Сенека. Моральні листи до Луцилія (ч. 3)

Продовжую викладати свої нотатки з книжки Луція Аннея Сенеки "Моральні листи до Луцилія" (Львів: Апріорі, 2011. – 324 с.). Якщо ви потрапили на цю сторінку в результаті пошуку, інформую, що це вже третя частина нотаток (першу можна подивитися тут, а другу - тут). Усіх інших ще раз закликаю не покладатися виключно на мій смак і самостійно прочитати усю книжку: для вас це буде не так обов'язок, як насолода.  Мої ж нотатки - лише щоб розпалити ваше бажання і заохотити прочитати першоджерело. Та годі балаканини, надамо краще слово Сенеці:

• Щасливий той, хто все своє добро має в самому собі, хто вирізняється стійким, піднесеним духом, хто кидає під ноги все те, чим захоплюються інші, хто ні з ким не хотів би помінятися місцями, хто цінує в людині лише те, що робить її людиною, хто живе за законами та приписами природи, у кого жодна сила не відбере його блага, хто навіть зло перетворить на добро, хто твердий у своїх судженнях, непохитний, безстрашний, кого стороння сила може похитнути, але жодна не здатна стурбувати, кого фортуна, замахнувшись найразючішою своєю зброєю, не годна поранити, хіба що дряпне, але й то рідко.
• Скільки часу йде на придбання зайвого, скільки людей, поки здобувають засоби для життя, втрачають за тими клопотами саме життя.
• У недугах, що вражають душу, що гірше почуваєшся, то менше відчуваєш (на відміну від тілесних немочей).
• Лише останній дурень запевнятиме, що ліхтареві гірше тепер, коли його загасили, ніж тоді, коли його ще не запалювали. Так і людина не повинна боятися смерті, бо вона вже була мертвою.
• Над розумним не владна необхідність, бо він сам хоче того, до чого вона збирається його змусити.
• Розкіш прирекла нас на кволість.
• Якщо тривалий час ми не хочемо чогось робити, то потім – уже й не можемо.
• Хто не живе для інших, той, отже, й для себе не живе.
• Говори стільки, скільки хочеш, і більше висловлюй, ніж говориш.
• Найцінніший плід мудрості – постійна радість.
• Те, чого доля не дає, того їй і не відібрати.
• Живе той, хто багатьом приносить користь.
• Зневага до тіла – теж певна свобода.
• Все складається з матерії і бога.
• Живемо випадком, а ще й нарікаємо, що таку владу над нами має випадок.
• Найвище благо – це те, що чесне.
• Великий дух повинен уміти коритися божеству і без зволікання віддатися тому, що повеліває всесвітній закон.
• Мудрець певний своїх сил, він знає, що йому належить нести тягар.
• Велика запорука досягнення – саме бажання досягти цього.
• Не думай, що колись перестануть з’являтися нові справи: ми їх сіємо – з однієї проростає багато.
• Якщо щастя відкілясь входить в душу, воно може з неї і вийти.
• Найогидніша риса жадібності – невдячність.
• Безглузда жадібність смертних розрізняє володіння і власність, не вважаючи своїм те, що належить усім.
• До спокою веде лишень одна дорога: знехтувати усім зовнішнім і вдовольнятися тим, що чесне.
• Для доброчесності ніколи не може бути замалим те, що є достатнім.
• Усе, чого позбавлений бог, – не благо.
• Навіть щастя, коли непомірковане, само себе пригнічує.
• Не дозволяй відносним благам вростати в тебе, аби, відходячи, не завдавали болю.
• Небагато таких, кому легко вдалося скинути з себе ношу щастя; більшість падає вкупі з тим, що їх піднесло над іншими: що тримало на висоті – те привалило.
• Найнадійніший захист від фортуни – не обурюватися, хоч би що трапилося з тобою; знай: навіть те, що начебто на шкоду тобі, служить збереженню всесвіту.

PS. Продовження читайте наступної неділі.