Наука посту (за вченням Отців церкви), ч. 2

Сьогодні, як і обіцяв, познайомлю вас з висловлюваннями щодо посту ще одного загальновідомого Отця церкви – Іоана Золотоустого. Відразу зазначу, що вибрав лише невеличку частинку його висловлювань, оскільки перечитати хоча б ті його твори, що перекладені українською (а їх, наскільки мені відомо, нараховують 12 томів майже по 600 сторінок кожен) є бажання, та немає змоги. Тож певен, що кожен, перечитавши твори цього великого святого самостійно, знайшов би набагато доречніші й влучніші цитати – для таких наприкінці публікації є коментарі. Усіх інших запрошую долучитися до відібраних мною висловлювань. На жаль, я запізно побачив, що на сайті «Наша Парафія» є український переклад багатьох творів Золотоустого, тож ці виписки подаю у власному перекладі (а оскільки мова у нього заскладна, то заздалегідь прошу поблажливості у їх сприйнятті):

• Посту і стриманості Бог вимагає від нас не для того тільки, щоб ми не вживали їжі, але для того, щоб, віддаляючись від життєвих справ, використовували весь вільний від них час на заняття духовні. Якби ми будували своє життя уважно і всяку вільну хвилину присвячували духовним заняттям, якщо б і їжу приймали тільки для задоволення потреби, і все життя проводили в добрих справах, то не було б нам потреби і в допомозі посту.

• Честь посту становить не утримання від їжі, але віддалення від гріхів, тож той, хто обмежує піст лише утриманням від їжі, той найбільше ганьбить його. Ти постиш? Доведи мені це своїми справами. Якими, скажеш, ділами? Якщо побачиш бідного – подай милостиню; якщо побачиш ворога – примирися; якщо побачиш свого друга щасливим – не заздри; якщо побачиш гарну жінку – пройди мимо. Хай постяться не тільки уста, але і зір, і слух, і ноги, і руки, і всі члени нашого тіла. Нехай постяться руки, перебуваючи чистими від розкрадання та зажерливості. Нехай постяться ноги, переставши ходити на беззаконні видовища. Нехай постяться очі, привчаючись не задивлятися на чужу красу. Зір є їжа очей: якщо вона протизаконна і заборонена, то шкодить посту і руйнує спасіння душі; якщо ж законна і дозволена, то прикрашає піст. Всього безглуздішим було б щодо страв утримуватися і від дозволеної їжі, а пожирати очима і те, що заборонено. Ти не їси м'яса? Не поїдай же й очима нескромності. Нехай постить і слух; а піст слуху в тому, щоб не приймати лихослів'я та наклепів. Нехай і язик постить від лихослів'я і лайки, Що за користь, коли ми утримуємося від птахів і риб, а братів гриземо й поїдаємо?

• Отже, хто їсть і не може поститися, той нехай подасть щонайщедрішу милостиню, нехай творить старанні молитви, нехай має зусилля ревне до слухання слова Божого; тут анітрохи не перешкоджає нам тілесна слабкість; нехай мириться з ворогами, нехай виганяє з душі своєї всіляку злопам’ятність.

• Пост упокорює тіло і приборкує безладні жадання; навпаки, просвітлює душу, окрилює, робить легкою, що злітає догори.

• Пост розумію не той, якого дотримується більшість, але піст справжній - стриманість не від їжі тільки, але і від гріхів, бо піст сам по собі не може врятувати тих, хто дотримується його.

• Піст - це повне по можливості наслідування ангелам, перебування в молитві, насолода душі, приборкання тіла і гамування пристрастей. Хто постить, знає, як піст приборкує бажання, а ті, кому траплялося випробувати це на ділі, підтвердять, що він пом'якшує норов, пригнічує гнів, стримує поривання серця, бадьорить розум, приносить спокій душі, полегшує тіло, усуває нестриманість, попереджує захоплення вином і головний біль: при ньому (у людини) і вигляд гарний, і погляд веселий.

• Під час посту рухи пристойні, мова належна і не розв'язується вином, ясність розуму не затьмарюється пристрастями. Піст і в радості знає міру і дотримується тиші.

• Нехай ті, хто поститься, не вважають піст за зло; той, хто думає, що піст зло, хоча і постить, сам перебуває у злі.

• Сенс посту не в тому, щоб ми з вигодою не їли, але в тому, щоб приготовлене для тебе – з'їв бідний замість тебе.

• Піст не обтяжує людину, не наповнює її черева і не вивергається через утробу в послід; він забезпечує безсмертя, наближає нас до ангелів, тому що сам по собі він і є не що інше, як посильне (з нашого боку) наслідування ангелам.

• Піст зміцнює душу, надає їй легкого лету, робить її здатною підійматися на висоту і думати про небесне, і становить її вище задоволень і приємностей цього життя.

• Якщо ти не можеш постити, то, принаймні, можеш не розкошувати, а це суттєво і недалеко від приписи постів та може приборкати шаленство диявола. Бо ніщо так не любе демону, як розкіш і пияцтво - джерела і мати всіх зол.

• Якщо ти щиро любиш піст, бери його з радістю; якщо він тобі неприємний, тим гірше для тебе; якщо він тебе обтяжує, тобі нема чого радіти; якщо ти вважаєш, що піст для тебе - зайвина, то він і не принесе тобі користі.