Про щастя, страту і діаманти

Афоризм:

Добре, що щастя не можна купити за гроші. Ми б не витримали реклами. Дон Герольд.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Ad bestias [ад бестіас]: звірям (на поталу). Спосіб публічної страти – винуватців віддавали на шматування диким звірам на цирковій арені. Конкретно християн стосувався схожий вигук «Christianos ad leonem! [хрістіанос ад леонем!]»: християн – леву.

Значення іншомовного слова:

Кімберліт – вивержена магматична гірська порода, чорного кольору з синім або зеленим відтінками, виповнює так звані трубки вибухів газів у земній корі; алмазоносний. Від назви м. Кімберлі в Південно-Африканській Республіці.

Про щастя, владу і викрадення

Афоризм:

Щаслива людина — тема нестерпно нудна. Оноре де Бальзак.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Exeat aula, qui vult esse pius [екзеат авла, кві вульт ессе піус]: хай залишить владу той, хто хоче бути чесним.

Значення іншомовного слова:

Баранта (тюрк. – розбійник, набіг): самовільне захоплення чужого майна (головним чином, худоби), щоб примусити його власника задовольнити претензії особи, що чинить баранту, або відшкодувати заподіяні їй раніше майнові збитки.

Про щастя, звичаї та правителя

Афоризм:

Дурень шукає щастя вдалині; мудрий ростить його поруч із собою. Д. Оппенгейм.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

O tempora, o mores! [о темпора, о морес]: о часи, о звичаї! Ціцерон (з відомої промови "Проти Катіліни" - прим. моя).

Значення іншомовного слова:

Тиран (грец. τύραννος): 1) У Стародавній Греції і містах-республіках Італії 13 – 16 ст. одноосібний правитель, що прийшов до влади насильницьким шляхом. 2) Жорстокий правитель, влада якого ґрунтується на сваволі й насильстві. 3) Переносно – жорстока людина, мучитель.

Бруно Ферреро. 365 коротких історій для душі (ч. 3)

Сьогодні ми продовжуємо (див. частина 1, частина 2) читати короткі, але душевні історії від Бруно Ферреро (365 коротких історій для душі. – Львів: Свічадо, 2014. - 456 с.). Зазвичай намагаюся обмежити свої виписки одним-двома реченнями, однак у цій книжці є кілька оповідань, які закінчуються своєрідними заповідями (щось на зразок  «Десяти ритуалів осяйного життя» Робіна Шарми), і поділити їх на частини практично неможливо. Тому наприкінці публікації наведу їх повністю. Отож, розпочнемо:

• Бог - це батько, що любить так, як мама.
• Результат мовчання: людина знаходить себе саму (на цій необхідності віднаходити час для мовчання наголошується зараз практично в усіх книжках з самоорганізації, хоча священики знали про це ще задовго до Трейсі та Кові - прим. моя).
• Сьогодні знайди собі спокійний куточок і дозволь, аби тебе заколисала тиша (про щоденне «огортання ковдрою тиші» згадує і Шарма – прим. моя).
• Пустеля плаче. Плаче, тому що хотіла би бути садом, парком...
• Щодня ти мав би благати віри, щоб прагнути неможливого.
• Якщо на небі твого життя є зірка, не трать часу, обпалюючи свої крила до якоїсь тьмяної лампи.
• Ти перший маєш почати коло радости (в інтернеті зараз можна надибати багато відео з такими «колами радості», коли приємність, зроблена якійсь людині, через деякий час повертається назад – прим. моя).
• У Талмуді, книзі, в якій зібрана мудрість єврейських учителів, є такі слова: «У світі, що має настати, кожний із нас буде змушений відповісти за всі ті гарні речі, які Бог створив для нас і які ми не хотіли бачити».
• Не чекай до завтра, щоб сказати комусь, що ти його любиш. Скажи йому це зараз.

Бруно Ферреро. 365 коротких історій для душі (ч. 2)

Світлий тиждень добігає кінця, що змушує мене повертатися до своїх «заборгованостей». Зокрема, напередодні Великодня ми почали читати виписки з «Історій» Бруно Ферреро (365 коротких історій для душі. – Львів: Свічадо, 2014. - 456 с.). Сьогодні пропоную другу частину цитат. У попередній публікації натякав на дещо критичне ставлення до способу Ферреро підбирати матеріали для своїх книжок, однак пропоную відстрочити критиканство хоча б до кінця великодніх свят. Сьогодні – просто насолоджуйтеся виписками (якщо минула публікація ще не спонукала вас прочитати книжку цілком):

• Не задивляйся на свою тінь на світанку – подивися на неї у полудень (більшість історій Ферреро мають подвійне «дно». Зокрема, й ця фраза може бути тлумачена не просто як фізичне явище (уранці наші тіні довгі, а опівдні - коротенькі), але й як певний життєвий урок: не оцінюй дитину – у неї ще багато попереду, оцінюй зрілу людину – вона вже мала досить часу, аби зробити щось вартісне – прим. моя).
• Якщо на світі є хоч трохи надії, то тільки тому, що в ньому ще звучить Боже ім’я. Це єдине ім’я, що взяло на себе тягар людськости і здатне надати всьому сенс.
• Бог не має інших рук для праці, крім твоїх.
• Тільки Бог знає вагу молитви.
• Тільки Бог робить неможливе; ти ж - зроби, що можливе. Бог самодостатній; але Йому подобається розраховувати на тебе.
• Від страху виказати, хто ми є насправді, ми незрідка зводимо нанівець найважливіші зустрічі нашого життя. А деякі трапляються тільки раз у житті!
• Твоя найкраща проповідь - ти сам, твоє життя.

Бруно Ферреро. 365 коротких історій для душі

(за книжкою: Ферреро Б. 365 коротких історій для душі. – Львів: Свічадо, 2014. - 456 с.)

Вперше звернув увагу на сьогоднішнього автора, прочитавши його оповідання про дівчинку, яка прийшла на спільну молитву про дощ з червоною парасолькою. Привабила стислість оповідань, їх доброта, щирість і релігійність. Тож сьогодні пропоную виписки з книжки, яка, напевне, є найповнішою збіркою оповідань Бруно Ферреро. В інших книжках більшість цих історій повторюються, тож можете вважати, що отримаєте достатнє уявлення про автора і його твори, прочитавши саме цю книжку. На жаль, сьогодні маю брак часу, тому своїми враженнями (не завжди позитивними) поділюся в завершальній публікації, однак дещо хочу зазначити відразу: автор – католицький священик, тож будьте готові, що в деяких оповіданнях накраплятимете на невластиві для православного сприйняття захопливо-емоційні висловлювання у дусі «Поліанни». Але в цілому – книжка варта до прочитання (і періодичного перечитування). Сподіваюся, мої виписки хоч трохи переконають вас у цьому:

• Нам варто весь час про це пам’ятати: найважливіші - люди, а потім все інше.
• Ми є щастям для Господа Бога. Це найразючіший парадокс християнства.
• Родина – це єдиний справжній рахунок у банку. Не залишай же його порожнім. Ніколи. Щодня клади на нього любов, ніжність, вірність, жертовність. Відсотки з такого капіталу є воістину незліченними.
• Перемінювати створіння через любов – такий був Божий план.
• Господи, допоможи мені бути приятелем усіх. Приятелем, що чекає і не нудиться, що приймає з добротою, що вислуховує без зусилля, що дякує з радістю.
• Ніколи не знецінюй себе.

Православне свято і православна періодика

Стрітення Господнє(мініатюра з Мінологія Василія ІІ)

Сьогодні – велике православне свято: Стрітення Господа нашого Ісуса Христа. Про саму подію розповідати не буду – вона досить докладно описана в євангеліста Луки (Лк. 2: 22-33). Але й оминути це свято не можу. Тому сьогодні пропоную вашій увазі чергову порцію виписок з газети «Голос Православ’я». На жаль, лише з неї – з фінансових причин на цей рік «Православний вісник» не передплатив. Тож православно-періодичні виписки тепер з’являтимуться рідше – думаю публікувати їх у дні великих свят. Наступна порцій, наприклад, ймовірніше всього буде аж на Великдень.

Голос Православ’я (грудень 2014):

• Прагнення до миру не заперечує рішучість захищати свою землю, свою Батьківщину від іноплемінників і внутрішніх ворогів.

Голос Православ’я (січень 2015):

• Хто не бореться із самим собою, того диявол спокусить на якийсь гріх.


• В пустелі, де менше спокус, легше спасатися, ніж постійно перебуваючи серед різних спокус (пустельне життя - це один з найбільших "каменів спотикання" для людини, що прагне спасіння: з одного боку, віддалення від людей і спокус дає більше можливостей для спасіння, але, як правильно каже сьогоднішній вислів, стійкість ченця у відреченні від світу не може вважатися досконалою, доки не буде "випробувана" мирськими спокусами - прим. моя).

Про щастя, надію і нішу

Афоризм:

Дії не завжди приносять щастя; але не буває щастя без дії. Бенджамін Дізраелі.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Dum spiro, spero [дум спіро, сперо]: доки дихаю – сподіваюся. Овідій.

Значення іншомовного слова:

Ніша (франц. niche, від nicher – вити гніздо, розміщати): 1) Заглиблення в стіні для розміщення статуй, ваз, бюстів тощо. 2) Заглиблення в траншеях та інших фортифікаційних спорудах, призначене для зберігання боєприпасів. 3) Симптом ураження стінки органів шлунково-кишкового тракту. Найчастіше вказує на виразкову хворобу.

Про дощ, появу і отруту

Афоризм:

Деякі люди гуляють під дощем. Інші просто мокнуть. Боб Ділан.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Deus ex machina [деус екс махіна] – букв. «бог з машини»; несподівана, але вчасна, доречна поява когось (у грецьких і римських трагедіях – бог, що несподівано з’являвся на сцені за допомогою захованої за лаштунками машини і розв’язував дію).

Значення іншомовного слова:

Нікотин (франц. nicotine): алкалоїд тютюну й махорки. Сильна отрута, що порушує діяльність нервової системи і при курінні спричинює хронічне отруєння організму. Від прізвища французького дипломата 16 ст. Ніко, який вперше ввіз тютюн до Франції.

Православна періодика (жовтень-листопад 2014)

"Поклоніння пастухів"
(автор - Герріт ван Гонтгорст)

Чим закінчував учора, з того почну й сьогодні: «Христос народився, славімо Його». Вітаю усіх православних християн (та й не лише їх, адже це свято вважається державним, простіше - вихідним днем) з Різдвом Христовим. Назбиралася чергова порція виписок з "Православного вісника" та "Голосу Православ'я", яку й пропоную вам сьогодні.

Православний вісник (жовтень 2014):

• Треба жити по-християнські, а не лише називатися християнами.
• Політика умиротворення агресора ніколи не приводить до миру.
• Солдати воюють не лише заради нас, але й замість нас.
• Зроби достатньо зі свого боку – а все інше зробить Бог (у свій час натрапив на гарний і подібний до цього вираз «роби, що належить, а результат – на волю Божу» – прим. моя).
• Горе тому пастирю, через якого спокушуються віруючі та вчинки якого відвертають людей від Христа і Церкви.
• У важкі часи особливо важливо вміти відкласти особисті інтереси заради інтересів держави.
• Знання і досвід дають людині можливість, впевненість і свободу у виборі життєвого шляху, шанс на реалізацію своїх здібностей і бажань.
• Важливо турбуватися про власний стан тіла, розуму і душі, аби мати сили нести благо і підтримувати ближніх.
• Важливо не брати всю відповідальність за людину на себе – треба просто сприймати її дещо краще, ніж вона є.
• Сотня проповідей не може замінити одного прикладу.

Робін Шарма. Монах, що продав свій «Феррарі» (завершення)

От і завершується  наше знайомство (див. ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5, ч. 6) з книжкою, що входить до п’ятірки кращих мотивуючих книжок (Робин Шарма. Монах, который продал свой «Феррари». - М.: ООО Издательский дом «София», 2003. — 224 с.). У сьогоднішніх виписках автор акцентує увагу на необхідності балансу між егоїзмом та альтруїзмом (який Сельє, до речі, називав груповим егоїзмом), а також на необхідності жити радістю сьогодення, не відкладаючи своє життя на майбутнє. А ще – на необхідності обов’язково мати мету життя (згадаймо виписку «мета життя – життя з метою»). Мету, яка буде важливою саме для вас, а не для оточення, близьких чи колег. Знайдете мету – наповните життя змістом. А як ще й складете план її досягнення – значно перевищите сіру більшість, що постійно прогинається під обставини свого (чи справді свого?) життя. Та не буду заважати вам своїми роздумами, читайте, що говорить про це сьогоднішній автор:

• Єдине, що ти зможеш узяти з собою після смерті, - це свою совість.
• Твоє покликання в кінцевому підсумку зводиться до безкорисливого служіння (в тій чи іншій формі) іншим людям.
• Вільям Блейк: «Все живе живе не сама по собі і не саме для себе».
• Якість твого життя зводиться до якості свого внеску в життя інших.
• Люди готові віддавати гроші в обмін на осягнення сенсу життя.
• Прагнучи зробити світ краще, ти покращуєш власне життя.
• Необхідна іскра усвідомлення, яка б запалила свічку співчуття.
• Я даремно витрачав можливості кожного свого дня, які розкидало на моєму шляху життя.
• Найважливіше для людини - це її сьогодення. Навчися жити в сьогоденні і насолоджуватися ним повною мірою (схожу ідею не раз можна було зустріти в «Хагакуре» - прим. моя).

Робін Шарма. Монах, що продав свій «Феррарі» (ч. 6)

Оскільки благальний звернень про сповільнення від вас не отримую, вважатимемо, що взятий темп публікації виписок (див. частина 1, частина 2, частина 3, частина 4, частина 5) є прийнятним. Книжка, що її ми розглядали останні тижні (Робин Шарма. Монах, который продал свой «Феррари». - М.: ООО Издательский дом «София», 2003. — 224 с.) поступово добігає кінця, тому виписок залишилося лише на два рази (і вони будуть дещо коротшими, аби ви все встигали опрацювати). Сьогодні мова йтиме про необхідність (і методи) виховання сили волі, трохи зачепимо тему тайм-менеджменту та негативного мислення. Словом, стандартний набір самоорганізаційних книжок, викладений доступно і мотивуюче. Прошу:

• Коли ти керуєш своїми думками, ти керуєш своєю свідомістю. Якщо ти керуєш своєю свідомістю, ти керуєш своїм життям.
• Правильні судження приходять з досвідом, а досвід приходить з хибними судженнями.
• Коли ти сміливо і мужньо просуваєшся до своїх мрій, ти починаєш спиратися на силу всесвіту (таке відчуття, що всі книжки з самоорганізації зобов’язані написати цю фразу – прим. моя).
• Єдине, що стоїть між людиною і її мрією, - це страх невдачі.
• Коли ти звільняєш свою силу волі, ти стаєш господарем своєї власної долі.
• Із сталі дисципліни ти викуєш характер, сповнений мужності та спокою.
• Не намагайся обігнати інших – намагайся перевищити себе.
• Я завжди робив те, що мені слід було робити… на думку когось іншого.
• Сила волі дасть тобі можливість зажити тим життям, про яке ти мріяв, а не миритися з тим, яке у тебе є.

Робін Шарма. Монах, що продав свій «Феррарі» (ч. 5)

Деякі книжки з самоорганізації занадто теоретичні, чого не скажеш про нашу сьогоднішню книжку (Робин Шарма. Монах, который продал свой «Феррари». - М.: ООО Издательский дом «София», 2003. — 224 с.). Крім значної кількості практичних прийомів, розкиданих по всьому тексту (див. частина 1, частина 2, частина 3, частина 4), у цій книжці є й комплексний підхід до самовдосконалення – Десять ритуалів осяйного життя (у тексті всі ці слова, як і назви окремих ритуалів, написані з прописної літери, але такої наруги над мовою я стерпіти не можу). Ритуали досить прості й легкі для втілення, тому радив би спробувати хоча б деякі (все одно з більшістю цих принципів ви зустрінетеся в інших книжках з самовдосконалення, то навіщо відкладати). Пам’ятайте лише правило «Двадцяти одного» (якщо забули, що це – перечитайте третю порцію виписок). Отож, «Десять ритуалів осяйного життя»:

• 1. Ритуал Самотності: у твоєму щоденному графіку повинен бути передбачений обов'язковий період спокою (ти ніби огортаєшся прекрасною ковдрою тиші).
• Самотність і спокій поєднують тебе з твоїм творчим джерелом.
• Якщо можливо, щодня спілкуйся з природою.
• 2. Ритуал Фізичної Досконалості: щодня виділяй не менше 45 хвилин, аби дати храму свого тіла енергійне навантаження.
• 3. Ритуал Здорового Харчування: наповни свою тарілку свіжими овочами, фруктами і злаками - і ти зможеш жити нескінченно довго.
• У горили приблизно в тридцять разів більше сили, ніж у людини.
• Вічний принцип: «людина повинна жити помірним життям і ніколи не вдаватися до крайнощів».

Робін Шарма. Монах, що продав свій «Феррарі» (ч. 4)

Здавалося б, лише один додатковий день для книжкових виписок, але темп значно зріс. Сподіваюся, ви встигаєте не лише переглянути, але й спробувати рекомендації (див. частина 1, частина 2, частина 3), що їх я навизбирував з книжки, яку ми розглядали минулого тижня (Робин Шарма. Монах, который продал свой «Феррари». - М.: ООО Издательский дом «София», 2003. — 224 с.). Вони здаються досить нескладними, але не слід недооцінювати силу простих речей – вони сильні постійністю виконання. Так і поради з цієї книжки – ніби нічого надзвичайного (автор постійно мусить надавати їх додаткового ореолу таємничості, називаючи містичними чи магічними), але спробуйте почати робити – і ваші зусилля обов’язково будуть винагородженні. Отож, що я навиписував сьогодні:

• У ритуалі прихована величезна сила.
• День без сміху або день без любові - це день без життя.
• Залишайся зосередженим на сенсі життя і безкорисливому служінні іншим.
• Запалююча душу пристрасть – краще пальне для твоїх бажань.
• Наповни вогнем пристрасті все, що ти робиш - і ти швидко одержиш багатий духовний і матеріальний урожай.
• «Кайзен» – японське слово, що означає постійне і безупинне удосконалення. Це візитна картка кожної людини, що живе піднесеним, усвідомленим життям (Вікіпедія стверджує, що правильно писати і казати «кайдзен» – прим. моя).
• Епіктет: «Ніхто не вільний, якщо він не пан самому собі».
• Зрозумій важливість виховання сили характеру, розвитку усвідомленого мислення і мужності в житті.
• Єдині обмеження у твоєму житті - це ті, які ти встановлюєш для себе сам.

Робін Шарма. Монах, що продав свій «Феррарі» (ч. 2)

Пропоную продовжити розпочате у середу читання порад від монаха без автомобіля (Робин Шарма. Монах, который продал свой «Феррари». - М.: ООО Издательский дом «София», 2003. — 224 с.). Незважаючи на те, що розповідь у книжці ведеться ніби у вигляді діалогу двох знайомих, вона досить насичена практичними вправами і рекомендаціями. Зокрема, вже у сьогоднішній виписках ви зустрінете кілька прийомів, котрі можете відразу випробовувати (або залишити на понеділок, як це робить більшість. Але ж ви – не більшість!). Не впевнений, що вам вдасться кожного дня мати свіжу троянду (для чого – дивіться виписки), але не думаю, що це наскільки принципово. Аби було бажання – а способи вирішення проблеми знайдуться (ого, вже починаю говорити мотиваційними слоганами, час закінчувати писанину). Нагадую, що перекладав самостійно, тому намагається зрозуміти суть і вибачайте за можливі огріхи:

• Концентрація - основа досконалості свідомості.
• Сам той факт, що у тебе є бажання або мрія, означає, що у тебе є і відповідна здатність реалізувати їх.
• Секрет щастя простий - з'ясуй, чим ти справді любиш займатися, і всі свої сили віддай цьому заняттю.
• Віктор Франкль: «Успіху, як і щастя, не можна добиватися. Він приходить потім, як незапланований результат відданості справі, більш значній, ніж ти сам».
• Занадто багато з нас підвладні непотрібній і нескінченній метушні. Ця суєта спустошує, позбавляє нас природної життєвої сили й енергії.
• Занепокоєння - причина витоку безцінної енергії та потенціалу твоєї свідомості.
• Більшість людей живуть в обмеженнях зони власного комфорту. Найкраще, що може зробити для себе людина, - це регулярно залишати зону звичного.

Робін Шарма. Монах, що продав свій «Феррарі»

(за книжкою: Робин Шарма. Монах, который продал свой "Феррари". - М.: ООО Издательский дом «София», 2003. — 224 с.).

Минулої середи я вже зазначав, що виписок з різних книжок накопичилося досить багато, тому зроблю ще один "книжковий" день - щосереди. Сьогодні пропоную вашій увазі книжку, про яку вже досить давно чув і згадки про яку часто можна зустріти на різноманітних сайтах з саморозвитку. Довго відкладав її читання/опрацювання, бо чомусь (напевне, назва винна) вважав, що мова йтиме про якусь буддійсько-трансцендентну історію. Частково мої очікування справдилися – у книжці не обійшлося без гір, відлюдників і монаших (не перекладаю, як "чернечих", оскільки головний герой ходить не у чорному, а у червоному) одіянь, однак корисних речей знайшов значно більше. Тому вирішив самотужки перекласти українською хоча б найкращі (на мою думку) виписки і запропонувати їх вашій увазі. Оскільки нотаток виявилося досить багато, викладатиму поступово і паралельно ділитимуся деякими враженнями. Сьогодні – перша порція:

• Доки ми свято віримо в нашу справу і наша воля до перемоги непохитна, перемогу у нас не відняти.
• Ми перетворилися на рабів, прикутих до годинникової стрілки.
• Він втомився від своєї втоми.
• На смертному одрі ти не будеш себе картати за те, що мало часу проводив на роботі.
• Серцевий напад був усього лише симптомом глибшої проблеми.
• Робота перестала приносити задоволення і перетворилася на звичайний бізнес.
• Альбер Камю сказав, що «справжня турбота про майбутнє полягає в тому, щоб віддати все теперішньому».
• Я втомився від існування, схожого на нескінченні навчання з повітряної оборони.
• Все відбувається з якоюсь метою, і всяка невдача несе в собі урок.
• Втрати - і особистого, і професійного, і навіть духовного плану, здатні істотно розсунути горизонти особистості.
• Він скинув кайдани розуму і замість цього довірився своїй інтуїції.
• Життя в кінцевому підсумку зводиться до вибору.

Православна періодика (серпень-вересень 2014)

Періодично я публікую виписки з православної періодики – сьогодні саме один з таких днів. Зважаючи на події в країні, значна частина матеріалів навіть у духовній пресі стосується питань війни (як матеріальної, так і духовної) та захисту національних інтересів. Але й серед таких заміток можна знайти досить перлин для «зрошування» наших запилених сучасними мас-медіа душ. Що я й спробував зробити:

Православний вісник (серпень 2014):

• Біси вселяються не у всіх людей, а спокушають – усіх.
• Ісус Христос не боявся говорити правду, але в Його правді не було ні глузування, ні злісної критики, ні приниження чи осудження.
• Наука тоді правдива, коли вона не суперечить Божественній істині.
• Церква лікує не хворобу, а її причину, тобто гріх.
• Ми [УПЦ КП] не зацікавленні у захопленні храмів, нам потрібна українська паства.
• Ми повинні пам’ятати, що Бог керує світом і від Нього залежить усе.
• Ворог ніколи не закріпиться там, де його не підтримує місцеве населення.
• Не забуваймо жити з Богом в серці.
• Внутрішнє, духовне життя людини реалізується через її природну сторону – тіло, розум і почуття.

Православний вісник (вересень 2014):

• Ніхто не має влади над своїм життям, бо не знає, коли він помре.
• Марія Магдалина стала апостолом для апостолів, бо перша звістила їх про воскресіння Ісуса Христа.
• Ми повинні постійно боротися з дияволом, а це означає, що треба боротися не тільки з гріховними ділами, але й з гріховними словами, і гріховними думками і почуттями.
• Потрібно будувати нерукотворний храм в душі кожного християнина – тоді наповниться змістом і потреба спорудження храмів земних, рукотворних.

До православного свята - виписки з Кураєва

Нещодавно згадував відомого апологета православ’я – отця Андрія Кураєва. У свій час його книжки були для мене справжнісіньким відкриттям: виявляється, і в наш час є люди, які здатні аргументовано відповісти на «закиди» атеїстів та сектантів різного гатунку. При цьому його публікації стосуються усіх сфер життя сучасної людини – від захоплення східною і псевдосхідною (в дусі Блаватської та Реріха) духовністю (цим він подібний до вже згадуваного нами о. Серафима (Роуза) до безглуздості боротьби зі штрих-кодами на товарах та індивідуальними податковими номерами.
На жаль, у той час ґрунтовних виписок не робив – більше намагався засвоїти хід логічних суджень, тому збереглося небагато. Та й те – без зазначення конкретного твору. Але ж сьогодні велике православне свято - Успіння Пресвятої Владичиці нашої, Богородиці й Приснодіви Марії (як не дивно для далеких від православного світогляду людей називати святом день смерті Богородиці), тому відбутися тривіальним комплектом афоризм-крилатий латинський вислів-тлумачення іншомовного слова+фото природи не міг. Подаю лише дещицю виписок з мого паперового архіву і настійливо закликаю усіх, хто «губиться» у полемічних суперечках з протестантами чи просто хоче глибше відчути Православ’я, перечитати хоча б основні твори цього автора. Щоправда, його іноді «заносить» у категоричності суджень, однак навіть у цьому він намагається зберегти щирість. Мені не дуже імпонує його ставлення до проблеми церковного розділення в Україні, однак він різко виступив проти анексії Криму Росією в той час, коли вся церковна ієрархія відбувалася мовчанням, що заслуговує безумовної поваги. От кілька виписок цього неоднозначного автора я і пропоную вам сьогодні:

• Обряд – спосіб приймання Дару. Людина дає оболонку («обряджає»), а Бог вкладає у неї свій зміст, свій Дар – Себе.
• Віримо в усіх богів і в жодного.
• Про проповідь:

1. один добре забитий гвіздок краще десяти, забитих слабко;

«Незалежні» християнські виписки

Так, я знаю, сьогодні вся Україна відзначає (на жаль, у зв’язку з останніми подіями, – не святкує) День незалежності. Звичайно, хотілося підготувати низку тематичних виписок. Була ідея зібрати афоризми про незалежність (але їх побіжно в інтернеті й десятка не назбиралося) чи підготувати історичну довідку щодо того, скільки разів Україна втрачала і знову здобувала свою незалежність. Та на все це потрібен час, а його я витратив на суто прагматичні цілі – копав картоплю. Тому нічого іншого не залишається, як знову звернутися до свого паперового архіву. Єдине, що дотичне у сьогоднішніх виписках до нашого свята – вони теж «незалежні», тобто в записнику просто написано «з різних джерел» без вказівки конкретного автора і твору. Сподіваюся, це не вплине на їх значимість:

• Ангели зла скинуті на землю. Ангели добра спускаються добровільно.
• За 10 праведників Господь не знищив би Содом (Буття, 18: 32). Навіть за одного грішника він віддав Сина.
• Темні сили пророкують лише те, що залежить від них. Людина починає вірити – вони подають хибні пророцтва. Вони не збуваються – і людина перестає вірити в пророцтва взагалі, в тому числі й біблійні.
• Чим ретельніше і глибше ми вивчаємо створене людиною, тим більше помилок знаходимо. Заглиблення у Боже виявляє нову і нову досконалість.
• Не дзеркало робить людину брудною, не закони роблять її грішною – вони лише виявляють це.

Нова порція архівних виписок (на християнську тему)

Продовжую почату минулого вівторка публікацію мого архіву паперових виписок. Як ви побачите, читав я досить безладно (та й зараз іноді цим грішу). Оскільки обіцяв вихідні дні присвячувати християнській тематиці – ці суботні нотатки будуть саме такими. Не всі книжки високої якості, але, як казав (якщо не помиляюся) Сенека, навіть у найгіршій книжці можна знайти гарну думку. Саме це я і намагався зробити. Що з того вийшло – читайте:

Антоні Пацьорек. Біблія для кожного і на кожний день (Старий Завіт). — Львів: Свічадо, 2005 – 354 с.

• Вавилонська вежа: хто пориває з Богом – не здатен порозумітися і з людиною.
• Вчинки людини не призводять до автоматичного покарання. Навіть у випадку з Содомом Бог має бути справедливим до кінця: «Піду і подивлюся…» (Буття, 18:21).
• Бог записав заповіді на камені, щоб люди перенесли їх у серця. Бог забажав кам’яного храму, щоб оселитися у серці людини.
• Запитання «Адаме, де ти?» (Буття, 3:9) - це не гра в хованки всевидячого Бога, а перевірка самоусвідомлення людиною свого вчинку (де ти перебуваєш в душі, що відчуваєш).
• Мудрість походить від Бога і приводить до Бога.

Святий Августин. Сповідь / Пер. з латини Ю. Мушака. - Львів: Свічадо. – 2008. – 356 с.

• Ти так велів, і так воно є, що кожен не доведений до ладу дух стає карою для самого себе.
• Кращою спонукою в навчанні є вільна цікавість, а не силування, до якого завжди приєднується страх (це силування … сповільнює одушевлення цікавості).
• Блаженний, хто любить Тебе (Бога – прим. моя), хто друга свого любить у Тобі, а ворога свого любить з любові до Тебе.
• Менше звертав я уваги на посуд бесіди, а більше – на страву знання.
• Скоряючись Тобі (Богові – прим. моя) у всьому, мав наказувати своєму тілу (Коли людина повстає проти Бога, її тіло повстає проти неї – прим. моя).
• Людський люд цікавий пізнавати чужі гріхи, але лінивий виправляти свої.