Бруно Ферреро. 365 коротких історій для душі (ч. 3)

Сьогодні ми продовжуємо (див. частина 1, частина 2) читати короткі, але душевні історії від Бруно Ферреро (365 коротких історій для душі. – Львів: Свічадо, 2014. - 456 с.). Зазвичай намагаюся обмежити свої виписки одним-двома реченнями, однак у цій книжці є кілька оповідань, які закінчуються своєрідними заповідями (щось на зразок  «Десяти ритуалів осяйного життя» Робіна Шарми), і поділити їх на частини практично неможливо. Тому наприкінці публікації наведу їх повністю. Отож, розпочнемо:

• Бог - це батько, що любить так, як мама.
• Результат мовчання: людина знаходить себе саму (на цій необхідності віднаходити час для мовчання наголошується зараз практично в усіх книжках з самоорганізації, хоча священики знали про це ще задовго до Трейсі та Кові - прим. моя).
• Сьогодні знайди собі спокійний куточок і дозволь, аби тебе заколисала тиша (про щоденне «огортання ковдрою тиші» згадує і Шарма – прим. моя).
• Пустеля плаче. Плаче, тому що хотіла би бути садом, парком...
• Щодня ти мав би благати віри, щоб прагнути неможливого.
• Якщо на небі твого життя є зірка, не трать часу, обпалюючи свої крила до якоїсь тьмяної лампи.
• Ти перший маєш почати коло радости (в інтернеті зараз можна надибати багато відео з такими «колами радості», коли приємність, зроблена якійсь людині, через деякий час повертається назад – прим. моя).
• У Талмуді, книзі, в якій зібрана мудрість єврейських учителів, є такі слова: «У світі, що має настати, кожний із нас буде змушений відповісти за всі ті гарні речі, які Бог створив для нас і які ми не хотіли бачити».
• Не чекай до завтра, щоб сказати комусь, що ти його любиш. Скажи йому це зараз.
• Найбільше у наших часах бракує відваги. Не йдеться тут про нерозважне зухвальство чи безоглядність, а про правдиву відвагу, яка дозволяла б кожну проблему зустріти словами: «Напевно, існує якийсь розв’язок, я шукатиму його, а отже, знайду».

• «Десять заповідей сердечности»? Вони могли б виглядати приблизно так:

1. Позаяк сердечність можлива, не існує жодної причини, аби обходитися без неї.
2. Щодня бодай трохи розмовляйте одне з одним.
3. Безнастанно намагайтеся ставати ліпшими.
4. Поважайте себе.
5. Виявляйте співчуття до інших.
6. Будьте увічливими. Любов не припускається поганих манер.
7. Відкривайте у людях добрі і гарні риси, навіть тоді, коли вони роблять усе, аби це приховати.
8. Не бійтеся розходжень і сварок: лише мертві і байдужі ніколи не входять у суперечку.
9. Не дозволяйте, аби вами оволодівали роздратування і щоденна суєта.
10. Усміхайтеся! Це підтримує працю серця й оберігає перед прикрощами.

• Не обмежуйся існуванням... Живи!
• Не обмежуйся дотиканням... Відчувай!
• Не обмежуйся спогляданням... Побач!
• Не обмежуйся слуханням... Почуй!
• Не обмежуйся мовленням... Скажи щось!

• Твоя душа - мов гостра сокира. Не дозволяй, щоб вона затупилася. Щодня гостри її потроху:

1. Затримайся на десять хвилин, аби послухати музику.
2. Коли можеш, влаштовуй собі прогулянки.
3. Щодня обнімай тих, кого любиш, і скажи кожному з них: «Ти мені дорогий».
4. Святкуй річниці, дні народження, іменини і все, що собі пригадаєш.
5. Будь люб’язним з усіма, а також зі своїми найближчими і з домашніми.
6. Усміхайся.
7. Молися.
8. Допомагай тим, які тебе потребують.
9. Зроби для себе щось приємне.
10. Підніми голову і прагни до неба.

PS. Завершення виписок та підсумкові враження про книжку читайте у наступній публікації.