Сьогодні пропоную вашій увазі продовження виписок з книжки, яку розпочали розглядати
учора (Джордж Орвелл «1984» / переклав з англійської Віталій Данмер). Як уже зазначав, книжка, що у свій час відкрила західному читачеві очі на тоталітаризм (хоча й близько не описує всіх його жахіть), сьогодні, коли з’явилося достатньо художньо-документалістичної літератури (той же «Сад Гетсиманський» Багряного чи «На дні СССР» Княжинського) видається дещо надуманою.
Сьогоднішнього читача цим не здивуєш. Напевне, саме тому роман до цих пір не екранізовано. Та ще й тому, що в романі немає такого милого серцю пересічного кіномана хепіенду: системі таки вдалося «зламати» головного героя, перетворивши його в слухняного і емоційно мертвого суб’єкта. Після життєстверджуючих
«Паразитів свідомості» ця антиутопія сприймається значно гірше. Та знову ж залишаю останню думку за вами, жодним чином не намагаючись нав’язувати свою. І ще раз дякую авторові та перекладачеві за чудові новотвори та словосполучення, деякі з яких наведу у примітках. Та спочатку, власне виписки:
- Головною проблемою влади було втримати коліщатка промисловості працюючими без збільшення реального добробуту в всьому світі. Товари повинні бути виробленими, але вони не повинні бути поширені. І на практиці єдиним шляхом успішного досягнення цього були безперервні війни.
- Істотно важлива дія війни це знищення, не обов’язково людських життів, але продуктів людської праці.
- Загальнодержавний стан постійної нестачі підвищує значущість та важливість маленьких привілеїв.