Сенека. Моральні листи до Луцилія (ч. 4).

Продовжую черпати з бездонної криниці мудрості Луція Аннея Сенеки, висловленої ним у “Моральних листах до Луцилія” (Львів: Апріорі, 2011. – 324 с.). Це вже четверта частина, яка мала б бути останньою, однак мушу поділити її ще на дві, аби не втомлювати вас безперервним цитуванням. Як казав раніше, частини між собою не пов’язані (як і окремі листи у книжці), тому можете читати їх у будь-якій послідовності (частина 1, частина 2, частина 3). Можна навіть не намагатися прочитати усю цю частину цілком, краще розтягнути це задоволення на весь тиждень (за схемою «прочитав кілька висловів – розмислив, приміряв до свого життя – прочитав далі»). Сьогодні Сенека нам радить:

• Хай людина схвалює все те, що схвалює бог.
• Чеснота – завжди спокійна, вільна, безстрашна, у кожну мить готова до дії.
• Ознака глупоти – спроквола, неохоче робити те, що належить робити, і в той же час розриватися на хтозна-скільки частин, тілом тягтися в один бік, душею – в інший.
• Лайку невігласів треба слухати незворушно: хто прямує до чесноти, мусить зневажати саму зневагу.
• Кожну річ оцінюємо, дивлячись на те, для чого вона створена.
• Від почесного ніщо не повинно відстрашити, до ганебного – ніщо не повинно заманити.
• От що вводить нас в оману: ніколи не оцінюємо людину, якою вона є сама по собі, а додаємо ще й те, що прикрашає її зовні (багатство, почесті – лише підставка, щоб здаватися вищим).
• Лихо, коли його передбачиш, б’є не так боляче.
• Мудрець призвичаюється до майбутніх бід, і те, що інші полегшують собі довгим терпінням, те він полегшує довгими роздумами.
• Все, що підносить дух, допомагає також тілу.
• Ніщо так не підбадьорює, не допомагає хворому, як увага.
• Хіба ж ми обдаровані силою для того, аби зносити легке?
• Прикрощам не піддавайся, щастю – не довіряй, на примхливу фортуну дивись пильним оком.
• Більшість цінує себе думкою інших.
• Нехай краще добра справа залишиться невіддяченою, ніж незробленою.
• На терези слід класти не те, скільки хто дає, а з якого серця той вчинок вийшов.
• Аж диво бере, наскільки припасовані деякі слова до відповідних речей.
• Лише невдячний віддає належне за добродійство, не долучаючи й відсотків.
• Цінність усіх чеснот – у них самих.
• Злобливість сама ж випиває найбільшу частку своєї отрути.
• Хвалимо речі не тому, що їх слід жадати, а навпаки: жадаємо їх тому, що вони розхвалені.
• Найбагатший з-поміж людей той, кого фортуна не знайде, чим обдарувати.
• У фортуни не такі вже довгі руки, як ми думаємо: вона бере лише того, хто сам до неї горнеться.
• Страх каламутить душу.
• У пошуках правди треба діяти простіше, у боротьбі зі страхом – рішучіше.
• Вельми корисно робити огляд кожного прожитого дня.
• Передрімав – ніби випрягся на якусь хвилину.
• Більшість людей не з доброї волі стримуються від поганого вчинку, а з сорому перед ним.
• Пияцтво не породжує пороки, а лише витягає їх зі сховку.
• Насолоди, як тільки перейдуть свою межу, тут же стають стражданнями.
• Ми не повинні або тільки писати, або тільки читати: перше пригнобить нас і виснажить, друге – зробить розсіяними, поверховими.
• Знання слід «перетравити», інакше вони увійдуть лише у пам’ять, а не в розум.
• Яке безглуздя соромитися того, що правильне.
• Кожному завдає шкоди або його власна глупота, або чужа злоба.
• Я не знаю, що трапиться у найближчу годину, але що може трапитися, – знаю.
• Не плекаю надії, що уникну чого-небудь: усього сподіваюся. А як обійде якесь лихо – вважаю своїм щастям.
• Знаю, що все може трапитися, знаю також те, що не все повинно трапитися.
• Навіть тоді, коли очікую на успіх, я завжди готовий до біди.
• Найкраща міра бажань – брати не скільки хочеш, а скільки повинен.
• Людині негоже догоджати собі, кривдячи іншу людину.

PS. Продовження читайте наступної неділі.