Джеймс Г. Баллард. Атака на мозок

(пер. Андрій Минко)

Спочатку – ключова цитата:

Він склав список свого майна і побачив, що за минулі два тижні вони з Юдіт за рахунок нових здали такі речі:

• автомобіль (користувались 2 місяці);
• 2 телевізори (користувались 4 місяці);
• електроплиту (користувались 5 місяців);
• фен (користувались 4 місяці);
• холодильник (користувались 3 місяці);
• 2 радіоприймачі (користувались 7 місяців);
• програвач (користувались 5 місяців);
• коктейльбар (користувались 8 місяців).

Для мене однією з визначальних ознак справді наукової фантастики є прогностичність – здатність зазирнути у майбутнє і передбачити його розвиток. Сьогоднішній твір з цієї позиції – беззаперечна наукова фантастика. Минуло якихось 30 років від часу опублікування цього оповідання – а все дужче відчуваєш, що автор практично ні в чому не помилився. Хоча для рекламістів там ще є кілька цікавих ідей.
Узяти хоча б рекламні паузи в телефонних розмовах («Телефонні розмови були безкоштовні, та тривалість реклами залежала від відстані до абонента: якщо він був далеко, то дев’ять десятих часу займала реклама»).

Оповідання невеличке, читається за один вечір, але змушує замислитися над нашою несвободою від реклами (навіть якщо ми цього і не визнаємо).

Для заохочення до прочитання – кілька уподобаних цитат:

• Можливість діяти за власним розсудом, навіть, у якійсь мірі, нелогічно — є справжнім критерієм свободи.
• Йому належав тільки той час, коли він їхав на роботу і з роботи.
• Тепер усі товари випускалися тільки одного виду, тому великі прибутки були забезпечені.
• Бажання належати до тих, хто витрачає найбільше, заохочувалось оголошеннями на величезному електричному табло, встановленому у фойє універсального магазину, з повідомленням прізвищ та витрачених сум. Чим більше витрачаєш грошей, тим більше твій внесок на знижки — такі люди були в пошані. Хто витрачав мало грошей, той, так би мовити, виїжджав на спинах інших і вважався соціальним злочинцем.
• Люди стають власниками свого часу, та не знають, на що його витратити.
• Фактично не було такого випадку, щоб він сам вирішив, а потім пішов до крамниці і купив!

Наприкінці – невеличкий діалог головного героя з дружиною (присвячується власникам кількох телевізорів):
— Я намагаюсь заощаджувати, але чотири телевізори є мінімум.
— Хай там що, але телевізор — пуста витрата часу. Адже тепер тільки одна програма. Смішно мати для неї чотири телевізори.
— Чотири програми, Роберте.
— Вони відрізняються тільки рекламою.

До наступної публікації!