Сковорода Г.С. Афоризми

Як і обіцяв минулої неділі, пропоную вашій увазі збірку афоризмів нашого визначного філософа Григорія Савича Сковороди. Дещо ви вже могли зустрічати у інших книжках та афористичних висловах – це ще раз підтверджує, що мудрість не має географічних чи національних меж. Дещо ви сьогодні прочитаєте уперше – сподіваюся, вам сподобається. Деякі вислови будуть для вас справжнім відкриттям – я лише радітиму, що прислужився у цьому. Тож уперед, до нових відкриттів:

• Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.
• Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.
• Бери вершину і матимеш середину.
• Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
• Вода без риби, повітря без пташок, час без людей бути не можуть.
• Все минає, але любов після всього зостається.
• Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру.
• Для шляхетної людини ніщо не є таке важке, як пишний бенкет, особливо коли перші місця на ньому займають пустомудрі.
• Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя.
• З видимого пізнавай невидиме.
• З усіх утрат втрата часу найтяжча.
• Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.
• Згадай приказку: «Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема».
• Кожен є той, чиє серце в нім: вовче серце — справдешній вовк, хоч обличчя людське; серце боброве — бобер, хоча вигляд вовчий.
• Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша — керувати душами.
• Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.
• Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади.
• Коли ти не озброїшся проти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не спихнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти в моральне зло.
• Кому душа болить, тому весь світ плаче.
• Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний.
• Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
• Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.
• Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі своїми сестрами — чим глибше їх пізнаємо, тим сильніше палять серце наше голод і спрага.
• Мудрець мусить і з гною вибирати золото.
• На новий путівець шукай нові ноги.
• Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.
• Наступний, весело освітлений день — плід учорашнього, так само як добра старість — нагорода гарної юності.
• Не все те недійсне, що недосяжне дитячому розумові.
• Не все те отрута, що неприємне на смак.
• Не дивина дорогу віднайти, але ніхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та іншого веде — в цьому і важкість.
• Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.
• Не за обличчя судіть, а за серце.
• Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.
• Не називай солодким те, що породжує гіркоту.
• Не розум від книг, а книги від розуму створились.
• Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.

Сковорода Г.С. Перлинки з трьох творів

Сьогодні пропоную вашій увазі вибірку з трьох книжечок славетного українця Григорія Сковороди. Представляти його – справа марна і невдячна, хто знає – напевне не почує нічого нового, хто не знає – обов’язково пошукайте докладну інформацію і почитайте. Я ж пропоную вам лише свої нотатки, що мають трохи відволікти вас від буденних клопотів і заохотити до читання гарної літератури. Наступного тижня, як Бог дасть, викладу найкращі (знову ж таки, на мою суб'єктивну думку) його афоризми. А поки що:

Вступні двері до християнської добронравності.

• Хвала блаженному Богові, що потрібне зробив неважким, а важке – непотрібним.
• Ніколи б непотрібне не пішло від тебе, коли б було необхідне.
• Простацтво, чим у ближче знайомство входить, тим більше губить свою поштивість до великих справ і персон.
• Не той вірний государю, хто намагається вникнути в його таємниці, але хто волю його дбало виконує.


• Переважна більшість не хоче слухати голосу премудрості через нещасливу впертість, що залежить від поганого виховання.
• Напиши на серці, що скрізь завжди присутній є суд Божий.
• Шануй батька і матір, вони-бо – видимі портрети тієї невидимої істоти, яка тобі стільки подає.
• Заздрість – мати всіх інших пристрастей та беззаконь.

Книжечка про читання Святого Письма, названа жінка Лотова.

• Як пожива, так і наука не сприймаються від нелюбого.
• Намагайся в міру їсти [читати], не обтяжуючи шлунка думок наших.
• Багато жерти [читати], а мало жувати – погано.
• Одне говорить Бог, та подвійне чути.
• Біблія не до цих вулиць [до гарних розповідей], а лиш через ці вулиці [розповіді] веде тебе у гірні країни і чистий край.
• Чинити беззаконня означає: духовне перетворювати на плотське.
• Поки ти у світі, доти ти в суєті.

Серафим (Роуз). Людина проти Бога

(за книгою: Иеромонах Серафим (Роуз). Человек против Бога. – М.: Издательство Сретенского монастыря, 2006).

Сьогодні пропоную вашій увазі погляд відомого американського православного (нехай не дивує вас це поєднання) богослова отця Серафима (Роуза) на формування такого явища людської історії, як нігілізм. Проводячи нас від часів французької революції до сьогодення, отець Серафим показує поступовість зміни цього явища у формах реалізму, символізму, окультизму аж до нігілізму «руйнування», що набув особливого піднесення у 1914–1945 роках. Показано негативний досвід розвитку людства від заперечення Бога до повного духовного вакууму і подано шлях подолання цього емоційного розпачу через поступове відновлення зв’язку з Богом. Рекомендую прочитати як атеїстам (хоча отець Серафим саме у цій книжці досить аргументовано доводить, що атеїзм як такий взагалі не існує), так і християнам (особливо зверніть увагу на другу частину книжки). Я ж, як завжди, узяв на себе сміливість визбирати і перекласти українською кілька найцікавіших виписочок, що сподобалися точністю формулювань і глибиною думки. Користуйтеся:

• Безглузді злочини стають все притаманнішими нашому часу.
• Занадто легко сьогодні в атмосфері інтелектуального туману, який огортає ліберальні та гуманістичні кола, від співчуття до нещасного людині перейти до прийняття її ідей.
• Служити дияволу проти своєї волі неможливо.
• Читати праці і слухати лекції людей, які не вірять в істину – згубно, однак ще згубніше, коли істина підміняється освітою і наукою, які, перетворюючись на самоціль, стають лише пародіями на істину, якій вони повинні були б служити.
• Духовні помилки набагато небезпечніші простого матеріалізму.
• Все більше і більше простих людей починає з занепокоєнням шукати те, що могло б замінити Бога, померлого в їх серцях.
• Подібно своєму аналогу – похоті, цікавість ніколи не закінчується і ніколи не знаходить задоволення.
• Бог помер в серцях сучасних людей.
• Сумнівно, щоб існувала така річ, як атеїзм, тому що істинного Бога завжди заперечують тільки для того, щоб присвятити себе служінню якому-небудь іншому ідолу.

Костенко Л.В. Вибране

Ліна Костенко. Її вірші можна впізнати, навіть ніколи не чувши їх раніше: за милозвучністю, прозорістю і легкістю, за суто українським ритмом віршування і не менш українською щирістю почуттів. Кажуть, що «з пісні слів не викинеш». Насправді, це можна зробити, замінивши їх музикою. А як вийняти слово з поезії, особливо такої поезії, що сама є і словом і музикою. Кажу це, як виправдання собі, що наважився вирвати уподобані рядки зі збірки поезій Ліни Костенко – не завжди це було вдало: треба читати весь вірш, пройнятися його ритмом і контекстом. Чесно кажучи, цю вибірку я читати не буду – краще ще раз перечитаю повний текст (що і вам настійливо раджу). Складаю її просто для того, щоб ви хоча б відчули смак справжньої поезії:
…
Дай хоч на мить забути слово – «мушу»,
це перше слово з букваря дорослих.
…
Головне – дивитись в очі звіру
і просто – залишатися людьми.
…
Трагічна мово! Вже тобі труну
не тільки вороги, а й діти власні тешуть.
…
Твій дух не став приниженим і плюсклим,
хоч слала доля чорні килими
…
Не проміняйте неповторне
на сто ерзаців у собі!
…
Чужі приходять в час твоїх щедрот,
а я прийшла у час твойого смутку.
…
Безсмертя річ безвихідна.
…
То небезпечно – генія цькувати.
Він у безсмерті страшно вам воздасть.
…
Все більше на землі поетів,
вірніше –
тих, що вміють римувати.