(пер. Ірина Огієнко)
Оповідання написано ще 1950 року, але, як на мене, є актуальним для сьогоднішньої України.
Маємо ситуацію: до могутніх землян прибувають дві космічних делегації, народи яких знаходяться на дещо нижчому рівні розвитку та ще й знесилені війною. Одна – вихована і поступлива, - отримує максимум допомоги як знаннями, так і фахівцями. Інша – горда й непокірна, - залишається ні з чим.
Минає 50 років. Становище у цих народів кардинально різниться.
Перші мусили «прогнутися» під чужу для них культуру, тим самим втративши усі свої національні надбання і навіть мову. Ось вам аргументація землян:
- «вся ваша культура, ваша психологія загалом, непридатні для сучасної цивілізації»
- «машинна цивілізація нікому не дозволяє нести тягар застарілих вірувань та обрядів, звичаїв і традицій»
- «вам доведеться конвертувати свою валюту, щоби влитися в нашу кредитну систему»
- «вам доведеться засвоїти нашу метричну систему, якщо ви збираєтеся використовувати наші машини або знання. Вам доведеться засвоїти… геть усе!»
- «всі кундалоани мають вивчати земну мову. Вона іноді може стати їм у пригоді. Звичайно, всі науковці та інженери мають володіти нею на професійному рівні. Говірки Луаї, Муаса та інші, вони дуже гарні, але геть непридатні для наукових понять».
Так і сталося. Через 50 років національні мови відмирають і поширюється кундасол – базарна мова «Агов, хазяїн! Цяцьки-ляльки, живо-живо…». Тут «не знайдеш видатного твору мистецтва, літератури, музики, зараз усе це — або дешева імітація соляріанських творів, або ж забобонне чіпляння за застарілі традиції, романтичні підробки минувшини. Ти не знайдеш науки, яка не є по суті соляріанською, не знайдеш машини, що принципово відрізняється від соляріанських зразків, усе меншає традиційного житла, але щороку будується купа соляріанських хмарочосів. Старе суспільство мертве; лише деякі фрагменти лишилися сьогодні. Родинні зв’язки, основа рідної культури, пішли в небуття, а шлюби так само нетривалі, як і в соляріан. Зникла давня любов до землі, майже нема фермерських господарств. Молодь тікає до міста, щоб заробити мільйон кредів. Вони їдять соляріанські продукти, виготовлені на харчових фабриках, а національна кухня залишилася хіба що в кількох дорогих ресторанах. Нема більше якісного посуду ручної роботи, домотканих тканин. Вони носять фабричне. Нема більше народних співців, що передають свою майстерність молодим. Вони вже не тільки живуть, але й помирають біля телевізора».
Друга цивілізація, переживши страшний голод, поступово відроджується:
- «роботи з агрономії та генетики дали можливість вирощувати кілька врожаїв на рік і виробляти досить продовольства для розвитку нової наукової цивілізації»
- «Сучасна наука прискорила процес, втиснувши століття еволюції в два коротких покоління. Фізичні та біологічні науки неймовірно прискорили свій розвиток… Але, як це не дивно, мистецтво, музика, література майже не змінилися, народні ремесла збереглися, а старою мовою, високою говіркою Нааргейм ще й досі розмовляють.»
А причина цього проста: «Це було неминуче з того моменту, як вони прийняли допомогу від соляріан. Одночасно з цим вони мусили прийняти соляріанську науку, соляріанську економіку, і насамкінець усю соляріанську культуру. Це єдиний доступний для соляріан зразок, і вони використали його для відбудови. І оскільки ця культура була вочевидь успішною, Кундалоа прийняла її. Тепер уже запізно. Вони ніколи не зможуть повернутися назад. Та вони й не хочуть повертатися. Таке бувало й раніше, ти знаєш. Я вивчав соляріанську історію. Ще до об’єднання земної раси, навіть до заселення ними планет своєї системи, на Землі було багато культур, які нерідко радикально відрізнялися. Але врешті-решт так звані західні суспільства, що розвинулися лише за рахунок технологій і повірили в своє верховенство… ну, вони були нездатні співіснувати з іншими. Щоб успішно конкурувати з ними, інші мусили прийняти так званий західний менталітет. І коли Захід допоміг їм у їхній відсталості, вони обов’язково допомагали іншим, але за тим самим західним зразком. З найкращими намірами для всього світу, Захід знищив усі відмінні триби життя».
Думаю, кожен зможе провести власні паралелі з сучасністю. І обов'язково перечитайте цей твір повністю (безкоштовно скачати можна тут) – він невеличкий за змістом, але змушує замислитися і дещо переоцінити безальтернативність «руки допомоги».
Немає коментарів:
Дописати коментар