Сенека. Моральні листи до Луцилія (ч. 2)

Як і обіцяв минулої неділі, продовжую публікацію своїх нотаток з всесвітньо відомої книжки "Моральні листи до Луцилія" давньоримського філософа, поета, оратора і державного діяча Луція Аннея Сенеки (Львів: Апріорі, 2011. – 324 с.). Аби не відволікати вас своїми недолугими міркуваннями, відразу надаю слово автору:

• Слід поводитися не так, начебто живемо заради тіла, а так, начеб не можемо жити без нього.
• Нелегка справа зробити оточуючих людей друзями; достатньо, щоб вони не були ворогами.
• Уникай небезпечних людей непомітно: тікати від чогось – значить його засуджувати.
• Уникай трьох речей: ненависті, заздрості, зневаги.
• Розумний бере до уваги задум, а не наслідок.
• Важче дотримуватися гарних намірів, ніж просто ставити їх перед собою.
• Природа потребує незначного, людська думка – незмірного.
• Природні бажання мають свої межі, хибне не має меж.
• Мудрість – мовби заступниця багатства: дає тобі все те, що водночас робить непотрібним.
• Зло не в речах, що довкола нас, а в самій людині.
• Хворому болить незалежно від того, на золотому ліжку він чи на дерев’яному, так і хвора душа має вади як у багатстві, так і у вбогості.
• Філософія вчить не промовляти, а діяти.
• Мудрець не йде постійно одним і тим самим кроком, але однією і тією ж дорогою.
• Люди ж назагал знають, чого вони бажають, хіба що саме в ту хвилину, коли бажають: ніхто не визначив для себе наперед, чого він має бажати, а що – відкидати.
• Підвалина і вершина мудрості – не втішатися пустим.
• Передусім потрібно встановити, чого ми хочемо, а тоді вже твердо цього триматися.
• Смерті саме тому не слід боятися, що завдяки їй ми взагалі нічого не повинні боятися.
• Сподіваючись на справедливість, готуй себе до кривди.
• Якщо можу терпіти біль – він легкий, якщо не можу – короткочасний.
• Ганебно, коли ми одне говоримо, інше – думаємо, та наскільки ганебніше, коли ми одне пишемо, інше – думаємо.
• Безглуздо пориватися до смерті, якщо саме спосіб життя спонукає тебе шукати смерті.
• Безглуздо прагнути смерті, якщо саме страх смерті отруює тобі життя.
• Хоробрий, розумний муж повинен не тікати з життя, а відходити з нього.
• Душу треба міняти, а не небо (шукаючи полегшення у мандрівках).
• Менше кораблеві грозить своєю вагою непорушний вантаж, а нагромаджений нерівномірно, абияк, затоплює ту частину судна, де він опинився.
• Важливим є не те, куди ти приїжджаєш, а те, яким приїжджаєш.
• Розумний витерпить усі знегоди, але не шукатиме їх.
• Найперше будь своїм обвинувачем, потім – суддею, а вже насамкінець – захисником.
• Життя дане з умовою смерті.
• Великий біль не буває тривалим.
• Якщо смерті треба боятися, то її треба боятися завжди.
• Життя має бути рівним, цілісним, в усьому відповідним самому собі.
• До рівня бога підніме лише дух.
• Життя і так короткотривале, щоб ще й вкорочувати його непостійністю.
• Досконалий – як ставок: юрба збігається до нього аби зачерпнути чи скаламутити.
• Ні немовлята, ні діти, ні ті, хто несповна розуму, не бояться смерті. Тож велика ганьба для тих, хто розумом не може спромогтися на ту безтурботність, до якої інших привела глупота.
• Багатьма покеруєш, якщо тобою керуватиме розум.
• Ганебно, якщо ми не йдемо, а дозволяємо, щоб нас кудись несло, мов за течією, та ще й нарікаємо, ошелешені, закружлявши раптово у самому вирі справ: «Агій! А то як я тут опинився?..»
• Щасливий – стриманий в успіхах, стійкий у невдачах, спокійний в оцінці того, що подивляє люд.
• Кожен має хизуватися лише своїм (тим, що в ньому, а не довкола нього).
• Кожен може знайти необхідне, якщо не шукатиме зайвого.

PS. Продовження читайте наступної неділі.