книжок на цю тему). З цією системою познайомився ще у шкільні роки, самостійно опанував (наскільки це можливо зробити самотужки) найпростіший комплекс і періодично повертався до неї (особливо якщо потягнув м’язи чи «вередували» суглоби). Але завжди вважав цю систему занадто «м’якою» (навіть незважаючи на всі запевнення щодо можливого бойового застосування). Здавалося, значного фізичного навантаження вона дати неспроможна. Аж ось, шукаючи інформацію про вправи для суглобів, не зміг оминути і різні вправи цигун. Одна з них є початковою для всіх форм тайцзіцюань – а саме, стійка «безкінечності» (чи «уцзіші»). Здавалося б, що може бути простіше – стоїш, як за армійською командою «Струнко!». Але китайці не були б китайцями, якби не зробили й з неї окремої вправи. Аби ви побачили, наскільки все серйозно, склав невеличку схему, яка показує правильне виконання стійки:

Про Великий піст і "Голос Православ’я"

Піст як спосіб економити

Отримав черговий (лютневий) випуск «Голосу Православ’я», більшість матеріалів якого, зрозуміло ж, пов’язана з початком Великого посту. У Святительській проповіді натрапив на думку, яку виношую вже досить давно (і яка, не дивуйтеся, напряму пов’язана зі зростанням цін). А саме – про піст у християнському суспільстві, у православній країні.
Вже не раз спостерігав, що під час посту (хотілося б вірити, що випадково) найгучніші концерти припадають якраз на найскорботніші дні. У Страсний тиждень не виняток прем’єри бойовиків чи екшенів, у Страсну п’ятницю святково вбраний люд прямує до театрів на чергову розвагу. Уявімо хоч на мить, що Україні – й справді православна країна (як це може здатися, коли прийдеш до церкви на Великдень).
Це не пусте фантазування – так уже було в давні часи: почався піст – і зменшується кількість розважальних заходів, закриваються театри і кінотеатри, цирки і ресторани, атракціони і парки розваг. З полиць магазинів зникає алкоголь і цигарки, з екранів телевізорів – оголена натура і кримінальний жаргон. Піст стає загальнодержавним – і самою своєю атмосферою спонукає кожну людину до замислення над своїми учинками і словами, над своїм життям. У людини менше спокус і, відповідно, менше можливостей до гріха.
Ви почнете захищати права людей інших віросповідань (хоча, насправді, захищатимете насамперед себе – точніше, своє тіло), говоритимете про необхідність приймати до уваги їх потреби й уподобання. Усе правильно. Але, повірте, жодна по-справжньому віруюча людина (до якої б віри вона не належала), не буде заперечувати проти такого «періоду тиші» - ми ж уже навіть себе не чуємо (не кажучи про Божий голос), ми живемо телевізійними шаблонами і говоримо газетними штампами.

Православне свято і православна періодика

Стрітення Господнє(мініатюра з Мінологія Василія ІІ)

Сьогодні – велике православне свято: Стрітення Господа нашого Ісуса Христа. Про саму подію розповідати не буду – вона досить докладно описана в євангеліста Луки (Лк. 2: 22-33). Але й оминути це свято не можу. Тому сьогодні пропоную вашій увазі чергову порцію виписок з газети «Голос Православ’я». На жаль, лише з неї – з фінансових причин на цей рік «Православний вісник» не передплатив. Тож православно-періодичні виписки тепер з’являтимуться рідше – думаю публікувати їх у дні великих свят. Наступна порцій, наприклад, ймовірніше всього буде аж на Великдень.

Голос Православ’я (грудень 2014):

• Прагнення до миру не заперечує рішучість захищати свою землю, свою Батьківщину від іноплемінників і внутрішніх ворогів.

Голос Православ’я (січень 2015):

• Хто не бореться із самим собою, того диявол спокусить на якийсь гріх.


• В пустелі, де менше спокус, легше спасатися, ніж постійно перебуваючи серед різних спокус (пустельне життя - це один з найбільших "каменів спотикання" для людини, що прагне спасіння: з одного боку, віддалення від людей і спокус дає більше можливостей для спасіння, але, як правильно каже сьогоднішній вислів, стійкість ченця у відреченні від світу не може вважатися досконалою, доки не буде "випробувана" мирськими спокусами - прим. моя).

Тетянин день в історії і сьогоденні

Серед величних січневих свят, якими Господь обдарував початок календарного року, 25 січня особливо любить студентська молодь. Любить настільки, що навіть називає святу Тетяну, пам’ять якої святкуємо у цей день, своєю покровителькою. Звідки ж взялося це твердження і чи має воно вагомі історичні підстави? Зазирнемо у минуле.

Рік 1755-й. Російська імперія. Генерал-ад’ютант Шувалов, бажаючи зробити своїй матері Тетяні незвичайний подарунок на іменини, подає на підпис імператриці Єлизаветі Петрівні наказ про заснування у Москві першого у Росії університету. Трапилося це саме 25 січня, на день св. мучениці Тетяни. Цікаво, що святкується не день відкриття університету, а саме день підписання указу про його заснування (цар Микола І навіть видав щодо цього спеціальний указ).
У 1791 році (тобто аж через 36 років) в одній з будівель університету було відкрито церкву Тетяни мучениці, а її оголошено покровителькою студентства. Тогочасній молоді цей день полюбився тим, що з нього починалися зимові канікули. Позаду виснажливе навчання і відповідальна сесія, попереду – веселощі і п’янке відчуття волі. Чи ж можна було не радіти? І якщо спочатку все було гарно і благопристойно (офіційна частина з нагородженням кращих студентів, молебень до небесної покровительки, виступи студентських хорів у церквах), то потім… Ще Л.М. Толстой писав про цей день, що «релігійна подія стала лише приводом для пияцтва і зажерливості». Сп’янілі від вина і волі студенти гамірним натовпом заповнювали місто. І починалося «справжнє» свято. Відомий знавець життя тогочасної Москви Володимир Гіляровський у своїх спогадах залишив згадку, що «натовпи захмелілих студентів горланили пісні, римуючи «сп’яну» і «Тетяну», напиваючись так, що офіціанти крейдою писали на їхніх спинах адреси, щоб вранці розвезти додому». У одному зі своїх фейлетонів А. Чехов писав: «У цей день випили все, крім Москви-ріки, та й ту не випили лише тому, що замерзла». Море дешевого алкоголю і відчуття майже вседозволеної безкарності змітали останні рамки пристойності. Били посуд, вікна і одне одного, ламали меблі, кістки, а іноді – і життя. І все з ім’ям Тетяни на вустах.

Випробування Новим роком

Жоден календарний період року не насичений так святами, як кінець грудня і початок січня. І хоча православний календар кожен день присвячує спогаду про того чи іншого святого або подію, саме у цей час спостерігаємо неймовірну мішанину громадянських і церковних свят. Від Миколая (19 грудня) до Богоявлення (19 січня) країна перебуває у стані постійного святкування. Навіть з психологічної точки зору це більше стрес, ніж відпочинок. А для православної душі це ще й додаткове випробовування. Адже календарні реформи призвели до того, що Новий рік, який святкується за новим стилем, припадає на останній тиждень Різдвяного посту. Віруюча людина опиняється перед непростим вибором: як поєднати це святкування, що зазвичай набуває бучних напів’язичницьких форм, з мирним і покаянним духом посту? Як повести себе зі знайомими, що запрошують разом зустріти Новий рік за святковим столом? І найголовніше: як пояснити дітям, що справжнє Свято буде за тиждень?

На жаль, Святі отці Церкви не залишили нам готових відповідей. Навіть у відомому “Слові на Новий рік” Іоанна Золотоустого обговорюються зовсім інші питання. І це зрозуміло, адже у їхні часи цієї календарної проблеми просто не було. Навіть реформа літочислення Петра І, проведена 1700 року, не викликала жодних подібних конфліктів: Новий рік святкували, якщо перевести на новий стиль, 14 січня (наш т. зв. “старий Новий рік”), тобто від свята Обрізання Господнього до Богоявлення, а цей тиждень і Православною церквою вважається святковим. Лише з проведенням радянської календарної реформи 1918 року виникли згадувані розбіжності.

Як же гідно перенести православному християнинові це “випробовування” Новим роком. Ізолюватися всією сім’єю від суспільства, роблячи вигляд, що жодного свята немає? Ходити з покаянними закликами поміж захмелілих Дідів Морозів, нагадуючи, що саме 1 січня Православна церква згадує пам’ять Св. Воніфатія, помічника у боротьбі з пияцтвом? Чи, може, забути на один день про свою віру і віддатися стихії загального святкування? Сподіваюся, жоден з цих варіантів для вас неприйнятний. Спробуємо сформулювати кілька рекомендацій, що дадуть змогу найбезболісніше для православної душі вийти з цієї ситуації.

Нова порція архівних виписок (на християнську тему)

Продовжую почату минулого вівторка публікацію мого архіву паперових виписок. Як ви побачите, читав я досить безладно (та й зараз іноді цим грішу). Оскільки обіцяв вихідні дні присвячувати християнській тематиці – ці суботні нотатки будуть саме такими. Не всі книжки високої якості, але, як казав (якщо не помиляюся) Сенека, навіть у найгіршій книжці можна знайти гарну думку. Саме це я і намагався зробити. Що з того вийшло – читайте:

Антоні Пацьорек. Біблія для кожного і на кожний день (Старий Завіт). — Львів: Свічадо, 2005 – 354 с.

• Вавилонська вежа: хто пориває з Богом – не здатен порозумітися і з людиною.
• Вчинки людини не призводять до автоматичного покарання. Навіть у випадку з Содомом Бог має бути справедливим до кінця: «Піду і подивлюся…» (Буття, 18:21).
• Бог записав заповіді на камені, щоб люди перенесли їх у серця. Бог забажав кам’яного храму, щоб оселитися у серці людини.
• Запитання «Адаме, де ти?» (Буття, 3:9) - це не гра в хованки всевидячого Бога, а перевірка самоусвідомлення людиною свого вчинку (де ти перебуваєш в душі, що відчуваєш).
• Мудрість походить від Бога і приводить до Бога.

Святий Августин. Сповідь / Пер. з латини Ю. Мушака. - Львів: Свічадо. – 2008. – 356 с.

• Ти так велів, і так воно є, що кожен не доведений до ладу дух стає карою для самого себе.
• Кращою спонукою в навчанні є вільна цікавість, а не силування, до якого завжди приєднується страх (це силування … сповільнює одушевлення цікавості).
• Блаженний, хто любить Тебе (Бога – прим. моя), хто друга свого любить у Тобі, а ворога свого любить з любові до Тебе.
• Менше звертав я уваги на посуд бесіди, а більше – на страву знання.
• Скоряючись Тобі (Богові – прим. моя) у всьому, мав наказувати своєму тілу (Коли людина повстає проти Бога, її тіло повстає проти неї – прим. моя).
• Людський люд цікавий пізнавати чужі гріхи, але лінивий виправляти свої.

Новий Завіт

Від Матфея святе благовістування (Євангеліє)
Від Марка святе благовістування (Євангеліє)
Від Луки святе благовістування (Євангеліє)
Від Іоана святе благовістування (Євангеліє)
Дiяння святих апостолiв
Соборне послання святого апостола Якова
Перше соборне послання святого апостола Петра
Друге соборне послання святого апостола Петра
Перше соборне послання святого апостола Іоана Богослова
Друге соборне послання святого апостола Іоана Богослова
Третє соборне послання святого апостола Іоана Богослова
Соборне послання святого апостола Іуди
Послання до римлян святого апостола Павла
Перше послання до коринф’ян святого апостола Павла
Друге послання до коринф’ян святого апостола Павла
Послання до галатів святого апостола Павла
Послання до ефесян святого апостола Павла
Послання до филип’ян святого апостола Павла
Послання до колосян святого апостола Павла
Перше послання до солунян (фессалонікійців) святого апостола Павла
Друге послання до солунян (фессалонікійців) святого апостола Павла
Перше послання до Тимофія святого апостола Павла
Друге послання до Тимофія святого апостола Павла
Послання до Тита святого апостола Павла
Послання до Филимона святого апостола Павла
Послання до євреїв святого апостола Павла
Одкровення (апокаліпсис) святого Іоана Богослова

Від Матфея Святе Євангеліє (гл. 1-3)

1-3

4-5

6-7

8-9

10-11

12-13

14-15

16-18

19-20

21-22

23-24

25-26

27-28

1 Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового.

2 Авраам породив Ісаака; Ісаак породив Якова; Яків породив Іуду та братів його; 3 Іуда породив Фареса і Зару від Фамари; Фарес породив Есрома; Есром породив Арама; 4 Арам породив Аминадава; Аминадав породив Наасона; Наасон породив Салмона; 5 Салмон породив Вооза від Рахави; Вооз породив Овида від Руфи; Овид породив Єссея; 6 Єссей породив Давида царя; Давид цар породив Соломона від дружини Урієвої; 7 Соломон породив Ровоама; Ровоам породив Авию; Авия породив Асу; 8 Аса породив Іосафата; Іосафат породив Іорама; Іорам породив Озію; 9 Озія породив Іоафама; Іоафам породив Ахаза; Ахаз породив Єзекію; 10 Єзекія породив Манассію; Манассія поро­див Амона; Амон породив Іосію; 11 Іосія породив Іоакима; Іоаким породив Єхонію та братів його до переселення вавилонського. 12 По переселенні ж вавилонському Єхонія породив Салафиїла; Салафиїл породив Зоровавеля; 13 Зоровавель породив Авиуда; Авиуд породив Єлиакима; Єлиаким породив Азора; 14 Азор породив Садока; Садок породив Ахима; Ахим породив Еліуда; 15 Еліуд породив Єлеа­зара; Єлеазар породив Матфана; Матфан породив Якова; 16 Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від Якої народився Ісус, названий Христом. 17 Отже, всіх поколінь від Авраама до Давида чотирнадцять ро­дів; і від Давида до переселення вавилон­ського чотирнадцять родів; і від переселення вавилонського до Христа чотирнадцять родів.

  18 Різдво Ісуса Христа було так: по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш ніж зійтися їм, виявилося, що Вона має в утробі від Духа Святого. 19 Йосиф же, чоловік Її, будучи пра­ведним і не бажаючи ославити Її, хотів потай відпустити Її. 20 Та щойно він помислив це, як ось ангел Господній з’явився йому уві сні, промов­ля­ючи: Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо зачате в Ній є від Духа Святого. 21 Народить же Вона Сина, і наречеш Йо­му ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх. 22 Це ж усе сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: 23 ось Діва в утробі прийме й народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог. 24 Прокинувшись, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній, і прийняв жону свою. 25 І не знав Її, поки й породила Сина Свого первістка, і він нарік ім’я Йому: Ісус.