Джордж Орвелл. 1984

(за книжкою: Джордж Орвелл «1984» / переклав з англійської Віталій Данмер)

Сьогодні пропоную вашій увазі книжку, про яку дуже багато чув і це мене дещо насторожувало. Зазвичай надлишок «піни» (як це часто можемо спостерігати у сучасних тижневих бестселерів) приховує брак змісту. На жаль, мої підозри виправдалися – нічого особливого у цій книжці я не побачив. Можливо, я занадто багато від неї очікував (саме з цієї причини намагаються не читати відгуки про книжку, доки сам її не прочитаю). Чи, може, зміст книжки, виданої у 1949 році, видається чимось надзвичайним західним читачам. А для покоління тих, хто пожив за тоталітарних часів СРСР – це все не більше як документалістика. Тому не претендуватиму на якісь откровення, а лише наведу свої виписки (до речі, мені дуже сподобався переклад, хоча у автора іноді виникають проблеми з пунктуацією, які я частково виправляв):

• Нема нічого протизаконного, відколи зникли усі закони.
• Ніщо не належало тобі за виключенням кількох кубічних сантиметрів всередині твого черепу.
• “Хто контролює минуле” – казало гасло Партії, – “той контролює майбутнє; хто контролює теперішнє - той контролює минуле.”
• Газети, що не містили майже нічого крім спорту, кримінальних хронік та астрології, “сенсаційних” копійчаних оповідок; фільми, просякнуті липкою і мерзенною тванню сексу; сентиментальні пісеньки, що створювалися цілковито повністю у механічний спосіб на спеціального роду калейдоскопі, більше знаному як «віршомаз» (отут авторові чудово вдалося зазирнути у майбутнє – прим. моя).
• Твій найгірший ворог – це твоя власна нервова система.
• Проста розпуста не мала великого значення, доки її чинили безрадісно та крадькома.
• Справжніми характеристиками сучасного життя були не жорстокість, безсердечність та небезпека, а прості убогість, тьмяність та байдужість (на згадку відразу приходять слова Одкровення «знаю твої ді­ла: ти ні хо­лодний, ні гарячий» Одкр. 3:14 – прим. моя).
• Правду не потрібно доводити. Правда – це аксіома.
• Спогади старого чоловіка були нічим іншим як купою сміттєподробиць (не знаю, чи і у автора такий чудовий словотвір, але переклад незрівняний – прим. моя).
• Мураха може бачити лише маленькі об’єкти , але не великі.
• У кризові миті людина ніколи не бореться проти зовнішнього ворога, але завжди проти свого власного тіла.
• Великі калейдоскопи, на яких купи сюжетних шматів романів “накладалися” (здається, що більшість сучасних, особливо «жіночих» романів пишуться подібним чином – прим. моя).
• Існували печатні поштові картки з довгим переліком фраз і ти просто викреслював не потрібні (цікавий винахід, та вже, на жаль, не дуже актуальний – прим. моя).
• Що змушує птаха сидіти на краю самотньої гілочки і струменіти своєю музикою у ніщо?
• Якщо ти ретельно дотримувався другорядних правил, то міг порушувати головні.
• Усі ці марширування уперед та назад, гасловолання (ще один чудовий словотвіт – прим. моя) та розмахування прапорами – усе це лише жалюгідна імітація статевого акту.
• Якщо ти внутрішньо цілковито щасливий, то нащо тобі виказувати своє захоплення з приводу Старшого Брата, Трирічних Планів і Двох Хвилин Ненависті?
• Через брак власного розуміння вони зберігали власний здоровий глузд.
• Він рухався від думок до слів, а зараз – і від слів до дії.
• Вона володіла якоюсь шляхетністю, якоюсь чистотою, просто тому, що ті стандарти, яким вона корилася, були її особистими.
• Її почуття були її власними і не могли бути замінені зовні.
• Якщо ти кохаєш кого-небудь, ти кохаєш його, і коли тобі більше нічого дати йому, ти все ще можеш віддати своє кохання.

PS. Закінчення читайте вже завтра.