17 квіт. 2015 р.

Бруно Ферреро. 365 коротких історій для душі (ч. 2)

Бруно Ферреро. 365 коротких історій для душі
Світлий тиждень добігає кінця, що змушує мене повертатися до своїх «заборгованостей». Зокрема, напередодні Великодня ми почали читати виписки з «Історій» Бруно Ферреро (365 коротких історій для душі. – Львів: Свічадо, 2014. - 456 с.). Сьогодні пропоную другу частину цитат. У попередній публікації натякав на дещо критичне ставлення до способу Ферреро підбирати матеріали для своїх книжок, однак пропоную відстрочити критиканство хоча б до кінця великодніх свят. Сьогодні – просто насолоджуйтеся виписками (якщо минула публікація ще не спонукала вас прочитати книжку цілком):
  • Не задивляйся на свою тінь на світанку – подивися на неї у полудень (більшість історій Ферреро мають подвійне «дно». Зокрема, й ця фраза може бути тлумачена не просто як фізичне явище (уранці наші тіні довгі, а опівдні - коротенькі), але й як певний життєвий урок: не оцінюй дитину – у неї ще багато попереду, оцінюй зрілу людину – вона вже мала досить часу, аби зробити щось вартісне – прим. моя).
  • Якщо на світі є хоч трохи надії, то тільки тому, що в ньому ще звучить Боже ім’я. Це єдине ім’я, що взяло на себе тягар людськости і здатне надати всьому сенс.
  • Бог не має інших рук для праці, крім твоїх.
  • Тільки Бог знає вагу молитви.
  • Тільки Бог робить неможливе; ти ж - зроби, що можливе. Бог самодостатній; але Йому подобається розраховувати на тебе.
  • Від страху виказати, хто ми є насправді, ми незрідка зводимо нанівець найважливіші зустрічі нашого життя. А деякі трапляються тільки раз у житті!
  • Твоя найкраща проповідь - ти сам, твоє життя.
  • Природа жорстока, вона глузує з нас, коли приходить старість (Цицерон, виписки з працю якого я вкотре обіцяю вам викласти на цьому сайті, вважав навпаки: старість полегшує нам життя, звільняючи від багатьох забаганок молодості – прим. моя) .
  • «Народ, що блукав у пітьмі», побачив велике світло. І одразу ж уперто заходився його гасити!
  • Якої б поганої думки не був ти про себе, у Божих очах маєш найбільшу цінність.
  • Є люди, які не знають, що вони – дарунок небес. Але могли б знати, якби ми їм про це розповіли.
  • Прагнення ласки не залежить від віку.
  • Чому ми так часто забуваємо про світло всередині нас?
  • Нам бракує відваги полюбити.
  • Багато людей хоче зробити щось величне, важливе і вирішальне. Але бракує відваги прийняти пов’язані з цим наслідки.
  • Життєва мудрість саме в тому і полягає, щоб усвідомлювати наслідки наших учинків.
  • «Господи, подивися, скільки лиха! Зроби щось!» - «Я вже щось зробив: я створив тебе».
  • Малих гріхів не існує...
  • Коли ми починаємо нарікати, то одразу ж забуваємо про свої обов’язки і впадаємо в смуток.
  • Бог живе там, куди ми дозволимо Йому ввійти.
  • Небо і пекло - в твоїх руках. Сьогодні й щодня.
  • Якщо людина не спроможна зробити так, щоб там, де вона живе, з’явилися плоди їх праці, то вона не готова до спілкування з Творцем!
  • Небо насправді не є аж таким далеким.
  • Молитва є найвеличнішим і найшляхетнішим пориванням людської душі, а не примітивним актом, спрямованим на відвернення лиха (більшість з нас, на жаль, сприймає молитву переважно в останньому значенні, діючи за принципом «як тривога – до до Бога, по тривозі – то й по Бозі» - прим. моя).
  • Знак оклику є розпізнавальним знаком людей зухвалих і брутальних, а саме такі нині володіють світом. Знак запитання не агресивний, не зухвалий, не брутальний – він шанує свободу й відповідальність ближньою.
  • Немає нічого болючішого, ніж бути поруч фізично, а душею далеко-далеко.
  • У наших оселях живуть люди, до яких ми ставимося, ніби до меблів.
  • Часто наші думки так нас поглинають, що зовсім не чуємо ближнього.
  • Кожен зауважує в інших те, що хоче в них зауважити.
  • Може, іншим не хотілося б завжди виглядати спритнішими та сильнішими, ніж вони є насправді...
  • Щоб вилучити зло зі світу, достатньо ніколи не бути його причиною.
PS. Продовження - у наступній публікації.

Немає коментарів:

Дописати коментар