Про думки, погляди і барабан

Афоризм:

Думай добре, і думки визріють у добрі справи. Лев Толстой.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Sub alia specie [суб аліа спеціе]: під іншим кутом зору; з іншого погляду.

Значення іншомовного слова:

Тимпан (від грец. τΰμπανον – барабан): 1) Ударний музичний інструмент – вид мідних тарілок або невеликої литаври. 2) Внутрішнє поле фронтону. 3) Те саме, що й декель.

Ламикін О.Д. Секрети людей, у яких не болять суглоби й кістки (ч. 2)

Сьогодні продовжуємо читати книжку про здоров’я кісток і суглобів (Олег Ламыкин. Секреты людей, у которых не болят суставы и кости. – М.: АСТ, 2014 – 320 с.). Минулого разу я трохи розповів про суть системи (нагадаю, в її основі – система статичних вправ), необхідність додержання правильного режиму харчування та навів кілька цікавих фактів про хімічний склад нашого тіла. Сьогодні перейдемо безпосередньо до вправ: поговоримо про необхідність розігріву перед виконанням основної частини, зупинимося на вимогах до самого виконання, а також розглянемо різні рівні складності цієї системи. Але спочатку – традиційна рокарта:

Про комплімент, війну та головну роль

Афоризм:

Комплімент підвищує продуктивність роботи жінки вдвічі. Франсуаза Саган.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Silent leges inter arma [сілент легес інтер арма]: мовчать закони під час війни (букв. – серед зброї). Ціцерон. Іноді зустрічається у зворотньому порядку: «inter arma silent leges [інтер арма сілент легес]».

Значення іншомовного слова:

Протагоніст (грец. πρωταγωνιστής): у давньогрецькій трагедії – актор, який виконував головну роль (героя, героїні).

Ламикін О.Д. Секрети людей, у яких не болять суглоби й кістки

(за книжкою: Олег Ламыкин. Секреты людей, у которых не болят суставы и кости. – М.: АСТ, 2014 – 320 с.)

В одній з попередніх публікацій, розповідаючи про свої вагання з вибором виду фізичних навантажень на період Великого посту, я згадував систему «мостів» і обіцяв розповісти про неї. Сьогодні виконую обіцяне – тим більше, що практикую цю систему вже кілька місяців, трохи набрався досвіду й навіть насмілився вносити певні корективи. Кого цікавлять відразу результати – зазначу, що суглоби стали «тріщати» менше, однак чи це заслуга цієї системи, чи зміни способу харчування – поки що говорити рано. До речі, якщо ви пам’ятаєте, коли ми опрацьовували книжку братів Бюзенів «Супермислення», у нас склалася невеличка традиція починати понеділок з рокарти. Вирішив частину інформації з сьогоднішньої книжки також представити у вигляді рокарти – от що маємо (це лише перша частина, повністю наведу в останній публікації, бо дуже дрібно виходить):

Бруно Ферреро. 365 коротких історій для душі (завершення)

Починаючи знайомити вас (див. частина 1, частина 2, частина 3) з душевними історіями від Бруно Ферреро (365 коротких історій для душі. – Львів: Свічадо, 2014. - 456 с.), я зазначав, що маю кілька зауважень до деяких з оповідань (точніше, до їх авторської інтерпретації). Звичайно, критикувати легше, ніж написати самому, але давайте я викладу свої міркування, а ви вже самі приймайте рішення про їх обґрунтованість.

Зокрема, кілька розповідей я знав ще з дитинства і трохи в іншому вигляді, ніж подає їх автора. Наприклад, оповідання «Вищі інтереси», якщо я не помиляюся, має свої аналоги ще в древній історії; розповідь «Бачити Бога» - пряме запозичення відомої історії з учнем Сократа, який хотів навчитися його мудрості (деякі джерела навіть кажуть, що цим учнем був Платон). А історію «Чарівний перстень» я знаю навіть у кращій інтерпретації, ніж подає її автор – у моєму варіанті на персні було два написи: коли король надміру радів – він читав напис «Все проходить…», коли сумував – «…і це пройде» (до речі, у знаній мною версії говориться не про якогось абстрактного короля, а про Соломона, якого автор згадує лише наприкінці розповіді). Історія «Таємниця раю» чомусь складається з двох частин, першу з яких я, здається, зустрічав у «Хагакуре» чи якійсь з дзен-будійських книжок, а другу знаю ще з дитинства (щоправда, вона не мала японського антуражу і замість паличок в ній фігурували звичайні ложки).

Про дружбу, об’єктивність та напис

Афоризм:

Друг – це та людина, якій можна розповісти про себе найогидніше. Володимир Висоцький.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Sine ira et studio [сіне іра ет студіо] – букв. «без гніву й упередження»; об’єктивно, неупереджено. Таціт.

Значення іншомовного слова:

Тильда (ісп. tilde, від лат. titulus – напис): 1) Діакритичний знак, який показує м’якість приголосного або носовий характер голосного в мовах з латинським алфавітом. 2) Друкарський знак (~), який використовують у словниках для позначення слова або його частини при їх повторенні.

Бруно Ферреро. 365 коротких історій для душі (ч. 3)

Сьогодні ми продовжуємо (див. частина 1, частина 2) читати короткі, але душевні історії від Бруно Ферреро (365 коротких історій для душі. – Львів: Свічадо, 2014. - 456 с.). Зазвичай намагаюся обмежити свої виписки одним-двома реченнями, однак у цій книжці є кілька оповідань, які закінчуються своєрідними заповідями (щось на зразок  «Десяти ритуалів осяйного життя» Робіна Шарми), і поділити їх на частини практично неможливо. Тому наприкінці публікації наведу їх повністю. Отож, розпочнемо:

• Бог - це батько, що любить так, як мама.
• Результат мовчання: людина знаходить себе саму (на цій необхідності віднаходити час для мовчання наголошується зараз практично в усіх книжках з самоорганізації, хоча священики знали про це ще задовго до Трейсі та Кові - прим. моя).
• Сьогодні знайди собі спокійний куточок і дозволь, аби тебе заколисала тиша (про щоденне «огортання ковдрою тиші» згадує і Шарма – прим. моя).
• Пустеля плаче. Плаче, тому що хотіла би бути садом, парком...
• Щодня ти мав би благати віри, щоб прагнути неможливого.
• Якщо на небі твого життя є зірка, не трать часу, обпалюючи свої крила до якоїсь тьмяної лампи.
• Ти перший маєш почати коло радости (в інтернеті зараз можна надибати багато відео з такими «колами радості», коли приємність, зроблена якійсь людині, через деякий час повертається назад – прим. моя).
• У Талмуді, книзі, в якій зібрана мудрість єврейських учителів, є такі слова: «У світі, що має настати, кожний із нас буде змушений відповісти за всі ті гарні речі, які Бог створив для нас і які ми не хотіли бачити».
• Не чекай до завтра, щоб сказати комусь, що ти його любиш. Скажи йому це зараз.

Про мозок, владарювання та кволість

Афоризм:

Комп’ютер має єдину перевагу перед мозком – ним користуються. Габріель Лауб.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Si iudicas, cognosce; si regnas, iube [сі юдікас, когносце; сі регнас, юбе]: якщо судиш – з’ясуй; якщо царюєш – наказуй.

Значення іншомовного слова:

Прострація (від лат. prostratio – повалення): стан надзвичайної фізичної і нервово-психічної кволості в людини. Може виникнути у випадку тяжких інфекційних захворюваннях, виснаженні, нервових потрясіннях тощо.

Підсумки посту

"Христос у пустелі"(автор - Іван Крамськой)

У багатьох блогерів є звичка писати такі собі підсумкові публікації. Зазвичай вони припадають на новорічний період і містять звіти за минулий рік та плани на майбутнє. Для мене Новий рік жодного межового змісту не має (про своє ставлення до цього свята я вже якось писав), тому для своєрідного підсумку обрав вагоміший «злам» у щоденному плині життя – Великий піст.

Спочатку про результати, які виміряти найлегше: схуд на 7 кг (за цей тиждень вже «повернув» майже 4 кг) і позбувся 5 см у талії (повернувся до розміру 10-річної давнини). Цьому, звичайно, є кілька причин:

- обмеження у харчуванні (намагався дотримуватися приписів Церкви, особливо щодо «суворості» першого й останнього тижнів посту, тому саме на ці періоди припало по 3 кг втрати ваги);

- фізичні навантаження (хоча звичні тренування зі штангою полишив, однак майже щоденно вранці робив «мости», статичні підтягування і «вершника»).

Якщо говорити про менш матеріальні речі, то відчув, що в період посту став спокійнішим, врівноваженішим, дещо поблажливішим до оточення. Цьому сприяли, думаю, і певні гастрономічні обмеження (недаремно піст тілесний вважається невід’ємною складовою посту духовного), і щоденні молитви (про які вже писав нещодавно).

Бруно Ферреро. 365 коротких історій для душі (ч. 2)

Світлий тиждень добігає кінця, що змушує мене повертатися до своїх «заборгованостей». Зокрема, напередодні Великодня ми почали читати виписки з «Історій» Бруно Ферреро (365 коротких історій для душі. – Львів: Свічадо, 2014. - 456 с.). Сьогодні пропоную другу частину цитат. У попередній публікації натякав на дещо критичне ставлення до способу Ферреро підбирати матеріали для своїх книжок, однак пропоную відстрочити критиканство хоча б до кінця великодніх свят. Сьогодні – просто насолоджуйтеся виписками (якщо минула публікація ще не спонукала вас прочитати книжку цілком):

• Не задивляйся на свою тінь на світанку – подивися на неї у полудень (більшість історій Ферреро мають подвійне «дно». Зокрема, й ця фраза може бути тлумачена не просто як фізичне явище (уранці наші тіні довгі, а опівдні - коротенькі), але й як певний життєвий урок: не оцінюй дитину – у неї ще багато попереду, оцінюй зрілу людину – вона вже мала досить часу, аби зробити щось вартісне – прим. моя).
• Якщо на світі є хоч трохи надії, то тільки тому, що в ньому ще звучить Боже ім’я. Це єдине ім’я, що взяло на себе тягар людськости і здатне надати всьому сенс.
• Бог не має інших рук для праці, крім твоїх.
• Тільки Бог знає вагу молитви.
• Тільки Бог робить неможливе; ти ж - зроби, що можливе. Бог самодостатній; але Йому подобається розраховувати на тебе.
• Від страху виказати, хто ми є насправді, ми незрідка зводимо нанівець найважливіші зустрічі нашого життя. А деякі трапляються тільки раз у житті!
• Твоя найкраща проповідь - ти сам, твоє життя.

Про дотеп, увагу і каструлю

Афоризм:

Дотепне висловлювання абсолютно нічого не доводить. Вольтер.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Sic [сік]: так, саме так. Зазвичай пишеться у дужках і закінчується окличним знаком на позначення того, що саме так написано в наведеному місці оригіналу (хоча це і може здаватися дивним). Іноді так позначають місце в тексті, що потребує підвищеної уваги.

Значення іншомовного слова:

Тигель (нім. Tiegel, від грец. τήγανον – сковорода, каструля): 1) Посудина для плавлення або нагрівання різних матеріалів. 2) Масивна металева плита друкарських машин для притискування паперу до вкритої фарбою друкарської форми.

Віруючі і прихожани

Поступово стихають Великодні святкування, все рідше чути радісне “Христос воскрес!» - час і мені повертатися у робочий ритм. Сьогодні хочу запропонувати вашій увазі статтю, актуальність якої підтверджується кожного Світлого понеділка. Якщо ви бували у цей день у храмі – могли помітити разючу невідповідність у кількості вірян з попереднім (недільним) днем. Ще вчора люди не лінувалися встати опівночі чи до світання, прийти (іноді досить здалеку) до церкви. Сьогодні ж – у храмі одиниці. Чому так? Мусимо з жалем визнати, що більшість приходила не прославити воскреслого Христа, а посвятити «паску, крашанку й ковбаску». Про це – наша сьогоднішня стаття.

 Віруючі і прихожани.

Останнім часом ЗМІ почали приділяти більше уваги релігійному життю. І це, безумовно, корисна і потрібна тема. Але наскільки життя кожного з українців є насправді релігійним? Релігія буквально означає “відновлення зв’язку”. Для людей, які пережили наступ радянського атеїзму, це мало б бути відновлення зв’язку з Богом. На перший погляд, так і сталося – щороку збільшується кількість людей у храмах, вже традиційними для нашого життя стали хрестини, вінчання та інші обряди. Але дуже часто ця “воцерковленість” лише зовнішня – люди стають прихожанами, не ставши справді віруючими.

Як свідчить статистика, населення більшості країн за цим показником можна поділити на три групи. Близько 80 % становлять люди, які ставляться до віри лише як до традиції предків і найчастіше бувають у храмі лише на великі свята (про таких говорять: як не зайде у церкву, а там усе паску святять). Завітайте до храму на Великдень чи Водохреща, і здається, що Україна – виключно православна країна. Але вже за 2-3 тижні, зайшовши у той самий храм, побачите зовсім іншу картину. Навіть у неділю (яка є щотижневим згадуванням Воскресіння Христового) людей зовсім небагато, не кажучи вже про вечірню суботи. Оці вірні у більшості своїй і є справді віруючими (близько 10 % населення). На жаль, це переважно люди літнього віку, що спромоглися зберегти у своїй душі іскру Божої любові. До третьої групи (інші 10 %) належать атеїсти (невіруючі), які принципово не ходять до храму, а також люди, які за своїми переконаннями не потребують спільної храмової молитви (та й молитви взагалі). Це ті, хто вірить у теорію еволюції радянського зразка (насправді Дарвін був віруючою людиною), Абсолютний Розум, Небесний Інтелект, Долю, деїсти (“Бог створив світ, але більше не втручається, тому молитися марно”), а також представники деяких з сучасних “вір”. Вони досить стійкі у своїх переконаннях, нав’язуючи їх своїм дітям (найчастіше наказово). Останні, відчуваючи природне прагнення до Бога, на жаль, найчастіше йдуть не до храму, а шукають його в різноманітних сектах, медитаціях, мантрах, наркотичних мареннях чи інших небезпечних захопленнях.

Про письменників, мистецтва і списки

Афоризм:

Колись книжки писалися письменниками, а читалися читачами. Тепер книжки пишуть читачі й не читає ніхто. Оскар Вайльд.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Septem artes liberales [септем артес лібералес]: сім вільних (благородних) мистецтв (середньовічна назва семи світських наук: граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, астрономії та музики).

Значення іншомовного слова:

Проскрипції (лат. proscriptio – оголошення): у Стародавньому Римі списки осіб, яких прилюдно оголошували поза законом. Запроваджені в 1 ст. до н. е. з метою знищення опозиції, як засіб розправи правлячих кіл з політичними супротивниками (зокрема, у такий спосіб було вбито Ціцерона - прим. моя).

Філологія посту

Останній тиждень Великого посту наближається до завершення, а я ще не виконав одну обіцянку – розглянути походження самого слова «піст». Відразу зазначу, що на сьогодні існує дві абсолютно несхожі версії. Одну з них можна зустріти у академічних словниках (наприклад, у відомому 7-томному етимологічному словнику української мови), про іншу нещодавно почув по радіо (що й наштовхнуло мене на ідею написання цієї статті). Наведу обидві, а ви вже обирайте, яка вам ближча чи здається достовірнішою.

Першою розглянемо класичну версію (подаю максимально близько до тексту «Етимологічного словника української мови»: В 7 т. / Редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. – (Т. 4: Н–П). – К.: Наук. думка, 1982–2006.): піст - «невживання скоромної їжі»: російське, білоруське, болгарське, македонське пост, давньоруське постъ, польське post, чешське půst, словацьке pôst, верхньолужицьке póst, нижньолужицьке spot (<*póst), сербохорватське пôст, словенське pòst, старослов’янське постъ; - пізне праслов’янське postъ «піст»; - запозичення з давньоверхньонімецької мови; давньоверхньонімецьке fasto «піст», fasta «піст» разом зі спорідненими дієслівними формами давньоверхньонімецької fastēn, готської ga(fastan), давньоанглійської fæstan, давньоісландської fasta з первісним значенням «триматися міцно, держатися стійко», переносним «утримуватися від їжі», а також з давньоверхньонімецьким і давньонижньонімецьким festi «міцний, твердий; стійкий, сталий»; відповідають давньоіндійському pastyàm «стале місце; дім, двір; місце, де живуть»; необґрунтоване припущення про давню спорідненість праслов’янського постъ і давньоверхньонімецького fasto.

Як бачимо, це слово має близькі за звучанням відповідники у багатьох мовах, що говорить про велику можливість єдиного попередника. Однак лінгвісти до сьогодні не можуть з’ясувати: ми запозичили у німців (їхнє «ф» перетворилося у наше «п» за аналогією з «Филип»/«Пилип»), чи давні німці перейняли це слово у наших далеких пращурів.

Наука посту (за вченням Отців церкви), ч. 2

Сьогодні, як і обіцяв, познайомлю вас з висловлюваннями щодо посту ще одного загальновідомого Отця церкви – Іоана Золотоустого. Відразу зазначу, що вибрав лише невеличку частинку його висловлювань, оскільки перечитати хоча б ті його твори, що перекладені українською (а їх, наскільки мені відомо, нараховують 12 томів майже по 600 сторінок кожен) є бажання, та немає змоги. Тож певен, що кожен, перечитавши твори цього великого святого самостійно, знайшов би набагато доречніші й влучніші цитати – для таких наприкінці публікації є коментарі. Усіх інших запрошую долучитися до відібраних мною висловлювань. На жаль, я запізно побачив, що на сайті «Наша Парафія» є український переклад багатьох творів Золотоустого, тож ці виписки подаю у власному перекладі (а оскільки мова у нього заскладна, то заздалегідь прошу поблажливості у їх сприйнятті):

• Посту і стриманості Бог вимагає від нас не для того тільки, щоб ми не вживали їжі, але для того, щоб, віддаляючись від життєвих справ, використовували весь вільний від них час на заняття духовні. Якби ми будували своє життя уважно і всяку вільну хвилину присвячували духовним заняттям, якщо б і їжу приймали тільки для задоволення потреби, і все життя проводили в добрих справах, то не було б нам потреби і в допомозі посту.

• Честь посту становить не утримання від їжі, але віддалення від гріхів, тож той, хто обмежує піст лише утриманням від їжі, той найбільше ганьбить його. Ти постиш? Доведи мені це своїми справами. Якими, скажеш, ділами? Якщо побачиш бідного – подай милостиню; якщо побачиш ворога – примирися; якщо побачиш свого друга щасливим – не заздри; якщо побачиш гарну жінку – пройди мимо. Хай постяться не тільки уста, але і зір, і слух, і ноги, і руки, і всі члени нашого тіла. Нехай постяться руки, перебуваючи чистими від розкрадання та зажерливості. Нехай постяться ноги, переставши ходити на беззаконні видовища. Нехай постяться очі, привчаючись не задивлятися на чужу красу. Зір є їжа очей: якщо вона протизаконна і заборонена, то шкодить посту і руйнує спасіння душі; якщо ж законна і дозволена, то прикрашає піст. Всього безглуздішим було б щодо страв утримуватися і від дозволеної їжі, а пожирати очима і те, що заборонено. Ти не їси м'яса? Не поїдай же й очима нескромності. Нехай постить і слух; а піст слуху в тому, щоб не приймати лихослів'я та наклепів. Нехай і язик постить від лихослів'я і лайки, Що за користь, коли ми утримуємося від птахів і риб, а братів гриземо й поїдаємо?

Про бажання, біль та магію

Афоризм:

Досягнення найзаповітніших наших бажань часто буває джерелом найбільших наших скорбот. Сенека.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Si gravis, brevis; si longus, levis [сі гравіс бревіс; сі лонгус левіс]: якщо важкий – то не тривалий, якщо тривалий – то легкий (про біль). Епікур. Часто вживають також у переносному значенні (див. діалог Ціцерона "Про подолання болю" - прим. моя).

Значення іншомовного слова:

Теургія (грец. θεουργία, букв. – божественне діяння, чудо): вид магії; дії, за допомогою яких віруючі намагаються вплинути на волю богів і духів, щоб змінити хід подій.

Про обороноздатність душі

Ще раз вітаю вас з учорашнім святом Благовіщення. Сподіваюся, кожен з вас минулого дня отримав гарну звістку. Навіть не «сподіваюся», а впевнений. Проаналізуйте учорашній день – і ви обов’язково знайдете у ньому якусь гарну новину чи подію (не шукайте лише глобальних подій, що мали б кардинально змінити усе ваше життя, пригляньтеся до невеличких, але важливих для вас звісток). У мене ж для вас звістка не дуже втішна. З досвіду минулих років знаю (а нещодавно ще й у газеті вичитав), що у ці, останні перед Великоднем, дні лукавий особливо намагається занапастити людину. Аби таким чином ніби ще раз підкреслити, що Христова жертва була марною і ми (тобто люди) цього ніскільки не варті. Тож не варто розслаблюватися в очікуванні близького Свята. Навпаки, потрібна особлива уважність і самоконтроль. У цьому, звичайно ж, допоможуть піст (побожні люди намагаються сьогодні та у п’ятницю взагалі не вживати їжі) та молитви. Сьогодні хочу поділитися з вами двома молитвами, які вже не раз допомагали мені налаштовуватися на відповідний лад і зберігати християнську свідомість у щоденній круговерті. Одна з них – відома молитва Єфрема Сиріна, яка щоденно читається у дні Великого посту. Я трохи удосконалив її переклад, аби надати певної ритмічності, зручної для запам’ятовування. З цією ж метою розіб’ю її на окремі рядки:

«Господь і Владико життя мого,
Духа ліні і зневіри,
Владолюбства і пустомовства –
Не дай мені.
Духа ж доброчесності, смирення,
Терпіння й любові –
Даруй мені, рабу Твоєму.
Так, Царю Боже,
Даруй мені бачити провини мої,
І не осуджувати брата мого,
Бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь.»

Про записник, актора і дрібні овочі

Афоризм:

Записник — протез пам'яті. Володимир Солоухін.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Qualis artifex pereo! [кваліс артіфекс перео!]: який актор в мені гине! Про людину, що не змогла реалізувати свої здібності чи знайти свого місця в житті.

Значення іншомовного слова:

Пікулі (англ. pickles): дрібні овочі, мариновані в міцному оцті з прянощами.

Наука посту (за вченням Отців церкви)

Починається Страсний тиждень – період, який для православного християнина хоч і є одним з найважчих (зважаючи на строгість посту й щоденні богослужіння), однак вже має у собі передчуття Великоднього свята. Тож і я намагатимусь не марнувати цей тиждень  на суєтні буденні справи, а краще запропоную вам кілька публікацій, безпосередньо пов’язаних з постом. Зокрема – вислови великих Отців церкви про піст, а також невеличку філологічну розвідку про саме походження цього слова. Однак не забігатимемо наперед і почнемо з мого улюбленого Василія Великого. У нього є кілька проповідей про суть і призначення посту, з яких я навизбирував виписок, що надихнуть тих, хто постить і, можливо, змусять замислитися тих, хто все ще не наважується приступити до цього важливого духовного й тілесного іспиту. Почнемо з першої проповіді, яка так і називається – «Про піст»:

• Нерозумно замість того, щоб радіти зціленню, страждати через зміну способу харчування й виказувати, що більшою насолодою є вдоволення забаганок шлунку, аніж турбота про душу. Бо ж насичення – втіха для шлунку, а піст – для душі. Радій, що Цілитель дав тобі ліки від гріха. Подібно до того, як глистів, що знайшли оселю в нутрощах дитини, знищують гіркими ліками, так і гріх, що оселився в глибинах душі, витравлюють постом, але постом справжнім, гідним такої назви.

• Заглибся в історію і відшукаєш, наскільки він давній. Це не винахід сьогодення, а скарб наших предків, усе, що вирізняється давністю, заслуговує на шану. Схили голову перед сивинами посту. Він – одноліток людства: бо ж встановлено його ще в раю.

Бруно Ферреро. 365 коротких історій для душі

(за книжкою: Ферреро Б. 365 коротких історій для душі. – Львів: Свічадо, 2014. - 456 с.)

Вперше звернув увагу на сьогоднішнього автора, прочитавши його оповідання про дівчинку, яка прийшла на спільну молитву про дощ з червоною парасолькою. Привабила стислість оповідань, їх доброта, щирість і релігійність. Тож сьогодні пропоную виписки з книжки, яка, напевне, є найповнішою збіркою оповідань Бруно Ферреро. В інших книжках більшість цих історій повторюються, тож можете вважати, що отримаєте достатнє уявлення про автора і його твори, прочитавши саме цю книжку. На жаль, сьогодні маю брак часу, тому своїми враженнями (не завжди позитивними) поділюся в завершальній публікації, однак дещо хочу зазначити відразу: автор – католицький священик, тож будьте готові, що в деяких оповіданнях накраплятимете на невластиві для православного сприйняття захопливо-емоційні висловлювання у дусі «Поліанни». Але в цілому – книжка варта до прочитання (і періодичного перечитування). Сподіваюся, мої виписки хоч трохи переконають вас у цьому:

• Нам варто весь час про це пам’ятати: найважливіші - люди, а потім все інше.
• Ми є щастям для Господа Бога. Це найразючіший парадокс християнства.
• Родина – це єдиний справжній рахунок у банку. Не залишай же його порожнім. Ніколи. Щодня клади на нього любов, ніжність, вірність, жертовність. Відсотки з такого капіталу є воістину незліченними.
• Перемінювати створіння через любов – такий був Божий план.
• Господи, допоможи мені бути приятелем усіх. Приятелем, що чекає і не нудиться, що приймає з добротою, що вислуховує без зусилля, що дякує з радістю.
• Ніколи не знецінюй себе.

Про думку, початок та родичів

Афоризм:

Глибока думка не мусить бути цікавою. Олег Келлер.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Saeculorum novus nascitur ordo [секулорус новус насцітур ордо]: починається новий ряд століть (про переломний початок чогось нового).

Значення іншомовного слова:

Когнати (лат. cognati, букв. – родичі): у римському праві особи, які перебувають у юридично визнаній кровній спорідненості по жіночій лінії; кровні родичі, що поряд з агнатами можуть виступати як спадкоємці.

Вільям Ґолдінґ. Володар мух

(за книгою: Ґолдінґ В. Володар мух / переклад Соломії Павличко. – Київ: Основи, 2000. – 253 с.)

Як і обіцяв у попередній публікації, сьогодні пропоную вашій увазі свої враження і виписки з цього відомого роману Вільяма Ґолдінґа. У книжці Всеволода Нестайка, яку ми читали нещодавно (Тореадори з Васюківки: трилогія про пригоди двох друзів. – К.: Радянська школа, 1984. – 432 с.) перша частина називається «Пригоди Робінзона Кукурузо» і розповідається у ній, як один з головних героїв вирішив усамітнитися на безлюдному острові. Сьогоднішня книжка пропонує трохи інших погляд на подібну подію.

Відразу зазначу – книжка психологічно заважка: реалізмом описів, насиченістю подій, а головне – відчуттям справжності. Читаєш її – і відчуваєш усю правдивість тези про те, що цивілізованість – лише легке напилення на звірові, що причаївся в людині. Ще гірше – іноді, якщо будете відверті хоча б самі з собою, переконаєтеся: в певних ситуаціях книги ви б теж обрали шлях зла. А це ж діти.

Під час прочитання цієї книжки спало на думку: людина для свого існування повинна мати певний «каркас». У дитинстві він зовнішній (сімейне і громадське виховання), потім відбувається його руйнування (криза перехідного віку), але до того часу вже має з’явитися каркас внутрішній (певні особистісні моральні правила). На перших сторінках книжки діти радіють, що позбулися зовнішнього каркасу, однак виявляється, що внутрішнього у більшості з них ще немає. І починається повільне сповзання до дикунсько-тваринного існування: занедбаний зовнішній вигляд, безвідповідальність, диктатура сили.