Св. Григорій Богослов. Думки, писані чотиривіршами

(за книжкою: Святитель Григорий Богослов, архиепископ Константинопольский. Мысли, писанные четверостишиями)

Цитати:

• Чому віддаси перевагу - діяльному чи споглядальному життю? У спогляданні можуть вправлятися досконалі, а в діяльності - більшість.
• Будь-яке слово можна оскаржувати словом; але життя чим заперечиш?
• Безмовна справа краща недотриманого слова.
• Благодать дається не тому, хто добре говорить, а тому, хто добре живе.
• Нічого не обіцяй Богові, навіть і малості, тому що все Боже.
• Коли станеш стриманим, тоді дам і в надлишку (автор має на увазі стриманість черева, та здається мені, що цей принцип можна поширювати на багато життєвих ситуацій – прим. Валерія М.).

Ґунель Лоран. Бог завжди подорожує інкогніто

(за книжкою: Гунель Л. Бог завжди подорожує інкогніто / пер. з фр. Анни Роговченко. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 416 с.)

Цитати:

• Я не був розчарований – адже не мав жодних сподівань.
• Харизма цього чоловіка могла б зігнути Ейфелеву вежу.
• Не буває великих проблем. Бувають лише маленькі люди.
• Спочатку ти маєш зрозуміти, що робить тебе унікальним.
• Доведено, що людям подобаються лише ті, хто свідомо робить вибір і живе так, як справді хоче.
• Жертви не бувають щасливими.
• Хто зміг максимум – зможе мінімум.
• Кожен вільний дивитися на життя, як на площу, засіяну пастками, які треба оминати, або ж як на майданчик для ігор, де в кожному закутку є якийсь цікавий досвід, який збагачує.

Такімото Т. Ласкаво просимо до N.H.K.!

(за книжкою: Такимото Тацухико. Добро пожаловать в N.H.K.! – TokyoPop, 2007. – 248 с.)

Цитати:

• Всі ми ні до чого. Просто з якоїсь причини все стає гірше і гірше.
• У цьому незрозумілому світі ми хочемо, щоб нами керував ще хтось.
• Чим жорсткіше я поводився зі своїм тілом, тим світлішою й світлішою ставала моя голова.

Враження: напевне, я вже застарий для подібних книжок (еротичні комп'ютерні ігри, лолікон, суїцид). Водночас, іноді й у мене буває бажання втекти від усього світу й забарикадуватися у квартирі. Тож певен, що книжка знайде свого читача (хоч я її точно перечитувати не буду, на відміну від попередньої "Рік у пошуках Ва"). Примітно, що це вже не перша книжка, де головний герой віддає себе у підпорядкування іншій особі, аби та за нього вирішила його проблеми. Трохи втомившись від японських реалій, взявся за «Бог завжди подорожує інкогніто» Лорана Ґунеля - а суть там практично та сама: доведений до відчаю молодик і таємничий рятувальник, що вимагає безумовного виконання усіх завдань. Але про це – вже наступного разу.

РS.

У книжці згадується твір Ґордера Юстейна «Світ Софії. Роман про історію філософії». Вже кілька разів натрапляв на згадки про цю книжку, до того ж вона вже є в українському перекладі Наталі Іваничук (Львів: Літопис, 2007. – 548 с.), тому відкладаю на поличку для наступного прочитання.

Ендо Сюсаку. Мовчання

(за книжкою: Эндо Сюсаку. Молчание. – М.: Эксмо, 2015. – 320 с.)

Цитати:

• Необхідність таїти почуття перетворила їх обличчя у справжнісінькі маски.
• Дивовижне створіння людина - завжди в ньому живе надія, що вже його-ж доля пощадить.
• Яке ж це щастя - жити!
• Ісус прийняв смерть не заради гарних і доброчесних. Неважко померти заради чистих і досконалих, важко віддати життя за жалюгідних і потворних.
• Я священик, життя дане мені для того, щоб служити.
• Яка б міцна не була віра, страх підпорядковує собі плоть незалежно від свідомості й волі.
• Якщо Бога не існує, хіба змогла б людина знести цю моторошну байдужість, цю жорстоку нечутливість моря?
• Істинний гріх – це зовсім не брехня, не крадіжка. Гріх – це байдужість, що дозволяє одній людині зневажати життя іншої, нітрохи не думаючи про ті муки, що їх завдає.

Клайв С. Льюїс. Бог під судом та інші есе.

(за книжкою: Просто христианство. Бог под судом. - М.: Гендальф, 1994. - 272 с.)

Бог під судом

• "Якщо Царства Небесного немає в тобі – неважливо, що ти вибрав замість нього і чому ти це вибрав". Вільям Лоу.
• Ми особливо горді, коли втішаємося смиренням.
• Життя обділене, убоге на мирську думку, ніяк не перешкоджає порятунку, ба більше – веде до нього.
• Потреба в грошах – найпростіше, хоча і не дуже гідне виправдання для багатьох видів діяльності.

Сент-Екзюпері А. Планета людей

(за книжкою: Антуан де Сент-Екзюпері. Планета людей / перекл. з фр. А. Жаловський. – Л.: Вища школа, 1981)

Продовжую свій експеримент з повернення відчуття української мови. Після питомо української літератури вирішив спробувати переклад. Спеціально обрав львівський (хоч і радянський), та ще й знане видавництво. Загальне враження – непогано, місцями навіть чудово. Однак відчувається оте намагання (думаю – насамперед редакторів, а не перекладача) до зрощування української мови з російською. Крім власне русизмів, трапляються і непритаманні нашій солов’їній мовні звороти. Але ці недолугості цілковито компенсуються змістом. Зізнаюся – це перша прочитана книжка цього автора. І мені сподобалося. Трохи пригод, трохи війни, трохи пустельної екзотики. А також – філософії. Певен, що серед сьогоднішніх виписок натрапите на цитати, які вже давно знали, але й не здогадувалися про їхнє авторство:

Книжки про незламність духу

Стурбований втратою відчуття мови, про що писав у минулій публікації, вирішив перейти виключно на україномовну літературу. Однак відразу відмовитися від стимулювального наркотику мотиваційних книжок не зміг. На щастя, тека Ukr_lit на моєму планшеті – одна з найбільших за обсягом, тож вибрати було з чого. Уже давно в списку «Прочитати згодом» перебувала Довженкова «Воля до життя». Книжка невеличка, назва мотиваційна – тож вирішив почати саме з неї. І не помилився. Наведу лише одну цитату, що концентрує в собі саму суть твору:

«Є воля — є людина! Нема волі — нема людини! Скільки волі, стільки й людини».

Джеймс Клавелл. Шляхетний дім (завершення)

Зробивши невеличку перерву на емоційні враження про те, як не слід оформлювати гарні книжки, завершуємо наше знайомство (див. частина 1, частина 2) з останнім романом азійського циклу Джеймса Клавелла (Благородный Дом: роман о Гонконге. - Санкт-Петербург : Амфора, 2006). І можемо трохи познайомитися з самим автором – він з’являється в книжці в особі письменника Пітера Марлоу, який ніби і збирає матеріали для своєї книжки про Гонконг. Також стає зрозумілим, чому цей цикл Клавелла радив прочитати Міура Ясуюкі у своїй книжці «Го і східна бізнес-стратегія»: крім того, що ці книжки дають досить повне уявлення про особливості східного життя і світосприйняття, одна з основних ідей усіх романів циклу – прагнення заволодіти новою територією, а це ж є і головним завданням у го. А ще у мене з’явилася аналогія з «Алхіміком» Коельйо: наступним кроком у розвитку фірми Струанів є повернення у Шотландію, звідки родом засновник родинного бізнесу Дірк Струан.

Взагалі ж, якщо у вас, як ви вважаєте, видався важкий тиждень – раджу перечитати цей роман, аби побачити рівень проблем головного героя (і майстерність, з якою він їх вирішує). Наприкінці хочу зазначити, що усі романи Клевеллівського циклу досить відверті у описі міжстатевих стосунків, тож, незважаючи на всю їх захопливість, не варто рекомендувати їх до прочитання підліткам, аби не стати зайвою спокусою для ще не зміцнілих душ (або хоча б нехай спочатку прочитають якусь із книжок Мантека Чіа, аби зрозуміти ставлення азійських народів до проблем статевих взаємовідносин).

• Посидіти і подумати — рідкісний, дуже рідкісний привілей в наш час.
• Китаю потрібні товари і допомогу. Без товарів і допомоги він буде беззахисний перед лицем традиційного і єдиного справжнього ворога — Росії.

Про калорійність продуктів та витрачання енергії

Оскільки я маю певний стосунок до харчової науки та занять спортом, до мене іноді звертаються з різними запитаннями. Найчастіше зустрічаються два: «Скільки калорій в тому чи іншому продукті?» та «Як можна витратити додаткові калорії?». Аби уникнути подібних запитань у майбутньому (або хоча б зменшити їх кількість), спробую відповісти на них у сьогоднішній публікації. Скористаюся для цього цікаво і змістовно написаною книжкою Юрія Олександровича Орешкіна «К здоровью через физкультуру» (М.: Медицина, 1990. - 176 с.). Як завжди, раджу вам прочитати її самостійно повністю, ми ж сьогодні поглянемо на два додатки, наведені у кінці книжки – таблицю енергетичних витрат людини, що займається різними видами діяльності, та калорійність найпоширеніших харчових продуктів. Я їх трохи упорядкував, адаптувавши до сучасних умов, і от що маємо:

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 21)

Як і обіцяв минулого разу, сьогодні ми зазирнемо аж у самий кінець книжки вибраних творів Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.) – у коментарі та примітки. Можливо, серед вас і є глибокі знавці давньоримських реалій, але я до таких не належу, тому деякі нюанси тогочасного життя були для мене не дуже зрозумілими і потребували пояснення. А зважаючи на те, що саме у той час зароджувалося християнство, багато речей, про які ми ніби й знаємо, набувають нового змісту.

Узяти хоча б притчу про двох боржників, згадану у Евангеліє від Матфея (Мтф. 18: 24-34): один винен царю 10 000 талантів, а другий винен першому боржникові 100 динаріїв. Багато це чи мало і як узгодити між собою ці суми. Виявляється, 1 талант – це приблизно 26 кг, тож навіть якщо мова йшла не про золото, а про срібло, на сучасні гроші це приблизно 10000*26*9200 грн (ціна за 1 кг) = 2 392 000 000 грн, тобто майже 2,5 млрд. грн. А 100 динаріїв? Динарій – це середня сума, яку людина могла заробити за день. Зважаючи, що середньомісячна зарплата у нас приблизно 3 тис. грн, 100 динаріїв – це близько 10 тис. грн. От тепер набагато чіткіше розумієш суть притчі: йому пробачили 2,5 млрд., а він не пробачив 10 тисяч. І не дивує вчинок друзів, які доповіли цареві про негідну поведінку невдячного боржника.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 20)

От і завершується наше знайомство з вибраними творами Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Сьогодні закінчимо (див. початок) говорити про дружбу, використовуючи діалог Ціцерона з такою ж назвою. Оскільки кількість виписок досить значна, а хочу вмістити їх усі в одну публікацію, тому пропоную без зайвої писанини переходити відразу до них:

• Життя, духовно не облагороджене, яке не відає дружби, радості принести не може.
• Є багато обставин, в яких порядна людина поступається своїми благами і готова терпіти збитки, дбаючи про друга більше, ніж про себе.
• Немає для дружби вислову більш згубного, ніж: «Люби друга, але пам'ятай, що він може стати тобі ворогом».
• Любові співгромадян, яка так владно спонукає нас до діяльності, ганебно домагатися лестощами або догоджанням, але соромитися доблесті тільки за те, що вона приносить любов народу, і поготів не слід.
• Справа кожного, хто розумний і обережний, стримувати почуття приязні і в першому його пориві, і, так би мовити, в подальшому бігу.
• Слабка людина, важко їй встояти перед спокусою влади (напередодні виборів це відчуваєш особливо гостро  – прим. моя).

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 19)

Поступово наближається до завершення наше знайомство з творами відомого давньоримського філософа і громадського діяча Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Минулого разу ми закінчили розглядати його твір «Катон Старший, або про старість», сьогодні ж на черзі – останній з творів Ціцерона, що увійшли до збірки. Назва, як і у попереднього твору, досить промовиста: «Лелій, або про дружбу». І знову Ціцерон вкладає свої філософські роздуми у вуста інших людей (чому – пояснює у першій з сьогоднішніх виписок). На жаль, більшість з нас нічого не знає ні про Гая Лелія (який і виступає головною дійовою особою цього діалогу), ні про його дружбу з Корнелієм Сципіоном Африканським, якою захоплювалися сучасники Ціцерона, тож ми навряд чи зможемо повною мірою охопити всі нюанси цього твору, однак ключові ознаки дружби, як на мене, непідвладні часу. Їх (а також багато інших цікавих міркувань Ціцерона) і спробував відобразити у своїх сьогоднішніх виписках:

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 18)

Сьогодні пропоную вашій увазі останню (див. ч. 1, ч. 2) порцію виписок з філософського твору Ціцерона «Катон Старший, або про старість» (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Оскільки старість закономірно закінчується смертю, Ціцерон знову піднімає питання гідного приготування до неї та можливості безсмертя душі (ми вже розглядали з вами діалог «Про зневагу до смерті», де ці питання з’ясовуються досить ґрунтовно). Не буду довго займати вашу увагу своїми міркуваннями, краще відразу надам слово Ціцеронові (особливо прочитайте останню з сьогоднішніх цитат):

• Нехай інші залишать собі зброю, коней, списи, кийок і м'яч, залишать собі полювання і змагання в бігу; нам, старим, нехай вони з багатьох розваг залишать гральні кістки — і опуклі і прямі — та й то лише любителям, адже старість може бути щаслива і без цього (я ще застав часи, коли неодмінною ознакою старості було доміно. Які баталії щовечора влаштовувалися, яку бурю емоцій вони викликали. Як бачимо, так повелося ще з тих давніх часів – прим. моя).

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 17)

Трохи відволікшись на вирішення проблеми вдалого депозиту, сьогодні продовжуємо (див. початок) разом з Ціцероном розмірковувати про старість, читаючи його твір «Катон Старший, або про старість» (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Як це не дивно звучатиме (особливо для тих, хто бачить реальні умови, в яких перебуває більшість сучасних людей літнього віку), автор знаходить у старості більше переваг, ніж недоліків. Зокрема, у старості людина не так залежить від пристрастей, стає спокійнішою та врівноваженішою. Люди похилого віку мають більше часу на дозвілля, улюблену справу (наприклад – садівництво) чи навіть заняття… наукою. Саме так, Ціцерон вустами Марка Катона (від імені якого йде розмірковування) стверджує – старість не буде обтяжливою, якщо не опускати рук, а протиставляти їй помірні фізичні та інтелектуальні навантаження:

• Тренування і стриманість допомагають людині навіть у старості зберегти частку колишніх сил.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 16)

Минулого разу ми закінчили з вами розгляд діалогів, що увійшли до «Тускуланських бесід» Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Але Ціцерон не обмежився просто цим перекладом (точніше – переказом) латиною основних грецьких філософських вчень. Маючи багатий життєвий досвід як у особистому, так і у суспільному плані, наприкінці життя Ціцерон пише й власні філософські твори. Один з них - «Катон Старший, або про старість» ми розглянемо сьогодні. Як зрозуміло з назви, він присвячений темі старості (можливо, для більшості з тих, хто читатиме ці виписки, тема ще не дуже актуальна, але ж краще бути готовим заздалегідь):

• Жодна похвала не віддасть належне філософії, чиї заповіти дають змогу кожному, хто їх дотримується, без турбот прожити весь свій вік.
• У кого в душі немає нічого для благого і щасливого життя, тим обтяжливий будь-який вік.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 15)

Сьогодні завершуємо розпочатий минулого разу розгляд діалогу «Про самодостатню доброчесність», що входить до «Тускуланських бесід» Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Крім цікавих і влучних думок, які я повиписував, цей діалог вартий прочитання ще й з причини наявності багатьох цікавих історій. Зокрема, Ціцерон розповідає про тирана Діонісія, що правив Сіракузами 38 років, щороку через власну підозрілість маючи від цієї влади більше клопотів, ніж задоволення і про його придворного Дамокла, який своїми лестощами подав Діонісію ідею унаочнення небезпеки влади: Діонісій поступився Дамоклу власним золотим ложем, але підвісив на кінському волосі над головою Дамокла меч (звідси й відомий вислів «Дамоклів меч»). Також у цьому діалозі Ціцерон згадує, як він відшукав забуту співвітчизниками могилу Архімеда. Згадується і Сократ зі своєю зневагою до матеріальних розкошів, і Діоген, що попросив Олександра Македонського не заступати йому сонця і багато інших відомих філософів. Тож варто прочитати цей діалог навіть просто як цікавий художній твір. Певен, що знайдете там значно більше цікавих думок, ніж зібрав я у сьогоднішні виписки:

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 14)

Знаю, що повільніше, ніж вам хотілося б, але продовжую викладати свої виписки з вибраних творів Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Сьогоднішня публікація буде присвячена нотаткам з останнього діалогу, що ввійшов до відомих «Тускуланських бесід» - «Про самодостатню доброчесність». Якщо у попередніх діалогах автор зосереджувався на якійсь одній прикметі нашого буття (смерті - див. ч. 7, болю (ч. 9), горі (ч. 10) чи пристрастях (ч.12), то доброчесність Ціцерон покладає в основу усіх тих ознак, які вирізняють людину справжньої життєвої мудрості. Аби переконатися у цьому, погляньте на дві перших цитати з тих виписок, які пропоную вашій увазі сьогодні:

• Для щастя досить однієї доброчесності.
• Доброчесність — надійна запорука блаженного життя.
• Ми, з почуття страху перебільшуючи всі прийдешні небезпеки, а з почуття скорботи — вже наявні, воліємо звинувачувати природу, а не власні помилки.

Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 13)

Сьогодні – велике православне свято і, за традицією, мав би запропонувати вашій увазі публікацію на християнську тематику. Однак маю заборгованість, яка гнітить мене уже декілька тижнів, тож краще скористаюся нагодою і продовжу знайомити вас із виписками з «Тускуланських бесід» Ціцерона. Зокрема, минулого разу ми почали читали виписки з його діалогу «Про пристрасті» (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). У сьогоднішній публікації – завершення виписок з цього діалогу:

• Людина, що поміркованістю і постійністю досягла спокою і внутрішнього миру, яку не сточить горе, не зломить страх, не спалить ненаситне бажання, не розніжить порожня радість, — це і є той мудрець, якого ми шукали, це і є той блаженний чоловік, для кого немає нічого настільки нестерпного, щоб падати духом, і нічого настільки радісного, щоб підноситися духом.
• Шукати міри у пороці — все одно, що кинутися з Левкадської скелі і сподіватися втриматися на середині падіння.
• Найперші вчителі ніколи не досягли б своїх успіхів, якщо б не жадання знань.
• Мужність буває і без люті, а гнів, навпаки, є риса легковажності.
• Немає мужності без розуму.

Про щастя, владу і викрадення

Афоризм:

Щаслива людина — тема нестерпно нудна. Оноре де Бальзак.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Exeat aula, qui vult esse pius [екзеат авла, кві вульт ессе піус]: хай залишить владу той, хто хоче бути чесним.

Значення іншомовного слова:

Баранта (тюрк. – розбійник, набіг): самовільне захоплення чужого майна (головним чином, худоби), щоб примусити його власника задовольнити претензії особи, що чинить баранту, або відшкодувати заподіяні їй раніше майнові збитки.

Про суперечку, людину і дачу

Афоризм:

Якщо ви хочете завоювати людину – дозвольте їй перемогти себе в суперечці. Бенджамін Дізраелі.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Omnia mea mecum porto [омніа меа мекум порто]: все своє ношу з собою; справжнє багатство людини – її інтелект. Біант.

Значення іншомовного слова:

Гомстед (англ. homestead – садиба, селянський двір, ферма): ділянка землі, яка надавалася в США у 19 ст. поселенцям на пільгових умовах.