Бруно Ферреро. 365 коротких історій для душі

(за книжкою: Ферреро Б. 365 коротких історій для душі. – Львів: Свічадо, 2014. - 456 с.)

Вперше звернув увагу на сьогоднішнього автора, прочитавши його оповідання про дівчинку, яка прийшла на спільну молитву про дощ з червоною парасолькою. Привабила стислість оповідань, їх доброта, щирість і релігійність. Тож сьогодні пропоную виписки з книжки, яка, напевне, є найповнішою збіркою оповідань Бруно Ферреро. В інших книжках більшість цих історій повторюються, тож можете вважати, що отримаєте достатнє уявлення про автора і його твори, прочитавши саме цю книжку. На жаль, сьогодні маю брак часу, тому своїми враженнями (не завжди позитивними) поділюся в завершальній публікації, однак дещо хочу зазначити відразу: автор – католицький священик, тож будьте готові, що в деяких оповіданнях накраплятимете на невластиві для православного сприйняття захопливо-емоційні висловлювання у дусі «Поліанни». Але в цілому – книжка варта до прочитання (і періодичного перечитування). Сподіваюся, мої виписки хоч трохи переконають вас у цьому:

• Нам варто весь час про це пам’ятати: найважливіші - люди, а потім все інше.
• Ми є щастям для Господа Бога. Це найразючіший парадокс християнства.
• Родина – це єдиний справжній рахунок у банку. Не залишай же його порожнім. Ніколи. Щодня клади на нього любов, ніжність, вірність, жертовність. Відсотки з такого капіталу є воістину незліченними.
• Перемінювати створіння через любов – такий був Божий план.
• Господи, допоможи мені бути приятелем усіх. Приятелем, що чекає і не нудиться, що приймає з добротою, що вислуховує без зусилля, що дякує з радістю.
• Ніколи не знецінюй себе.
• Якщо тебе справді засмучує ненависть у світі, не плач і не втрачай надії, а зроби щось, хай навіть маленьке!
• Коли ми не чуємо відповіді на наші молитви, то це тому, що насправді її не сподіваємося.
• А що зробив за минулу годину ти? (щойно закінчив переглядати одне відео з порадами Пінтосевича – так йому мобільний телефон щогодини нагадує про те, що година життя вже проминула – прим. моя)
• Треба прийняти ризик життя і збагнути, що часом ми є голубами, а часом - статуями (людям, які ніколи не бачили, у що ці мирні птахи можуть перетворити найгарніші статуї, цей вислів буде важко зрозуміти , але більшість, думаю, посміхнуться - прим. моя).
• Не шукай Христа в образі однієї людини. Відблисків Христового лику шукай у кожному.
• Дехто вдає зі себе кращого, сильнішого, аніж є насправді. Боїться бути собою.
• Можемо жити лише тоді, коли знаємо, що нас хтось чекає.
• Людські істоти слабкі, і їх легко зранити.
• Він (Бог-Син – прим. моя) говорив про Бога людям, котрі не хотіли слухати. Тепер допомагає своєму Отцеві вислуховувати молитви.
• Можна молитися завжди, хай скільки цього хочеш, будучи певним, що Бог нас вислухає. Вони (маються на увазі три іпостасі Бога - прим. моя) так влаштували світ, що Один із Них завжди чуває.
• Якщо не вірите у Бога, то, попри те, що ви атеїсти, будете дуже самотні, тому що ваші батьки не можуть ходити з вами скрізь. А Бог може (як на мене, цей аргумент частіше спрацьовує з молодими батьками, коли вони розуміють, що не можуть бути зі своєю дитиною постійно, не зможуть захистити її в усіх ситуаціях її життя – і тоді вони віддають її під Божий захист – прим. моя).
• Кожна проблема дає нам змогу зробити один крок уперед, кожна проблема має якийсь розв'язок - якщо не вважатимемо себе переможеними...
• Бог знає лише одне формулювання: «Безплатно».
• «Вірю в тебе» - це набагато більше, ніж казати, що любиш. Це найчистіша сила.
• Ми мусимо навчитися жити поруч з тінню своєї смерти (колись ми вже досить ґрунтовно розмірковували про подібність такого ставлення до життя у християн і самураїв – прим. моя).
• Хто не знає, чого хоче, зазвичай закінчить там, де не хотів.

PS. Продовжимо наступного тижня.